Номер провадження: 11-сс/813/1043/26
Справа № 947/6471/26 1-кс/947/4884/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
14.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
власників майна - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09.04.2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025160000000904 від 27.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 , погоджене прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах управління) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , та накладено арешт із забороною розпорядження та користування на майно, яке було виявлено та вилучено 01.04.2026 року в ході проведення обшуку за фактичним місцем знаходження Головного управлінням Держгеокадастру в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 36 (6-7 поверх), яке перелічене у резолютивній частині ухвали.
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що вилучене майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки може містити в собі відомості щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень в рамках кримінального провадження, а також існує ризик його можливої зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу власники майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 подали апеляційні скарги, які є аналогічними за своїм змістом, в яких вважають судове рішення незаконним та необґрунтованим з огляду на наступне:
- ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 були запрошені слідчим для участі в обшуку та добровільно надали для огляду особисті телефони та паролі доступу, що зафіксовано на відео фіксації обшуку;
- слідчим суддею не взято до уваги, що органом досудового розслідування було переглянуто зміст телефонів та не виявлено інформації, яка б стосувалась кримінального провадження;
- вилучення телефонів не відповідало наведеній у статті 234 КПК України меті обшуку;
- арештовані мобільні телефони не відповідають жодній з ознак визначених статтею 98 КПК України, через що, не можуть бути визнані речовими доказами. Більш того, вилучення телефонів є непропорційним втручанням в особисте і сімейне життя їх власників, а також вони є основним джерелом інформації про оголошені повітряні тривоги та обстріли в умовах запровадженого на території України воєнного стану.
На підставі викладеного власники майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 просять ухвалу скасувати та постановити нову, якою повернути належні їм мобільні телефони.
Крім того, у поданих апеляційних скаргах апелянти ставлять питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09.04.2026 року, оскільки повний текст вказаної ухвали був надісланий листом № ЕП-1557 від 14.04.2026 на електронну адресу Головного управлінням Держгеокадастру в Одеській області та був доведений до їх відома 14.04.2026 року після 16:32 год.
Позиції учасників судового розгляду.
Власники майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтримали вимоги апеляційних скарг і просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення апеляційних скарг і просив залишити оскаржену ухвалу слідчого судді без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи вимоги і доводи апеляційної скарги та правову позицію, висловлену в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, апеляційний суд повинен перевірити доводи апеляційної скарги (1) щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, та за наявності підстав для його поновлення - (2) щодо законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді.
Щодо клопотання на поновлення строку апеляційного оскарження.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду.
Частина 1 ст. 24 КПК України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим кодексом.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано параграфом 2 глави 26 КПК України.
Відповідно до ст. 310 КПК України оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.
Згідно ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених, цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено частинами 1 і 2 ст. 309 КПК України, цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Ухвала про арешт майна, відповідно до п. 9 ч.1 статті 309 КПК України, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Приписами п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України передбачений строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, який становить п'ять днів з дня проголошення.
В свою чергу, абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України прямо вказує - якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
За змістом статті 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені, зокрема законом, проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин.
Однак поняття поважності причин пропуску процесуальних строків є оціночним. Зокрема, з системного аналізу ст. ст. 117, 138, п. 1 ч. 1 ст. 232, п. 1 ч. 1 ст. 336, ч. 3 ст. 400 КПК слідує, що під поважними причинами пропуску звернення до суду слід розуміти лише ті обставини, які не залежали від волі особи і об'єктивно перешкоджали чи унеможливлювали своєчасне її звернення до суду у встановлений КПК строк. Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 13.07.2017 по справі № 5-117кс(15)17.
Тож можливість поновити строк на апеляційне оскарження кримінальний процесуальний закон пов'язує з тим чи обставини, унаслідок яких скаргу подано несвоєчасно, залежали від волі ініціатора перегляду і чи пов'язані вони з дійсно істотними перешкодами/труднощами, що унеможливили або ускладнили своєчасне звернення в суд.
Зі змісту матеріалів кримінального провадження убачається, що оскаржена ухвала постановлена слідчим суддею 09 квітня 2026 року з повідомленням сторін кримінального провадження та за їх участі, тобто для власників майна строк для апеляційного оскарження почав обчислюватись відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України (з дня оголошення вказаної ухвали). Натомість, апеляційні скарги надійшли та були зареєстровані судом апеляційної інстанції 16 квітня 2026 року, тобто поза межами п'ятиденного строку на апеляційне оскарження.
Натомість, колегія суддів погоджується з доводами власників майна, наведеними на обґрунтування клопотань про поновлення строку на оскарження ухвали слідчого судді, щодо наявності поважних причин, у зв'язку з якими апеляційні скарги подано з пропуском строку. Так, у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України. Такий висновок сформульовано у постанові об'єднаної палати ККС ВС від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18 (провадження № 51-6470кмо18).
З цих підстав, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність поновлення власникам майна строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09.04.2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025160000000904 від 27.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Щодо законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді.
Вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя.
Відповідно до вимог п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК один із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Так, в клопотанні слідчого, в обґрунтування вимог арешту майна зазначено, що СУ ГУНП в Одеській області на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12025160000000904 від 27.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України за фактом незаконного заволодіння об'єктом нерухомого майна: житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
За версією органу досудового розслідування рієлтор ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою змовою із ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , нотаріусом ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , нотаріусом ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_7 , з корисливих мотивів, реалізували злочинний план, спрямований на незаконне заволодіння об'єктом нерухомого майна - житловим будинком загальною площею 286 кв.м., розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, 16.07.2025 між ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_9 на підставі підробленої довіреності № 2-1870 від 11.07.2025) та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - житлового будинку загальною площею 286 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість відчуження нерухомого майна відповідно до договору становила 998 500 гривень. Зазначений договір посвідчено державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори міста Одеси ОСОБА_14 .
На підставі завідомо підробленої довіреності № 2-1870 від 11.07.2025,
а також інших завідомо недостовірних документів, які створювали уявлення про наявність у ОСОБА_19 законних повноважень діяти від імені власника та розпоряджатися зазначеним об'єктом нерухомого майна, учасниками злочинної змови було умисно забезпечено укладення договору купівлі-продажу житлового будинку з дотриманням формальних вимог цивільного законодавства.
Зазначені дії були спрямовані на надання правомірного вигляду незаконному набуттю зазначеного об'єкта нерухомого майна, його подальшому відчуженню, а також на приховування злочинного походження цього майна.
З метою маскування справжніх обставин набуття права власності та надання правомірного вигляду операціям з цим майном ОСОБА_12 вступила у злочинну змову з іншими особами, з метою легалізації зазначеного об'єкта нерухомого майна та його включення у легальний цивільний обіг, для чого у короткий проміжок часу було забезпечено укладення ряду договорів купівлі-продажу за заниженими цінами, а саме:
1.договір купівлі-продажу від 04 серпня 2025 року, укладений між ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , вартість відчуження - 999150 грн. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_16 .
2.договору купівлі-продажу від 09 серпня 2025 року, укладеного між
ОСОБА_15 та ОСОБА_12 , вартість відчуження - 500 100 грн. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_16 .
3.договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2025 року, укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_17 , вартість відчуження - 3 000 100 грн. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_21 .
Укладення вказаних правочинів дозволило учасникам злочинної схеми створити умови для подальшого перепродажу об'єкта нерухомого майна іншим зацікавленим особам, у тому числі потенційним добросовісним набувачам, чим було сформовано видимість законності набуття права власності на зазначений об'єкт.
Крім того, використання послідовних правочинів з відчуження зазначеного майна було спрямоване на відвернення уваги правоохоронних органів від злочинної схеми, приховування її реальних учасників і механізму незаконного заволодіння майном.
В ході проведення досудового розслідування 13.02.2026 року було проведено обшук за місцем здійснення діяльності державного нотаріуса ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 .
У ході проведення обшуку було виявлено та вилучено документи, подані для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі лист Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № К-388/0-400/6-25 від 07.07.2025 року, який був виданий на ім'я ОСОБА_20 .
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_22 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з відповідним зверненням не звертався.
Разом з тим встановлено, що службові особи Головного управління Держгеокадастру в Одеській області належним чином не перевірили документи, що посвідчують особу заявника, та надали відповідь листом № К-388/0-400/6-25 від 07.07.2025 року нібито ОСОБА_23 , який разом з іншими документами було використано ОСОБА_12 , за попередньою змовою з іншими особами, як підставу для протиправної державної реєстрації права власності.
З метою отримання документів, що мають значення для досудового розслідування Одеською обласною прокуратурою 05.03.2026 року було направлено запит № 12/1-878ВИХ-26 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо витребування, серед іншого, таких відомостей та копій документів, зокрема:
1.копії звернення, поданого від імені ОСОБА_20 , та долучених до нього додатків;
2.відомостей щодо того, яким чином перевірялися документи, що посвідчують особу особи, якій було надано відповідь Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області листом № К-388/0-400/6-25 від 07.07.2025;
3.анкетних відомостей, копій наказів про призначення на посади та посадових інструкцій посадових осіб, які були залучені до розгляду та виконання звернення ОСОБА_20 ;
4.іншої інформації, що має значення для досудового розслідування.
Однак, зазначену, а також іншу запитувану інформацію посадові особи Головного управління Держгеокадастру в Одеській області не надали.
Разом з тим, у ході досудового розслідування отримано інформацію про можливе пособництво окремих посадових осіб Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у видачі зацікавленим особам листа-відповіді, який у подальшому, разом з іншими підробленими документами, було використано як підставу для протиправної державної реєстрації права власності.
За таких обставин, 01.04.2026 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси було проведено обшук за фактичним місцем знаходження Головного управлінням Держгеокадастру в Одеській області за адресою: м. Одеса,
вул. Космонавтів, буд. 36, в ході якого було виявлено та вилучено:
-лист із назвою Реєстр № 135 від 07.07.2025 про направлення відповіді на заяву ОСОБА_24 К-388/0-400/6-25 на 1 арк.;
-копію листа щодо надання інформації № К-388/0-400/6-25 від 07.07.2025;
-копію заяви щодо надання інформації ОСОБА_20 за № К-388/0/5-25 від 04.07.2025 на 1 арк.;
-копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 від 12.07.2004 Серія СВС № 058051 на 1 арк.;
-зразок заяви про надання інформації про зареєстроване право власності на 1 арк.;
-реєстраційну контрольну картку за заявою ОСОБА_20 за № К-388/0/5-25 на 1 арк.;
-форму обкладинки для пропозиції, заяви та скарги ОСОБА_20 на 1 арк.;
-оригінал листа щодо надання інформації № К-388/0-400/6-25 від 07.07.2025;
-оригінал резолюції Начальника Головного управління ОСОБА_8 від 04.07.2025 на 1 арк.;
-копію заяви щодо надання інформації ОСОБА_20 за № К-388/0/5-25 від 04.07.2025 на 1 арк.;
-копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 від 12.07.2004 Серія СВС № 058051 на 1 арк.;
-копію посвідки на постійне проживання ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на 1 арк.;
-копію паспорту Республіки Молдова ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на 1 арк.;
-копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на 1 арк.;
-копію наказу № 52-к від 18.02.2021 про переведення ОСОБА_10 на 1 арк.;
-копію наказу № 10-то від 12.01.2022 про призначення ОСОБА_26 на 1 арк.;
-копію наказу № 216-то від 26.11.2021 про призначення ОСОБА_8 на 1 арк.;
-копію наказу № 173-к від 17.06.2024 про призначення ОСОБА_9 на 1 арк.;
-копію наказу № 33-к від 04.02.2025 про переведення ОСОБА_27 на 1 арк.;
-копію наказу № 34-к від 04.02.2025 про переведення ОСОБА_28 на 1 арк.;
-копію посадової інструкції Державного службовця Начальника управління державного земельного кадастру Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на 2 арк.;
-копію посадової інструкції Державного службовця Начальника відділу комунікації, документального забезпечення та контролю Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на 3 арк.;
-копію посадової інструкції Державного службовця заступника начальника відділу комунікації, документального забезпечення та контролю Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на 3 арк.;
-копію посадової інструкції Державного службовця Начальника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на 3 арк.;
-копію посадової інструкції Державного службовця Першого заступника начальника Головного управлінняДержгеокадастру в Одеській області на 3 арк
-копію наказу про затвердження Інструкції з діловодства у Головному управлінні Держгеокадастру в Одеській області № 32 від 23.07.2025 на 1 арк.;
-копію Інструкції з діловодства у Головному управлінні Держгеокадастру в Одеській області № 32 від 23.07.2025 з додатками на 91 арк.;
-мобільний телефон IPhone 15 ProMax IMEI 1: НОМЕР_1 ,
IMEI 2: НОМЕР_2 , без сім-картки;
-мобільний телефон IPhone 16 Pro IMEI 1: НОМЕР_3 ,
IMEI 2: НОМЕР_4 , без сім-картки;
-мобільний телефон Samsung Galaxy S8 IMEI 1: НОМЕР_5 ,
IMEI 2: НОМЕР_6 , без сім-картки;
-мобільний телефон Samsung Galaxy A55 IMEI 1: НОМЕР_7 ,
IMEI 2: НОМЕР_8 , без сім-картки.
Слідчим, з дотриманням вимог ст. 110 КПК України, було прийнято постанову про визнання вилученого майна речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки є достатньо підстав вважати, що воно містить відомості, які будуть використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (т.1 а.с. 60-65).
Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
З метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Наведені в клопотанні слідчого обставини про накладення арешту на майно, перевірялись слідчим суддею, при цьому були досліджені матеріали провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, приймаючи рішення про накладення арешту на майно, зазначене в ухвалі, слідчий суддя послався на те, що мобільні телефони, на які просить накласти арешт слідчий, можуть містити у собі інформацію щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в рамках кримінального провадження, у зв'язку із чим імовірно є речовими доказами в рамках кримінального провадження та необхідні для проведення експертиз в подальшому.
Слідчий суддя зазначив, що, аналізуючи зазначені у клопотанні фактичні обставини справи, які встановлені органом досудового розслідування, можливо припустити, що мобільні телефони, вилучені у посадових осіб, підлягають детальному огляду, оскільки можуть містити відомості, що мають значення для досудового розслідування, зокрема інформацію про контакти осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, а також інші дані щодо таких осіб, оскільки у ході досудового розслідування отримано інформацію про можливе пособництво окремих посадових осіб Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у видачі зацікавленим особам листа-відповіді, який у подальшому, разом з іншими підробленими документами, було використано як підставу для протиправної державної реєстрації права власності.
Таким чином, підставою для арешту майна є відповідність вилученого майна до категорії речових доказів (абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України), при цьому метою арешту майна є необхідність забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України).
Тому, ці обставини, на думку апеляційного суду, потребують додаткової перевірки під час досудового розслідування, що вказує на обґрунтованість клопотання слідчого в частині накладення арешту на це майно.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Як убачається із протоколу обшуку від 01 квітня 2026 року, за фактичним місцем знаходження Головного управлінням Держгеокадастру в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 36, було виявлено та вилучено, серед іншого, мобільні телефони, а саме: Apple iPhone 15 Pro Max IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 , Iphone16 Pro IMEI: 1: НОМЕР_3 . IMEI: 2: НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_8 , Samsung Galaxy S8 IMEI: 1: НОМЕР_5 . IMEI: 2: НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_9 , Samsung Galaxy A55 IMEI 1: НОМЕР_7 , IMEI 2: НОМЕР_8 , який належить ОСОБА_10 .
Посилання власників майна на те, що вилучення телефонів не відповідало наведеній у статті 234 КПК України меті обшуку, не заслуговують на увагу, оскільки за приписами вказаної статті обшук, серед іншого, проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення.
Що стосується доводів апеляційних скарг про відсутність підстав для вилучення мобільних телефонів, оскільки в ході обшуку власниками майна не обмежувався доступ до них та навіть був наданий логічний захист-пароль, що дозволяло слідчому перевірити або встановити відомості, які підлягали відшуканню, колегія суддів наголошує на тому, що норми чинного КПК не містять імперативної вимоги про негайне копіювання інформації під час її виявлення.
Виходячи із системного аналізу положень ч.2 ст.168 та ч.6 ст.236 КПК України, прийняття рішення про залучення спеціаліста та здійснення копіювання інформації, що міститься у комп'ютерних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв'язку відноситься до дискреційних повноважень слідчого, прокурора, та не впливає на можливість вилучення відповідного матеріального носія інформації та його подальший арешт.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, забороняється тимчасове вилучення мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Водночас, наведене не свідчить про те, що у разі неможливості з технічних причин здійснити копіювання інформації, такий носій має бути повернутий володільцю. В такому випадку, орган досудового розслідування має вжити відповідних процесуальних заходів, визначених положеннями КПК України, для відшукання, дослідження, фіксації та збереження відповідної інформації, зокрема шляхом проведення експертного дослідження.
Відтак, потреба у накладенні арешту на майно обумовлена необхідністю проведення експертизи, за наслідком якої буде встановлена необхідність його подальшого утримання стороною обвинувачення як доказу у провадженні чи можливістю повернення володільцю як такого, що не містить на собі відомостей, важливих для з'ясування обставин вчинення злочину.
На даному етапі досудового розслідування колегія суддів враховує, що інформація, яка міститься на вилучених телефонах, ймовірно може мати значення для досудового розслідування. В свою чергу, доступ до такої інформації та її подальша належна процесуальна фіксація можливі лише за результатами проведення експертного дослідження. Відтак, потреба у накладенні арешту на майно обумовлена необхідністю проведення експертизи, за наслідком якої буде встановлена необхідність або його подальшого утримання як доказу у провадженні, або можливість повернення володільцю як такого, що не містить на собі відомостей, важливих для з'ясування обставин вчинення злочину.
Крім того, на теперішній час у сторони обвинувачення існує необхідність проведення ряду слідчих дій, зокрема, комп'ютерно-технічної експертизи за експертною спеціальністю 10.9 «Дослідження комп'ютерної техніки та програмних продуктів», на підтвердження чого прокурор надав супровідний лист про направлення вилучених мобільних телефонів на експертне дослідження.
Відтак, потреба у накладенні арешту на майно обумовлена необхідністю проведення експертизи, за наслідком якої буде встановлена необхідність його подальшого утримання стороною обвинувачення як доказу у провадженні чи можливістю повернення володільцю як такого, що не містить на собі відомостей, важливих для з'ясування обставин вчинення злочину.
З урахуванням сукупності встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вилучене майно, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності із завданнями кримінального провадження. На думку колегії суддів, на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів. Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено.
Також, колегія суддів вважає, що не застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна об'єктивно може призвести до знищення та переховування вилученого майна, так як очевидно, що оскільки таке майно може відповідну доказову інформацію, яка в свою чергу може свідчити про ймовірну причетність певних осіб до вчинення кримінально-протиправних дій, передбачених ч.4 ст.190 КК України.
Крім того, на теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває та проводяться всі необхідні слідчі (розшукові) дії направленні на встановлення та отримання достатніх доказів для пред'явлення причетним до протиправних дій особам обґрунтованих повідомлень про підозру за ч.4 ст.190 КК України.
На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку про те, що слідчий суддя врахувавши всі обставини кримінального провадження, обґрунтовано наклав арешт на вищезазначене майно.
Аналізуючи викладені обставини апеляційний суд вважає, що при здійсненні досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих дій з метою всестороннього, об'єктивного та неупередженого встановлення всіх обставин кримінального провадження, а тому вважає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та накладення арешту на майно, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, які можуть перешкодити всебічному та повному проведенню досудового розслідування.
Також апеляційний суд звертає увагу на усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, згідно з якою, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а доводи апеляційних скарг власників майна щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження апеляційний суд не вбачає.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню, а ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування.
Керуючись статтями 113, 116, 117, 170-173, 309, 376, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Клопотання власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09.04.2026 року задовольнити та поновити їм строк.
Апеляційні скарги власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09.04.2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025160000000904 від 27.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4