апеляційне провадження №22-з/824/624/2026 (22-ц/824/5399/2026)
справа №369/15642/24
(додаткова)
14 травня 2026 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,
розглянувши письмовому провадженні заяву представниці ОСОБА_1 ? адвоката Осадчук Тетяни Сергіївни про ухвалення додаткового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 листопада 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зняття арешту із земельної ділянки, -
встановив:
1. Короткий виклад обставин справи.
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про зняття арешту із земельної ділянки, у якому просила: зняти арешт з земельної ділянки кадастровий номер 3222482400:03:002:0039, яка належить ОСОБА_1 , накладений постановою старшого слідчого ОСВ СВ ІНФОРМАЦІЯ_2 у межах кримінальної справи №1769 від 07 грудня 2011 року, шляхом припинення обтяження №12297392, зареєстрованого 20 березня 2012 року реєстратором Шостої київської державної нотаріальної контори; стягнути судові витрати.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 листопада 2025 року позов задоволено.
Знято арешт із земельної ділянки кадастровий номер 3222482400:03:002:0039, яка належить ОСОБА_1 , накладений постановою старшого слідчого ОВС СВ ІНФОРМАЦІЯ_2 у межах кримінальної справи №1769 від 07 грудня 2011 року, шляхом припинення обтяження №12297392, зареєстрованого 20 березня 2012 року реєстратором Шостої київської державної нотаріальної контори.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_1 подано апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Києво-Святошинського районного суду від 26 листопада 2025 року ? без змін.
2. Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення.
30 квітня 2026 року до Київського апеляційного суду представником ОСОБА_1 ? адвокатом Осадчук Т.С. подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації судових витрат на правничу допомогу за наслідками розгляду апеляційної скарги.
Вказує, що при поданні відзиву на апеляційну скаргу заявлено, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, які позивачка очікує понести та який складає 25000,00 грн.
Крім цього, у відзиві на апеляційну скаргу просила суд стягнути із відповідача на користь позивачки судові витрати, понесені у суді апеляційної інстанції вказавши, що докази їх понесення будуть подані в порядку частини 8 статті 141 ЦПК України.
На підтвердження понесених витрат позивачкою подано Договір про надання правничої допомоги №19/03/2026 від 19 березня 2026 року та акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 29 квітня 2026 року. Відповідно до умов договору адвокат Осадчук Т.С. має отримати гонорар у розмірі 25 000,00 грн, а фактичні витрати станом на 30 квітня 2026 року складають 23 500,00 грн.
Зазначає, що адвокатом надано правничу допомогу у справі №369/15642/24, зокрема, проведено консультацію, складено та подано відзив на апеляційну скаргу, а також здійснено представництво у судовому засіданні. Загальний обсяг витраченого часу склав 10 годин, що відображено в акті приймання-передачі послуг. Загальна сума підтверджених витрат становить 23 500,00 грн.
Мотивуючи наведеним, просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 500,00 грн.
3. Позиція учасників справи.
01 травня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява у якій відповідач заперечує проти заяви представниці скаржника про ухвалення додаткового судового рішення, посилаючись на недоведеність належності та достовірності поданих доказів.
Вказує, що на підтвердження витрат стороною позивачки через ЄСІТС подано договір про надання правничої допомоги №19/03/2026 від 19 березня 2026 року та акт приймання-передачі послуг №1 від 29.04.2026, у яких ОСОБА_1 визначено клієнтом та містяться підписи від її імені. Водночас ГУ СБУ зазначає, що підписи у договорі та акті суттєво відрізняються між собою за графічними ознаками, зокрема елементами початкових заокруглень, що, на думку відповідача, свідчить про можливе виконання підписів різними особами. У зв'язку з цим відповідач уважає необхідним призначення почеркознавчої експертизи для встановлення належності підписів, а також технічної експертизи електронних копій документів та їх оригіналів для перевірки їх відповідності.
ГУ СБУ зазначає, що у разі підтвердження факту виконання хоча б одного із підписів іншою особою, це свідчитиме про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, а подальші пояснення позивачки не можуть уважатися достатніми для підтвердження достовірності документів. Вказується також, що проведення таких експертиз у позасудовому порядку є неможливим через відсутність у відповідача оригіналів документів та вільних зразків підписів Позивача.
Уважає незаконною постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року у справі №369/15642/24, посилаючись на те, що після закриття кримінальної справи №1769 арешт земельної ділянки не міг продовжувати існувати в силу положень КПК України 1960 та 2012 років, а також правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі №554/2506/22. Відповідач зазначає про намір касаційного оскарження постанови та необхідність дослідження обставин кримінальної справи №1769, у тому числі щодо речових доказів.
Вказує, що позивачка могла незаконно набути у власність земельну ділянку площею 1 га, оскільки відповідно до статей 34-37, 121 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент набуття права, земельні ділянки для городництва, сінокосіння та випасання худоби могли надаватись лише в оренду, а для садівництва - у власність не більше 0,12 га. На думку ГУ СБУ, набуття щонайменше 0,88 га земель лісогосподарського призначення є протиправним та могло спричинити шкоду державі або територіальній громаді.
Вказує на факт незаконного, на думку ГУ СБУ, отримання земельної ділянки, просить суд постановити окрему ухвалу відповідно до статті 262 ЦПК України та залучити до реагування Державне агентство лісових ресурсів України та/або Київську обласну прокуратуру. Відповідач наголошує, що витрачання бюджетних коштів, призначених для забезпечення державної безпеки в умовах воєнного стану, на компенсацію заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є необґрунтованим, особливо з огляду на можливі порушення при набутті земельної ділянки та закритті кримінальної справи №1769.
Мотивуючи наведеним, просить вирішити заяву про ухвалення додаткового судового рішення з урахуванням позиції ІНФОРМАЦІЯ_1.
04 травня 2026 року адвокатом Осадчук Т.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на підтвердження факту оплати витрат на професійну правничу допомогу подано платіжну інструкцію №558751979 від 04 травня 2026 року.
05 травня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поданого представницею скаржниці платіжного доручення.
ГУ СБУ вказує, що не заперечує факт руху коштів за платіжною інструкцією №558751979 від 04 травня 2026 року лише у частині здійснення банківського платежу, однак вважає, що цей платіж не підтверджує належного виконання договору про надання правничої допомоги №19/03/2026 від 19 березня 2026 року та акту №1 від 29 квітня 2026 року, достовірність яких раніше була поставлена відповідачем під сумнів. На думку відповідача, сплата 23 500,00 грн на виконання умов договору здійснена стороною позивачки вже після ознайомлення із заявою ГУ СБУ від 01 травня 2026 року та викладеними у ній доводами щодо неналежності і недопустимості зазначених документів як доказів у справі №369/15642/24.
Звертає увагу, що у наданих копіях платіжної інструкції №558751979 від 04 травня 2026 року у графі «Підпис платника» підписи відсутні. Крім того, матеріали справи не містять відомостей, які б підтверджували законність набуття позивачем коштів у сумі 23 500,00 грн, оскільки банківський рахунок платника, зазначений у платіжній інструкції, відсутній як у договорі №19/03/2026, так і в акті №1 від 29 квітня 2026 року.
Вказує, що відповідно до пункту 8 розділу 3 договору №19/03/2026 підставою для оплати гонорару мав бути рахунок-фактура, який до суду не подано. Відтак, на думку відповідача, рахунок-фактура не був підставою для здійснення спірного платежу.
У зв'язку з цим ГУ СБУ вважає, що банківський платіж не є належним та допустимим доказом оплати правничої допомоги і не може бути підставою для стягнення бюджетних коштів.
ГУ СБУ посилається на можливе незаконне набуття позивачкою права власності на земельну ділянку.
Мотивуючи наведеним, просить залишити без задоволення заяву про ухвалення додаткового рішення та підтримує доводи і клопотання, викладені у своїй заяві від 01 травня 2026 року.
4. Позиція суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 3 вказаної статті суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати ? без повідомлення учасників справи.
Ураховуючи те, що підставою для ухвалення судового рішення є вирішення питання розподілу судових витрат, розгляд справи ухвалено проводити без повідомлення учасників справи.
5. Фактичні обставини справи, установлені судом.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року у задоволенні апеляційної скарги ГУ Служби безпеки України у м. Києві та Київській області залишено без задоволення, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 листопада 2025 року - без змін.
З матеріалів справи убачається, що 19 березня 2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Осадчук Т.С. укладено договір про надання правничої допомоги №19/03/2026.
Згідно пунктів 1, 3 розділу 1 предметом укладеного договору є: надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складення заяв, скарг (в т.ч. позовної заяви, відповіді на відзив, апеляційної скарги, касаційної скарги), заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 1 розділу 1 договору №19/03/2026); представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, а також при виконанні рішень (пункт 3 розділу 1 договору №19/03/2026).
Згідно пункту 2 розділу 1 договору надання правничої допомоги здійснюється у наступних формах: 1) консультації; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) представництво інтересів у судах, інших державних органах та органах місцевого врядування; 4) реєстрація суб'єктів господарської діяльності; 5) проведення аудиту; 6) розробка та правовий аналіз договорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності Клієнтом; 7) захист від протиправних дій посадових осіб органів державної влади; 8) надання правничої допомоги у кримінальних провадженнях; 9) інші види послуг, які пов'язані з адвокатською діяльністю та виконанням Договору.
Згідно підпункту 1 пункту 3 розділу 2 договору про надання правничої допомоги №19/03/2026 загальна сума гонорару складає 25 000,00 грн без ПДВ
Згідно підпункту 2 пункту 3 розділу 2 договору сторони погодили, що сума, яка підлягає сплаті Адвокату від Клієнта хоча і не залежить від обсягу наданої правової допомоги та/або кількості виконаних дії щодо Дорученого питання, водночас є співставною з таким обсягом, оскільки Адвокат бере на себе ризики здійснити всі необхідні з надання правової допомоги щодо Дорученого питання задля досягнення необхідного результату. Сторони визнають, що такий гонорар є розумним та враховує витрачений Адвокатом час на досягнення необхідного Клієнту результату, і ця вартість гонорару є погодженою Сторонами платою за надання правничої допомоги Адвокатом.
Згідно підпункту 8 пункту 3 розділу 2 договору підставою для сплати гонорару є рахунок-фактура.
З даних акту приймання-передачі наданих послуг №1 до договору про надання правничої допомоги №19/03/2026 від 19 березня 2026 року убачається, що адвокатом Осадчук Т.С. надано ОСОБА_1 такі послуги:
- консультація / 1 година / 2 000,00 гривень;
- складання та подання відзиву на апеляційну скаргу у справі №369/15642/24 / 9 годин / 18 000,00 гривень;
- представництво інтересів у суді / 1 судове засідання / 3 500,00 гривень.
6. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із статтею 134 ЦПК України:
1. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У пункті 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначено "визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу".
У пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначено "не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність".
У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зазначив наступне.
"Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України.
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Вирішуючи питання за заявою про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів виходить із такого.
Доводи ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо недопустимості поданих доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Подані заявницею договір про надання правничої допомоги №19/03/2026 від 19 березня 2026 року, акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 29 квітня 2026 року та платіжна інструкція №558751979 від 04 травня 2026 року містять відомості про характер наданих послуг, їх обсяг, вартість та факт здійснення оплати.
Посилання відповідача на відмінність підписів у копіях договору та акту не є достатньою підставою для висновку про недостовірність зазначених документів чи фіктивність правовідносин між клієнтом та адвокатом. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження підроблення документів, фальсифікації доказів або звернення із відповідною заявою у порядку, передбаченому процесуальним законом, відповідачем не подано.
Крім того, доводи ГУ СБУ про необхідність призначення почеркознавчої чи технічної експертизи ґрунтуються виключно на припущеннях та не містять об'єктивних даних, які б свідчили про наявність обставин, що потребують спеціальних знань для їх встановлення у межах вирішення питання про розподіл судових витрат.
Колегія суддів зазначає, що за змістом статей 137, 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
З наведених підстав колегія суддів відхиляє твердження представника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо недопустимості як доказу поданої позивачкою платіжної інструкції, оскільки сама по собі відсутність підпису платника у копії електронного платіжного документа, сформованого засобами банківської системи, не свідчить про відсутність факту здійснення платежу та не спростовує наявності між сторонами договірних відносин щодо надання професійної правничої допомоги.
При цьому, колегія суддів ураховує, що платіжна інструкція містить відомості про платника, отримувача платежу, суму переказу, дату проведення операції та призначення платежу, що у своїй сукупності узгоджується з умовами договору про надання правничої допомоги №19/03/2026 від 19 березня 2026 року та актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 29 квітня 2026 року.
Посилання відповідача на те, що платіж здійснено після подання заперечень ГУ СБУ, не впливає на вирішення питання про розподіл судових витрат, оскільки відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України компенсації підлягають як витрати, які вже фактично сплачені стороною, так і витрати, що лише підлягають сплаті згідно з умовами договору про надання правничої допомоги.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 158/203/20.
Відсутність у матеріалах справи рахунку-фактури, передбаченого умовами договору, не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, оскільки подані заявницею докази у своїй сукупності підтверджують реальність наданих послуг, їх обсяг, вартість та наявність обов'язку клієнта щодо їх оплати.
Необґрунтованими є доводи представника відповідача щодо можливого незаконного набуття позивачкою права власності на земельну ділянку, необхідності постановлення окремої ухвали, а також наміру касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року, оскільки наведені обставини не стосуються предмета розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та не впливають на вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Право касаційного оскарження судового рішення передбачено Конституцією України (стаття 129) та діючим ЦПК України (стаття 389), відтак саме по собі повідомлення відповідача про намір подання касаційної скарги не впливає на вирішення питання про розподіл судових витрат та не є підставою для відмови у їх компенсації.
Колегія суддів не убачає підстав для постановлення окремої ухвали у порядку статті 262 ЦПК України, оскільки наведені відповідачем твердження мають характер припущень та не підтверджені належними і допустимими доказами.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо розміру витрат, які підлягають компенсації, колегія суддів виходить із критеріїв розумності, співмірності та необхідності таких витрат.
Суд ураховує, що предметом апеляційного перегляду була справа про зняття арешту із земельної ділянки, правова позиція позивачки у суді апеляційної інстанції переважно ґрунтувалась на обставинах та доказах, які вже були предметом дослідження суду першої інстанції.
Колегія суддів приймає до уваги, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції не потребував значного обсягу додаткових процесуальних дій, дослідження нових доказів чи формування нової складної правової позиції, а участь представника позивачки обмежилась підготовкою відзиву на апеляційну скаргу та участю в одному судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку.
Оцінюючи заявлений розмір витрат у сумі 23 500,00 грн, суд доходить висновку, що така сума не є повністю співмірною зі складністю справи, обсягом фактично наданих послуг та часом, необхідним для їх виконання у суді апеляційної інстанції.
За таких обставин колегія суддів уважає за необхідне заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково та стягнути з Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, що, на переконання суду, відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності судових витрат.
Керуючись статтями 133, 141, 270, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Заяву представниці ОСОБА_1 - адвоката Осадчук Тетяни Сергіївни про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, 5 000 ( п'ять тисяч) гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова