"13" травня 2026 р. Справа № 1108/3401/12
Провадження № 6/390/16/26
Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі судді Підгірської Г.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит капітал», стягувач: Акціонерне товариство «Дельта банк», боржник ОСОБА_1 , третя особа: Кропивницький відділ Державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування постанови і заміну стягувача у виконавчому провадженні,
ТОВ «ФК «Кредит капітал» звернулося до суду із заявою:
-про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження;
-про заміну сторони виконавчого провадження.
Заява мотивована тим, що 06.10.2017 між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір №40/К про відступлення прав вимоги, в тому числі і до ОСОБА_1 за заборгованістю за кредитним договором від 30.10.2007 № 002-10042-301007.
В провадженні Кропивницького відділу ДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №36673946 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта банк» за зазначеним кредитним договором.
Державним виконавцем 04.09.2025 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Кошти в сумі 5 520,00 грн знаходяться на депозитному рахунку відділу та не витребуванні стягувачем.
Отже, на даний час, виконавче провадження № 36673946 завершене, а на рахунку Кропивницького відділ ДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває сума, яка згідно договору про відступлення прав вимог № 40/К належить новому кредитору - ТОВ «ФК «Кредит капітал». Заміна кредитора при закінченому виконавчому провадженні неможлива.
У зв'язку з такою ситуацією заявник, як новий кредитор, позбавлений можливості отримати належні йому кошти, які перебувають на рахунку ДВС.
Учасники провадження в судове засідання не з'явилися, про час та місце його проведення повідомлені належним чином. Заявник подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Встановлені судом обставини
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 23.10.2012 у справі № 1108/3401/12 встановлено, що 30.10.2007 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 002-10042-301007. У зв'язку з виникненням заборгованості за цим договором було задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» і стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість в сумі 5 520,00 грн і 214,60 грн судового збору.
06.10.2017 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір №40/К про відступлення прав вимоги (а.с. 12-13).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до наведеного договору до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 002-10042-301007 від 30.10.2007 (а.с.6).
Згідно із листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 16.02.2026 № 311/4570/27.2-34/27.2-34 (а.с. 12) на примусовому виконанні у Кропивницькому відділі державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділ) перебувало виконавче провадження за № АСВП 36673946 з примусового виконання виконавчого листа № 2/108/804/12, виданого 19.11.2012 Кіровоградським районним судом щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором в сумі 5 520,00 грн (постанова про відкриття виконавчого провадження 21.02.2013).
05.08.2025 на адресу відділу надійшли кошти для повного фактичного виконання судового рішення, у зв'язку з чим державним виконавцем 04.09.2025 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Кошти в сумі 5 520,00 грн знаходяться на депозитному рахунку відділу та не витребуванні стягувачем.
Разом з тим, 04.11.2025 державним виконавцем направлено запитц до Національного банку України та до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. 21.11.2025 на адресу відділу надійшла відповідь від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до якої встановлено, що право вимоги заборгованості за кредитним договором від 30.10.2007 № 002-10042-301007 було відступлене на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», після чого останнього повідомлено про наявність стягнутих коштів.
Вирішення судом питання щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження
За змістом статті 447 ЦПК, частини першої статті 19 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої статті 449 ЦПК скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Десятиденний строк для оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця встановлений також статтею 74 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.
Статтею 122 ЦПК передбачено, що строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 123 ЦПК).
Згідно зі статтею 126 ЦПК право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 127 ЦПК визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 виснувала, що «під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього Кодексу».
Верховний Суд неодноразово наголошував, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 127/2-200/2004).
Порівняльний аналіз змісту термінів «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні. Доведення факту, що сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася своєчасно до суду за його захистом недостатньо для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду. Для поновлення строку звернення до суду заявнику потрібно довести наявність об'єктивних обставин, які свідчать про те, що заявник не знав та не міг дізнатись про порушення своїх прав (див. постанову Верховного Суду від 04 листопада 2022 року у справі № 761/38464/20).
Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 зазначив, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
Оскільки заяву про скасування постанови від 04.09.2025 про закінчення виконавчого провадження № АСВП 36673946 подано 19.03.2026, тобто із пропуском передбаченого Законом процесуального строку, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» подало заяву про його поновлення, мотивовану тим, що про закінчення провадження представнику заявника стало відомо лише після отримання повідомлення відділу ДВС щодо права звернення до суду із заявою про заміну стягувача.
Зважаючи на те, що заявник не є стороною виконавчого провадження і дізнався про його закінчення уже після спливу передбачених законом строків, звернувся до суду після отримання відповідної інформації з ДВС, суд визнає причини пропуску процесуального строку поважними, а строк таким, що підлягає поновленню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав, ЦПК України передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах.
Так, статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Положенням частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404 передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно із частиною третьою статті 47 цього Закону стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.
Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Виконавче провадження було закінчено 04.09.2025 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Кошти в сумі 5 520,00 грн залишилися на депозитному рахунку відділу та не витребуванні стягувачем.
Хоча формально кошти у виконавчому провадженні № АСВП 36673946 і були вже на рахунку ДВС, однак метою виконавчого провадження є саме їх отримання стягувачем, а не виконавцем. Так як АТ «Дельта Банк» було ліквідовано ще у 2015 році, очевидним є факт, що у цьому проваджені кошти мають перераховуватися на рахунок правонаступника, а заміна сторони є неможливою при закінченому виконавчому провадженні.
Виконавче провадження було закінчено 04.09.2026, і вже після цього, 04.11.2025 державним виконавцем направлено запити до Національного банк України та до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для з'ясування правонаступника стягувача.
Отже, судом встановлено, що державним виконавцем Кропивницького відділу ДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № АСВП 36673946 передчасно, до з'ясування правонаступника стягувача, що, в подальшому, стало перешкодою для заміни сторони у виконавчому провадженні, отже ця постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Вирішення судом питання щодо заміни сторони виконавчого провадження
У статті 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу).
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи з цих норм права, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У разі такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, постанові Верховного Суду від 17 листопада 2020 року у справі № 2-2394/10 (провадження № 61-12239св19) та постанові Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 754/14775/13-ц (провадження № 61-16672св20).
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії виконання судового рішення.
Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Встановлені судом обставини справи свідчать, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло всіх прав кредитора за договорами АТ «Дельта Банк», у тому числі й за кредитним договором від 30.10.2007 № 002-10042-301007, де боржником є ОСОБА_1 , заборгованість за яким стягнуто відповідно до рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 23.10.2012 у справі № 1108/3401/12, а тому звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача у виконавчому документі (виконавче провадження № АСВП 36673946) відповідає вимогам статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
На підставі викладеного, керуючись статтями259-261, 442 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит капітал», стягувач: Акціонерне товариство «Дельта банк», боржник ОСОБА_1 , третя особа: Кропивницький відділ державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування постанови і заміну стягувача у виконавчому провадженні, - задовольнити.
Скасувати постанову державного виконавця Кропивницького відділу ДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 04.09.2025 про закінчення виконавчого провадження № АСВП 36673946.
Замінитисторону виконавчого провадження , що було відкрите в порядку виконання рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 23.10.2012 у справі № 1108/3401/12 (провадження № 2/108/804/12, боржник ОСОБА_1 ) з АТ «Дельта банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (ЄДРПОУ 35234236).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Суддя Г.О. Підгірська