Номер провадження: 22-ц/813/672/26
Справа № 947/39038/23
Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.
Доповідач Громік Р. Д.
23.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1», Приватного підприємства «Прогрес-Риелт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Обслуговуючий кооператив «Золотий Берег», про визнання права власності,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви.
12 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1», Приватного підприємства «Прогрес-Риелт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Обслуговуючий кооператив «Золотий Берег», в якій просила визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру будівельний номер АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1», Приватного підприємства «Прогрес-Риелт», ТОВ «Добробут», ТОВ «Прогресбуд», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОК «Золотий Берег» про визнання права власності на квартиру будівельний номер АДРЕСА_1 , залишено без задоволення.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні позовних вимог.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивування.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 п. 1, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:
1) за умовами договору, позивач повинен був отримати від ПП «Прогрес-Риелт» безумовне майнове право, тобто право на подачу документів на реєстрацію права власності на новозбудоване майно як на нерухомість, виключно за актом приймання-передачі.
Позивач не надала до суду акт приймання-передачі, що в свою чергу, підтверджує факт відсутності у позивача безумовних майнових прав на квартиру будівельний номер АДРЕСА_1 .
Тобто, враховуючи надані позивачем докази та умови договору №3Б/ПР-1-119 від 10.01.2006 року, позивач не отримала право власності чи безумовне майнове право на квартиру визначену в Договорі.
Враховуючи те, що ПП «Прогрес-Риелт» не є та ніколи не був замовником будівництва багатофункціонального громадсько-житлово-готельного комплексу «Південний», будинок АДРЕСА_2 , то передавати права на об'єкти які знаходяться в такому об'єкті будівництва ПП «Прогрес-Риелт» міг тільки після отримання таких прав від інших осіб.
У матеріалах справи відсутній договір між ПП «Прогрес-Риелт» та ТОВ «Прогресбуд», який підтверджував би право ПП «Прогрес-Риелт» на залучення коштів для будівництва багатофункціонального громадсько-житлово-готельного комплексу «Південний», будинок АДРЕСА_2 , з наступною передачею майнових прав на новозбудовані квартири.
2) об'єкт будівництва - багатофункціональний громадсько-житлово-готельний комплекс «Південний» за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 118-а, 1 черга будівництва, будинок АДРЕСА_3 з паркінгом у 2020 році було введено в експлуатацію (т.1 а.с.75-78).
Згідно з відповіді Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, яка була надана на виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 15.02.2024 року, щодо надання відомостей про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , встановлено, що відповідно відомостей, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в реєстрі відсутній документ, що підтверджує присвоєння адреси вищезазначеному об'єкту. Також зазначено, що Управління не є розпорядником запитуваної інформації та документів.
Отже, суд першої інстанції зазначив, що не може визнати за позивачем право власності на квартиру будівельний номер АДРЕСА_5 , оскільки за результатами розгляду справи, у суду відсутня можливість пересвідчитися чи існує ця квартира в натурі, яку вона має поштову адресу, загальну та житлову площу та чи є у цій новозбудованій та введеній в експлуатацію квартирі на момент ухвалення судом рішення власники, які не залучені до участі у справі.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції загалом дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, однак помилився з мотивами такої відмови з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
У частині другій статті 331 ЦК України вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно, здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.
У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.
Суб'єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.
Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов'язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.
У випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об'єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20).
У разі невиконання належним чином забудовником взятих на себе зобов'язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об'єкт інвестування.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19), від 27 лютого 2019 року у справі №761/32696/13- ц (провадження № 14-606цс18), Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 638/12414/17 (провадження № 61-21546св19).
Апеляційний судом встановлено, що 25 березня 2005 року ТОВ «Добробут» (замовник) і ТОВ «Прогресбуд» (підрядник) уклали генеральний контракт № ГК-25\3\05 на будівництво під ключ, за умовами якого підрядник зобов'язався в порядку та строки, передбачені контрактом, відповідно до проектно-кошторисної документації здійснити будівництво «під ключ» об'єкту - багатофункціонального громадсько-житлового комплексу «Південний» на 16 ст. Великого Фонтану за адресою вул. Фонтанська дорога, 118-а, а замовник зобов'язався в порядку та строки, передбачені контрактом, надати підрядникові фронт робіт, сприяти підряднику у силу об'єктивних можливостей, здійснювати всі залежні від нього організаційні та правові дії, необхідні для проектування, будівництва, здачі до експлуатації, прийняти виконані роботи та оплачувати ці роботи.
25 березня 2005 року ТОВ «Добробут» (підприємство) і ТОВ «Прогресбуд» (інвестор) уклали договір №ИД-25\03\05 про інвестування з метою отримання інвестором і підприємством доходів від підприємницької діяльності. В порядку, передбаченому цим договором, підприємство зобов'язалось передати у власність інвестора об'єкт інвестування (багатофункціонального громадсько-житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в місті Одеса, Київському районі, Фонтанська дорога 118-а), а інвестор зобов'язався прийняти об'єкт і сплатити за нього підприємству інвестицію. За умовами цього договору Інвестор набув права укладати договори з третіми особами щодо продажу (відчуження) Об'єкту інвестування або його частини, а також договори (угоди) щодо продажу прав оренди на об'єкти, що входять до складу Новозбудованого майна. Передача об'єкту інвестування або його частини або прав оренди за зазначеними договорами третім особам може бути здійснена не раніше отримання інвестором об'єкту інвестуванні у власність на умовах цього договору.
29 грудня 2005 року між ТОВ «Прогресбуд» та ПП «Прогрес-Риелт» було укладено договір №3Б-ПР-1, відповідно до якого ПП «Прогрес-Риелт» набуло право укладати договори щодо продажу (відчуженню) об'єкту будівництва.
10 січня 2006 року між позивачем та ПП «Прогрес-Риелт» було укладено договір № 3Б/ПР-1-119 про інвестування, згідно з яким ПП «Прогрес-Риелт» зобов'язується передати позивачу у власність об'єкт інвестування, а позивач зобов'язується прийняти об'єкт інвестування і сплатити за нього інвестицію.
Об'єкт інвестування - безумовне майнове право на Новозбудоване майно (після здавання об'єкта будівництва в експлуатацію), що після державної реєстрації (за ініціативою Інвестора, тобто Позивача) стає правом власності Позивача на новозбудоване майно, як на нерухомість.
Об'єкт будівництва - багатофункціонального громадсько-житлового-готельний комплекс «Південний» (будинок АДРЕСА_2 .
Новозбудоване майно визначено, як квартира будівельний номер АДРЕСА_6 дорога, 118-а. Новозбудоване майно є новозбудованим житлом, що буде використовуватися Інвестором, як місце проживання.
Відповідно до умов договору 3Б/ПР-1-119 від 10.01.2006, а саме п.5.1 встановлено, що сума договору становить 303145,79 грн.
05 березня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено іпотечний договір №2008/36-20/23, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором кредиту №2008/36-20/23, майнові права на незакінчену будівництвом квартиру будівельний номер АДРЕСА_5 .
05 березня 2008 року між ПП «Прогрес-Риелт», ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено Додаткову угоду до Договору №3Б/ПР-1-119 про інвестування від 10.01.2006 року за якою було змінено п.6.3 статі 6 Договору та викладено його у новій редакції, доповнено п.6.1 ст.6 Договору, доповнено ст.7 Договору пунктом 7.9 та викладено його у новій редакції, доповнено ст.7 Договору пунктом 7.10 та викладено у новій редакції, а також викладено п.8.7 у новій редакції.
Згідно з Довідки №3/04 від 03.04.08 року виданої Директором ПП «Прогрес-Риелт» на їх розрахунковий рахунок надійшла сплата інвестиційного внеску за Договором №3Б/ПР-1-119 від ОСОБА_1 в розмірі 303145,79 грн.
31 серпня 2015 року попередній замовник будівництва Об'єкта будівництва ТОВ «Добробут» передав, а Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» прийняв на підставі Угоди про внесення цільового внеску від 31.08.2015 року:
1) об'єкт незавершеного будівництва (ОНБ), а саме результати будівельних робіт станом на 31.08.2015 року в сумі 100 890 282,00 грн. разом з обтяженнями;
2) обтяження ОНБ, а саме зобов'язання перед невизначеним колом осіб, які разом можуть бути визнані такими, що разом мають право вимоги від поточного власника ОНБ на всі результати будівельних робіт з будівництва Об'єкту станом на 31.08.2015 року на загальну суму - 100 890 282,00 грн., а кожна з яких може бути визнана такою, що має право вимоги від поточного власника ОНБ на частину результатів будівельних робіт з будівництва Об'єкту станом на 31.08.2015 року, визначену власником ОНБ будівництва на власний розсуд;
3) права замовника будівництва Об'єкту.
31 серпня 2015 року ТОВ «Добробут» передав, а ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» прийняв на підставі Угоди про внесення цільового внеску, цільовий внесок у майновому вигляді, а саме у вигляді результатів будівельних робіт, що були виконані та були прийняті ТОВ «Добробут» в період створення багатофункціонального громадсько-житлово-готельного комплексу «Південний» на 16 ст. Великого Фонтану за адресою вул. Фонтанська дорога, 118-а, станом на 31.08.2015 року в сумі 100 890 282,00 грн.
Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом є невиконання умов договору №3Б/ПР-1-119 від 10.01.2006 року, укладеного між позивачем та ПП «Прогрес-Риелт» та невизнання ОК «ЖБК «МОРСЬКИЙ 1» права власності позивача на квартиру.
Предметом позову є визнання права власності позивача на квартиру будівельний номер АДРЕСА_1 .
У справі, яка переглядається, апеляційний суд встановив, що позивач у повному обсязі виконала грошове зобов'язання за договором №3Б/ПР-1-119 на пайову участь у фінансуванні будівництва будинку від 10 січня 2006 року.
Спірний будинок був введений в експлуатацію, що не заперечується сторонами.
Відтак, порушені права ОСОБА_1 підлягали захисту шляхом визнання права власності на спірну квартиру на підставі статті 392 ЦК України.
Водночас апеляційний суд зауважує, що відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (провадження №14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі №309/2340/15 (провадження № 61-16776св20) касаційний суд виснував, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача. […] Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Отже, належним суб'єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.
Подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №910/17792/17 (провадження № 12-280гс18), Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №757/31237/18.
Предметом позову в цій справі є матеріально-правова вимога позивача про визнання за нею права власності.
З матеріалів справи вбачається, що ОК «ЖБК «Морський 1» надав інформацію щодо власників квартир, які розташовані на 13 поверсі усіх секцій багатофункціонального громадсько-житлово-готельного комплексу «Південний», який розташований за адресою: АДРЕСА_7 , а саме:
1) право власності на квартиру АДРЕСА_8 , яка розташована на 13 поверху, зареєстровано за ОСОБА_2 ;
2) право власності на квартиру АДРЕСА_9 , яка розташована на 13 поверху, зареєстровано за ОСОБА_3 ;
3) право власності на квартиру АДРЕСА_10 , яка розташована на 13 поверху, зареєстровано за ОСОБА_4 ;
4) право власності на квартиру АДРЕСА_11 , яка розташована на 13 поверху, зареєстровано за ОСОБА_5 ;
5) право власності на квартиру АДРЕСА_12 , яка розташована на 13 поверху, зареєстровано за ОСОБА_6 ;
6) право власності на квартиру АДРЕСА_13 , яка розташована на 13 поверху, зареєстровано за ОСОБА_7 ;
7) право власності на квартиру АДРЕСА_14 , яка розташована на 13 поверху, зареєстровано за ОСОБА_8 ;
8) право власності на квартиру АДРЕСА_15 , яка розташована на 13 поверху, зареєстровано за ОСОБА_9 ;
9) на квартиру АДРЕСА_16 право власності не зареєстровано, право на ОІВНМ має член кооперативу ОСОБА_10 ;
10) право власності на квартиру АДРЕСА_17 , яка розташована на 13 поверху, зареєстровано за ОСОБА_11 ;
11) на квартиру АДРЕСА_18 право власності не зареєстровано, право на ОІВНМ має член кооперативу ОСОБА_12 ;
12) право власності на квартиру АДРЕСА_19 , яка розташована на 13 поверху, зареєстровано за ОСОБА_13 ;
13) право власності на квартиру АДРЕСА_20 , яка розташована на 13 поверху, зареєстровано за ОСОБА_14 ;
14) право власності на квартиру АДРЕСА_21 , яка розташована на 13 поверху, зареєстровано за ОСОБА_15 ;
15) на квартиру АДРЕСА_22 право власності не зареєстровано, право на ОІВНМ має член кооперативу ОСОБА_16 ;
16) право власності на квартиру АДРЕСА_23 , яка розташована на 13 поверху, зареєстровано за ОСОБА_17 ;
17) на квартиру АДРЕСА_24 право власності не зареєстровано, право на ОІВНМ має член кооперативу ОСОБА_16 ;
18) право власності на квартиру АДРЕСА_25 , яка розташована на 13 поверху, зареєстровано за ОСОБА_18 ;
19) право власності на квартиру АДРЕСА_26 , яка розташована на 13 поверху, зареєстровано за ОСОБА_19 ;
20) право власності на квартиру АДРЕСА_27 , яка розташована на 13 поверху, зареєстровано за ОСОБА_20 ;
21) право власності на квартиру АДРЕСА_28 , яка розташована на 13 поверху, зареєстровано за ОСОБА_21 ;
22) право власності на квартиру АДРЕСА_29 , яка розташована на 13 поверху, зареєстровано за ОСОБА_22 .
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що всі квартири або майнові права на квартири на 13 поверсі усіх секцій багатофункціонального громадсько-житлово-готельного комплексу «Південний», який розташований за адресою: АДРЕСА_7 , відчужені на користь фізичних осіб. Відтак ні ОК «ЖБК «Морський 1», ні ПП «Прогрес-Риелт», ні ТОВ «Добробут», ні ТОВ «Прогресбуд» не є їх власниками.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вказує, що відповідачем у справі, зокрема, мала бути б визначена особа, яка має на праві власності спірну квартиру чи майнові права на неї, оскільки рішення, що стосується майна, яке підлягає передачі певній особі прямо впливає на її права та інтереси, як особи, яка теж має право на набуття такого майна.
Проте відповідачем у справі ОСОБА_1 визначила тільки Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1», Приватнє підприємство «Прогрес-Риелт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут», Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд».
Суд першої інстанцій не вирішив питання про склад осіб, які повинні брати участь у справі та не звернув уваги на те, що заявлений позивачкою спір неможливо вирішити через неналежний склад відповідачів, так як неможливо встановити фактичний виділ в натурі спірної квартини, на яку у ОСОБА_1 наявні майнові права, а тому наведені позивачкою доводи не мають правового значення для правильного вирішення спору.
При цьому, апеляційний суд наголошує, що позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача, оскільки немає передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, які беруть участь у справі, крім випадків процесуального правонаступництва, передбаченого ст. 55 ЦПК України.
Крім того, апеляційний суд не надає правової оцінки іншим доводам апеляційної скарги та обставинам, якими скаржник заперечує проти позовних вимог, оскільки це може мати місце під час розгляду справи із усіма належними відповідачами по справі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, однак судове рішення необхідно змінити в частині мотивування.
Повний текст судового рішення.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Головуючий суддя Громік Р.Д. перебував у відпустці з 04 травня по 08 травня 2026 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом.
Колегія суддів зазначає, що з врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість виготовлення повного судового рішення у строки, передбачені національним законодавством, апеляційної інстанції було здійснено виготовлення повного тексту судового рішення 15 травня 2026 року.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В інші частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 15 травня 2026 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева