Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 травня 2026 року № 520/1059/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 13, код ЄДРПОУ 40108599) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.11.2022 по 11.05.2023 у розмірі 110 230,12 грн. (сто десять тисяч двісті тридцять гривень, 12 копійок);
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 13, код ЄДРПОУ 40108599) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.11.2022 по 11.05.2023 у розмірі 110 230,12 грн. (сто десять тисяч двісті тридцять гривень, 12 копійок);
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 13, код ЄДРПОУ 40108599) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 31 жовтня 2017 року (включно) за весь час затримки їх виплати з 01 червня 2016 року по день фактичної виплати 18 грудня 2025 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 13, код ЄДРПОУ 40108599) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 31 жовтня 2017 року (включно) за весь час затримки їх виплати з 01 червня 2016 року по день фактичної виплати 18 грудня 2025 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 13, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), моральну шкоду за незаконну затримку виплати заробітної плати та повного розрахунку при звільненні, у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.11.2022 по 11.05.2023 у розмірі 110 230,12 грн. та щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 31 жовтня 2017 року (включно) за весь час затримки їх виплати з 01 червня 2016 року по день фактичної виплати 18 грудня 2025 року.
Відповідач, Головне управління Національної поліції в Харківській області, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах Національної поліції України.
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області №546 о/с від 09.11.2022 року позивача звільнено зі служби з 10.11.2022.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 по справі №520/13346/25 зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані 52 доби основної та додаткової відпусток за період проходження служби в ГУНП в Харківській області з 07.11.2015 по 10.11.2022 в сумі 27123,72 грн. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.06.2016 по 31.10.2017.
18.12.2025 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 по справі №520/13346/25 відповідачем сплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 3206,41 грн.
Також, 18.12.2025 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 по справі №520/13346/25 відповідачем сплачено позивачу компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпусток у сумі 25767,53 грн.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів, звернувся до суду з даним позовом.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.11.2022 по 11.05.2023 у розмірі 110 230,12 грн. та зобов'язання Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.11.2022 по 11.05.2023 у розмірі 110 230,12 грн., суд зазначає наступне
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.
Таким чином, приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України законодавець обмежив виплату середнього заробітку 6 місяцями.
Наведена правова позиція узгоджується із висновком судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеному у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22.
Суд звертає увагу, що правовідносини, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України, пов'язані із недотриманням роботодавцем свого обов'язку провести повний розрахунок з працівником при звільненні.
Отже, період затримки розрахунку у цій справі охоплюється періодом з 11.11.2022 року (наступний день після звільнення зі служби) по 18.12.2025 року.
Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 28.08.2025 по справі № 580/890/24.
18.12.2025 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 по справі №520/13346/25 відповідачем сплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 3206,41 грн.
Також, 18.12.2025 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 по справі №520/13346/25 відповідачем сплачено позивачу компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпусток у сумі 25767,53 грн.
Таким чином, відповідачем було порушено вимоги ст.116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, а саме в частині нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
З огляду на те, що відповідачем по справі не було здійснено повного розрахунку із позивачем у визначені ст.116 КЗпП України строки з вини останнього, зазначене є правовою підставою для його відповідальності згідно зі ст.117 КЗпП України.
Верховний Суд у постанові від 06.12.2024 по справі № 440/6856/22 зауважив, що належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022.
Також, Верховний Суд у постанові від 06.12.2024 по справі № 440/6856/22 зазначив, що належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 по справі № 489/6074/23 прийшла до висновку про наявність підстав для відступу від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 6 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22 та сформулював висновок, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 по справі № 489/6074/23 зазначила, що розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин.
При цьому, у справі № 489/6074/23 розрахунки середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку здійснювались із врахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Так, Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі по тексту Порядок №100).
Відповідно до пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 8 Порядку №100 середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з п.9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Харківській області №188 від 19.02.2025 середньоденна заробітна плата позивача склала 521,61 грн.
Проте, у вказаній довідці під час обчислення середньоденної заробітної плати позивача з грошового забезпечення виключено виплачену індексацію грошового забезпечення.
При цьому, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією, яка була викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 638/9697/17, від 30.09.2019 року у справі №750/9785/16-а, від 20.11.2019 року у справі № 522/11257/16-а, від 29.04.2020 року у справі №240/10130/19, від 16.09.2020 року у справі № 815/2590/18.
Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 по справі № 380/813/22 прийшов до висновку, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
З огляду на викладене, Головним управлінням Національної поліції в Харківській області у довідці №188 від 19.02.2025 невірно розраховано середньоденну заробітну плату позивача.
Так, для обчислення середньої заробітної плати позивача за вересень 2022 враховується сума у розмірі 17190,95 грн., за жовтень 2022 враховується сума у розмірі 19754,61 грн. (згідно приписів пп.б п.4 Порядку №100 без урахування винагороди передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022).
З огляду на те, що загальна кількість робочих днів за вересень 2022 та за жовтень 2022 становила 61 дні, то середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складав 605,66 гривень (36945,56 грн/61 днів =605,66 грн/день).
Отже, для обчислення середнього заробітку необхідно враховувати показник 605,66 гривень.
Таким чином, за період затримки розрахунку з 11.11.2022 по 11.05.2023 (182 день) середній заробіток склав 110230,12 грн.
При цьому, позивачу у процедурі звільнення виплачено 46387,93 грн., що підтверджується довідкою Головного управління Національної поліції в Харківській області №27177-2026 від 23.01.2026.
Так, загальна сума належних позивачу виплат при звільненні мала становити 75361,87 грн. (46387,93 грн. + 3206,41 грн. + 25767,53 грн.).
Таким чином, недоплачена сума належного позивачу грошового забезпечення при звільненні 28973,94 грн. у відсотковому виразі дорівнює 38,45% від 75361,87 грн.
Виходячи з того, що середній заробіток за 182 дні затримки виплати грошового забезпечення склав 110230,12 грн., то 38,45% (недоплачена сума належного позивачу грошового забезпечення при звільненні у відсотковому виразі) від 110230,12 грн. складає 42383,48 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 по справі № 489/6074/23 прийшов до висновку, що шестимісячне обмеження не нівелює необхідності застосування судом критеріїв, визначених Великою Палатою. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу.
Також, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові зазначено, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати. Вказала, що необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. Зазначила, що при здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин.
Враховуючи викладене, з урахуванням принципу справедливості балансу інтересів сторін та співмірності заявленої до стягнення суми відшкодування, виплаченими сумами на день звільнення та із простроченою заборгованістю, яка сплачена відповідачем у добровільному порядку, адже виконавчі листи для примусового виконання судового рішення не видавались у справі № 520/3029/25, поведінку сторін у спірних правовідносинах, суд прийшов висновку про визначення розміру середнього заробітку, як відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, у сумі 28973,94 грн.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.11.2022 по 11.05.2023 у розмірі 28973,94 грн. та зобов'язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.11.2022 по 11.05.2023 у розмірі 28973,94 грн.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 31 жовтня 2017 року (включно) за весь час затримки їх виплати з 01 червня 2016 року по день фактичної виплати 18 грудня 2025 року та зобов'язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 31 жовтня 2017 року (включно) за весь час затримки їх виплати з 01 червня 2016 року по день фактичної виплати 18 грудня 2025 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі по тексту - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону № 2050-III передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону № 2050-III).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону № 2050-III).
Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає (ст. 5 Закону № 2050-III).
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (ч.1 ст.7 Закону № 2050-III).
Зі змісту наведеної вище ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. А статті 2,3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Підстави та механізм виплати компенсацій встановлено відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі по тексту - Порядок №159).
Відповідно до п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 по справі №520/13346/25 зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.06.2016 по 31.10.2017.
18.12.2025 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 по справі №520/13346/25 відповідачем сплачено позивачу кошти у сумі 3206,41 грн.
Разом з тим, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати на вказану суму не була нарахована відповідачем, протилежного відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено.
За таких обставин, наявні підстави для нарахування та виплати позивачу втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої індексації грошового забезпечення.
Статтею 3 Закону України №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з положеннями статті 4 Закону України №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Так, відповідачем не доведено нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Враховуючи викладене, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 31 жовтня 2017 року (включно) за весь час затримки їх виплати з 01 червня 2016 року по день фактичної виплати 18 грудня 2025 року.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 31 жовтня 2017 року (включно) за весь час затримки їх виплати з 01 червня 2016 року по день фактичної виплати 18 грудня 2025 року.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду за незаконну затримку виплати заробітної плати та повного розрахунку при звільненні, у розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Положеннями статті 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Для відшкодування шкоди обов'язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року по справі № 804/2252/14, від 21.02.2019 року по справі №670/499/16-а, від 28.02.2019 року по справі №804/7085/16.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зауважує, що в даному випадку для виплати на користь позивача моральної шкоди не достатньо лише зазначення про наявність останньої, натомість реальне завдання такої шкоди має бути доведено.
Так, позивачем не було доведено причинно-наслідкового зв'язку з предметом позову, у відповідній частині вимог, що розглядається судом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду за незаконну затримку виплати заробітної плати та повного розрахунку при звільненні, у розмірі 10 000,00 грн.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (Харківська область, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 13, 61002, ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.11.2022 по 11.05.2023 у розмірі 28973,94 грн. (двадцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят три гривні, 94 копійки).
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.11.2022 по 11.05.2023 у розмірі 28973,94 грн. (двадцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят три гривні, 94 копійки).
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 31 жовтня 2017 року (включно) за весь час затримки їх виплати з 01 червня 2016 року по день фактичної виплати 18 грудня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 31 жовтня 2017 року (включно) за весь час затримки їх виплати з 01 червня 2016 року по день фактичної виплати 18 грудня 2025 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (Харківська область, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 13, 61002, ЄДРПОУ 40108599) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.