Справа № 351/676/26
Номер провадження №1-кс/351/106/26
14 травня 2026 року м. Снятин
Слідчий суддя Снятинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
начальника СВ ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши в режимі відеоконференції в м. Снятині клопотання заступника начальника відділення - начальник слідчого відділення відділення поліції №1 (м. Снятин) Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області майора поліції ОСОБА_4 матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025140120001178 від 26.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Голятин, Міжгірського району, Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, із неповною середньою освітою, одруженого, не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Заступник начальника відділення - начальник слідчого відділення відділення поліції №1 (м. Снятин) Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області майор поліції ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових № 62025140120001178 від 26.09.2025 за ознаками кримінальниого правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Клопотання обґрунтовується тим, що 11 травня 2026 року ОСОБА_6 з додержанням вимог ст.ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_6 , 03.11.2024 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №120-РС від 04.11.2024 солдата ОСОБА_6 , якого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №567-РС від 03.11.2024 призначено солдатом резерву 55 запасної роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 , зараховано до списків особового складу і постановлено на всі види забезпечення.
Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині солдат ОСОБА_6 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_6 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
Однак, солдат ОСОБА_6 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, 15.04.2025 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 13.08.2025, цим самим проводив службовий час на власний розсуд не пов'язуючи його із проходженням військової служби.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Вчинення військовослужбовцем ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, актом службового розслідування, відповідно до якого солдат ОСОБА_6 визнаний таким, який вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України поясненнями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
На підставі викладеного, ОСОБА_6 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді солдата резерву 55 запасної роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам виникла необхідність в застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому слідчий і звернувся до суду із даним клопотанням.
Прокурор та начальник слідчого відділення у судовому засіданні клопотання підтримали, довели існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, просили клопотання задоволити.
Підозрюваний та його захисник заперечили щодо задоволення клопотання, просили обрати йому цілодобовий домашній арешт, оскільки ОСОБА_6 має постійне місце проживання та не має наміру переховуватись від слідства. і суду.
Слідчий суддя, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, а саме: витяг з ЄРДР № 62025140120001178 від 26.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України; повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 11.05.2026р.; повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, Акт службового розслідування; Витяг із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.04.2025р. "Про призначення службового розслідування для з'ясування причин і умов відсутності на службі"; Рапорт; Доповідь по факту самовільного залишення військовоі частини військовослужбовцем призваним по мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_6 ; Витяг із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.05.2025р. "Про п результати службового розслідування з'ясування причин і умов відсутності на службі солдата ОСОБА_6 "; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 11.05.2026р.
Метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного, згідно вимог ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідатиме принципу правової визначеності, цілям пп. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що допускає законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Метою обрання запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом, тобто постановлення обвинувального вироку (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Крім того, відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, про те таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути не взявши особу під вартою. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику втечі.
Беручи до уваги викладене та те, що існує надто великий ризик того, що підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, з метою уникнення від покарання за вчинення тяжкого злочину, незаконно впливати на свідків, вчиняти нові кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, більш м'які запобіжні заходи, аніж тримання під вартою, не можуть запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та зважаючи на вказані вище ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у відповідності до положень ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_6 слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном 60 діб, із визначенням йому застави у встановленому законом розмірі.
Відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховую дані про особу, зміст пред'явленої підозри, його пояснення, а також матеріали справи, слідчий суддя вважає співмірним та розумним визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід триманню під вартою - заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів доходів громадян.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183-184, 188, 323 КПК України, -
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - задоволити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 12:00 год. 12 липня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_6 заставу у межах 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в розмірі 199 680, 00 грн., яка може бути внесена, як самим ОСОБА_6 так і іншою фізичною або юридичною особою.
Підозрюваний / обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосовування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави та з моменту звільнення ОСОБА_6 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, він зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі внесення застави встановити підозрюваному ОСОБА_6 такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора і суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він постійно проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, навчання та/або місця роботи.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що в разі невиконання таких обов'язків, щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».
Копію ухвали для виконання направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12) та вручити підозрюваному, прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_9