65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про розгляд вимог кредитора
"11" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2283/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,
за участі секретаря судового засідання Ліщук С.О.,
дослідивши матеріали заяви (вх. №3-817/25 від 12.09.2025) Акціонерного товариства "ХЕРСОНГАЗ" про визнання грошових вимог
у справі,
за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПІВДЕННА ДИНАСТІЯ»
до боржника: Приватного акціонерного товариства “Херсонський Хлібокомбінат» (73024, м. Херсон, вул. Гімназична, буд. 30; код ЄДРПОУ 00380267)
про визнання банкрутом,
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін та учасників:
від заявників: Акціонерного товариства "ХЕРСОНГАЗ": Гейко Ольга Володимирівна (приймала участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду); від Товариства з обмеженою відповідальністю “ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ»: адвокат Михайленко Валерія Володимирівна;
від кредиторів: не з'явились;
ліквідатор банкрута: арбітражний керуючий Ляшко Олександр Віталійович,
Судове засідання 11.05.2026 проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою підготовчого засідання суду від 14.06.2024р. відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Херсонський Хлібокомбінат» (далі - ПРАТ “Херсонський хлібокомбінат»); визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ПІВДЕННА ДИНАСТІЯ» до ПРАТ “Херсонський хлібокомбінат» в сумі 3 458 876,41 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника ПРАТ “Херсонський хлібокомбінат»; розпорядником майна боржника ПРАТ “Херсонський хлібокомбінат» призначено арбітражного керуючого Ляшка Олександра Віталійовича.
З метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника 14.06.2024р. здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПРАТ “Херсонський хлібокомбінат» на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за №73428 від 14.06.2024р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 р. визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів. Підсумкове засідання у справі №916/2283/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Херсонський Хлібокомбінат» призначено на "06" листопада 2024 р. о 14:40 год., про що повідомлено учасників справи.
Постановою Господарського суду Одеської області від 06.11.2024 р. Приватне акціонерне товариство “Херсонський Хлібокомбінат» (73024, м. Херсон, вул. Гімназична, буд. 30; код ЄДРПОУ 00380267) визнано банкрутом; відкрито відносно Приватного акціонерного товариства “Херсонський Хлібокомбінат» ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців до 06.11.2025 р. ліквідатором Приватного акціонерного товариства “Херсонський Хлібокомбінат» призначено арбітражного керуючого Ляшка Олександра Віталійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 343 від 28.02.2013р.
Акціонерне товариство "ХЕРСОНГАЗ" звернулось до господарського суду із заявою (вх. №3-817/25 від 12.09.2025) про визнання грошових вимог до Приватного акціонерного товариства “Херсонський Хлібокомбінат» у загальній сумі 1 973 777,60 грн., що виникли на підставі договору розподілу природного газу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.09.2025 прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на "05" листопада 2025 р. о 14:20 год. заяву (вх. №3-817/25 від 12.09.2025 р.) Акціонерного товариства "ХЕРСОНГАЗ" про визнання грошових вимог до Приватного акціонерного товариства “Херсонський Хлібокомбінат» у загальній сумі 1 973 777,60 грн.
Ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Ляшком О.В. надано до суду повідомлення (вх.№33649/25) про результати розгляду грошових вимог Акціонерного товариства "ХЕРСОНГАЗ", в якому він відхиляє вимоги АТ «Херсонгаз» до ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат», оскільки ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат» протягом більшої частини періоду, протягом якого виникла заборгованість, не мало можливості споживання природного газу як внаслідок окупації міста Херсона та захоплення підприємства невідомими особами, так і внаслідок ведення військових дій на території міста Херсона, які продовжуються до цього часу, і призвели до пошкодження майна ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат», призначеного як для транспортування, так і для споживання природного газу.
Вказує, що факт окупації міста Херсона в період з 02 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року є загальновідомою обставиною, котра відповідно до частини 3 статті 75 ГПК України є загальновідомою обставиною.
Зазначає, що захоплення серверів ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат» могло призвести до втрати керівником боржника доступу до рахунків та електронного кабінету платника податків боржника, однак він (керівник), проявляючи розумну обачність, мав можливість відновити такий доступ, перебуваючи на неокупованій території України, відтак дані, отримані з виписок по рахункам та з електронного кабінету платника податків боржника, з великим ступенем імовірності можна вважати достовірними даними про діяльність боржника.
Посилається на постанови ВС від 24 квітня 2025 року у cправі № 910/12815/22, від 12 листопада 2024 року у cправі № 910/17554/23.
23.12.2025 за вх.№41247/25 господарський суд одержав додаткові пояснення АТ «Херсонгаз», відповідно до яких заявник вважає, відхилення вимог ліквідатором банкрута безпідставним, з огляду на те, що послуга з розподілу природного газу полягає у забезпеченні доступу Споживача до газорозподільної системи і забезпеченні Оператором ГРМ технічної можливості для споживання природного газу та не залежить від самого факту використання природного газу Споживачем.
Вказує, що одним із підтвердженням надання Оператором ГРМ послуги розподілу ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат» відповідно до Типового договору розподілу природного газу є податкові накладні (ПН), зареєстровані АТ «Херсонгаз» за надані послуги розподілу у період 2022-2025, які не зазнавали будь-яких змін чи коригувань у податковому обліку зі сторони Споживача (копії ПН додаються). Тобто, господарська операція є чинною, не скасованою і не помилковою.
Зазначає, що військова агресія Російської Федерації на територію України була неочікуваною. Відповідач мав виконувати свої зобов'язання, в тому числі припинити отримання послуги розподілу природного газу, уникнувши нарахувань.
Ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Ляшком О.В. надано до суду письмові пояснення (вх.№12632/26) щодо грошових вимог АТ «Херсонгаз», в яких він надає додаткові пояснення, котрі свідчать про обґрунтованість відхилення вимог АТ «Херсонгаз».
Зазначає, що Верховний Суд, у постановах від 26.06.2024 у справі № 905/1465/23, від 02.07.2024 у справі № 910/2871/23, від 24.04.2025 у справі № 910/12815/22, виснував, що як забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи так і розподіл належного споживачу природного газу здійснюється з однією метою - фізичною доставкою природного газу до межі балансової належності об'єкта споживача. При цьому, відсутність газопостачання, що виключає можливість надання послуги розподілу в частині безпосередньо переміщення належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача. Відтак, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, споживач зобов'язаний здійснити повну оплату послуг розподілу, отримуючи тільки послугу з забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи, необхідність у якій відпала за відсутності переміщення природного газу. Таким чином, оскільки згідно із статтею 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" з 03.03.2022 існувала заборона на постачання позивачу природного газу, відповідно відповідач не міг надавати послугу розподілу в частині безпосередньо переміщення належного позивачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта позивача. Наведеним спростовуються висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач отримав від відповідача у березні 2022 року послугу з розподілу природного газу.
Посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2026 року у справі № 916/5429/23, а також на зазначені в ній обставини, встановлені судами стосовно АТ «Херсонгаз», які в силу ч.4 ст.75 не підлягають доказуванню, зокрема відсутність у АТ «Херсонгаз» права здійснювати господарську діяльність із надання послуг з розподілу природного газу на окуповану територію.
На підтвердження обґрунтованості відхилення вимог АТ «Херсонгаз», також посилається на обставини, встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 05 лютого 2024 у справі № 916/4158/23 стосовно АТ «Херсонгаз», які в силу ч.4 ст.75 не підлягають доказуванню, зокрема захоплення АТ «Херсонгаз» збройними формуваннями російської федерації, постійне пошкодження та руйнування/знищення газорозподільної інфраструктури, котрі спростовують можливість АТ «Херсонгаз» протягом періоду окупації міста Херсона надавати послуги з розподілу природного газу.
Ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Ляшком О.В. надано до суду додаткові пояснення (вх.№14104/26 від 23.04.2026) щодо грошових вимог АТ «Херсонгаз», в яких він зазначає, що з 26 податкових накладних, складених після деокупації міста Херсона, АТ «Херсонгаз» було зареєстровано лише 5 на загальну суму 549 363,44 грн (з грудня 2022 по березень 2023). Починаючи з квітня 2023 року АТ «Херсонгаз» не реєструвало податкові накладні за послуги розподілу природного газу боржнику.
06.05.2026 за вх.№15755/26 господарський суд одержав додаткові пояснення АТ «Херсонгаз», в яких зазначає, що послуга з розподілу природного газу полягає у забезпеченні доступу Споживача до газорозподільної системи і забезпеченні Оператором ГРМ технічної можливості для споживання природного газу та не залежить від самого факту використання природного газу Споживачем.
Крім того надає копії квитанцій про реєстрацію податкових накладних за 2023, 2024 роки. З погляду податкового законодавства ці господарські операції є чинними, не скасованими і не помилковими. І саме споживач має обов'язок це виконати
Ухвалами Господарського суду Одеської області від 10.11.2025, від 02.02.2026, від 11.03.2026, від 20.04.2026, від 27.04.2026 розгляд заяви Акціонерного товариства "ХЕРСОНГАЗ" відкладався, про що сторони повідомлялися в порядку ст. 120 ГПК України.
Про відкладення розгляду заяви з грошовими вимогами Акціонерного товариства "ХЕРСОНГАЗ", заявник, боржник та ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Ляшко О.В. були повідомлені шляхом надсилання копії ухвали до їх електронних кабінетів за допомогою підсистеми "Електронний суд", про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки секретаря судового засідання про доставку електронного документу.
Таким чином, усі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи.
Розглянувши матеріали справи, заяву Акціонерного товариства "ХЕРСОНГАЗ", письмові пояснення/заперечення, відзив ліквідатора банкрута, з доданими до них документами/доказами, суд встановив:
30.12.2015 між Акціонерним товариством "Херсонгаз", як Оператором ГРМ (далі Кредитор, Оператор ГРМ), та Приватним акціонерним товариством "ХЕРСОНСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ" (далі - Боржник, Споживач), було укладено Типовий договір розподілу природного газу № 1-400ПТ (далі - Договір) на підставі заяви-приєднання (копія договору та заяви-приєднання додаються).
12.04.2023 укладено додаткову угоду № 1 якою внесено зміни до персоніфікованих даних Споживача. Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 2.1 укладеного Договору розподілу природного газу (далі - Договір) передбачено, що за цим Договором Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Згідно з зобов'язується положеннями пункту 7.1 Договору Оператор ГРМ забезпечити можливість цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи та передачу належних Споживачу об'ємів (обсягів) природного газу з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання Споживачем вимог цього Договору.
Тобто, послуга з розподілу природного газу полягає у забезпеченні доступу Споживача до газорозподільної системи і забезпеченні Оператором ГРМ технічної можливості для споживання природного газу та не залежить від самого факту використання природного газу Споживачем.
Відповідно до пункту 7.4 Договору Споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Пунктом 6.1 Договору встановлено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, встановлено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Тариф на розподіл природного газу на 2022-2025 рік для товариства встановлений постановою НКРЕКП «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «ХЕРСОНГАЗ» № 2773 від 22.12.2021.
Згідно з п. 6.8 Договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
Заборгованість заявника перед АТ «Херсонгаз» станом на 01.09.2025 за послуги розподілу природного газу у зв'язку з невиконанням взятих на себе договірних зобов'язань за 2022 рік (з 06-12 міс), 2023 рік, 2024 рік та 2025 року (з 01-08 міс) становить 1 973 777,60 грн, із них: 2022 (червень - вересень) - 564 550,33 грн, 2022 (з 12.11.2022 - 31.12.2022) - 224 820,91 грн 2023 - 1 183 388,76 грн, 2024 (січень-жовтень) - 508,80 грн, 2024 (листопад - грудень) - 101,76 грн, 2025 (січень - серпень) - 407,04 грн.
На підтвердження наявності договірних відносин між АТ «Херсонгаз» та Приватним акціонерним товариством “Херсонський Хлібокомбінат», заявником надано копії: Актів наданих послуг розподілу природного та копії квитанцій про реєстрацію податкових накладних.
У повідомленні (вх. №3349/26 від 24.10.2025) про розгляд грошових вимог АТ «Херсонгаз», ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Ляшко О.В. просить відмовити АТ «Херсонгаз» у задоволенні заяви про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства «Херсонський Хлібокомбінат» у справі № 916/2283/24, оскільки АТ «Херсонобленерго», оскільки з незалежних від боржника причин він втратив можливість користуватись зазначеними послугами
Норми права, що підлягають застосуванню. Висновки суду
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ч. 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Грошове зобов'язання (борг), згідно абз. 5 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.
Статтею 64 Кодексу України з процедур банкрутства визначено порядок задоволення вимог кредиторів, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом( ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України)
Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст. 611 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов'язання, встановлені договором або законом.
Ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Ст. 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до виставлених АТ «Херсонгаз» Актів наданих послуг розподілу природного газу, ПАТ "Херсонський Хлібокомбінат" прийняло природний газ у період з червня 2022 по серпень 2025 у сумі 1 973 777,60 грн, із них : 2022 (червень - вересень) - 564 550,33 грн, 2022 (з 12.11.2022 - 31.12.2022) - 224 820,91 грн, 2023 - 1 183 388,76 грн, 2024 (січень-жовтень) - 508,80 грн, 2024 (листопад - грудень) - 101,76 грн, 2025 (січень - серпень) - 407,04 грн.
Водночас, з наявної в матеріалах справи заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу № 1-400ПТ від 30.12.2015, вбачається, що природний газ поставлявся боржнику на об'єкти, які знаходяться у м. Херсоні та у сел. Антонівка.
З цього приводу господарський суд звертається до висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.12.2023 у справі №908/1162/23.
Предметом розгляду Об'єднаною палатою було питання застосування частини 2 статті 13 та частини 2 статті 131 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
Відповідно до п.п.1,3 ч.1 ст.3 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 3).
Так, у справі №908/1162/23 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду виснував, що Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (п.7.21 постанови Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.12.2023 у справі №908/1162/23).
Як зазначила Об'єднана палата у п.п.7.22,7.23 вказаної постанови, з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, Херсонська міська територіальна громада з 01.03.2022 по 11.11.2022 перебувало в тимчасовій окупації (розділ ІІ Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України).
При цьому господарський суд зазначає, що 20.03.2025 набув чинності наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, яким затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно з яким Херсонська міська територіальна громада входить до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією території України територій у період з 01.03.2022 по 11.11.2022.
Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» правовий статус тимчасово окупованої території РФ в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася (п.7.25 постанови Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.12.2023 у справі №908/1162/23).
З огляду на викладене у постанові у справі №908/1162/23, Об'єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі №910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Об'єднана палата, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/1162/23 про відмову в позові, зазначила про те, що підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення статті 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.
За таких обставин, господарський суд, враховуючи зазначені вище висновки Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №908/1162/23, оскільки правовідносини у справі №908/1162/23 є подібними до правовідносин у даній справі, зауважує, що факт тимчасової окупації Херсонської міської територіальної громади з 01.03.2022 по 11.11.2022 є загальновідомою обставиною, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст.13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Відповідно до ч.1 ст.13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Згідно з ч.2 ст.13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
Отже, враховуючи, що факт тимчасової окупації Херсонської міської територіальної громади з 01.03.2022 по 11.11.2022 є загальновідомою обставиною (підтвердженим Кабінетом Міністрів України), а також враховуючи положення статті 13-1 Закону № 1207-VII, господарський суд встановив, що у період з червня 2022 по жовтень 2022 включно заявник не мав права здійснювати постачання природного газу на окуповану територію.
З огляду на наведене вимоги АТ «Херсонгаз» щодо сплати послуг у період з червня 2022 по жовтень 2022 не підлягають визнанню.
Таким чином, можливість споживання природного газу ПрАТ «Херсонський хлібокомбінат» було втрачено з вересня 2022 року.
Постановою господарського суду Одеської області від 06.11.2024 року у справі № 916/2283/24 Приватне акціонерне товариство «Херсонський Хлібокомбінат» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ляшка Олександра Віталійовича.
Згідно ч.1 ст.59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
З огляду на наведене вимоги АТ «Херсонгаз» щодо сплати послуг за період з 06.11.2024 року не підлягають визнанню також в силу ч.1 ст.59 КУзПБ.
З врахуванням зазначених обставин відхиленню підлягають грошові вимоги кредитора до боржника у загальній сумі 1 973 777,60 грн.
Керуючись ст. ст. 1, 45, 46, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 120, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Грошові вимоги Акціонерного товариства "ХЕРСОНГАЗ" до Приватного акціонерного товариства “Херсонський Хлібокомбінат» у загальній сумі 1 973 777,60 грн., що виникли на підставі договору розподілу природного газу - відхилити.
Ухвала набирає законної сили 11 травня 2026 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Повну ухвалу складено 15 травня 2026.
Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ляшка О.В.; ПРАТ “Херсонський Хлібокомбінат»; ТОВ “ПІВДЕННА ДИНАСТІЯ»; АТ “Херсонська теплоелектроцентраль»; ТОВ “ФІТА ТРЕЙД»; ТОВ "ТАС ЕВОТЕК"; ТОВ "ТРІУМФ-АГРО ЛТД"; Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області; Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України; ТОВ “МАСТЕР-ПАК»; ТОВ “ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ»; АТ "ХЕРСОНГАЗ".
Суддя Л.І. Грабован