про відмову в забезпеченні позову
15.05.2026м. СумиСправа № 920/617/26
Суддя Господарського суду Сумської області Жерьобкіна Є.А., розглянувши заяву Приватного підприємства «Управління газових робіт» про забезпечення позову (вх. № 2275 від 13.05.2026) у справі № 920/617/26
за позовом Приватного підприємства «Управління газових робіт» (08132, Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 40-І, офіс 6, код ЄДРПОУ 34987505)
до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 1271318,79 грн.
13.05.2026 ПП «Управління газових робіт» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 1271318, 79 грн., з яких: 310000,00 грн. боргу, 191200,00 грн. пені, 38397,53 грн. пені, 80000,00 грн. штрафу, 62000,00 грн. штрафу, 11292,96 грн. інфляційних нарахувань, 3796,44 грн. 3% річних, нарахованих за Договором № 0907/2025 від 09.07.2025 на виконання будівельних робіт; 310000,00 грн. боргу, 105300,00 грн. пені, 37344,38 грн. пені, 45000,00 грн. штрафу, 62000,00 грн. штрафу, 11292,96 грн. інфляційних нарахувань, 3694,52 грн. 3% річних, нарахованих за Договором № 1407/2025 від 14.07.2025.
Разом з позовною заявою, ПП «Управління газових робіт» подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. 2275 від 13.05.2026), відповідно до якої Підприємство просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: автомобіль марки DODGE JOURNEY 2016 року випуску, який зареєстрований 31.07.2021 року, державний номерний знак НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 та заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відчужувати та розпоряджатися зазначеним транспортним засобом до вирішення спору по суті.
Подана заява мотивована тим, ОСОБА_1 неналежно виконано договірні зобов'язання за Договорами № 0907/2025 від 09.07.2025 та № 1407/2025 від 14.07.2025, укладеними з позивачем, які за своєю природою є договорами підряду.
Відповідно до умов зазначених договорів, відповідач зобов'язалася виконати визначений обсяг будівельних робіт у встановлені строки, належної якості та з обов'язковим документальним підтвердженням їх виконання шляхом підписання актів приймання виконаних робіт. Позивач здійснив фінансування робіт у значному обсязі, у тому числі шляхом попередньої оплати. Позивачем сплачено на користь відповідача грошові кошти у розмірі, що значно перевищує обсяг підтверджених виконаних робіт, відповідач виконала роботи частково, не надала належним чином оформлених та підписаних актів приймання виконаних робіт; відповідач включала до актів роботи, які не відповідають фактично виконаним або не передбачені договорами, не усунула виявлені недоліки виконаних робіт та не надала належних доказів направлення актів на адресу позивача; відповідач безпідставно утримує грошові кошти позивача у загальному розмірі 620000,00 грн. (сукупно за двома договорами), які підлягають поверненню як невикористана попередня оплата або безпідставно набуті кошти.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з письмовими претензіями, в яких вимагав надати належним чином оформлені акти виконаних робіт, привести документи у відповідність до фактично виконаних робіт, усунути недоліки, повернути невикористані грошові кошти. Однак відповідач не виконала жодної з висунутих вимог не повернула грошові кошти не вчинила жодних дій, спрямованих на належне виконання зобов'язань.
На думку позивача, сукупність наведених обставин свідчить про систематичне невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, ігнорування законних вимог позивача та відсутність наміру добровільно врегулювати спір. Вказана поведінка дає обґрунтовані підстави вважати, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх зобов'язань, у тому числі від можливого виконання майбутнього судового рішення, що, у свою чергу, обумовлює необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Позивачу відомо, що у власності відповідача перебуває транспортний засіб, а саме: автомобіль марки DODGE JOURNEY 2016 року випуску, який зареєстрований 31.07.2021, державний номерний знак НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 за Гагіною Мариною Сергіївною (РНОКПП НОМЕР_1 ).
З огляду на значний розмір заявлених позовних вимог (1271318,79 грн.), на думку позивача, існує очевидний економічний інтерес відповідача у виведенні активів з можливого примусового виконання рішення суду.
Відповідач є фізичною особою, яка припинила підприємницьку діяльність після виникнення зобов'язань, що свідчить, на думку позивача, про відсутність господарської діяльності, джерела доходів та ускладнює контроль за майновим станом відповідача. Як фізична особа відповідач не обмежена у розпорядженні майном з метою унеможливлення звернення стягнення на нього.
Заявлені ризики, на думку позивача, є достатніми та об'єктивними для застосування заходів забезпечення позову, тому потребують негайного реагування суду шляхом накладення арешту на майно відповідача.
Запропонований позивачем захід забезпечення позову має виключно охоронний та превентивний характер і спрямований не на покарання відповідача, а на збереження існуючого майнового стану до моменту вирішення спору по суті, оскільки не створює для відповідача надмірного обтяження та відповідає принципу мінімального втручання у її майнові права; накладення арешту на транспортний засіб не впливає на право власності відповідача, не припиняє його та не обмежує відповідача у праві користування зазначеним майном.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За приписами частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з приписами ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічні за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 14.12.2022 у справі № 904/1513/22, від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23 та в низці інших постанов.
Заходи забезпечення позову мають застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У поданій заяві позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб, що належить ОСОБА_1 та заборони їй відчужувати та розпоряджатися зазначеним транспортним засобом до вирішення спору по суті.
Суд звертає увагу, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для забезпечення позову.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що “стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права».
Стаття 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Суд установив, що у поданій заяві про забезпечення позову заявник висловлює припущення про те, що відповідач у майбутньому може вчинити дії щодо відчуження власного майна, а саме: транспортного засобу, що призведе до неможливості виконання рішення суду у цій справі в разі задоволенні позову, обґрунтовуючи таке твердження значним розміром заявлених позовних вимог, інтересом відповідача у виведенні активів з власності, припиненням статусу фізичної особи - підприємця після виникнення договірних зобов'язань.
Суд встановив, що дійсно фізична особа-підприємець Гагіна М.С. (РНОКПП НОМЕР_1 ) припинила підприємницьку діяльність за її рішенням 11.12.2025, що підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, станом на 14.05.2026.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, виснувала, що у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, припинення підприємницької діяльності ФОП не припиняє договірних господарських зобов'язань такої особи, тому доводи позивача про припинення статусу відповідача як ФОП, як підставу для вжиття заходів забезпечення позову, суд відхиляє.
Припущення позивача, що відповідач у майбутньому може вчинити дії щодо відчуження належного йому транспортного засобу, що призведе до неможливості виконання рішення суду у справі в разі задоволенні позову, не підтверджені жодними доказами.
Матеріали заяви містять адвокатський запит № 21/Аз від 28.04.2026 адвоката Добросько Л.В. до Головного сервісного центру МВС України щодо отримання інформації про зареєстровані за ОСОБА_1 транспортні засоби, відповідь Головного сервісного центру МВС України на адвокатський запит, з якої вбачається, що у власності відповідача перебуває транспортний засіб: автомобіль марки DODGE JOURNEY 2016 року випуску, який зареєстрований 31.07.2021 року, державний номерний знак НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 .
Відомостей про належне відповідачу інше нерухоме/рухоме майно матеріали заяви не містять.
Матеріали заяви не містять доказів, що ОСОБА_1 має намір продажу належного їй транспортного засобу чи вчинення інших дій, пов'язаних з його відчуженням.
Позивач обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову недобросовісністю відповідача, систематичним ігноруванням вимог позивача та відсутністю будь-яких дій, спрямованих на врегулювання спору.
Суд зауважує, що правовідносини між позивачем на відповідачем за Договором № 0907/2025 від 09.07.2025 та Договором № 1407/2025 від 14.07.2025 є предметом поданого позову у справі № 920/617/26 та оцінка законності/незаконності вимог позивача, їх розміру, добросовісності/недобросовісності відповідача буде предметом розгляду справи, тому доводи позивача про значний розмір заявлених вимог, як підстави для вжиття заходів забезпечення позову, суд відхиляє.
Таким чином, відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також не наведені.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що всупереч положенням ст. 74, 86 Господарського процесуального кодексу України, позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб та заборони ОСОБА_1 відчужувати та розпоряджатися зазначеним транспортним засобом, заявлені заходи не є співмірними із заявленими позовними вимогами.
З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні заяви ПП «Управління газових робіт» про забезпечення позову у справі № 920/617/26.
Судовий збір, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на заявника.
Керуючись ст. 2, 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Приватного підприємства «Управління газових робіт» про забезпечення позову у справі № 920/617/26 (вх. 2275 від 13.05.2026), - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала підписана суддею 15.05.2026.
СуддяЄ.А. Жерьобкіна