Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 травня 2026 р. № 520/28860/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Берестин-Водоканал" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати бездіяльність відповідача протиправною щодо ненадання позивачу можливості ознайомитись із Звітами про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг у 2023 - 2024 роках, складених відповідно до статті 42 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до запиту на публічну інформацію від 15.08.2025;
- зобов'язати відповідача надати позивачу можливість ознайомитись із Звітами про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг у 2023 - 2024 роках, складених відповідно до статті 42 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до запиту на публічну інформацію від 15.08.2025.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу можливості ознайомитись із Звітами про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг у 2023 - 2024 роках, складених відповідно до статті 42 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до запиту на публічну інформацію від 15.08.2025
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.
Представником відповідача 18.11.2025 надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
У період з 27.04.2026 по 11.05.2026 суддя Панов М.М. перебував у щорічній відпустці, тому вирішення вказаної справи здійснюється в перші робочі дні після відпустки.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що 15.08.2025 позивач направив до Відповідача запит на публічну інформацію з проханням надати, у тому числі:
- можливість ознайомитись із: Звітами про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг у 2023 році, складених відповідно до статті 42 Закону України «Про публічні закупівлі»;
- можливість ознайомитись із: Звітами про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг у 2024 році, складених відповідно до статті 42 Закону України «Про публічні закупівлі».
Листом Відповідача від 21.08.2025 № 612 позивачу було повідомлено зміст статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації (надалі - Закон № 2939 - VI), а також наведено вичерпний перелік випадків, коли розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту про надання інформації, встановлений нормами ч. 1 ст. 22 Закону 2939 - VI. Одночасно повідомлялось, що законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено обов'язку замовника зберігати інформацію зазначену у пункті 1,2 запиту позивача у паперовому вигляді; позивачу надана порада ознайомитись самостійно з електронною версією запитуваної інформації на офіційному майданчику «Прозоро».
Позивач зазначає, що запитувана інформація є у Відповідача на електронному носії; вже є створеною в процесі виконання Відповідачем своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством. ОСОБА_1 не наполягав надати інформацію для ознайомлення виключно у паперовому вигляді.
На думку позивач, йому неправомірно відмовлено у задоволенні запиту на публічну інформацію, що і стало підставою для його звернення до суду з даним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених вказаним Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації».
Згідно з ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
Не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов'язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву"). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.
Згідно з ст.12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у ст. 13 вказаного Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей зазначеного Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в вказаній статті, у порядку, передбаченому вказаним Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій вказаної статті, вимоги зазначеного Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.
Згідно з ч.4 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися вказаним Законом.
Пунктом б) частини 1 статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Відповідно до ч. 2. ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Частиною 1 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 вказаного Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 вказаного Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 зазначеного Закону.
Як передбачено ч. 2 ст. 22 вказаного закону відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Згідно з ч. 4 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до ст. 15 вказаного Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Відтак, на запит позивача відповідач листом від 21.08.2025 зазначив, що звернення позивача від 15.08.2025 не належить до категорії інформаційного запиту на публічну інформацію, а запитувана позивачем інформація є публічною, крім того Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено обов'язку замовника зберігати інформацію зазначену у запиті позивача у паперовому вигляді; позивачу була надана порада ознайомитись самостійно з електронною версією запитуваної інформації на офіційному майданчику «Прозоро».
Суд встановив, що з аналізу зазначеного запиту позивача вбачається, що інформація, яку він запитує, не відноситься до інформації з обмеженим доступом; підстав для обмежень доступу до інформації відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не виявлено.
Відповідач, вказавши у своїй відповіді на те, що вся запитувана інформація розміщена на порталі «Прозоро» порушив вимоги ч. 2 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно з якою відповідь розпорядника інформації, зокрема, про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Таким чином, суд встановив, що відповідач всупереч п. б) ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не надав позивачу достовірну, точну та повну інформацію на його запит, а також при наданні відповіді на запит порушив вимоги ч. 2 ст. 22 вказаного Закону.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що дії відповідача щодо неналежного надання позивачу запитуваної інформації на його запит є протиправними.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати можливість ознайомитися із звітами про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг у 2023 - 2024 роках, складених відповідно до статті 42 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до запиту на публічну інформацію від 15.08.2025, суд зазначає, що це не є способом надання публічної інформації на відповідний запит у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Таким чином належним способом захисту права позивача є зобов'язання відповідача надати інформацію на його запит.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства "Берестин-Водоканал" (вул. Шиндлера, буд. 66, м. Берестин, Берестинський р-н, Харківська обл., 63304, ЄДРПОУ 05466186) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Комунального підприємства "Берестин-Водоканал" протиправною щодо ненадання ОСОБА_1 інформації на його запит на публічну інформацію від 15.08.2025.
Зобов'язати Комунальне підприємство "Берестин-Водоканал" надати ОСОБА_1 інформацію на його запит на публічну інформацію від 15.08.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємства "Берестин-Водоканал" (ЄДРПОУ 05466186).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов