15 травня 2026 року Справа №160/16393/22
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, Служби судової охорони, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
19.10.2022 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, Служби судової охорони, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
28.10.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) осіб.
30.11.2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено частково та ухвалено:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 24.02.2022 року по 31.08.2022 року;
- у задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
02.01.2024 року рішення суду по даній справі набрало законної сили.
17.01.2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.
10.03.2026 року від Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення суду по даній справі.
31.03.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про залишення без розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення у даній справі задоволено та залишено без розгляду вказану заяву.
14.04.2026 року від Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява, в якій заявник просить: змінити спосіб і порядок виконання рішення суду на підставі якого видано виконавчий лист №160/16393/22 виданий 17.01.2024 Дніпропетровським окружним адміністративних судом, про зобов'язання "Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн. на місяць. починаючи з 24.02.2022 року по 31.08.2022 року на стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань та виплатити ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 185 357, 14 грн.
В обгрунтування заяви зазначено, що згідно листа Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 11.02.2026 року, з метою виконання вимог виконавчого документу, виданого по даній справі, для проведення виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 185 357,14 грн., а також, нарахування та виплати компенсації ПДФО - 33364,29 грн. нарахування та сплати Єдиного соціального внеску - 40778,57 грн. відповідач звернувся до Центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, у відповідь на який повідомлено, що з метою справедливого підходу та впорядкування процесу розподілу асигнувань за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» службою запроваджено та ведеться облік потреби в коштах на виконання рішень судів; черговість виплат за рішенням суду встановлюється за датою набуття законної сили рішення суду та будуть виплачені після надходження відповідних бюджетних асигнувань. З урахуванням наведеного, зазначає заявник, Територіальним управлінням Служби судової охорони у Дніпропетровській області самостійно здійснено нарахування, і визначену конкретну суму заборгованості, яка не може бути виплачена через відсутність бюджетних асигнувань, при цьому, здійснення виплати нарахованих грошових коштів за рішенням суду можливо лише шляхом стягнення коштів з рахунків боржника, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
21.04.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду призначено заяву про зміну способу і порядку виконання рішення до розгляду у судовому засіданні на 05.05.2026 року.
23.04.2026 року від Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області надійшли заперечення на заяву державного виконавця про зміну способу і порядку виконання рішення суду по даній справі, в обґрунтування яких зазначено, що нарахована на виконання рішення суду по даній справі заборгованість не відноситься до виплат, перелічених у абз. 2 ч.3 ст.378 КАС України. Враховуючи встановлений порядок виконання рішень (в межах бюджетної програми за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя») стягнення загальної суми на користь позивача призведе до порушення норм Податкового кодексу України в частині неможливості Територіальним управлінням виконання покладених зобов'язань, а саме: одночасну сплату податків з доходу, що виплачується. Територіальне управління, як бюджетна установа, що фінансується виключно з державного бюджету з урахуванням положень, передбачених статтями 22, 23, 48, 51, 119,1 21 Бюджетного кодексу України, частиною 7 статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 210 Кримінального кодексу України, статтею 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення не може здійснити нарахування коштів за відсутності відповідних бюджетних асигнувань, при цьому, бюджетна установа може обрахувати потребу в коштах на виплату та направити відповідний бюджетний запит до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня для виділення відповідних бюджетних асигнувань, з урахуванням чого, позивачу не здійснювалося нарахування заборгованості. Крім того, відповідачем зазначено, що заявник просить суд змінити резолютивну частину рішення, змінити рішення суду по суті та спосіб захисту, що суперечить інституту зміни способу і порядку виконання рішення суду та є неможливим, оскільки судове рішення є незмінним.
05.05.2026 року у судове засідання сторони, належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду заяви, не з'явилися, заявник просив розглянути заяву за його відсутності, з урахуванням чого, та з огляду на приписи ч.2 ст.378 КАС України, розгляд заяви продовжено в письмовому провадженні.
15.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду заяви до 15.05.2026 року.
Розглянувши заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду у даній справі, суд зазначає наступне.
Статтею 378 КАС України регулюється питання відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», який набрав чинності 19 грудня 2024 року (далі - Закон № 4094-ІХ), внесені зміни до статті 378 КАС України.
Так, абзацом першим частини першої статті 378 КАС України у редакції Закону №4094-IX встановлено, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
За положеннями частини третьої статті 378 КАС України в редакції Закону № 4094-ІХ підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Пунктом 8 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) передбачено принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.
За правилами частин першої та другої статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктами 6-1, 7, 9 частини 5 статті 22 БК України установлено, що головний розпорядник бюджетних коштів організовує та здійснює моніторинг виконання бюджетних програм, здійснює оцінку їх ефективності, управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня і витрачанням ними бюджетних коштів тощо.
Отже, виконання судового рішення залежить від наявності відповідних бюджетних призначень у ТУ ССО.
Відтак, невиконання ТУ ССО судового рішення в частині виплати грошових коштів позивачу за відсутності відповідного фінансування та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин та обставиною, яка істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, як підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.
При цьому, у спірному випадку справа не стосується обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, у яких суд має в обов'язковому порядку для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат, адже ця справа стосується виплати додаткової винагороди, тому відсутні підстави для застосування приписів абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України.
Зважаючи на встановлені обставини у цій справі, зокрема, прийняття відповідачем заходів з метою виконання судового рішення, а також наведене правове регулювання питання зміни способу та порядку виконання судового рішення, суд доходить до висновку, що відсутність бюджетних призначень на виплату нарахованої суми додаткової винагороди не може розглядатися як обставина, що істотно ускладнює або робить неможливим виконання судового рішення.
Суд зауважує, що виплата нарахованих позивачу сум може бути здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України.
Оскільки у даному випадку відсутні відповідні бюджетні асигнування для здійснення виплати позивачу нарахованої за судовим рішення суми грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що відповідач-1 не має об'єктивної фінансової можливості в повному обсязі виконати судове рішення, з огляду на що, підстави для зміни способу та порядку виконання судового рішення шляхом стягнення заборгованості - відсутні.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення суду у даній справі.
На підставі наведеного, керуючись статтями 241-243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, Служби судової охорони, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.
Суддя М.В. Дєєв