Справа № 362/4656/25
Провадження № 2/362/809/26
14 травня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретаря Тельнової О.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Гребінківська Центральна лікарня», третя особа, без самостійних вимог зі стони відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання права на перерахування єдиного соціального внеску, зобов'язання сплатити заборгованість по єдиному соціальному внеску,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням поданої позовної заяви в новій редакції, просить визнати право на перерахування єдиного соціального внеску (ЄСВ) з боку КНП «Гребінківська центральна лікарня» Гребінківської селищної ради Київської області за період з січня 2024 року по серпень 2025 року; зобов'язати КНП «Гребінківська центральна лікарня» сплатити на користь позивача заборгованість по ЄСВ за період з січня 2024 року по серпень 2025 року у встановленому законом порядку; стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем КНП «Гребінківська центральна лікарня» з 22.08.2022 року по теперішній час. Позивач працює на посаді помічника кухаря інженерно-господарського відділу, з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року позивачу надавалось сумісництво в розмірі 0,5 посади молодшої медичної сестри прибиральниці відділення для надання реабілітаційної допомоги. Позивач зазначає, що за період з 2024 року по серпень 2025 року у відповідача виникла заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску, що суттєво вплинуло на зарахування її трудового стажу під час обрахування та призначення пенсії. Відповідачем підтверджено, що за період з січня 2024 року по грудень 2024 року у підприємства наявна заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 26 716,50 грн. Також, за період з січня 2025 року по червень 2025 року наявна заборгованість з розрахунку щомісячної суми ЄСВ у розмірі 8 640,00 грн. Позивач неодноразово зверталась до відповідача щодо погашення боргу ЄСВ 22% за відпрацьований нею час з метою зарахування її страхового стажу та здійснення перерахунку пенсії за віком, оскільки вважає, що вчасно несплачені страхові внески суттєво вплинули на призначення її пенсії, так як не були зараховані в її страховий стаж. Проте, вказані вимоги залишились без реагування відповідачем.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням позивачу строку протягом п'яти днів з дня її отримання для усунення недоліків позову (а.с. 39-41).
У встановлений в ухвалі суду строк, позивач усунула недоліки позовної заяви, подавши нову редакцію позовної заяви.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження без виклику сторін (а.с. 60-61).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2026 року
замінено у цивільній справі третю особу Управління Пенсійного фонду України в Гребінківській селищній територіальній громаді Білоцерківського району Київської області на належну третю особу Головне управління Пенсійного фонду України у Київській обл.
ОСОБА_1 клопотань про розгляд справи із повідомлення сторін до суду не направляла, про розгляд справи повідомленна належним чином.
Представник відповідача Комунального некомерційного підприємства «Гребінківська Центральна лікарня», про розгляд справи повідомлявся належним чином (а.с. 64), клопотань про розгляд справи із повідомлення сторн до суду не направляли, правом подати відзив на позовну заяву не скористались, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України у Київській обл.клопотань про розгляд справи із повідомлення сторн до суду не направляли, повідомлявся належним чином (а.с. 65), причини неявки суду не відомі,правом подати пояснення у справі не скористались.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За наведених обставин, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності відзиву відповідача та пояснень третьої особи, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення та відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 22.08.2022 року Комунальне некомерційне підприємство «Гребінківська Центральна лікарня» видало наказ №55-к про прийняття ОСОБА_1 на посаду помічника кухаря інженерно-господарського відділу з 23.08.2022 року (а.с.11).
Довідкою Комунального некомерційного підприємства «Гребінківська Центральна лікарня» №41 від 22.05.2025 року встановлено, що з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року ОСОБА_1 надавалось сумісництво в розмірі 0,5 посади молодшої медичної сестри прибиральниці відділення для надання реабілітаційної допомоги (наказ №2-к/тр від 01.01.2024 року (а.с. 13).
Відповідно до довідки про доходи №21 від 22.05.2025 року, за період з січня 2024 року по грудень 2024 року загальна сума доходу становить 148 425,00 грн., податок з доходів фізичних осіб становить 26 716,50 грн. (а.с. 12).
Згідно до довідки про доходи №22 від 27.05.2025 року, за період з січня 2025 року по квітень 2025 року загальна сума доходу становить 24 000,00 грн., податок з доходів фізичних осіб становить 4 320,00 грн. (а.с. 14).
Відповідач листом №43 від 23.05.2025 року повідомив позивачу, що підприємство має велику заборгованість по заробітній платі у зв'язку з недостатнім надходженням грошових коштів на банківські рахунки. Станом на 06.05.2025 року заборгованість по сплаті ЄСВ становить 1 674 657,59 грн. Підприємство станом на 23.05.2025 року не має коштів на рахунках для оплати боргу по ЄСВ, внаслідок чого не зараховується страховий стаж працівникам підприємств (а.с. 17).
За даними відомостейдовідки про індивідуальні відомості застрахованої особи ОСОБА_1 , облік якої веде Пенсійний фонд України (форми ОК-7), за період з 2024 року не відображені відомості страхового періоду, розмір нарахованого єдиного соціального внеску та за період 2025 року не відображені відомості про нараховану заробітну плату та розмір нарахованого єдиного соціального внеску (а.с. 21-25).
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст. 253 КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.1 вказаного Закону страхувальники роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до ст.9 вказаного Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.2); обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.4); сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі договір про добровільну участь) (ч.5).
Відповідно до ч.1 ст.12 вказаного Закону завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.14 Закону органи доходів і зборів зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Згідно із ст.25 Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею (ч.2); суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3); орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (ч.4); вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом (ч.5); за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (ч.6).
Із зазначених норм вбачається, що повноваження з контролю за дотриманням вимог щодо сплати єдиного соціального внеску покладено на органи доходів і зборів, позивач ОСОБА_1 , як застрахована особа, відповідними повноваженнями не наділена.
Не передбачено права застрахованої особи на звернення до суду з метою зобов'язання платника єдиного внеску до виконання обов'язку по сплаті єдиного внеску на користь працівника, також не передбачено можливості реалізації відповідачем заявлених позивачем вимог.
Позивачем при зверненні до суду не доведено того, що невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо сплати єдиного внеску на її користь порушує її права на зарахування страхового стажу.
Матеріали справи не містять відповідних довідок, повідомлень чи рішень органів Пенсійного фонду України щодо періодів роботи, які не враховані для розрахунку стажу позивача для призначення пенсійного забезпечення.
Несвоєчасна сплата відповідачем вказаного єдиного внеску не порушує прав позивача, оскільки обов'язок його своєчасної сплати та відповідальність за нарахування, утримання та виплату його до бюджету покладено на роботодавця, який виплачує дохід працівнику, внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не позбавляє працівника підприємства на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу.
Працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії працівникові періоду його роботи.
Верховний Суд у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17) від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04 серпня 2018 року у справі № 482/434/17, від 01 листопада 2018 року № 199/1852/15-а), зробив висновок, згідно якого, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
У відповідності до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Дані про те, що право позивача ОСОБА_1 на зарахування до загального страхового стажу періодів роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Гребінківська Центральна лікарня» порушено, матеріали не містять.
Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права на перерахування єдиного соціального внеску (ЄСВ) з боку КНП «Гребінківська центральна лікарня» Гребінківської селищної ради Київської області за період з січня 2024 року по серпень 2025 року, зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача заборгованість по ЄСВ за період з січня 2024 року по серпень 2025 року у встановленому законом порядку є такими, що не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог понесені ним судові витрати не підлягають йому відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», статтями 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263 -265, 268, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Гребінківська Центральна лікарня», третя особа, без самостійних вимог зі стони відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання права на перерахування єдиного соціального внеску, зобов'язання сплатити заборгованість по єдиному соціальному внеску - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Гребінківська центральна лікарня» Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області, адреса: Київська обл., Білоцерківський район, смт. Гребінки, пр. Науки, буд. 54, код ЄДРПОУ 44380503.
Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській обл., адреса: Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548.
Текст рішення складено 14.05.2026 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко