Справа № 947/11044/26
Провадження № 1-кс/947/5824/26
22.04.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , вивчивши матеріали за клопотанням слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025160000000393 від 18.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 240 КК України, -
Як вбачається з клопотання, слідчим управління Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000000393 від 18.04.2025 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 240 КК України.
Обставини кримінального правопорушення викладені слідчим у клопотанні.
Посилаючись на доводи, викладені у клопотанні, слідчий, з метою конфіскації майна як виду покарання, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення просить накласти арешт на майно, що належить на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_4 .
Дослідивши клопотання та матеріали додані в його обґрунтування, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність повернення даного клопотання прокурору для усунення недоліків з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуженняй
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
В даному випадку сторона обвинувачення просить накласти арешт на майно підозрюваного з метою: конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
На переконання слідчого судді клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, з огляду на наступні обставини.
До матеріалів клопотання слідчим не додано належних доказів спричинення шкоди завданим кримінальним правопорушенням, її розмір, та не долучено цивільного позову, а отже за відсутності вказаного не можна надати оцінку твердженням органу досудового розслідування про доцільність арешту майна з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Окрім того, слідчим суддею встановлено, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, санкція якої не передбачає в якості додаткового покарання конфіскацію майна.
Тож слідчий суддя позбавлений можливості встановити підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту нерухомого майна належного ОСОБА_4 .
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає, аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідні дані мають міститися у клопотанні прокурора, який звертається з проханням арештувати майно.
Вказані вище підстави позбавляють слідчого суддю у повній мірі прийняти законне рішення у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням викладеного, клопотання про арешт майна підлягає поверненню слідчому для усунення недоліків у строк 72 години.
Слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити слідчому право на звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, відповідно до вимог ст. 171 КПК України у встановленому порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170-172, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - повернути прокурору.
Встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків в сімдесят дві години.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1