Справа № 755/18309/24 Головуючий у І інстанції Катющенко В.П.
Провадження №22-ц/824/5553/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
13 травня 2026 року року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,
за участі секретаря Кононової Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кащенка Миколи Юрійовича про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Дніпровський відділ виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ(м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про визнання права власності на спадкове майно та зняття арешту; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 за участі третіх осіб :приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галаган Оксани Валеріївни, ОСОБА_1 про визнання додаткового строку для прийняття спадщини та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галаган Оксани Валеріївни, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,
У провадженні Київського апеляційного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Дніпровський відділ виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ(м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про визнання права власності на спадкове майно та зняття арешту; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галаган Оксани Валеріївни, ОСОБА_1 про визнання додаткового строку для прийняття спадщини та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галаган Оксани Валеріївни, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
11 травня 2026 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Кащенко М.Ю. подав клопотання про зупинення провадження у даній справі, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 проходить військову службу у складі Збройних Сил України за мобілізацією та не може приймати особисту участь в судових засіданнях.
До клопотання про зупинення провадження у справі представник ОСОБА_1 - адвокат Кащенко М.Ю. долучив копію довідки №490 від 30 квітня 2026 року, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_4 , з якої вбачається, що старший солдат ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі по мобілізації у військові частині НОМЕР_1 з 29 квітня 2025 року по теперішній час.
Належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Кащенко М.Ю. в судове засідання не з'явились.
Представник ОСОБА_5 - адвокат Козлюк М.В. судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про зупинення провадження по справі.
Належним чином повідомлені інші сторони даної справи в судове засідання не з'явились, причин неможливості з'явитись в судове засідання не повідомили.
Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані ст. ст. 251 та 252 ЦПК України.
Ст. 251 ЦПК України встановлює обов'язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від ст. 252 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією рф проти України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» по всій територій країни було введено воєнний стан, який продовжує діяти станом на сьогоднішній день.
Ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, воєнний стан є загальним правовим режимом, що вводиться в Україні та створює юридичні рамки (правову конструкцію) для діяльності всіх державних інститутів, економіки та суспільства в умовах збройної агресії. Такий захід є системним, комплексним і загальнодержавним, який змінює правовий режим функціонування держави в цілому. Натомість переведення на організацію і штати воєнного часу є конкретним військово-організаційним заходом, який є наслідком та складовою частиною введення воєнного стану та оголошення мобілізації. Цей захід стосується внутрішньої структури та чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань з метою приведення їх у максимальну бойову готовність.
За змістом положень ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Закон України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII«Про оборону України» встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони.
Оборона України - це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту (ст. 1 Закону № 1932-ХІІ).
Оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони (ст. 2 Закону № 1932-ХІІ).
Відповідно до частини першої ст. 12 Закону № 1932-ХІІ участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що оборона України є комплексною системою заходів і справою українського народу. Однак безпосереднє виконання завдань із збройного захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності держави прямо покладається на Збройні Сили України. Водночас забезпечення державної безпеки та захист кордонів доручено іншим відповідним військовим формуванням та правоохоронним органам.
Отже, саме ці структури становлять основу сектору безпеки і оборони, на які держава покладає функцію збройного захисту країни, зокрема в період воєнного стану.
Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов'язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Отже, правила, визначені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов'язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
За нинішньої редакції п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в суду є обов'язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22 зазначено, що: «Тож норма п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, яка встановлює обов'язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (ст. 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов'язкове зупинення провадження у судовій справі. Виняток для суду з наведеного правила складає ситуація, коли дотримання приписів ст. 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та, у другу чергу, диспозитивність цивільного процесу.
Отже, під час застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства. Принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства (ст.12, 13 ЦПК України) надають учасникам справи право вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами. Водночас обов'язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності. Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Враховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, а також беручи до уваги факт проходження ОСОБА_1 військової служби в період дії воєнного стану, який є об'єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця щодо продовження розгляду, апеляційний суд, відповідно п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, зобов'язаний зупинити провадження у справі, а тому задовольняє подане представником ОСОБА_1 - адвокатом Кащенком М.Ю. клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.
Таким чином, колегія суддів, з метою додержання прав іншої сторони у справі, вважає за доцільне зобов'язати ОСОБА_1 повідомити Київський апеляційний суд про припинення перебування у складі Збройних Сил України та визначити строк для вчинення таких дій у десять днів.
Керуючись ст. ст. 251, 253 ЦПК України, апеляційний суд
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кащенка Миколи Юрійовича про зупинення провадження у справі задовольнити.
Зупинити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Дніпровський відділ виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ(м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про визнання права власності на спадкове майно та зняття арешту; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галаган Оксани Валеріївни, ОСОБА_1 про визнання додаткового строку для прийняття спадщини та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галаган Оксани Валеріївни, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, на період перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
Зобов'язати ОСОБА_1 протягом десяти днів повідомити Київський апеляційний суд про припинення перебування у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведенні на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст ухвали виготовлено 14 травня 2026 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: О.В. Борисова
С.А. Голуб