справа №757/20522/26-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/4198/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
12 травня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205-1, частиною третьою статті 209 КК України, у кримінальному провадженні №42025000000000958 від 21 жовтня 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року у задоволені клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_10 , погодженого старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні №42025000000000958 - прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовлено.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205-1, частиною третьою статті 209 КК України, у кримінальному провадженні №42025000000000958 від 21 жовтня 2025 року запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, а саме з 21 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. наступної доби за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту чи бомбосховища під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» та подальшого невідкладного повернення до визначеного ухвалою місця домашнього арешту після сигналу «Відбій повітряної тривоги», із зобов'язанням підозрюваного прибувати до органів досудового розслідування та суду на дату та час проведення процесуальних дій, відповідно до отриманих ним повідомлень.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися з міста Дніпро та Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурору або суду;
- утримуватися від спілкування із підозрюваним ОСОБА_12 у вказаному кримінальному провадженні;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, за винятком паспорта громадянина України.
Визначено строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 07 червня 2026 року включно, але не більше строку досудового розслідування.
Роз'яснено підозрюваному, що відповідно до частини п'ятої статті 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Виконання ухвали доручено органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 601 прожитковий мінімум для працездатних осіб, що становить 2 000 128 грн; покласти на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися з міста Дніпро та Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у вказаному кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_12 та іншими особами, визначеними слідчим, прокурором; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Уважає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та невмотивованою, а тому підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду. викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
У мотивування скарги зазначає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 у суді сторона обвинувачення довела наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, в тому числі, що підозрюваний ОСОБА_7 може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На переконання прокурора, слідчим суддею не взято в повній мірі до уваги те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у співучасті, оскільки відповідно до частини третьої статті 209 КК України санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що свідчить про значну суспільну небезпеку діяння.
Вказує, що також не взято до уваги те, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування; не встановлені всі співучасники злочинів, отримано не всі дані щодо місць проживання та перебування інших осіб, причетних до вчинення злочину.
Зазначає, що наведене дає підстави вважати, що ОСОБА_7 , маючи вплив на інших співучасників, перебуваючи на свободі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають значення для кримінального провадження, а тому застосований судом запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби не може повною мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Посилається на те, що відсутність обмежень на пересування створює реальну загрозу переховування ОСОБА_7 від слідства та суду, а також можливість його незаконного впливу на свідків, знищення доказів чи вчинення інших правопорушень, спрямованих на уникнення відповідальності.
Зауважує, що наявність передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 177 КПК України ризиків дає підстави вважати, що у разі застосування до ОСОБА_7 більш м'яких, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів орган досудового розслідування не зможе у повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження, не матиме можливості запобігти впливу ОСОБА_7 на свідків по справі з метою уникнення кримінальної відповідальності, знищенню речей та документів, які мають значення для досудового розслідування, та у яких містяться відомості, які можуть бути доказами під час судового розгляду, а також запобігти перешкоджанню виконання процесуальних рішень шляхом неявки для проведення слідчих та процесуальних дій.
На думку сторони обвинувачення, встановлено достатньо підстав уважати, що без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваний буде ухилятися від забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, тому лише тримання під вартою може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Наголошує, що в ході досудового розслідування встановлено, що за період часу з 01 січня 2020 року по 26 лютого 2026 року сума сукупного офіційного доходу ОСОБА_7 складає 5 767,72 грн.
У той же час, встановлено, що ОСОБА_7 у 2025 році було придбано авто AUDI A4 (2022 року), д.н.з. НОМЕР_1 , середньоринкова вартість якого складає близько 35 000 доларів США, який оформлено на батька - ОСОБА_13 , що свідчить про значні доходи підозрюваного від злочинної діяльності та заходи останнього щодо їх приховання.
Уважає, що оскільки внаслідок дій ОСОБА_7 , який діяв за попередньою змовою групою осіб з невстановленими на даний час особами, яких останній залучив до злочинної діяльності, здійснено легалізацію коштів у сумі 2 558 120 898,43 грн, доцільно застосувати до ОСОБА_7 заставу у сумі 601 прожитковий мінімум для працездатних осіб, що становить 2 000 128 грн, що є обґрунтованою та такою, що відповідає об'єктивним обставинам вчиненого кримінального правопорушення, ступеню його суспільної небезпеки та зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_9 , який підтримав апеляційну скаргу, а також підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025000000000958 від 21 жовтня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною першою статті 205-1, частиною третьою статті 209 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб з не встановленими на даний час особами, яких останній залучив до вказаної діяльності, умисно, з корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, у період з лютого 2024 року по січень 2026 року, перебуваючи у м. Дніпро, із використанням власних, а також розрахункових рахунків підконтрольних осіб (дропів), усвідомлюючи, що кошти в сумі 2 558 120 898,43 гривень є активами, які отримано злочинним шляхом, а саме внаслідок діяльності нелегальної платіжної системи за посиланням https://paychain.fund/, за вищевикладених обставин, організували вчинення дій щодо проведення фінансових операцій із коштами, які надійшли внаслідок діяльності вказаної системи на його рахунки та рахунки підконтрольних осіб (дропів) у сумі 2 558 120 898,43 гривень, що відповідно до частини другої примітки до статті 209 КК України є особливо великим розміром, а саме конвертацію фіатних коштів у віртуальні активи.
Крім того, ОСОБА_7 09 квітня 2025 року, точний час досудовим розслідуванням наразі не встановлений, перебуваючи в межах адміністративно-територіальної одиниці міста Дніпро, використовуючи наразі не встановлений органом досудового розслідування засіб комунікації, ввійшов на веб-портал «Дія», де подав заяву щодо державної реєстрації ФОП №1697509-09042025, зазначивши в ній вид економічної діяльності ФОП, а саме: 47.19 «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах», та підписав її власним КЕП, не маючи при цьому наміру здійснювати вказаний вид господарської діяльності, чим вніс до відповідних реєстраційних документів завідомо неправдиві відомості.
07 квітня 2026 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205-1, частиною третьою статті 209 КК України.
14 квітня 2026 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_10 , погоджене старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні №42025000000000958 - прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205-1, частиною третьою статті 209 КК України, у кримінальному провадженні №42025000000000958 від 21 жовтня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року у задоволені клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_10 , погодженого старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні №42025000000000958 - прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовлено.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205-1, частиною третьою статті 209 КК України, у кримінальному провадженні №42025000000000958 від 21 жовтня 2025 року запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, а саме з 21 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. наступної доби за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту чи бомбосховища під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» та подальшого невідкладного повернення до визначеного ухвалою місця домашнього арешту після сигналу «Відбій повітряної тривоги», із зобов'язанням підозрюваного прибувати до органів досудового розслідування та суду на дату та час проведення процесуальних дій, відповідно до отриманих ним повідомлень.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися з міста Дніпро та Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурору або суду;
- утримуватися від спілкування із підозрюваним ОСОБА_12 у вказаному кримінальному провадженні;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, за винятком паспорта громадянина України.
Визначено строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 07 червня 2026 року включно, але не більше строку досудового розслідування.
Роз'яснено підозрюваному, що відповідно до частини п'ятої статті 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Виконання ухвали доручено органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
З таким висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Положеннями частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до пункту «с» частини першої статті 5 Конвенції законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
За змістом положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205-1, частиною третьою статті 209 КК України, що підтверджуються наступними доказами, зібраними в рамках кримінального провадження: висновоком аналітичного дослідження від 13 березня 2026 року №65/99-00-08-03-01-20/3577206852, відповідно до результатів якого встановлено, що ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з іншими особами, не маючи законних доходів, здійсним операції з поповнення криптовалютних гаманців, власних карткових рахунків, та карткових рахунків т.зв. «дропів» на суму 2 558 120 898,43 гривень, та таким чином здійснив легалізацію вказаних коштів; протоколом огляду від 05 лютого 2026 року інформації з криптовалютної біржі «Віпапсе», відповідно до якого встановлено значний обсяг операцій з поповнення криптовалютних гаманців на біржі «Віпапсе», з власних карток та карток «дропів», що підтверджує здійснення операцій з легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом; протоколом огляду від 12 лютого 2026 року інформації з криптовалютної біржі «Bybit», відповідно до якого встановлено значний обсяг операцій з поповнення криптовалютних гаманців на біржі «Bybit» з власних карток та карток «дропів», що підтверджує здійснення операцій з легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом; протоколом огляду від 29 жовтня 2025 року платіжної системи за посиланням https:// paychain.fund/, відповідно до якого встановлено що платіжна система надає послуги щодо проведення операцій High-risk сегменту, в тому числі в обхід системи фінансового моніторингу, шляхом проведення P2P переказів; протоколом огляду від 17 березня 2026 року інформації про ФОП « ОСОБА_14 », відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_14 не використовував вказаний ФОП відповідно до цілей, які останній вказував у реєстраційній заяві, а отже вніс неправдиві відомості у документи, які подаються під час державної реєстрації фізичної особи-підприємця і використовував його виключно з метою легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом; протоколом огляду від 23 березня 2026 року сайту ресурсу «Playcity», відповідно до якого встановлено, що онлайн казино, які обслуговуються платіжною системою за посиланням https://paychain.fund/, не мають будь якої ліцензії на провадження діяльності, а отже їх діяльність є незаконною; протоколом огляду від 24 березня 2026 року сайту Національного банку України, відповідно до якого встановлено, що у платіжної системи за посиланням https://paychain.fund/ відсутні будь-які ліцензії на проведення фінансових операцій, що підтверджує незаконність її діяльності, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
На основі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, колегія суддів установила, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, з чим погоджується і колегія суддів.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого, слідчий суддя дійшов висновку про те, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні належно не мотивовано, чому інший запобіжний захід не може забезпечити проведення процесуальних дій та уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, а посилання слідчого та прокурора у клопотанні про те, що не перебуваючи під вартою підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення мають характер припущення.
З такими висновками колегія суддів не погоджується.
Як установлено колегією суддів, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, зокрема, можливості підозрюваного ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, що можуть бути причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
У контексті Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з захисту прав людини, на початкових етапах розслідування можливість перешкоджати правосуддю обвинуваченим обґрунтовує перебування такої особи під вартою. Для належного оцінювання ризику знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, що є суттєвими в контексті встановлення обставин кримінального правопорушення, також мають значення обставини, які характеризують особу обвинуваченого. Якщо у зв'язку з власною професійною діяльністю або за наявності ділових чи інших зв'язків особа має доступ до відповідних документів чи речей, існує ймовірність, що вона скористається нагодою та вчинить зазначені дії.
Враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, конкретні обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватості, колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, зокрема можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
У рішенні «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що національні судові органи повинні брати до уваги усі обставини справи, та зважати на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
На переконання колегії суддів, наведені слідчим у клопотанні ризики у сукупності з даними про особу підозрюваного, тяжкістю інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, способу вчинення таких кримінальних правопорушень та їх наслідків, є обґрунтованими та такими, що виправдовують утримання ОСОБА_7 під вартою.
Встановлені під час апеляційного розгляду обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які колегія суддів вважає доведеними, та не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Даних, які б унеможливлювали утримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
Так, як убачається з положень частини третьої статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі «Вренчев проти Сербії» пункт 76).
Автоматична відмова у застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «S.B.C. v. the UK» пункти 23-24).
З урахуванням наведеного у сукупності, враховуючи процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 та дані про його особу, ураховуючи наявність у нього постійного місця проживання, міцність соціальних зв'язків, вік та стан здоров'я, колегія суддів дійшла висновку про можливість визначення підозрюваному застави у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно пункту 3 частини п'ятої статті 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, та покликаний забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.
Ураховуючи обставини інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, дані про його особу, враховуючи його майновий стан, те, що ОСОБА_7 у 2025 році було придбано авто AUDI A4 (2022 року), д.н.з. НОМЕР_1 , середньоринкова вартість якого складає близько 35 000 доларів США, який оформлено на батька - ОСОБА_13 , а також те, що, як встановлено під час досудового розслідування, внаслідок дій ОСОБА_7 , який діяв за попередньою змовою групою осіб з невстановленими на даний час особами, яких останній залучив до злочинної діяльності, здійснено легалізацію коштів у сумі 2 558 120 898,43 грн, та інші обставини, передбачені статтею 178 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що співмірним з існуючими у кримінальному провадженні ризиками буде розмір застави у вигляді 601 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 000 128 гривень у національній грошовій одиниці із покладенням на нього обов'язків, у разі внесення застави, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України, у межах строку досудового розслідування.
На переконання колегії суддів, на даному етапі розслідування такий запобіжний захід є достатнім стримуючим заходом для підозрюваного, здатен забезпечити його належну процесуальну поведінку і виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 196 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
За правилами частини першої статті 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 115 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.
При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів, дійшовши висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді та застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог частини четвертої статті 196, частини п'ятої статті 115 КПК України, вважає за необхідне визначити строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 07 червня 2026 року включно.
За таких обставин, виходячи з положень пункту 2 частини третьої статті 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави.
Керуючись статтями 176-178, 181, 182, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_10 , погоджене старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні №42025000000000958 - прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №42025000000000958 від 21 жовтня 2025 року - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 07 червня 2026 року включно, з утриманням у Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Взяти підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду негайно.
Визначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 601 (шістсот один) прожитковий мінімум для працездатних осіб, що становить 2 000 128 (два мільйони сто двадцять вісім) гривень у національній грошовій одиниці.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ: 42258617, Банк надавача послуг: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).
Підозрюваний або заставодавець має право в будь-який момент внести заставу у розмірі, зазначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом терміну дії ухвали.
На підставі частини п'ятої статті 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, такі додаткові обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися з міста Дніпро та Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурору або суду;
- утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними та свідками у вказаному кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_12 та іншими особами, визначеними слідчим, прокурором;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави і з моменту звільнення підозрюваного з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, встановленої в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді або до суду без поважних причин або не повідомить про причини неявки, застава звертається в дохід держави, зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується в порядку, встановленому законом для використання судового збору.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків визначити до 07 червня 2026 року включно.
Виконання ухвали та контроль за її виконанням покласти на прокурора у кримінальному провадженні №42025000000000958 від 21 жовтня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4