13.05.2026 м. Дніпро Справа № 912/3008/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),
суддів: Мартинюка С.В., Соп'яненко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Рибалки Г.Д.
та представників:
від скаржника (позивача): Мотуз О.В. (в режимі відеоконференції);
від відпровідача-1: не з'явився;
від відпровідача-2: не з'явився;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Кіровоградскьої області від 10.03.2026 (ухвалене суддею Тимошевською В.В. у м. Кропивницькому, повне рішення складене 20.03.2026) у справі №912/3008/25
за позовом: ОСОБА_1 (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)
до відповідача-1: Фермерського господарства "Степове 5" (с. Новогригорівка Друга, Кропивницький район, Кіровоградська область);
до відповідача-2: ОСОБА_2 (м. Долинська, Кропивницький район, Кіровоградська область);
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: ОСОБА_3 (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область);
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_4 (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська області);
про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним акта приймання-передачі, визнання відсутнім права власності на частку, визначення розміру складеного капіталу,
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою з вимогами до Фермерського господарства "Степове 5" (далі по тексту - відповідач-1) та до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач-2) про визнання недійсним рішення загальних зборів Фермерського господарства "Степове-5" щодо включення до складу засновників Фермерського господарства "Степове-5" ОСОБА_2 з часткою в складеному капіталі у розмірі 200 грн 00 коп. (10% складеного капіталу), щодо виключення з членів Фермерського господарства "Степове-5" ОСОБА_5 , щодо затвердження нової редакції Статуту Фермерського господарства "Степове-5", які оформлені протоколом № 1/2023 Загальних зборів Фермерського господарства "Степове-5" від 01.04.2023 та Актом приймання-передачі частки (частини частки) у складеному капіталі Фермерського господарства "Степове-5" від 01.04.2023, складеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та посвідченим приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко С.О.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням права власності позивача на частку у складеному капіталі фермерського господарства і необхідністю його захисту у спосіб визнання недійсним рішень, на підставі яких дана частка вибула з власності ОСОБА_5 та у зв'язку з чим може перейти в порядку спадкування до позивачки.
У подальшому, заявою від 18.12.2025 позивач змінила предмет позову та просила:
1) визнати недійсним рішення загальних зборів Фермерського господарства "Степове-5" у формі Протоколу загальних зборів Фермерського господарства "Степове-5" № 1/2023 від 01.04.2023 в частині:
- виключення з членів Фермерського господарства "Степове-5" ОСОБА_5 ;
- включення до складу засновників Фермерського господарства "Степове-5" ОСОБА_2 з часткою в складеному капіталі у розмірі 200 грн 00 коп. (10% складеного капіталу);
2) визнати недійсним Акт приймання-передачі частки (частини частки) у складеному капіталі Фермерського господарства "Степове-5" від 01.04.2023, складений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко С.О.;
3) визнати відсутнім права власності ОСОБА_2 на частку у складеному капіталі Фермерського господарства "Степове-5" у розмірі 200 грн 00 коп. (10% складеного капіталу);
4) визначити розмір складеного капіталу Фермерського господарства "Степове-5" у 2 000 грн 00 коп. та розміри часток засновників (голови та членів Фермерського господарства "Степове-5"):
- ОСОБА_5 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 у 200 грн 00 коп., що складає 10 % від розміру складеного капіталу Фермерського господарства "Степове-5";
- ОСОБА_4 у 1 700 грн 00 коп., що складає 85 % від розміру складеного капіталу Фермерського господарства "Степове-5";
- ОСОБА_3 у 100 грн 00 коп., що складає 5% від розміру складеного капіталу Фермерського господарства "Степове-5".
Ухвалою від 25.12.2025 суд першої інстанції прийняв заяву позивача про зміну предмета позову.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.03.2026 у справі №912/3008/25 у задоволенні позову, з урахуванням заяви від 18.12.2025 про зміну предмету позову, відмовлено повністю.
Рішення обґрунтовано наступним:
- до спадкоємця у порядку спадкування може переходити право на оспорення документу чи юридичного факту (зокрема, правочину, рішення органу юридичної особи, свідоцтва тощо), яке належало спадкодавцю, та не припинилося до його смерті. У даному випадку позивач заявляє саме про вказане право та оспорює, за її твердженням, незаконний перехід частки в складеному капіталі фермерського господарства, наслідком чого стало вибуття спадкодавця зі складу членів фермерського господарства;
- згідно із свідоцтвом позивачка отримала право на спадщину на майно свого чоловіка ОСОБА_5 , а саме квартиру, за законом на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України (перша черга спадкоємців за законом). Відомості про наявність спору з приводу перерозподілу часток у спадковому майні відсутні;
- у справі, що розглядається, позивачка вказує про незаконність переходу частки ФГ "Степове-5" від ОСОБА_5 до ОСОБА_2 з тих підстав, що ОСОБА_2 не є родичем або членом сім'ї жодному з інших членів ФГ "Степове-5". Згідно з матеріалами справи відсутні будь-які відомості стосовно перебування ОСОБА_2 у сімейних чи родинних зв'язках з будь-яким членом ФГ "Степове-5" станом на дату передачі частки. ОСОБА_2 , як відповідач у справі, зазначених обставин не спростував;
- відчуження ОСОБА_5 частки ФГ "Степове-5" ОСОБА_2 , який не є родичем або членом сім'ї жодному з інших членів ФГ "Степове-5", порушило законодавчо визначені обмеження щодо суб'єктного складу членів фермерського господарства. Поряд з цим таке відчуження здійснювалось за згодою усіх членів ФГ "Степове-5", включаючи згоду позивача ОСОБА_1 , яка також являлась членом вказаного господарства, що зафіксовано у Протоколі загальних зборів від 01.04.2023;
- за змістом Протоколу загальних зборів ФГ "Степове-5" від 01.04.2023, на таких зборах розглядалось питання надання згоди на відчуження частки складеного капіталу господарства, у тому числі ОСОБА_5 ОСОБА_2 у розмірі 10% (200 грн 00 коп.). Всі члени ФГ "Степове-5", якими станом на 01.04.2023 були ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 надали згоду на відчуження частки конкретній особі, будучи обізнаними про невідповідність такої особи вимогам Закону України "Про фермерське господарство". ОСОБА_5 здійснив відчуження своєї частки ОСОБА_2 , усвідомлюючи, що набувач не є членом сім'ї чи родичем у розумінні вимог Закону України "Про фермерське господарство";
- згідно з частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У справі, що розглядається, ОСОБА_5 , який передав частку в складеному капіталі ФГ "Степове-5" ОСОБА_2 , а також безпосередньо позивачка ОСОБА_1 , яка надала згоду на таке відчуження, своїми узгодженими та свідомими діями допустили передачу частки особі, яка не відповідає встановленим законом вимогам до суб'єктного складу членів фермерського господарства. За вказаних обставин, подальше оспорення такими особами вказаної передачі з підстав невідповідності набувача вимогам суб'єктного складу членів фермерського господарства, що було відомо на момент передачі, порушує принцип добросовісності та заборону суперечливої поведінки. Більш того, така поведінка вказує на зловживання правом в інших формах. Відповідно до викладеного, суд вважав наявними підстави для застосування вказаної норми;
- щодо тверджень позивача про набуття ОСОБА_2 частки без визначених законом підставі, суд враховує, що Законом України "Про фермерське господарство" не врегульовано питання щодо порядку відчуження частки учасником фермерського господарства. Відсутня регламентація такого питання і в Статуті ФГ "Степове-5" у редакції станом на 01.04.2023;
- за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.03.2025 у справі №910/17461/23, Акт приймання-передачі не завжди є лише "первинним документом", якщо саме в ньому втілена спільна воля сторін щодо переходу права власності і без нього набувач не міг би стати власником майна, такий акт слід розглядати як повноцінний двосторонній правочин, який може бути визнаний недійсним;
- згідно з Витягом з ЄДР щодо ФГ "Степове-5", здійснено державну реєстрацію змін складу засновників, у тому числі, внесено запис щодо засновника вказаного господарства ОСОБА_2 , розмір частки статутного (складеного) капіталу 200 грн 00 коп. За вказаних обставин, складений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 Акт приймання-передачі частки (частини частки) у складеному капіталі ФГ "Степове-5" від 01.04.2023, який посвідчено нотаріально, відповідає поняттю правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. Вказане спростовує доводи позивача про набуття ОСОБА_2 частки в складеному капіталі ФГ "Степове-5" за відсутності визначених законом підстав;
- оскільки суд встановив підстави для застосування норми частини 3 статті 16 Цивільного кодексу України і дійшов висновку про необґрунтованість тверджень позивачки щодо відсутності визначених законом підстав для набуття ОСОБА_2 прав на частку у складеному капіталі ФГ "Степове-5", тому відмовив у задоволенні позову.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" з апеляційною скаргою (вх. № суду 49663 від 10.04.2026), в якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.03.2026 у справі № 912/3008/25 та ухвалити у справі нове рішення, яким:
1) визнати недійсним рішення загальних зборів Фермерського господарства "Степове 5" у формі Протоколу загальних зборів Фермерського господарства "Степове-5" № 1/2023 від 01.04.2023 у частині:
- виключення з членів Фермерського господарства "Степове-5" ОСОБА_5 ;
- включення до складу засновників Фермерського господарства "Степове-5" ОСОБА_2 з часткою в складеному капіталі у розмірі 200 грн 00 коп. (10% складеного капіталу);
2) визнати недійсним Акт приймання-передачі частки (частини частки) у складеному капіталі Фермерського господарства "Степове-5" від 01.04.2023, складений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко С.О.;
3) визнати відсутнім право власності ОСОБА_2 на частку у складеному капіталі Фермерського господарства "Степове-5" у розмірі 200 грн 00 коп. (10% складеного капіталу);
4) визначити розмір складеного капіталу Фермерського господарства "Степове-5" у 2 000 грн 00 коп. та розміри часток засновників (голови та членів Фермерського господарства "Степове-5":
- ОСОБА_5 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , що складає 10% від розміру складеного капіталу Фермерського господарства "Степове 5";
- ОСОБА_4 у 1 700 грн 00 коп., що складає 85% від розміру складеного капіталу Фермерського господарства "Степове-5";
- ОСОБА_3 у 100 грн 00 коп., що складає 5% від розміру складеного капіталу Фермерського господарства "Степове-5".
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- 01.04.2023 ОСОБА_5 передав частину від своєї частки у складеному капіталі Фермерського господарства "Степове-5", а саме 10% складеного капіталу, ОСОБА_2 , про що було складено Акт приймання-передачі частки (частини частки) у складеному капіталі Фермерського господарства "Степове-5" від 01.04.2023 та даний Акт було посвідчено приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко С.О. Того ж дня було проведено загальні збори Фермерського господарства "Степове-5", на яких, серед іншого, прийнято рішення про зміну складу засновників фермерського господарства та перерозподіл часток між ними, зокрема включення ОСОБА_2 з часткою в 200 грн 00 коп., що становить 10% складеного капіталу, про виключення зі складу засновників ОСОБА_5 , а також про затвердження Статуту господарства в новій редакції та про здійснення реєстрації змін у господарстві. Вказані рішення були оформлені Протоколом № 1/2023 Загальних зборів Фермерського господарства "Степове-5";
- ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після його смерті прийняла його дружина - ОСОБА_1 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 12.12.2024. Разом з майном ОСОБА_1 успадкувала і будь-які права та обов'язки ОСОБА_5 згідно зі статтею 1218 Цивільного кодексу України (до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті);
- ОСОБА_5 ще за свого життя вважав, як і ОСОБА_1 вважає, незаконним перехід частини частки у складеному капіталі Фермерського господарства "Степове-5" у 10% до ОСОБА_2 , внаслідок чого ОСОБА_5 зазнав майнових втрат через вибуття з його власності вказаної частини частки, а позивач позбавилась можливості успадкувати її поряд з іншим майном покійного чоловіка;
- ОСОБА_2 не доводиться родичем або членом сім'ї жодному із інших членів Фермерського господарства "Степове-5", у тому числі й ОСОБА_5 , від якого він отримав частку в складеному капіталі. Членами фермерського господарства можуть бути лише особи, які є родичами між собою або членами сім'ї, тому відповідно, набуття частки у складеному капіталі господарства (якщо це не частка у 100%) особою, яка не є родичем або членом сім'ї вже наявних членів господарства, не відповідає вимогам актів цивільного законодавства;
- права та обов'язки члена Фермерського господарства "Степове-5" виникли у ОСОБА_2 на підставі рішення загальних зборів господарства, оформленого Протоколом № 1/2023 Загальних зборів Фермерського господарства "Степове-5", яке у свою чергу приймалось на підставі складеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 Акту приймання-передачі частки (частини частки) у складеному капіталі Фермерського господарства "Степове-5" від 01.04.2023;
- між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не укладались договори щодо переходу прав на частку у складеному капіталі фермерського господарства, а також відсутні будь-які інші правочини з цього приводу. Складений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 Акт приймання-передачі від 01.01.2023 не містить посилань на будь-які договори чи інші обставини, на підставі яких або на виконання яких здійснюється передача;
- безпідставність і незаконність набуття ОСОБА_2 частки в 10% у складеному капіталі Фермерського господарства "Степове-5" обґрунтовується двома підставами: 1) він не є родичем та членом сім'ї жодного з наявних членів Фермерського господарства; 2) він набув (за ним формально зареєстровано) частку без жодних визначених законом підстав виникнення прав та обов'язків.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Мартинюка С.В., Соп'яненко О.Ю.
Враховуючи вказане, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2026 відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 13.05.2026.
У судове засідання 13.05.2026 з'явився представник скаржника (позивача); представники відповідачів-1,2 та третіх осіб-1,2 у зазначене судове засідання не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили, жодних клопотань від зазначених учасників справи до апеляційного господарського суду не надходило.
Також судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а саме:
- шляхом направлення ухвали суду від 20.04.2026 відповідачам-1,2 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 20.04.2026 доставлена до Електронних кабінетів відповідачів-1,2 - 20.04.2026 до 17 години (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою 20.04.2026);
- шляхом направлення ухвали суду від 20.04.2026 поштовим зв'язком через АТ "Укрпошта" на офіційні адреси позивача, третіх осіб-1,2. Слід відзначити, що поштові відправлення на офіційні адреси зазначених учасників справи, в яких містилася ухвала суду від 20.04.2026, були повернуті за зворотною адресою з довідками АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою". При цьому відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Отже, з урахуванням положень пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою позивачу та третім особам-1,2 у паперовому вигляді в дати, зазначені в довідках форми 20 АТ "Укрпошта".
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу, фізичну особу - підприємця.
Відповідно до пункту 76 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил.
Враховуючи викладене, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу, фізичну особу - підприємця.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання зазначеними вище учасниками справи вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Особа, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинна докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
В даному випадку апеляційним господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення всіх учасників справи про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв'язку.
Також, апеляційний господарський суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2026 надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень - 20.04.2026, зареєстровано в реєстрі - 20.04.2026 та забезпечено надання загального доступу 21.04.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/135802222), тобто завчасно. Отже у всіх учасників справи були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, всі учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2026 по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Апеляційним господарським судом враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Судом відзначено, що у даному випадку всі учасники справи отримали ухвалу суду від 20.04.2026 завчасно; підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.
Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, всі учасники справи були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у призначеному судовому засіданні.
Станом на 13.05.2026 строк на подання відзивів на апеляційну скаргу, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідачів не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд вважає, що учасники справи не скористалися своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу та вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами, оскільки згідно з частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Більше того, права відповідачів, як учасників справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права скаржника на розумність строків розгляду апеляційної скарги (своєчасне вирішення судом спорів), що є однією із засад (принципів) та завданням господарського судочинства, яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У судовому засіданні 13.05.2026 представник скаржника (позивача) просив апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.03.2026 у справі № 912/3008/25 та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги позивача, з урахуванням зміни предмета позову, задовольнити повністю.
Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.
У судовому засіданні 13.05.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Фермерське господарство "Степове-2" створено громадянином ОСОБА_6 за його рішенням № 1 від 20.05.1996.
Громадянин ОСОБА_3 , який є племінником ОСОБА_6 , 14.12.2022 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, стаття 1265 Цивільного кодексу України, на майнові права власника ФГ "Степове-5".
Рішенням загальних зборів членів ФГ "Степове-5" від 14.12.2022, оформлених Протоколом № 1/2022, ОСОБА_3 призначено головою господарства та наділено господарство складеним капіталом в розмірі 2 000 грн 00 коп. з наступним розподілом між членами господарства:
- ОСОБА_3 - 1 500 грн 00 коп., що складає 75,0% частки у складеному капіталі;
- ОСОБА_5 - 250 грн 00 коп., що складає 12,5% частки у складеному капіталі;
- ОСОБА_1 - 250 грн 00 коп., що складає 12,5% частки у складеному капіталі,
всього 2 000 грн 00 коп., що складає 100,0% частки у складеному капіталі.
Затверджено нову редакцію Статуту, за змістом якого вказано, що членами господарства є ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
01.04.2023 проведено загальні збори ФГ "Степове-5", на яких вирішено, зокрема, такі питання:
1) надано згоду на відчуження:
- ОСОБА_5 10% (розмір частки 200 грн 00коп.) складеного капіталу господарства - ОСОБА_2 , а 2,5% (розмір частки 50 грн) - ОСОБА_4 ;
- ОСОБА_1 12,5% (розмір частки 250 грн) - ОСОБА_4 ;
2) внесено зміни до складу засновників господарства та перерозподілено розмір часток складеного капіталу, а саме:
- ОСОБА_3 - 1 500 грн 00 коп., 75,0% частки у складеному капіталі;
- ОСОБА_4 - 300 грн 00 коп., 15,0% частки у складеному капіталі;
- ОСОБА_2 - 200 грн 00 коп., 10,0% частки у складеному капіталі;
всього 2 000 грн 00 коп., що складає 100,0% частки у складеному капіталі;
3) прийнято до членів господарства ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ;
4) виключено з членів господарства ОСОБА_5 і ОСОБА_1 ;
5) затверджено нову редакцію Статуту (арк.с. 16-22, 97 в томі 1).
01.04.2023 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 підписано Акт приймання-передачі частки (частини частки) у складеному капіталі ФГ "Степове-5", який посвідчено нотаріально (арк.с. 23 в томі 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 , як дружина ОСОБА_5 , отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, на квартиру. Право на спадщину посвідчено нотаріусом на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України.
Як стверджує позивач, ОСОБА_5 ще за свого життя вважав, як і ОСОБА_1 вважає, незаконним перехід частини частки в складеному капіталі ФГ "Степове-5" у 10% до ОСОБА_2 , внаслідок чого ОСОБА_5 зазнав майнових втрат через вибуття з його власності вказаної частини частки, а позивач позбавилась можливості успадкувати її поряд з іншим майном покійного чоловіка. Незаконність переходу частини частки в складеному капіталі ФГ "Степове-5", на думку позивача, полягає у тому, що ОСОБА_2 не доводиться родичем або членом сім'ї жодному з інших членів ФГ "Степове-5", у тому числі й ОСОБА_5 , від якого отримав частку в складеному капіталі, а отже набув таку частку без жодних законодавчо визначених законом підстав виникнення прав та обов'язків.
Наведене стало підставою для звернення до суду із позовом, в якому позивач просить:
У подальшому, заявою від 18.12.2025 позивач змінила предмет позову та просила:
1) визнати недійсним рішення загальних зборів Фермерського господарства "Степове-5" у формі Протоколу загальних зборів Фермерського господарства "Степове-5" № 1/2023 від 01.04.2023 в частині:
- виключення з членів Фермерського господарства "Степове-5" ОСОБА_5 ;
- включення до складу засновників Фермерського господарства "Степове-5" ОСОБА_2 з часткою в складеному капіталі у розмірі 200 грн 00 коп. (10% складеного капіталу);
2) визнати недійсним Акт приймання-передачі частки (частини частки) у складеному капіталі Фермерського господарства "Степове-5" від 01.04.2023, складений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко С.О.;
3) визнати відсутнім права власності ОСОБА_2 на частку у складеному капіталі Фермерського господарства "Степове-5" у розмірі 200 грн 00 коп. (10% складеного капіталу);
4) визначити розмір складеного капіталу Фермерського господарства "Степове-5" у 2 000 грн 00 коп. та розміри часток засновників (голови та членів Фермерського господарства "Степове-5"):
- ОСОБА_5 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 у 200 грн 00 коп., що складає 10 % від розміру складеного капіталу Фермерського господарства "Степове-5";
- ОСОБА_4 у 1 700 грн 00 коп., що складає 85 % від розміру складеного капіталу Фермерського господарства "Степове-5";
- ОСОБА_3 у 100 грн 00 коп., що складає 5% від розміру складеного капіталу Фермерського господарства "Степове-5".
Апеляційний господарський суд враховує, що зареєстроване як юридична особа фермерське господарство за своє природою є специфічним суб'єктом господарювання, правове регулювання статусу якого має певні, характерні лише для нього, особливості, що відрізняють його від інших суб'єктів господарювання.
Однією з таких особливостей є визначений частиною 1 статтею 3 Закону України "Про фермерське господарство" суб'єктний склад фермерського господарства. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).
При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа. Для цілей Закону України "Про фермерське господарство" до членів сім'ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім'ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти) (частини 2, 3 статті 3 цього Закону).
Згідно з абзацом 1 частини 5 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім'ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України.
Аналогічні умови визначені абзацом 2 частини 5 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" для фермерського господарства без статусу юридичної особи.
Залучення сімейним фермерським господарством інших громадян відповідно до статті 27 Закону України "Про фермерське господарство" може здійснюватися виключно для виконання сезонних та окремих робіт, які безпосередньо пов'язані з діяльністю господарства і потребують спеціальних знань чи навичок (абзац 4 частини 5 статті 1 цього Закону).
Тлумачення норм статей 1, 3 Закону України "Про фермерське господарство" свідчить про те, що фермерське господарство визначається як підприємництво саме сімейного типу, коли його членами можуть бути саме подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, тобто головною особливістю фермерського господарства як організаційно-правової форми є його сімейно-трудовий або родинно-трудовий характер.
Отже, фермерське господарство як юридична особа наближена за своїми ознаками до підприємств корпоративного типу, має певні особливості, а саме: воно засновано на членстві, а також майновій та особистій трудовій участі його членів, яка є обов'язковою; коло учасників/членів фермерського господарства обмежується членами сім'ї; діяльність фермерського господарства може стосуватися лише фермерства.
Така специфіка правового статусу фермерського господарства щодо суб'єктного складу членів фермерського господарства зумовлює неможливість набуття статусу члена господарства юридичними особами та особами, не пов'язаними родинними або сімейними зв'язками з існуючими членами господарства.
Більше того, поза межами сімейних/родинних зв'язків такий суб'єкт господарювання існувати не може, адже якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом, діяльність фермерського господарства припиняється (пункт 4 частини 1 статті 35 Закону України "Про фермерське господарство").
Відповідні обмеження щодо суб'єктного складу членів фермерського господарства (за винятком набуття членства юридичною особою) не стосуються у випадку, коли частка в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства належить 100 % одній особі. У такому разі зазначена особа за аналогією механізму відчуження частки учасником товариства з обмеженою відповідальністю, визначеною статтею 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", може відчужити належну їй частку (100 %) іншій особі - не обов'язково члену своєї сім'ї, адже бути головою фермерського господарства має право будь-яка особа і не вимагається, щоб вона була пов'язана родинними/сімейними стосунками з відчужувачем частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства.
Однак наведені особливості суб'єктного складу членів фермерського господарства не можуть бути не враховані при вирішенні питання щодо можливості відчуження частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, в якому частка в статутному (складеному) капіталі належить декільком особам - членам сім'ї (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 922/3059/16).
Ураховуючи наведене, належна одній особі частка у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в розмірі 100 % може бути відчужена без жодних обмежень на користь іншої особи, а у разі відчуження її на користь двох або більше осіб - з урахуванням особливостей щодо суб'єктного складу членів фермерського господарства, визначених статтею 3 Закону України "Про фермерське господарство".
Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
За частиною 1 статті 178 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Отже, об'єктами цивільних прав також є майнові права, які можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Законодавство не містить чіткого та вичерпного переліку майнових прав. Абзац 3 частини 2 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" такими правами визначає будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
До майнових прав належить право на частку в статутному капіталі господарської організації, а до корпоративних - права із частки, які відповідно до статті 167 Господарського кодексу України надають право на управління, на дохід у вигляді дивідендів та інші права, передбачені законом та статутними документами.
Ураховуючи наведене, об'єктом обороту (продажу, спадкування тощо) є саме частка в статутному (складеному) капіталі господарської організації, з набуттям прав на яку в особи виникають і корпоративні права. Статутний капітал, який є лише засобом бухгалтерського обліку, та самі по собі корпоративні права відчужуватися не можуть, адже не є оборотоздатним об'єктом цивільного права (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 922/3059/16).
Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств визначені Законом України "Про фермерське господарство".
Аналіз положень Закону України "Про фермерське господарство" свідчить про відсутність в ньому норм, які б розкривали поняття частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, прав, які надаються нею (корпоративні права), в тому числі порядок виділення та продажу частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в примусовому порядку.
Такі норми також відсутні й у інших нормативно-правових актах, які регулюють відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств.
Частиною 6 статті 20 Закону України "Про фермерське господарство" закріплено лише право члена фермерського господарства на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або в разі припинення членства у фермерському господарстві, розмір та порядок отримання якої визначаються статутом фермерського господарства.
Окрім того, частинами 2, 3 статті 22 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено можливість продажу фермерського господарства як ЦМК, визначивши, що за рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Громадяни, які придбали майно фермерського господарства як цілісного майнового комплексу на підставі цивільно-правової угоди, подають у встановленому порядку Статут фермерського господарства на державну реєстрацію.
До складу цілісного майнового комплексу згідно з приписами частини 1 статті 22 Закону України "Про фермерське господарство" віднесено майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання.
Однак частка у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства не входить до складу цілісного майнового комплексу, адже не належить фермерському господарству, а є власністю його членів.
До того ж за змістом частини 2 статті 22 Закону України "Про фермерське господарство" відчуження цілісного майнового комплексу допускається лише за цивільно-правовими угодами та на підставі відповідного рішення членів фермерського господарства.
Отже, наразі питання відчуження частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства нормативно не визначене та не урегульоване.
Щодо правової природи оспорюваного Акту приймання-передачі частки (частини частки) у складеному капіталі Фермерського господарства "Степове-5" від 01.04.2023, складеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко С.О. слід зазначити таке.
Суд першої інстанції врахував, що за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.03.2025 у справі № 910/17461/23, Акт приймання-передачі не завжди є лише "первинним документом", якщо саме в ньому втілена спільна воля сторін щодо переходу права власності і без нього набувач не міг би стати власником майна, такий Акт слід розглядати як повноцінний двосторонній правочин, який може бути визнаний недійсним. Згідно з Витягом з ЄДР щодо ФГ "Степове-5", здійснено державну реєстрацію змін складу засновників, у тому числі, внесено запис щодо засновника вказаного господарства ОСОБА_2 , розмір частки статутного (складеного) капіталу 200 грн 00 коп.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що визначення правової природи договору як основи виникнення правовідносин є невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судом спірних правовідносин.
Назва договору та найменування його сторін не свідчать про його правову природу, оскільки саме предмет правочину визначає його відповідну правову природу.
Під предметом договору в теорії права розуміються необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони (подібні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 904/4003/21).
Визначення правової природи договору, як правочину, нерозривно пов'язано з оцінкою дій сторін, направлених на набуття (зміну, припинення) ними певних прав та обов'язків.
Тобто важливим та визначальним для віднесення договору до певної категорії правочинів є не назва договору чи поіменування статусу сторін, а дійсна сутність такого договору, зміст зобов'язань, визначених цим договором.
Тому досліджуючи дійсні правовідносини сторін суди повинні проаналізувати його правову природу (суть умов договору) та ті дії, які сторони мали вчинити або вчинили на виконання зобов'язань, їх відповідність умовам договором.
У справі, яка переглядається, сукупність встановлених обставин справи свідчить про те, що складений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 Акт приймання-передачі частки (частини частки) у складеному капіталі ФГ "Степове-5" від 01.04.2023, який посвідчено нотаріально, відповідає поняттю правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, та є договором відчуження частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства.
Щодо способу захисту права особи, що прагне відновити себе у складі членів фермерського господарства після відчуження частки в статутному (складеному) капіталі господарства на користь інших осіб слід зазначити таке.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).
Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Отже, розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом ( подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та правову підставу вимог, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
У цій справі позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді: 1) визнання недійсним рішення загальних зборів Фермерського господарства "Степове 5", яким виключено зі складу засновників одну особу та включено іншу; 2) визнання недійсним Акту приймання-передачі частки (частини частки) у складеному капіталі Фермерського господарства "Степове 5"; 3) визнання відсутнім права власності включеної особи на частку у складеному капіталі Фермерського господарства "Степове-5"; 4) визначення розміру складеного капіталу Фермерського господарства "Степове-5" та розмірів часток засновників (голови та членів Фермерського господарства "Степове-5").
Отже, аналіз змісту та характеру заявлених ОСОБА_1 позовних вимог свідчить, що позивач, звертаючись до суду з позовом за визначеного ним предмету спору, фактично прагне відновлення становища, яке існувало до стверджуваного порушення його прав, тобто прагне відновити себе у складі засновників (учасників) Фермерського господарства "Степове-5", який існував до 01.04.2023 (день ухвалення оспорюваного рішення засновника та укладення договору).
Тобто у спірних правовідносинах, поновлення порушених корпоративних прав позивача у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов'язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про засновників (учасників) фермерського господарства, тобто пов'язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного позивачем способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права, у цьому випадку - здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про склад засновників (учасників) Фермерського господарства "Степове-5".
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв'язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом України "Про фермерське господарство" (аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 908/2606/18, від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц).
Відповідно до частини 5 статті 17 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів, зокрема: д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
Отже, у частині 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" міститься перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства. Такий перелік є чітко визначеним і є вичерпним. Тобто, у зазначеній нормі міститься вичерпний перелік способів захисту порушених прав учасників товариства.
Суд зауважує, що на сьогодні існує стала та послідовна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодо способу захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю.
Верховний Суд неодноразово робив висновок, що у подібних спірних правовідносинах належним способом захисту є витребування власником майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та звертав увагу на недоцільності у такому випадку оскаржувати весь ланцюжок правочинів, які були укладені після вибуття майна із володіння власника.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала, що єдиний належний спосіб захисту у такій категорії справ міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі (подібні висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 17.12.2019 у справі № 927/97/19, від 18.03.2020 у справі № 466/3221/16-а, від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18, від 08.09.2020 у справі № 916/667/19, від 03.11.2020 у справі № 922/88/20).
З огляду на викладене, визнання недійсним рішення загальних зборів Фермерського господарства "Степове 5", яким виключено зі складу засновників одну особу та включено іншу, визнання недійсним Акту приймання-передачі частки (частини частки) у складеному капіталі Фермерського господарства "Степове 5", визнання відсутнім права власності включеної особи на частку у складеному капіталі Фермерського господарства "Степове-5", визначення розміру складеного капіталу Фермерського господарства "Степове-5" та розмірів часток засновників (голови та членів Фермерського господарства "Степове-5") не є належним та ефективним способом захисту порушених прав особи, яка прагне відновити склад засновників (учасників) фермерського господарства, що існував до стверджуваного порушення її прав чи інтересів.
Водночас захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 911/803/20).
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому, зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18).
Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей Цивільного кодексу України таку вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника - позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
Суд звертає увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (аналогічні висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Отже завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв'язку із судовим рішенням тощо.
Інакше кажучи застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значені має розумітися ефективний захист порушених прав особи.
Визначення способу захисту порушеного права є невід'ємним процесуальним правом позивача, яким він користується на власний розсуд, тоді як оцінка його відповідності та наявності підстав для захисту такого права є обов'язком суду (постанови Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 921/346/18 та від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
Обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, постанові Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 915/1890/19).
Отже, судом першої інстанції було помилково зазначено, що вимоги позивача не підлягають задоволенню через наявність підстав для застосування норми частини 3 статті 16 Цивільного кодексу України. У той же час, зазначені обставини не вплинули на правильність висновків суду по суті спору - необхідності відмови в задоволенні позовних вимог повністю.
Враховуючи все вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги ОСОБА_1 у даній справі не підлягають задоволенню.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції щодо необхідності відмови в позові повністю.
З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.
За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.03.2026 у справі № 912/3008/25 таким, що підлягає залишенню без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.03.2026 у справі № 912/3008/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.03.2026 у справі №912/3008/25 - залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .
4. Матеріали справи № 912/3008/25 повернути до Господарського суду Кіровоградської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 14.05.2026.
Головуючий суддя Ю.В. Фещенко
Суддя С.В. Мартинюк
Суддя О.Ю. Соп'яненко