Номер провадження: 11-кп/813/2057/26
Справа № 522/202/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
14.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі саду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025163470000511, внесеному до ЄРДР 29 червня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України,
установив
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на 60 днів з визначенням розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 8320 000 ( вісім мільйонів триста двадцять тисяч ) гривень.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що ухвала суду незаконною та необґрунтована, з огляду на наступне:
- на даний час відсутні заявлені у кримінальному провадженні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які зумовили необхідність тримання під вартою обвинуваченого;
- судом не враховано, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше не судимий, обвинувачується лише в одному епізоді, на момент затримання офіційно не працював, має зареєстроване місце проживання в Одеській області;
- судом визначено непомірний розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.
На підставі наведеного захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою змінити останньому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт або визначити розмір застави в межах ст. 182 КПК України у мінімальному розмірі.
До початку судового засідання апеляційного суду, від адвоката ОСОБА_6 надійшло клопотання про розгляд його апеляційної скарги без участі сторони захисту.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Ухвала суду першої інстанції в частині продовження строку застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_8 не оскаржується.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що на розгляді у Приморському районному суді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження № 12025163470000511, внесеному до ЄРДР 29 червня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вичненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Колегія суддів вважає, що, розглядаючи клопотання прокурора, суд першої інстанції дотримався положень ст.ст.177, 178, 183, 315 КПК України та прийняв законне та обґрунтоване рішення про продовження обвинуваченим строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки менш суворі запобіжні заходи можуть виявитися нездатними для забезпечення належної поведінки обвинувачених та виконання покладених на них обов'язків.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що в рамках даного кримінального провадження відсутні ризики, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Так, ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 307 КК України, санкція вказаної норми кримінального закону передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна. Тому, не можна виключати, що обвинувачений, розуміючи тяжкість можливого покарання, може вдатися до спроб переховування від суду, з огляду на що, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України ризик не можна визнавати недоведеним.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 не одружений та офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, які могли б з високою ймовірністю стримати його від спроб переховування від суду.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками в кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Апеляційний суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків, оскільки покази цих осіб, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на свідків та інших учасників, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Обставин, передбачених ч.2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як місцевим судом, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
За таких обставин, враховуючи суть інкримінованого обвинуваченим злочину, колегія суддів погоджується з доводами сторони обвинувачення про існування реальних ризиків, які слугують підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, оскільки зміна запобіжного заходу на більш м'який, з великою вірогідністю може виявитися нездатною запобігти існуючим ризикам, та може завадити завершенню судового розгляду кримінального провадження, що в свою чергу не слугуватиме виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України.
Колегія суддів приймає до уваги посилання захисника відносно того, що раніше не судимий, обвинувачується лише в одному епізоді, на момент затримання офіційно не працював, має зареєстроване місце проживання в Одеській області, проте наголошує на тому, що зазначені обставини не нівелюють вищезазначені встановлені ризики.
Оскільки доводи сторони захисту про відсутність підстав для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою не знайшли свого підтвердження, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Разом з цим, доводи апеляційної скарги захисника щодо наявності внутрішньої неузгодженості у визначенні розміру застави та її непомірності є необґрунтованими.
Оцінюючи посилання захисника на непомірність визначеного розміру застави обвинуваченим, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010р., заява №12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину встановлюється у розмірі від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Так, ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.04.2026 року було зменшено обвинуваченому ОСОБА_7 розмір застави з 5600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 18 636 800 (вісімнадцять мільйонів шістсот тридцять шість тисяч вісімсот) гривень до 2500 (двох тисяч п'ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 8 320 000 (вісім мільйонів триста двадцять тисяч) грн.
На думку апеляційного суду, з огляду на зменшення розміру застави у порівнянні з визначеним раніше, саме такий розмір застави є належним для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків, в тому числі з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, особи обвинуваченого, його майнового і сімейного стану та даних про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а більш менший розмір застави з урахуванням наявності ряду ризиків не зможе забезпечити належну поведінку обвинувачених та виконання останніми визначених законом обов'язків.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів, всупереч доводів апеляційної скарги, вважає, що висновок суду про необхідність продовження обвинуваченим строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу обвинувачених, яким інкримінується вчинення тяжкого злочину, дають підстави вважати, що на даний час існують зазначені районним судом ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
На думку апеляційного суду, застосування до ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, як на цьому наполягає захисник, є неможливим, оскільки такі запобіжні заходи не здатні запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України.
Одночасно колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд перевіряє законність постановлення оскаржуваної ухвали на момент її постановлення, а доцільність необхідності подальшого тримання обвинувачених під вартою буде перевірена через нетривалий час, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування або зменшення заявлених у клопотанні прокурора ризиків.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи суду, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Таким чином, апеляційним судом не встановлено обставин, які могли би бути підставою для задоволення апеляційних скарг та зміни ухвали суду.
Керуючись ст. ст. 24, 28, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.04.2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025163470000511, внесеному до ЄРДР 29 червня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4