Справа № 344/9395/26
Провадження № 1-кс/344/3823/26
15 травня 2026 року м.Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62026140150000301 від 13.04.2026,
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що Слідчими П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування, а прокурорами
Івано-Франківської обласної прокуратури - повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 62026140150000301 від 13.04.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.03.2007 Івано-Франківською обласною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури ОСОБА_5 видано свідоцтво № 598 про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Адвокат ОСОБА_5 , діючи всупереч положень законодавства, порушуючи професійні обов'язки, у період дії на всій території України правового режиму воєнного стану використав свої повноваження у злочинних цілях за наступних обставин.
П'ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, у межах кримінального провадження № 42025092780000264 від 17.10.2025 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369 КК України.
Повноваження прокурора у вказаному кримінальному провадженні здійснюються прокурорами групи прокурорів Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, які відповідно до Примітки 2 ст. 368 КК України є службовими особами, які займають відповідальне становище.
Під час досудового розслідування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з метою захисту своїх прав як підозрюваних 29.03.2026 звернулися за правовою допомогою до адвоката ОСОБА_5 , який переглянувши надані клієнтами процесуальні документи, у т.ч. повідомлення про підозру, клопотання про заходи забезпечення кримінального провадження тощо, погодився на надання такої та висловив бажання на отримання гонорару за надання адвокатських послуг та правничої допомоги у розмірі 1 000 Євро з обох клієнтів.
Досягнувши домовленості із адвокатом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передали йому обумовлену суму гонорару та наступного дня, а саме 30.03.2026 уклали відповідні договори.
Дізнавшись із наданих клієнтами процесуальних документів інформацію про те, що старшим групи прокурорів у вищевказаному кримінальному провадженні визначений прокурор Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 , адвокат ОСОБА_5 30.03.2026 зателефонував до нього.
У ході спілкування ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_5 , що ним розглядається питання укладення угоди про визнання винуватості із підозрюваною ОСОБА_6 на стадії досудового розслідування, яка передбачає призначення узгодженого сторонами покарання не пов'язаного із позбавленням волі. Щодо іншого підозрюваного ОСОБА_7 - питання укладення угоди про визнання винуватості буде вирішене вже на стадії судового розгляду.
В подальшому 08.04.2026 прокурор Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 у месенджері WhatsApp надіслав адвокату ОСОБА_5 проєкт угоди про визнання винуватості із підозрюваною ОСОБА_6 , за умовами якої останній передбачалося призначення покарання не пов'язаного із позбавленням волі.
В цей час у адвоката ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном - грошовими коштами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у великому розмірі, в період дії на всій території України правового режиму воєнного стану, шляхом обману та зловживання їх довірою, повідомляючи їм неправдиві відомості, про те, що укладення угоди з ними можливе лише у випадку передачі прокурору, як службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, насправді маючи намір привласнити собі ці кошти, тим самим, підбурюючи їх до вчинення злочину.
З цією метою, адвокат ОСОБА_5 став вживати заходів щодо введення своїх клієнтів в оману і в такий спосіб створити у них враження про вигідність і навіть обов'язковість передачі грошових коштів службовій особі, яка займає відповідальне становище - прокурору, за сприятливе вирішення кримінальної справи стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в суді та призначення покарання не пов'язаного із позбавленням волі.
Так, на виконання свого злочинного плану, спрямованого на підбурювання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище - прокурору, адвокат ОСОБА_5 09.04.2026 зустрівся з клієнтами у своєму офісі за адресою: АДРЕСА_1 , де він фактично здійснює свою адвокатську діяльність.
Переслідуючи корисливий мотив та прагнучи незаконно збагатитись, адвокат ОСОБА_5 повідомив своїм клієнтам - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що за позитивне вирішення для них кримінальної справи необхідно передати в якості неправомірної вигоди прокурору грошові кошти у розмірі 15-20 тисяч Євро, а у випадку відмови їм загрожує покарання у виді позбавлення волі та він не буде представляти їх інтереси, підбурюючи у такий спосіб останніх до вчинення злочину.
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що у випадку відмови від надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище - прокурору, їм загрожує покарання у виді позбавлення волі і з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав та законних інтересів погодилися на умовляння адвоката ОСОБА_5 .
Крім цього, з метою зміцнення із своїми підзахисними особливих довірчих стосунків, які існують між адвокатом та клієнтом, недобросовісно використовуючи їх, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неправдиву інформацію про нібито знайомства із керівництвом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону та необхідність поїздки до м. Львова для погодження питання укладення угоди про визнання винуватості.
На виконання вимог КПК України 14.04.2026 прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 , у зв'язку із досягненням згоди на укладення угоди про визнання винуватості із підозрюваною ОСОБА_6 , матеріали досудового розслідування стосовно неї виділено в окреме провадження № 62026150150000302.
Адвокат ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що рішення про укладення угоди про визнання винуватості та призначення покарання не пов'язаного із позбавленням волі для підозрюваної ОСОБА_6 вже прийняте, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами своїх клієнтів, шляхом підбурювання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище - прокурору, не маючи наміру її фактично передавати, 16.04.2026 вчергове зустрівся з ними у своєму офісі за адресою: АДРЕСА_1 , де у ході спілкування приблизно о 15:50 год, переслідуючи корисливий мотив, повідомив, що для позитивного вирішення кримінального провадження стосовно підозрюваного ОСОБА_7 необхідне надання грошових коштів вже у розмірі 17-18 тисяч Євро, прагнучи у такий спосіб незаконно збагатитись.
Івано-Франківською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону 24.04.2026 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62026150150000302 від 14.04.2026 про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369 КК України разом із угодою про визнання винуватості скеровано до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області для розгляду по суті.
Цього ж дня, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42025092780000264 від 17.10.2025 про обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369 КК України також скеровано до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області для розгляду по суті.
Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.05.2026 (справа № 346/2181/26) затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченою ОСОБА_6 та прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 та призначено узгоджене сторонами покарання, не пов'язане із позбавленням волі.
Після судового засідання у справі № 346/2181/26 приблизно о 14:50 год 11.05.2026 адвокат ОСОБА_5 зустрівся із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неподалік свого офісу за адресою: пл. Вічевий Майдан, 6А у місті Коломия, Івано-Франківської області.
З метою приведення у виконання свого злочинного плану, спрямованого на заволодіння грошовими коштами своїх клієнтів, через обман та зловживання довірою, адвокат ОСОБА_5 викликав у них бажання вчинити кримінально-протиправне діяння, вчинення якого вони вважали для себе вигідним у даній ситуації, переконавши ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передати йому грошові кошти у розмірі 18 тисяч Євро за вирішення питання щодо укладення угоди про визнання винуватості із обвинуваченим ОСОБА_7 , у такий спосіб підбуривши їх до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище - прокурору, не маючи подальшого наміру її передавати, визначивши кінцевий термін її передачі середу або четвер, тобто 13-14 травня 2026 року.
При цьому, адвокат ОСОБА_5 достеменно знав (не міг не знати), що злочин - надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище - прокурору, не буде закінчений, оскільки, обманюючи та зловживаючи довірою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , він завчасно заволодіє і розпорядиться їх грошовими коштами, а це в свою чергу робить неможливим доведення злочину до кінця.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, адвокат ОСОБА_5 12.05.2026 зателефонував до ОСОБА_6 та призначив їй та ОСОБА_7 зустріч у своєму офісі за адресою: АДРЕСА_1 , де в цей же вечір приблизно о 19:30 год шляхом обману та зловживання їх довірою, недобросовісно використовуючи особливі довірчі стосунки із своїми клієнтами, вкотре наголосив ОСОБА_7 на необхідності передачі йому 13.05.2026 неправомірної вигоди у розмірі 18 тисяч Євро.
Близько 13:00 год 13.05.2026 адвокат ОСОБА_5 з метою остаточної реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами своїх клієнтів, шляхом підбурювання ОСОБА_7 до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище - прокурору, зателефонував останньому та домовився про зустріч через 1 годину у своєму офісі за адресою: АДРЕСА_1 .
Не дочекавшись прибуття ОСОБА_7 до свого офісу, адвокат ОСОБА_5 вчергове зателефонував клієнту та визначив інше місце зустрічі - територію автозаправної станції «ОККО», що по вул. Карпатській, 142Б у місті Коломия, Івано-Франківської області.
Перебуваючи на території автозаправної станції «ОККО» близько 14:05 год адвокат ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в автомобілі останньої марки «Volkswagen Touareg» сірого кольору на іноземній реєстрації.
У салоні автомобіля адвокат ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення близько 14:08 год одержав від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 18 (вісімнадцять) тисяч Євро, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 13.05.2026 становить 929 548,8 (дев'ятсот двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок вісім гривень вісімдесят копійок) гривень для надання в якості неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище - прокурору, за укладення угоди про визнання винуватості із обвинуваченим ОСОБА_7 та призначення покарання не пов'язаного із реальним позбавлення волі, в дійсності не маючи об'єктивного наміру вчиняти такі дії.
Одразу після одержання неправомірної вигоди адвокат ОСОБА_5 затриманий працівниками правоохоронного органу, а його подальша протиправна діяльність припинена.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у підбурюванні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України.
Крім того, адвокат ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у період дії на всій території України правового режиму воєнного стану заволодів чужим майном - грошовими коштами у великому розмірі шляхом обману та зловживання довірою за наступних обставин.
Так, 30.03.2026 між адвокатом ОСОБА_5 та підозрюваними ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42025092780000264 від 17.10.2025 за ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369 КК України укладено договір про надання адвокатських послуг та правничої допомоги.
Отримавши 08.04.2026 від прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 у месенджері WhatsApp проєкт угоди про визнання винуватості із підозрюваною ОСОБА_6 , за умовами якої останній передбачалося призначення покарання не пов'язаного із позбавленням волі, у адвоката ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном - грошовими коштами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у великому розмірі, в період дії на всій території України правового режиму воєнного стану, шляхом обману та зловживання їх довірою, повідомляючи їм неправдиві відомості, про те, що укладення угоди з ними можливе лише у випадку передачі прокурору, як службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, насправді маючи намір привласнити собі ці кошти.
З цією метою, адвокат ОСОБА_5 став вживати заходів щодо введення своїх клієнтів в оману і в такий спосіб створити у них враження про вигідність і навіть обов'язковість передачі грошових коштів службовій особі, яка займає відповідальне становище - прокурору, за сприятливе вирішення кримінальної справи стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в суді та призначення покарання не пов'язаного із позбавленням волі.
Так, на виконання свого злочинного плану, спрямованого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_5 09.04.2026 зустрівся з клієнтами у своєму офісі за адресою: АДРЕСА_1 , де використовуючи особливі довірчі стосунки, які існують між адвокатом та клієнтом, недобросовісно використовуючи їх, переслідуючи корисливий мотив та прагнучи незаконно збагатитись, повідомив їм про те, що за позитивне вирішення для них кримінальної справи необхідно передати в якості неправомірної вигоди прокурору грошові кошти у розмірі 15-20 тисяч Євро, а у випадку відмови їм загрожує покарання у виді позбавлення волі та він не буде представляти їх інтереси.
Крім цього, з метою викликати у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 впевненість у своїй спроможності забезпечити укладення угоди про визнання винуватості та призначення покарання не пов'язаного із позбавленням волі, ОСОБА_5 повідомив їм неправдиву інформацію про нібито знайомства із керівництвом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону та необхідність у подальшому поїздки до м. Львова.
Усвідомлюючи, що рішення про укладення угоди про визнання винуватості та призначення покарання не пов'язаного із позбавленням волі для підозрюваної ОСОБА_6 вже прийняте, адвокат ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами своїх клієнтів шляхом обману та зловживання їх довірою 16.04.2026 вчергове зустрівся з ними у своєму офісі за адресою: АДРЕСА_1 , де у ході спілкування приблизно о 15:50 год, переслідуючи корисливий мотив, повідомив, що для позитивного вирішення кримінального провадження стосовно підозрюваного ОСОБА_7 необхідне надання грошових коштів вже у розмірі 17-18 тисяч Євро, прагнучи у такий спосіб незаконно збагатитись.
Після судового засідання Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області у справі № 346/2181/26, на якому затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_6 , 11.05.2026 приблизно о 14:50 год адвокат ОСОБА_5 зустрівся із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неподалік свого офісу за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою приведення у виконання свого злочинного плану, спрямованого на заволодіння грошовими коштами своїх клієнтів, через обман та зловживання довірою, адвокат ОСОБА_5 переконав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передати йому грошові кошти у розмірі 18 тисяч Євро за вирішення питання щодо укладення угоди про визнання винуватості із обвинуваченим ОСОБА_7 , визначивши кінцевий термін її передачі середу або четвер, тобто 13-14 травня 2026 року.
При цьому, адвокат ОСОБА_5 достеменно знав, що обманюючи та зловживаючи довірою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , він завчасно заволодіє і розпорядиться їх грошовими коштами.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, адвокат ОСОБА_5 12.05.2026 зателефонував до ОСОБА_6 та призначив їй та ОСОБА_7 зустріч у своєму офісі за адресою: АДРЕСА_1 , де в цей же вечір приблизно о 19:30 год шляхом обману та зловживання їх довірою, недобросовісно використовуючи особливі довірчі стосунки із своїми клієнтами, вкотре наголосив ОСОБА_7 на необхідності передачі йому 13.05.2026 грошових коштів у розмірі 18 тисяч Євро.
Близько 13:00 год 13.05.2026 адвокат ОСОБА_5 з метою остаточної реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами своїх клієнтів, зателефонував останньому та домовився про зустріч через 1 годину у своєму офісі за адресою: АДРЕСА_1 .
Не дочекавшись прибуття ОСОБА_7 до свого офісу, адвокат ОСОБА_5 вчергове зателефонував клієнту та визначив інше місце зустрічі - територію автозаправної станції «ОККО», що по вул. Карпатській, 142Б у місті Коломия, Івано-Франківської області.
Перебуваючи на території автозаправної станції «ОККО» адвокат ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , де у салоні автомобіля останньої марки «Volkswagen Touareg» сірого кольору на іноземній реєстрації, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення близько 14:08 год одержав від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 18 (вісімнадцять) тисяч Євро, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 13.05.2026 становить 929 548,8 (дев'ятсот двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок вісім гривень вісімдесят копійок) гривень за укладення угоди про визнання винуватості із обвинуваченим ОСОБА_7 та призначення покарання не пов'язаного із реальним позбавлення волі, в дійсності не маючи об'єктивного наміру вчиняти такі дії.
Одразу після незаконного заволодіння грошовими коштами у сумі 18 тисяч Євро адвокат ОСОБА_5 отримав реальну можливість розпорядитися ними на власний розсуд, завершивши у такий спосіб вчинення злочину, після чого був затриманий працівниками правоохоронного органу, а його подальша протиправна діяльність припинена.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому в умовах воєнного стану, у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
ОСОБА_5 підозрюється у підбурюванні до закінченого замаху
на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України та у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому в умовах воєнного стану, у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Обґрунтованість повідомленої підозри підтверджується зібраними доказами у кримінальному провадженні, а саме:
- протоколом огляду місця події від 13.05.2026;
- протоколом обшуку від 13.05.2026 за місцем здійснення його адвокатської діяльності;
- протоколом затримання ОСОБА_5 від 13.05.2026;
- протоколом огляду мобільного телефону від 14.05.2026;
- протоколами допиту свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Вручена ОСОБА_5 підозра повністю відповідає вимогам ЄСПЛ щодо поняття обґрунтованості, викладеного у тому числі в цих рішеннях.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених
ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що він може:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні;
3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Встановлені стороною обвинувачення ризики обґрунтовуються наступним.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_5 , є тяжким правопорушенням, його санкція передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі, що унеможливить прийняття законного рішення у розумні строки.
Наведені обставини вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом
для підозрюваного ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
ОСОБА_5 будучи адвокатом із 2007 року набув широке коло знайомств і зв'язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які він може використати з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду, у тому числі шляхом залишення території України.
ОСОБА_5 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а саме: № НОМЕР_1 , виданий 31.10.2025 Коломийським відділом Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, дійсний до 31.10.2035.
Вищевказаним паспортом громадянина України для виїзду за кордон
ОСОБА_5 може в будь-який момент скористатись та залишити територію України.
Також слід враховувати, що зараз на території України триває військова агресія зі сторони рф, що часто створює невизначеність на кордонах України та позбавляє відповідальні органи та в першу чергу прикордонну службу України здійснювати належний контроль за всією ділянкою державного кордону, а отже і пропуск громадян через нього з дотриманням відповідного порядку та правил. Це, в свою чергу, не виключає спробу зі сторони підозрюваного перетнути межу зіткнення військового конфлікту та залишитись на окупованій території України, що фактично виключить можливість його розшуку та притягнення до кримінальної відповідальності, або взагалі надасть можливість ОСОБА_5 залишити окуповану територію України та виїхати до рф.
Враховуючи вік підозрюваного ОСОБА_5 у 67 років та враховуючи правила перетину державного кордону України в умовах воєнного стану, останній може безперешкодно покинути територію України у пунктах пропуску.
Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість
та невідворотність покарання за вчинення злочину може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування.
Оцінюючи наявність вказаного ризику слід враховувати діяльність якою займається підозрюваний ОСОБА_5 із 2007 року.
Так, ОСОБА_5 , будучи адвокатом, має авторитет серед суддів, працівників правоохоронних органів, органів державної влади, державних та комунальних підприємств, установ і організацій.
ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може впливати на свідків - своїх підзахисних з метою зміни ними своїх показань, узгоджувати тактику і стратегію захисту, створювати альтернативну версію подій тощо.
Так само ОСОБА_5 , користуючись повагою та авторитетом адвоката
із багаторічним досвідом може впливати на працівників правоохоронних органів, експертів, які на даний час у кримінальному провадженні не допитані, тощо.
Слід також врахувати, що в рамках кримінального провадження планується призначення ряду експертиз. Враховуючи наявні особисті та професійні зв'язки, ОСОБА_5 може вдатись до незаконного впливу на судових експертів.
Як вже зазначалося, за час здійснення адвокатської діяльності із 2007 року ОСОБА_5 набув широке коло знайомств і зв'язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які він може використати з метою перешкоджання досудовому розслідуванню іншим чином, зокрема шляхом спроб незаконного впливу на працівників органу досудового розслідування та прокуратури, а також слідчих суддів чи суд у даному провадженні.
Наявність кримінального провадження за підозрою адвоката у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення не узгоджується із встановленими Кодексом адвокатської етики морально-етичними принципами, згідно з якими адвокат повинен бути прикладом неухильного дотримання вимог закону і принципу верховенства права, присяги адвоката, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Встановлені в ході досудового розслідування та відображені в цьому клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, обґрунтування та ступінь вираженості наведених ризиків, а також те, що є ризики: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином дають обґрунтовані підстави вважати, що жодні інші, більш м'які, запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування до ОСОБА_5 .
Враховуючи викладене, виникла необхідність у зверненні до суду із клопотанням про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Враховуючи характер та тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , його майновий стан, репутацію, суму неправомірної вигоди та інші викладені в клопотанні обставини, розмір застави необхідно встановити з врахуванням існуючих виключних випадків, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 931 840 грн., що становить 280 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, адже саме цей (а не будь-який менший, зокрема передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України) розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених КПК України. Враховуючи наведене просить клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.
Захисник та підозрюваний в судовому засіданні заперечили щодо поданого клопотання, посилаючись на невірну кваліфікацію та недоведеність ризиків. Просили врахувати характеризуючи дані підозрюваного та застосувати запобіжний захід у вигляді застави у мінімальному розмірі, передбаченому КПК України.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Ч.2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З матеріалів клопотання вбачається, що 13 травня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
14 травня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 190 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується: протоколом огляду місця події від 13.05.2026; протоколом обшуку від 13.05.2026 за місцем здійснення його адвокатської діяльності; протоколом затримання ОСОБА_5 від 13.05.2026; протоколом огляду мобільного телефону від 14.05.2026; протоколами допиту свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Враховуючи те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 190 КК України.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Однак, прокурором жодним чином не доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.
Оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчинення злочинів, за які судом може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, це створює ризики переховуватися від досудового розслідування.
Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Варто додати, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками можливого вчинення підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Доводи сторони захисту не дають достатніх підстав слідчому судді вважати доведеним відсутність встановлених ризиків, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного з огляду на конкретні обставини справи.
Інші доводи сторони захисту не можуть бути підставою для відмови в задоволенні даного клопотання, оскільки такі не виключають обґрунтованості підозри та наявність встановлених в судовому засіданні ризиків. Міцність соціальних зв"язків підозрюваного не є безумовною підставою для відмови в задоволенні поданого клопотання та застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 зазначеного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані: його вік, стан здоров'я, який раніше не судимий.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, суд враховує майновий стан підозрюваного, практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 за інкриміновані злочини.
Також враховую тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному за інкриміновані злочини, характер та обставини їх вчинення, зокрема суму неправомірної вигоди, та вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави - 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього передбачених у ст. 194 КПК України обов'язків.
Розмір застави запропонований прокурором з урахуванням характеризуючих даних, стану здоров'я підозрюваного та його матеріального стану може бути завідомо непомірним.
В той же час, покладення на підозрюваного обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, забезпечить уникнення ризиків та належну процесуальну поведінку підозрюваного.
На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 10 липня 2026 року, включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Визначити заставу - 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 332800 ( триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA158201720355259002000002265).
У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 10 липня 2026 року включно обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками сторони обвинувачення у кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , іншими службовими особами Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону;
- здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1