Справа № 559/1462/26
Провадження № 2-о/559/113/2026
14 травня 2026 року м.Дубно
Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Томілін О.М., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документу, зацікавлена особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документу, а саме довідки МСЕК серії 2-18 АВ №028536 від 17.07.1996, посилаючись на те, що такий факт йому потрібен для призначення пенсії, оскільки у довідці не повністю вказано його дату народження, а також здійснено описку в написанні його по-батькові.
27.04.2026 року ухвалою суду відкрито провадження по справі в порядку спрощеного окремого провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник зацікавленої особи 14.05.2026 надіслав письмову заяву (клопотання) про залишення заяви без розгляду, оскільки з заяви вбачається спір про право, який може бути вирішено в порядку адміністративного судочинства, враховуючи, що рішенням зацікавленої особи заявнику відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що довідка МСЕК не відповідає паспортним даним заявника.
Ознайомившись з поданою заявою та матеріалами справи, суд дійшов до наступного висновку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений ч. 1 ст. 315 ЦПК України.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним.
В судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 1 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб.
Судом встановлено, що зі змісту заяви вбачається, що встановлення факту належності правовстановлюючого документа необхідно для призначення пенсії, оскільки у довідці не повністю вказано дату народження заявника, а також здійснено описку в написанні його по-батькові, а тому необхідно надати уточнюючі докази її приналежності заявникові.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім'я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.
Суд відхиляє доводи про те, що справа не підлягає розгляду у цивільному судочинстві, а спір підлягає розгляду у порядку КАСУ, оскільки існує спір про право.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.
Разом із тим, аналіз наведених цивільних процесуальних норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
З матеріалів заяви вбачається, що заявник не оскаржує рішення органу Пенсійного фонду України про відмову в призначенні пенсії, не просить встановити факт перебування у трудових відносинах чи факт наявності його права на пенсію, а лише просить встановити факт належності йому правовстановлюючого документа - довідки МСЕК серії 2-18 АВ №028536 від 17.07.1996, що викликає лише юридичні наслідки, зокрема, виникнення права на призначення пенсії, що відповідає положенням ч. 1 ст. 315 ЦПК України. Встановлення наявності трудового стажу буде вирішуватись органами ПФУ при наданні відповідних документів.
Необхідно врахувати, що під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права (постанова Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 761/16555/23 (провадження № 61-13311св23)).
Спору про право по даній справі суд не вбачає, виходячи з правової позиції Верховного суду, встановленої постановою останнього від 15 вересня 2021 року (справа № 733/324/21, провадження № 61-11108св21).
Посилання представника зацікавленої особи на правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 року у справі № 198/623/18 суд вважає такою, що не є релевантною для даної справи, оскільки у вищевказаному рішенні Великої Палати Верховного Суду було встановлено, що заявник звертається до суду з заявою про встановлення саме трудового стажу.
Ураховуючи наведене, доводи заяви є безпідставними та в її задоволенні слід відмовити.
Крім того, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи та справи, що виникають із трудових відносин.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Аналіз фактичних обставин справи, заперечень зацікавленої особи та норм процесуального закону, на переконання суду, дають можливість суду прийняти рішення про перехід від спрощеного провадження без повідомлення сторін до спрощеного провадження з викликом сторін.
Оскільки дана справа з урахуванням заявлених вимог, поданого клопотання представника зацікавленої особи тощо, потребує додаткових пояснень сторін в судовому засіданні, задля забезпечення можливості реалізації принципу рівності та справедливого балансу між сторонами, згадуваного у рішеннях ЄСПЛ (пункти 30-33 рішення у справі Менчинська проти Росії, пункт 53 у справі Мартіні проти Франці) суд вважає необхідним перейти до спрощеного окремого провадження з викликом сторін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 187, ч. 1 ст. 260, 274, 277, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд, -
В задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про залишення даної заяви без розгляду - відмовити.
Перейти від розгляду цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документу, зацікавлена особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, за правилами спрощеного окремого провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи за правилами спрощеного окремого провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Призначити судове засідання на 14 год. 00 хв. 16.07.2026 року, враховуючи планову щорічну відпустку головуючого судді, у приміщенні Дубенського міськрайонного суду Рівненської області. Викликати сторони у судове засідання.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М.Томілін