Провадження № 11-сс/4823/214/26 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
15 травня 2026 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового розгляду:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2026 року,
встановила:
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 03 липня 2026 року включно до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 152 КК України, за тяжче з яких передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років, що може спонукати підозрюваного до переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності, який ніде офіційно не працює, не має достатньо сталих соціальних зв'язків. Також вважав доведеним ризик можливого впливу на свідків та потерпілих, або іншим чином чинити перешкоди шляхом створення штучних доказів та підбурювання інших осіб, які не були свідками кримінальних правопорушень, до дачі завідомо неправдивих показань на підтвердження висунутих ним версій. А також визнав доведеним ризик продовження вчиняти інші кримінальні правопорушення в аспекті відсутності постійного місця роботи та перебування у базі даних ІПНП «Цунамі» як особа, що самовільно залишила місце несення служби. Крім того, слідчим суддею розглянуто можливість застосування іншого запобіжного заходу, врахувавши дані про особу підозрюваного, відсутність роботи та іншого джерела доходів, відсутність осіб на утриманні, що розцінено як незадовільний стан соціальних зв'язків, дійшов обґрунтованого висновку, що для запобігання доведеним ризикам та враховуючи суспільний інтерес щодо виконання завдань, передбачених ст. 2 Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК), недостатньо застосувати більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою. При цьому з огляду на підозру у вчиненні злочину із застосуванням насильства та погрозою його застосування, вмотивовано не визначив розмір застави.
Не погодившись із рішенням суду, захисник в інтересах підозрюваного подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою і постановити нову, якою відмовити у клопотанні слідчого або обрати інший запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що слідчим суддею при обранні запобіжного заходу взято до уваги лише доводи сторони обвинувачення та проігноровані доводи сторони захисту про недоведеність обґрунтованості підозри, оскільки викладені факти не підтверджуються доказами і фактичними даними, вилучені в ході особистого обшуку речі та речі за місцем проживання, не відповідають опису потерпілих, на них відсутні сліди кримінальних правопорушень, які відбувалися у нічну пору доби, коли діє комендантська година та відсутнє вуличне освітлення, крім того, як зазначала потерпіла ОСОБА_9 , вона перебувала у стані алкогольного сп'яніння, що на думку захисника, не виключає помилку у впізнанні особи, яка скоїла злочин. Ризики також фактичними даними не підтверджені, а є лише припущеннями, і факт відмови від дачі показань та наданні зразків для експертного дослідження, вважає, не може розцінюватися як перешкода у здійсненні кримінального провадження, оскільки в силу ст. 63 Конституції України це є правом особи. Також зазначає, що підозрюваний ОСОБА_8 раніше не судимий і не вчиняв дій, зазначених у п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК, тому до нього неможливо застосовувати запобіжний захід у виді тримання вартою.
Заслухавши доповідь судді, підозрюваного та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити з наведених в скарзі підстав, думку прокурора, який просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Слідчим відділом Чернігівського районного управління поліції головного управління Національної поліції в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026270340001041 від 03.05.2026 (яке об'єднане з кримінальним провадженням за № 12026270340001066 від 05.05.2026) за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 152 КК України, тобто у погрозі вбивством та у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтуванні).
ОСОБА_8 05.05.2026 затримано на підставі ст. 208 КПК (час фактичного затримання о 05 год. 12 хв. 05.05.2026) та в цей же день вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 152 КК.
Слідчий, повідомивши ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 152 КК, зібрав, перевірив та оцінив у встановленому законом порядку докази, які у своїй сукупності приводять до єдиного висновку на даний момент розслідування про те, що конкретна особа вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене КК і не підлягає звільненню від відповідальності за нього. Зокрема, наявність обґрунтованої підозри підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів, про які зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі: протоколами прийняття заяв про вчинені кримінальні правопорушення від ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , протоколами їх допиту та допиту свідка (ч. 1 ст. 129 КК), протоколами пред'явлення особи для впізнання. Наведених доказів на даній стадії досудового розслідування достатньо, щоб визнати підозру обґрунтованою (для початкової стадії досудового розслідування), оскільки надана інформація, може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення, і такі факти є досить переконливими.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вирішує питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. На підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, слідчий суддя повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, що і зроблено під час розгляду клопотання слідчого.
При цьому колегія суддів відзначає, що метою тримання особи під вартою для допиту за підпунктом (c) п. 1 ст. 5 ЄКПЛ є продовження кримінального розслідування шляхом підтвердження або спростування конкретної підозри, що стала підставою для арешту. Таким чином, факти, які викликають підозру, не обов'язково повинні бути того ж рівня, що й докази, потрібні для обґрунтування обвинувального вироку чи навіть для висунення обвинувачення на наступному етапі кримінального провадження (п. 55 рішення ЄСПЛ Murray v. the United Kingdom (№ 14310/88).
Згідно з вимогами ст. 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, слідчий суддя, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК.
Під час прийняття рішення про задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 152 КК, за тяжче з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, і таке покарання та суворість можливого вироку підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Особу підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, характер кримінальних правопорушень, у яких він підозрюється та його статус як військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби, наявність обґрунтованих ризиків, на які посилався слідчий, визнавши їх доведеними прокурором із посиланням на докази, вагомість яких є достатньою на даній стадії кримінального провадження для вирішення питання про обрання запобіжного заходу.
При цьому враховується, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні у майбутньому.
Стосовно доводів сторони захисту про недоведеність обґрунтованості підозри, то колегія суддів звертає увагу, що жодних вагомих доказів на противагу встановленим доказам ані підозрюваним, ані захисником не наведено, що в свою чергу не може переконати незалежного спостерігача у необґрунтованості пред'явленої підозри на початковій стадії досудового розслідування з огляду на вагомість наданих стороною обвинувачення доказів.
При цьому враховуються положення ст. 22 КПК щодо змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя не оцінює докази з огляду на їх належність та допустимість, а лише надає оцінку їх вагомості за стандартом «достатніх підстав». Сторона обвинувачення такі підстави в клопотанні навела у достатньому обсязі, сторона захисту своїми запереченнями та наданими доказами цих підстав не спростувала.
Таким чином, слідчий суддя, при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею у судовому засіданні. При цьому була розглянута можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, але аналіз наданих матеріалів не забезпечив такої можливості їх застосування.
І висновки слідчого судді що інший запобіжний захід не здатен унеможливити спроби переховування від органів досудового розслідування та суду і незаконного впливу на потерпілих та свідків, а також перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, переконливі.
З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції та приходить до переконання, що більш м'який запобіжний захід, про який зазначає сторона захисту, не здатен нівелювати або зменшити на цій стадії досудового розслідування наявність доведених ризиків та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Колегія суддів вважає, що всупереч твердженням апелянта, прокурором у судовому засіданні доведено обґрунтованість підозри та існування ризиків, які є підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, при цьому слідчим суддею враховані всі обставини, з яким закон пов'язує вирішення питання про обрання запобіжного заходу, а тому обґрунтовано задоволено клопотання слідчого, дійшовши правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу.
Більше того, Європейська комісія з прав людини у своєму рішенні за скаргою «Феррарі - Браво проти Італії» вказала, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі є метою досудового розслідування, а саме: встановлення реальних збитків та кваліфікуючих ознак, досягнення цілей якого і є тримання під вартою. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, чи для складання обвинувального акту, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі слідчим суддею рішення, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 376, 407, 422 КПК, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2026 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 03 липня 2026 року без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4