Номер провадження: 11-кп/813/2050/26
Справа № 522/23174/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
14.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 22.04.2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
установив
На розгляді Приморського районного суду м.Одеси перебуває об'єднане кримінальне провадження (справа №522/23174/25) внесене до ЄРДР за №12025163510000657 від 16.09.2025 року та за №12025162510001220 від 17.09.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Оскарженою ухвалою місцевого суду задоволено клопотання прокурора та обвинуваченому ОСОБА_6 продовжений строк тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 20.06.2026 року включно, з визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят), з покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України в разі внесення застави.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту. Обвинувачений посилається на те, що заявлені прокурором ризики необґрунтовані та недоведені, а під час розгляду клопотання було порушено його право на захист.
Відповідно до вимог ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Апеляційний суд звертає увагу, що клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін не надходило, у зв'язку із чим, апеляційний суд вважає за можливе, апеляційний розгляд провести за відсутності сторін кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина 1 ст.404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, з огляду на таке.
На теперішній час у даному кримінальному провадженні місцевим судом не здійсненні всі дії, що передбачені процедурою судового розгляду для повного, об'єктивного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Зокрема, суд має безпосередньо допитати свідків, потерпілих та дослідити всі докази в кримінальному проваджені.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Так, ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за який, у разі доведеності вини, йому може загрожувати реальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому продовжує існувати ризик того, що він може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Існування вказаного ризику підтверджується також тим, що у обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв'язки, він не одружений, офіційно не працевлаштований, не має утриманців та місця реєстрації.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України на теперішній час не зменшився та продовжує існувати.
З урахуванням даних про особу обвинуваченого, який раніше шість разів притягався до кримінальної відповідальності за вчинення, в тому числі аналогічних злочинів проти власності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про продовження існування ризику того, що перебуваючи на свободі ОСОБА_6 може продовжувати вчиняти нові злочини.
Колегія суддів звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченої кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності апеляційний суд вважає, що на даному етапі судового розгляду лише запобіжний захід у тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігатиме існуючим ризикам.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, не встановлено.
Відповідно до приписів п.2 ч.5 ст.182 КПК, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскарженою ухвалою місцевий суд визначив обвинуваченому заставу в мінімальних межах, передбачених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, а тому апеляційний суд не вбачає порушень судом першої інстанції вимог КПК України у цій частині.
Доводи обвинуваченого щодо погіршення стану його здоров'я, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки на підтвердження вказаних обставин, суду не надано будь-яких підтверджуючих документів.
Пунктом 1 ч.3 ст.407 КПК встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За наведених обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 194, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 22.04.2026 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 03.05.2026 року включно, з визначенням застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4