ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.05.2026Справа № 910/2832/26
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ "ЛІФТ-7"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙТ СЕРВІС-1"
про стягнення 16 033,30 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Мороз
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ "ЛІФТ-7" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙТ СЕРВІС-1" (далі - відповідач) про стягнення 16 033,30 грн, з яких: 15 864,66 грн основного боргу, 153,43 грн пені, 15,21 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором № 136/25 на технічне обслуговування ліфтів від 21.04.2025, а саме п. 2.3 Договору щодо не оплати вартості робіт з технічного обслуговування ліфтів за грудень 2025 року та січень 2026 року та п. 8.3.2 Договору щодо не оплати суми за дострокове розірвання Договору у визначену відповідачем дату.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2832/26, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/2832/26.
04.05.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повністю заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що відсутність належного виконання зобов'язань з боку позивача виключає виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення оплати у заявленому розмірі, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Додатково відповідач наголошує, що відсутність підписаних актів не може розглядати судом, як доказ належного виконання робіт, а слід розцінювати як обґрунтовану реакцію на неналежну якість наданих послуг та як доказ наявності спору щодо фактичного виконання зобов'язань.
Безпосередньо у відзиві відповідач заявив клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та долучення його до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙТ СЕРВІС-1" про поновлення строку для подання відзиву на позовну задоволено. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙТ СЕРВІС-1" строк подання відзиву на позовну заяву та долучено відзив до матеріалів справи.
07.05.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вказано, що позивач критично відноситься до інформації про неналежне надання послуг позивачем, оскільки вона не підтверджена жодними доказами.
Також, позивач звертає увагу суду, що в листі № 19-01-2026 від 19.01.2026 відповідач інформував позивача про припинення дії Договору з 31.01.2026, мотивуючи відсутністю необхідності в послугах, що надаються позивачем, а не якістю послуг чи неналежним виконанням своїх договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу свої заперечень та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
21.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ "ЛІФТ-7" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙТ СЕРВІС-1" (далі - замовник), було укладено Договір № 136/25 на технічне обслуговування ліфтів (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок по організації та виконанню робіт з технічного обслуговування ліфтів (далі - ТО ліфтів), на об'єктах замовника відповідно до Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору. Замовник, в свою чергу, приймає та оплачує виконані виконавцем роботи.
Згідно з п. 8.1 Договору, Довір набуває чинності з 21.04.2025 і діє до 31.12.2025, а в частині розрахунків до повного їх виконання.
Пунктом 8.2 Договору встановлено, що якщо за два місяці до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить про припинення його дії, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, до тих пір, поки одна із сторін не повідомить іншу сторону про його розірвання.
Матеріали справи не містять жодних доказів повідомлення відповідачем позивача про припинення дії Договору, отже Договір було пролонговано до 31.12.2026. Наведене також не спростовано відповідачем.
Відповідно до п. 8.3 Договору, дострокове розірвання Договору можливе: за згодою сторін, але не менше двох місяців після письмового попередження; за бажанням замовника у визначену ним бажану дату, але при умові повної сплати вже існуючої заборгованості та додатково сплаченої щомісячної суми вартості ТО ліфтів, вказаної в п. 2.1. даного Договору.
Усі зміни та доповнення до Договору, а також його дострокове розірвання є чинним в разі підписання сторонами додаткових угод, які є невід'ємними частинами даного Договору.
Судом встановлено, що 30.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ "ЛІФТ-7" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙТ СЕРВІС-1" уклало Додаткову угоду № 2 про припинення дії Договору на технічне обслуговування ліфтів № 136/25 від 21.04.2025.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 2 від 30.01.2026 про припинення дії Договору на технічне обслуговування ліфтів № 136/25 від 21.04.2025, враховуючи положення ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, керуючись п. 9.1. Договору сторони домовились припинити (розірвати) дію Договору на технічне обслуговування ліфтів № 136/25 від 21.04.2025 з 31.01.2026 року (включно).
Відтак, Договір № 136/25 на технічне обслуговування ліфтів від 21.04.2025 укладений між позивачем та відповідачем був чинним у період 21.04.2025 по 31.01.2026.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно п. 2.1 Договору, щомісячна вартість робіт з ТО ліфтів за Договором складає 3 525,48 грн без ПДВ. Індивідуальний розрахунок вартості технічного обслуговування ліфтів наведено у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 2.7 Договору визначено, що зміна вартості робіт оформлюється сторонами додатковою угодою до цього Договору з доданням Додатку № 1 в новій редакції.
У зв'язку з необхідністю обслуговування додатково ще одного ліфту відповідача, позивачем було підготовлено та направлено на адресу відповідача Додаткову угоду № 1 від 30.09.2025 до Договору на технічне обслуговування ліфтів № 136/25 від 21.04.2025, відповідно до якої внесено зміни до п. 2.1. Договору та Додатку № l та викладено його в наступній редакції:
"п. 2.1 Щомісячна вартість робіт з ТО ліфтів за Договором складає 5 288,22 грн без ПДВ".
Відповідач вказану Додаткову угоду не підписав та не повернув на адресу позивача.
За змістом ч. 1 ст. 640 та ч. 2 ст. 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Зібрані в матеріалах справи докази свідчать, що відповідач прийняв пропозицію позивача щодо зміни вартості робіт за один місяць у сумі 5 288,22 грн без ПДВ.
Судом встановлено, що відповідач сплатив позивачу за Договором на технічне обслуговування ліфтів № 136/25 від 21.04.2025 кошти з ТО ліфтів у жовтні та листопаді 2025 року у сумі саме 5 288,22 грн за кожен місяць, що підтверджується платіжними інструкціями кредитового переказу долученими позивачем до позовної заяви.
Відповідач, у відзиві на позовну заяву, не спростував домовленостей між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ "ЛІФТ-7" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙТ СЕРВІС-1" щодо обслуговування ще одного ліфта та зміни щомісячної вартості робіт.
Відповідно до 2.3 Договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником щомісячно, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів, вказаних в п. 2.1. даного Договору, на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що є наступним після періоду, в якому виконано відповідні роботи.
Згідно з п. 4.1 Договору, в останній день поточного місяця виконавець надає замовнику Акти здачі-прийняття виконаних робіт з зазначенням їх вартості.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що замовник підписує Акти здачі-прийняття виконаних робіт, засвідчує підпис печаткою і, в разі відсутності зауважень щодо виконаних робіт, протягом 3 (трьох) робочих днів повертає примірник Акту здачі-прийняття виконаних робіт виконавцю, або в цей же термін надає виконавцю мотивовану письмову відмову у прийнятті послуг. У випадку неповернення виконавцю підписаного Акту здачі-прийняття виконаних робіт або письмової відмови, роботи вважаються виконаними якісно та у повному обсязі і підлягають оплаті замовником.
На виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги з ТО ліфтів у грудні 2025 року та січні 2026 року, що підтверджується Актом здачі-прийняття виконаних робіт № 889 від 31.12.2025 та Актом здачі-прийняття виконаних робіт № 63 від 31.01.2026.
Судом встановлено, що вказані Акти здачі-прийняття виконаних робіт, долучених позивачем до позовної заяви, містять підписи лише виконавця (позивача).
Враховуючи положення п. 4.2 Договору Акти здачі-прийняття виконаних робіт вважаються такими, що підписані замовником (відповідачем).
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просив стягнути з відповідача оплату за послуги з ТО ліфтів у грудні 2025 року та у січні 2026 року у сумі 10 576,44 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 288,22 грн заборгованості на підставі п. 8.3.2 Договору щодо не оплати суми за дострокове розірвання Договору у визначену відповідачем дату.
Як встановлено судом, пунктом 8.3.2 Договору визначено, що дострокове розірвання Договору можливе, зокрема, за бажанням замовника у визначену ним бажану дату, але при умові повної сплати вже існуючої заборгованості та додатково сплаченої щомісячної суми вартості ТО ліфтів, вказаної в п. 2.1. даного Договору.
Як було встановлено судом, сторони узгодили щомісячну вартість робіт у сумі 5 288,22 грн.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач не надав заперечень та(або) пояснень щодо вищезазначених обставини та не надав доказів здійснення оплати або контррозрахунок заявленої позивачем суми заборгованості.
Заперечення відповідача, щодо неналежного виконання позивачем зобов'язань за Договором, судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки до відзиву відповідачем не долучено жодних доказів.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 15 864,66 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 153,43 грн пені та 15,21 грн 3% річних.
Пунктом 5.1 Договору встановлено, що стягнення штрафних санкцій здійснюється на підставі чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до п. 5.6 Договору, замовник несе відповідальність за несвоєчасні розрахунки з виконавцем за виконані роботи на ліфтах і сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку від суми заборгованості за кожний прострочений день.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що позивач здійснив нарахування пені та 3% річних на суму заборгованості за послуги з ТО ліфтів у грудні 2025 року та у січні 2026 року за кожним окремим Актом здачі-прийняття виконаних робіт.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку пені та 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 153,43 грн та 3% річних у розмірі 15,21 грн є арифметично правильними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 328 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 3 328,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙТ СЕРВІС-1" (Україна, 02081, місто Київ, вул.Причальна, будинок 12, Н/П 365, ідентифікаційний код: 45786489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ "ЛІФТ-7" (Україна, 03115, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА КОТЕЛЬНИКОВА, будинок 23, ідентифікаційний код: 43438925) 15 864,66 грн (п'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 66 коп.) основного боргу, 153,43 грн (сто п'ятдесят три гривні 43 коп.) пені, 15,21 грн (п'ятнадцять гривень 21 коп.) 3% річних та 3 328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 15.05.2026.
Суддя Оксана ГУМЕГА