Справа № 489/7857/24
Номер провадження 2/489/35/26
Іменем України
24 квітня 2026 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки
встановив
Представник позивача звернувся до суду із позовом у якому просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатна квартира, загальною площею 50,2 кв.м., житловою площею 29,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 640/4-359 від 06.08.2008 року, яка складає: 86 751,66 дол. США, з яких: Сума заборгованості за кредитом 34 283,00 дол.США, Сума заборгованості за відсотками 52 468,66 дол.США на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.08.2008 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 , укладено договір кредиту № 640/4-359. Внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків є АТ «Альфа-Банк». 12.08.2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа- Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк». Відповідно до умов кредитного договору Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 38 500,00 дол.США. Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві, кредит. У порушення умов Договору, позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 01.02.2024 року має заборгованість, а саме: - Сума заборгованості за кредитом 34 283,00 дол.США - Сума заборгованості за відсотками 52 468,66 дол.США - Загальна сума заборгованості 86 751,66 дол.США, що підтверджується розрахунком заборгованості (додається). З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за Кредитним договором від 06.08.2008 між Кредитором та Іпотекодавцями, якими є - ОСОБА_1 , укладено Іпотечний договір, відповідно до умов якого Іпотекодавець передав Кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира, загальною площею 50,2 кв.м., житловою площею 29,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до договору іпотеки предмет іпотеки оцінений в 48 342,00 дол.США.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позов заперечував, надав до суду відзив, в якому вказав, що позивачем пропущений строку позовної давності і просив суд застосувати наслідки пропуску строків позовної давності та відмовити в позові.
Від представника позивача надійшли до суду додаткові пояснення, вказав, що Представник відповідача посилається у заяві на ту обставину, що нібито строк позовної давності банком пропущено з посиланням на Постанову Верховного Суду від 01.02.2023 року № 183/3783/15 . Однак, не зазначає, з якого періоду, на його думку, слід починати відрахування строку позовної давності, саме з якого періоду починається відлік такого строку та чомусь не бере до уваги факт переривання строків позовної давності. Отже, враховуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що з 30.03.2020 року було продовжено строки позовної давності, а з 24.02.2022 року такі зупинено. Слід зазначити, що оскільки позов подається в межах 3- річного строку позовної давності ( позов подано у вересні 2024 р), то строк позовної давності мав би відраховуватись від вересня 2021 року. Однак, 15.03.2022 року Верховна Рада України прийняла Закон № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким було доповнено Цивільний кодекс України (далі ЦК України) окремим пунктом щодо строків давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України був доповнений пунктом 19, який передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються строки, установлені, зокрема: статтями 257- 259 ЦК України (загальний і спеціальні строки позовної давності). За такого слід вважати , що позивач не пропустив позовну давність для звернення до суду із даним позовом, тому підстав для задоволення клопотання представника відповідача про застосування позовної давності та відмову у позові з цих підстав не вбачається.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
06.08.2008 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 640/4-359, відповідно до умов якого ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 38500,00 дол. США, а позичальник зобов'язувався повертати кредит вчасно у строки та на умовах ,визначених цим договором, сплачувати проценти у розмірі, що визначається у Додаткових угода до цього Договору, але в будь-якому разі, не більше 15,0 процентів річних в доларах США.
Строк дії Загального ліміту кредитування по 05.08.2023 включно (відповідно до п.2 вказаного Генерального договору про надання кредитних послуг).
06.08.2008 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 уклали Іпотечний договір, предметом іпотеки відповідно до п.1.1. Договору є "іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг №640/4-359 від 06.08.2008 - наступне нерухоме майно: двокімнатна квартира загальною площею 50,2 кв.м., житловою площею 29,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ".
Згідно з п. 3.1. зазначеного Іпотечного договору У разі порушення іпотекодавцем умов ,визначених п.п.2.1.1.-2.1.10 цього Договору, іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку , визначеному п.2.4.4 цього Договору.
Відповідно до п.4.1 Вищевказаного Іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення н на предмет іпотеки.
Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, з-поміж іншого, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження (п.4.6.2.).
Внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків є АТ «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк», а саме з 15 жовтня 2019 року.
12.08.2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа- Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Як зазначає представник позивача, позичальник порушив свої обов'язки, встановлені Кредитним договором, тому станом на 01.02.2024 року має заборгованість, а саме: сума заборгованості за кредитом 34 283,00 дол.США, сума заборгованості за відсотками 52 468,66 дол.США. Загальна сума заборгованості 86 751,66 дол.США.
05.02.2024 на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було надіслано вимогу про усунення порушень та сплатити заборгованість за кредитом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач виконав свої зобов'язання надав в визначений строк грошові кошті.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Перевіривши наведений представником позивача розрахунок заборгованості, суд вважає його належним і допустимим доказом.
Згідно правової позиції ВСУ у справі за № 6-224цс17, зазначається, що за частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.
Щодо визначеного способу звернення стягнення на предмет іпотеки та його початкової ціни з прилюдних торгів, суд дійшов наступного висновку.
Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з'ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті (правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 у справі №6-1829цс15).
Статтею 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.
Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
У даній справі суд вважає обґрунтованою вимогою про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ"Про виконавче провадження", за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під проведення виконавчих дій.
Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.
Частина 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Отже, реалізацію предмета іпотеки, на який звертається стягнення, слід проводити шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону, а не за способом, про який просив позивач в прохальній частині позовної заяви - шляхом проведення прилюдних торгів.
Згідно з Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України діє воєнний стан у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року N 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку" доповнити пунктом 5-2 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону".
Беручи до уваги, що на момент ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
При цьому судом враховується постанова Верховного суду від 22 червня 2022 року (справа №296/7213/15, провадження N 61-10125св21), відповідно до висновків якої згадані норми права не втратили свою чинність, оскільки не були виключені з тексту зазначеного Закону, а спеціальним законом лише запроваджено зупинення виконання цих правил на певний період. Передбачається, що у разі припинення запровадження воєнного стану дія згаданих правил відновить свою дію без окремого рішення та закону.
Окрім того, відповідач просив суд застосувати до даних вимог строк позовної давності.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1 ст.264ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Відповідно до ст.267ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Водночас у п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину .
Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), відповідно до якого Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12, набрав чинності 02.04.2020 р.
Постановою КМУ від 11 березня 2020 р. N 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2», відповідно до статті 29Закону України"Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2,і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10березня 2020р. установлено з 12 березня 2020 р. на усій території України карантин.
Дію карантину, встановленого зазначеною постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами КМУ №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020, №104 від 17.02.2021, №405 від 21.04.2021, №611 від 16.06.2021, №855 від 11.08.2021, №981 від 22.09.2021, №630 від 27.05.2020.
Постановою № 630 від 27.05.2020 Кабінет Міністрів України вніс зміни, зокрема, до постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якими передбачено, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31 серпня 2022 року.
Крім того, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (№64/2022) воєнний стан було запроваджено з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому його було продовжено.
Таким чином, з урахуванням переривання відповідачем строку позовної давності (сплатою відсотків за кредитом 02.11.2017) та введеного карантинних обмежень і воєнного стану в Україні, строк позовної давності не сплив (станом на час звернення з позовною заявою 10.10.2024), а тому позивач звернувся до суду не порушуючи строків позовної давності.
Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 41438,01 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.89,259,263-265 ЦПК України суд
вирішив
Задовольнити позов.
У рахунок погашення заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг № 640/4-359 від 06.08.2008 у загальному розмірі 86751,66 дол. США, з яких: 34283,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 52468,66 дол. США - заборгованість за відсотками на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 06 серпня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Савченком І.М. зареєстрованого в реєстрі за № 2500, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 50,2 кв.м., житловою площею 29,1 кв. м., під номером АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, що має бути визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 41438 грн. 01 коп. (сорок одна тисяча чотириста тридцять вісім гривень одна копійка).
Зупинити виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство "Сенс Банк", код ЄДРПОУ - 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 15.05.2026.
Суддя В. В. Кокорєв