Номер провадження: 33/813/130/26
Номер справи місцевого суду: 502/1658/25
Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.
Доповідач Копіца О. В.
30.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., секретаря судового засідання Ровенко А.С., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 потерпілого ОСОБА_2 та його представника - Попроцького Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської обл. від 13.11.2025 стосовно:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Білгород-Дністровський Одеської обл., громадянина України, тимчасово не працюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до вказаної постанови, 14.08.2025 о 08 год 39 хв., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мерседес Спрінтер, д.н.з. НОМЕР_1 на автодорозі М-15 Одеса-Рені (173 км 150 м), перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, чим створив аварійну ситуацію (обстановку) водію автомобіля Кіа д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку та виконував маневр обгону, різко змінив напрямок руху та допустив перекидання автомобіля Кіа д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху (далі -ПДР). Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказану постанову місцевого суду, в якій вказує на істотне порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне та однобічне дослідження обставин справи, а саме:
- судом розглянуто справу та заявлені ним клопотання за його відсутності, не зважаючи на наявністьзаяви про відкладення розгляду справи;
- суд 1-ої інстанції не врахував, що він не створював аварійних ситуацій, не вчиняв жодних перешкод у русі іншим транспортним засобам, не був учасником жодних ДТП, які мали місце на трасі Рені- Одеса, 14.08.2025, що також підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_3 ;
- суд не взяв до уваги порушення строків складення протоколу про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбачених ч. 2 ст. 254 КУпАП, оскільки його особа була встановлена 14.08.2025, а протокол складено лише 16.08.2025.
З огляду на викладені обставини, ОСОБА_1 просить скасувати вказану постанову та закрити провадження по справі у зв'язку із відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Позиції інших учасників провадження.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник потерпілих Попроцький Д.М. її доводи не визнав, вказавши, що постанова суду є законною та обґрунтованою, тому просив залишити її без змін. Щодо заявлених ОСОБА_1 клопотань вважає, що місцевим судом справедливо та обґрунтовано було відмовлено у їх задоволенні, вказані докази не є суттєвими та істотними при розгляді цієї справи та не мають до неї відношення, при цьому клопотання буди подані до суду суто з метою затягування розгляду справи та унеможливлення допиту свідка. Твердження ОСОБА_1 про порушення строків складання протоколу є хибними, оскільки він тільки 16.08.2025 надав пояснення і у той же день відносно нього працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, водночас потерпілий ОСОБА_2 та його представник заперечували проти задоволення скарги.
Потерпіла ОСОБА_4 в судове засідання апеляційного суду не з'явилася, однак про час, день та місце апеляційного розгляду справи була повідомлена належним чином.
Також в судове засідання 30.04.2026 не з'явися захисник Назаров І.Б., в поданому апеляційному суду клопотанні просив справу розглядати за його відсутності, апеляційну скаргу задовольнити та постанову суду скасувати, при прийнятті рішення врахувати особу ОСОБА_1 , який служив в лавах ЗСУ, у нього на утриманні перебуває малолітня донька.
Враховуючи неявку захисника Назарова І.Б. та потерпілої ОСОБА_4 в судове засідання, апеляційний суд, з'ясувавши думку учасників провадження, які не заперечували щодо розгляду справи за їх відсутності, керуючись вимогами ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності захисника Назарова І.Б. та потерпілої СемерукВ.І.
Заслухавши пояснення учасників провадження, повторно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасників дорожнього руху внаслідок порушення ними Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
У п. 10.1 ПДР зазначено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Апеляційний суд критично відноситься до тверджень ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях ознак складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, натомість, винуватість останнього у вчиненні вказаного правопорушення повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 424817 від 16.08.2025, в якому наведені обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченогост. 124 КУпАП;
- схемою місця ДТП від 14.08.2025 з даними про місце ДТП, локалізації та характером пошкоджень транспортного засобу, які узгоджуються між собою;
- фото фіксацією з місця ДТП;
- рапортом від 14.08.2025 працівника поліції на ім'я начальника ВП №1 (м. Кілія) Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області, яким повідомлено про ДТП, яке трапилось між водієм ОСОБА_5 та невідомим водієм ТЗ Мерседес Спрінтер, синього кольору, фрагмент номеру НОМЕР_3 та про наявність свідка водія ОСОБА_6 ;
- наданими у судовому засіданні показаннями ОСОБА_7 , якапояснила, що 14.08.2025 рухалась на автомобілі «KIA Sportage», державний номер НОМЕР_2 по автодорозі Одеса-Рені в колоні машин. Нею було прийнято рішення про виконання маневру обгону, і вона, переконавшись у відсутності транспортних засобів, які б рухались їй назустріч, увімкнула сигнал лівого повороту та почала виконувати маневр обгону. Коли вона порівнялась із автомобілем «Мерседес Спрінтер» синього кольору, водій «Мерседес Спрінтера» різко почав перестоюватись у ліву смугу дороги, без попереднього увімкнення сигналу лівого повороту. Водночас вона почала подавати звуковий сигнал щоб попередити зіткнення, однак, водій автомобілю «Мерседес- Спрінтер» не відреагував на звуковий сигнал, і, вона, уходячи від зіткнення з цим автомобілем, була виштовхнута на узбіччя, де колесами зачепила обочину дороги, і її автомобіль занесло, почало крутити по дорозі, в результаті чого транспортний засіб перекинувся на дах та вилетів у кювет. Водій фури ОСОБА_6 , який також рухався у цій колоні, зупинив свій транспортний засіб, та надав її першу допомогу, викликав поліцію та швидку допомогу;
- наданими в судовому засіданні апеляційного суду поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , який підтвердив викладені ОСОБА_5 обставини;
- наданими у судовому засіданні суду 1-ої інстанції показаннями свідка ОСОБА_6 , який будучи попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України пояснив, що 14.08.2025 він, у колоні машин рухався по автодорозі Одеса-Рені на своєму транспортному засобі «MAN» з напівпричепом. За ним, у попутному напрямку, рухався автомобіль «Мерседес Бенц» синього кольору, а за ним рухався автомобіль білого кольору «KIA Sportage», який увімкнув лівий покажчик повороту та почав виконувати маневр обгону. Коли автомобіль «KIA Sportage» був на одному рівні із автомобілем «Мерседес» синього кольору, то водій автомобілю «Мерседес», не переконався у безпеці свого маневру, почав різке перестроювання вліво, тобто почав також здійснювати обгін, при цьому автомобіль «KIA Sportage» подавав звуковий сигнал задля уникнення зіткнення, а оскільки автомобіль «Мерседес» не зупинився, то автомобілю «KIA Sportage» довелось взяти ліве узбіччя, після чого автомобіль «KIA Sportage» почало заносити, цей автомобіль став некерованим, вилетів у кювет та перевернувся на дах. Після чого свідок ОСОБА_6 зупинив свій транспортний засіб, надав першу допомогу потерпілій, викликав поліцію. Також, свідок ОСОБА_6 пояснив, що водій автомобілю «Мерседес Спрінтер» синього кольору, побачивши, що трапилось із автомобілем «KIA Sportage» зупинився, але, потім почав різко набирати швидкість та покидати місце ДТП, через що свідок ОСОБА_6 звернув увагу та запам'ятав державний номерний знак автомобілю «Мерседес Спрінтер», оскільки він поїхав з місця ДТП.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови місцевого суду, всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В той же час, пояснення ОСОБА_1 , надані, в тому числі безпосередньо в суді апеляційної інстанції, про те, що він дійсно рухався за обставин, які зазначні у протоколі про адміністартивне правопорушення, однак порушень ПДР не вчиняв, учасником ДТП не був, належними та достовірними доказами не підтверджені.
Вказані водієм ОСОБА_1 обставини щодо непричетності до обставин ДТП також не підтвердив допитаний за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_8 , який апеляційному суду пояснив, що перебуває із ОСОБА_1 в дружніх відносинах, та 14.08.2025 вони разом з ОСОБА_1 рухались на мікроавтобусі Мерседес по трасі Одеса Рені в сторону с. Новосельське Іізмаїльського р-ну по роботі, після того як забрали товар, поїхали в зворотньому напрямку, ніяких ДТП не було, вони ніде не зупинялись, за дорожньою обстановкою він не спостерігав, по дзеркалах не дивився, оскільки працював за допомогою телефону, різких гальмувань також не чув.
Отже, свідок ОСОБА_8 підтвердив рух авто під керуванням ОСОБА_1 за викладених у протоколі обставин, водночас, з його пояснень також вбачається, що він не слідкував за рухом авто, як і не стверджував про дотримання або порушення ОСОБА_1 ПДР, тобто наведене свідчить, що очевидцем події також він не був.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що будь-яких клопотань про долучення, витребування або дослідження доказів у підтвердження наведеної як в поясненнях, так і в апеляційній скарзі позиції ОСОБА_1 та його захисник не заявляли.
Водночас, судом 1-ої інстанції був допитаний свідок ОСОБА_6 , який був очивидцем події за участі т/з під керуванням ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_5 , рухаючись попереду автомобіля Мерседес Спрінтер, синього кольору, НОМЕР_1 у правій смузі, за яким рухався автомобіль «Kia Sportage» білого кольору д.н.з. НОМЕР_2 .
Так, всупереч пояснень ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , серед іншого,пояснив, що саме ОСОБА_1 порушив ПДР, оскільки різко почав перестоюватись у ліву смугу дороги, без попереднього увімкнення сигналу лівого повороту, внаслідок чого т/з «KIA Sportage» довелось взяти ліве узбіччя, після чого т/з вилетів у кювет та перевернувся на дах. ОСОБА_6 зупинився надати допомогу водієві т/з Kia, а водій Мерседес Спрінтер, НОМЕР_1 загальмував, разом із ним, але потім різко залишив місце ДТП, не зупинившись у такій вкрай небезпечній ситуації.
У цьому контексті апеляційний суд враховує, що пояснення свідка ОСОБА_6 та потерпілих узгоджуються із іншими зібраними у справі доказами.
Апеляційний суд також враховує, що додана до протоколу про адміністративне правопорушення схема дорожньо-транспортної пригоди у повній мірі відтворює місце зіткнення, містить місце знаходження автомобіля KIA Sportage» в момент зіткнення та його напрямок руху, а також дані про пошкодження транспортного засобу.
Отже, доводи ОСОБА_1 про те, що він не порушив п. 10.1 ПДР спростовуються вище зазначеними доказами, які вказують на те, що зіткнення транспортних засобів за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин відбулося 14.08.2025 саме з вини водія ОСОБА_1 .
Апеляційний суд також відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням строків, передбачених ст. 254 КУпАП, оскільки його особа була встановлена 14.08.2025, а протокол складено лише 16.08.2025, оскільки такі спростовані матеріалами справи.
Так, у наявному в матеріалах справи рапорті від 14.08.2025 працівника поліції на ім'я начальника ВП №1 (м. Кілія) Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області, вказано про ДТП, яке сталось 14.08.2025 між водієм ОСОБА_5 та невідомим водієм ТЗ Мерседес Спрінтер, синього кольору, фрагмент номеру 8635. Водночас, тільки 16.08.2025 було встановлено особу водія т/з - ОСОБА_1 , який 16.08.2025 надав представникам поліції пояснення, після чого останніми у той же день відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вказані осбтавини свідчать про те, що протокол про адміністартивне правопорушення було складено у день виявлення особи водія ТЗ МERCEDES ВЕNZ 316 СDІ, д.н.з. НОМЕР_1 на час ДТП - ОСОБА_1 , що відповідає вимогам ч. 2 ст. 254 КУпАП, зокрема, про складання протоколу про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.
Окрім того, відповідно до п. 7 розділу 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом № 1395 від 07.11.2015 МВС України, уповноважена особа підрозділу поліції під час розгляду матеріалів ДТП повинен(на) в найкоротший строк, але не більше одного місяця з дати вчинення ДТП, встановити всі обставини її скоєння, вжити інших заходів щодо об'єктивного визначення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, скласти відносно такої особи протокол про адміністративне правопорушення та в п'ятиденний строк надіслати його до відповідного суду.
Отже, за таких обставин, апеляційний суд констатує відсутність в діях поліцейських порушень строків складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
При цьому зміст протоколу про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, у якому викладені дата, час, місце та обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а також наявність механічних пошкоджень транспортного засобу.
Із цих же підстав апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції про безпідставність поданого ОСОБА_1 клопотання про витребування від Ізмаїльського РВП ГУНП України в Одеській обл. інформації щодо сертифікації, опломбування, повірку та дозвіл для використання органами МВС, логістичного пристрою, а також спеціального електронного пристрою на якому був надрукований протокол про адміністративне правопорушення, серії ЕПР 1 № 424817, від 16.08.2025 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, та констатує, що вказані обставини не мають вирішального значення при встановленні в діях особи складу зазначеного правопорушення.
Тож, місцевим судом обгрунтовано було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні відповідного клопотання, із роз'ясненням останньому права на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства з підстав, наведених ним у клопотанні.
Голослівними також є доводи ОСОБА_1 про те, що судом 1-ої інстанції розглянуто справу та заявлені ним клопотання за його відсутності, не зважаючи на наявність заяви про відкладення розгляду справи, такі апеляційним судом не встановлені, оскільки ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи в місцевому суді, подавав відповідні клопотання, за результатами розгляду яких судом були прийняті відповідні судові рішення.
Також, вбачається, що ОСОБА_1 просив відкласти розгляд справи попри присутність його захисника, однак не надав суду належних та достатніх доказів на поважність причини для відкладання. Вчинення ОСОБА_1 таких дій було розцінене судом як затягування розгляду справи, з чим й погоджується апеляційний суд.
Наведене свідчить, що позиція ОСОБА_1 , яка висловлена в апеляційній скарзі, та його процесуальна поведінка, пов'язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту на власний розсуд з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Апеляційним судом також не встановлено порушення судом 1-ої інстанції вимог ст. 33 КУпАП, враховуючи, ОСОБА_9 вину у вчиненому правопорушенніпротягом судового розгляду справи та її перегляду в апеляційному порядку не визнав, обставини, що пом'якшують його відповідальність відсутні.
Приймаючи до уваги викладене, а також поведінку ОСОБА_1 після вчинення ДТП, зокрема, залишення потерпілої в небезпеці, що свідчить про зухвалість вчинених останнім дій, позицією потерпілого ОСОБА_2 , який наполягав на необхідності застосування до винного стягнення у видя позбавлення права керування транспортними засобами, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ої інстанції про те, що в даному випадку ОСОБА_1 необхідно обрати суворе стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, з метою недопущення нових порушень у майбутньому,оскільки застосування штрафу на глибоке переконання апеляційного судуне буде справедливим та не досягне мети, визначеної ст. 23 КУпАПта не сприятиме меті - запобіганню вчинення нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху як ОСОБА_1 , так й іншими особами.
Обставин, передбачених ч. 4 ст. 30 КУпАП, за яких позбавлення права керування транспортним засобом не може застосовуватися до ОСОБА_1 , всупереч його доводів, апеляційним судом не встановлено.
При цьому, апеляційний суд з великою повагою ставиться до військовослужбовців ЗСУ та сил оборони, які самовіддано захищають Україну та її громадян від збройної агресії рф, однак зауважує, що Закон для всіх один, та він повинен застосовуватися однаково до кожного хто його порушив.
Тобто, на переконання апеляційного суду перешкоди для застосування санкції у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами в даному випадку, за наведених особою підстав, відсутні.
Таким чином, апеляційний суд констатує, що зібрані у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 докази є належними, допустимими та в цілому відповідають вимогам, встановленим ст. 251 КУпАП.
Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки суду першої інстанції в оскаржуваній постанові та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.
Відтак, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновком суду 1-ої інстанції, доходить переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу вчиненого правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Отже, оскільки доводи ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження, апеляційний суд вважає за необхідне його апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду 1-ої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської обл. від 13.11.2025 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца