14 травня 2026 року м. Харків Справа № 922/4183/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.
при секретарі судового засідання Ламановій А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Гнатюк Ю.А. - витяг з ЄДР, довіреність від 16.01.2025
від відповідача: Ярічевський В.В. - ордер серія АХ №1251663 від 03.04.2026
розглянувши апеляційну скаргу Головного центра капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України, м.Київ (вх.422Х)
на рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2026 (повний текст складено 10.02.2026) у справі №922/4183/25 (суддя Байбак О.І.)
за позовом Головного центра капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України, м.Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт", м.Харків
про стягнення 2735928,00 грн
Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" 2735928,00 грн, з яких: 1262736,00 грн - 0,1% пені; 1473192,00 грн - 7% штрафу.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.02.2026 у справі №922/4183/25 в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вищевказаним рішенням, Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2026 по справі №922/4183/25 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне:
- суд дійшов помилкового висновку про те, що Відповідач посилається на форс-мажорні обставини виключно у зв'язку з настанням конкретної події - влучення повітряного засобу ураження у виробниче приміщення. Фактично ж події, які зазначені у сертифікаті є прямим наслідком військової агресії російської федерації проти України, яка прямо передбачена пунктом 10.5. Договору як обставина, що не може бути підставою для невиконання або порушення строків виконання зобов'язань. Отже, незалежно від того, чи посилається Відповідач на загальний факт запровадження воєнного стану, чи на конкретний випадок обстрілу, правова природа зазначених обставин є однаковою - вони виникли внаслідок збройної агресії російської федерації, яка прямо виключена сторонами з переліку підстав для звільнення від відповідальності;
- судом першої інстанції не враховано ті обставини, що Відповідачу було відомо про ризики ведення господарської діяльності, обставини, на які посилається Відповідач існували ще з моменту ведення воєнного стану, а сертифікат, що слугує доказом Відповідача засвідчує наявність форс-мажорних обставин не може братися судом до уваги як беззаперечний доказ.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2026: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного центра капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2026 по справі №922/4183/25; призначено справу до розгляду на "14" травня 2026 р. о 11:15 годині.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" 12.04.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав, викладених у відзиві.
Позивач в судовому засіданні 14.05.2026 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню
Відповідач в судовому засіданні 14.05.2026 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та таким, що підлягає залишенню без змін.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів та було встановлено місцевим господарським судом, 17.02.2025 між Головним центром капітальним будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" (надалі - постачальник) укладено договір №29-25 про закупівлю костюму маскувального зимового (тип 2) (надалі - Договір).
Пунктом 1.1. Договору визначено, що Постачальник зобов'язується у 2025 році поставити Товароодержувачу Костюм маскувальний зимовий (тип 2), код ДК 021:2015-35810000-5 “Індивідуальне обмундирування», асортимент, кількість, ціна, інформація та технічна документація наведені в Специфікації (Додаток 1) та Технічному описі (Додаток 2) до цього Договору (далі - Товар), а Покупець - прийняти та оплатити такий Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. При цьому, Товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки Товару згідно зі Специфікацією (Додаток 1).
Загальна вартість по Договору становить 21 045 600,00 грн (двадцять один мільйон сорок п'ять тисяч шістсот гривень 00 копійок), у т. ч. ПДВ 20% 3 507 600,00 грн (три мільйони п'ятсот сім тисяч шістсот гривень 00 копійок).
Термін дії Договору до 31.12.2025 (пункт 12.1. Договору).
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що строк поставки визначається Графіком постачання (Додаток 4). Допускається дострокова поставка Товару за погодженням Сторін.
Відповідно до підпунктів 6.2.1. та 6.2.2. Договору, Покупець має право вимагати від Постачальника поставки якісного Товару в кількості і строк, передбачений цим Договором, та належного виконання його обов'язків.
Відповідно до пункту 8.3. Договору, за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.
Відповідно до п. 10.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Обставини, які існували до підписання цього Договору і про які Сторони знали або повинні були знати на момент підписання Договору, не визнаються обставинами непереборної сили і не звільняють Сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором.
Пунктом 10.5 Договору також передбачено, що військова агресія російської федерації проти України, відсутність електропостачання не може бути підставою для невиконання зобов'язань та термінів цього Договору.
Відповідно до підпункту 6.3.1. Договору, Постачальник зобов'язаний постачати Товар в кількості, строк та на умовах даного Договору. Так, відповідно до Графіка постачання (Додаток 4), Постачальник був зобов'язаний здійснити поставку Товару у кількості 15 000 комплектів до військової частин Державної прикордонної служби України у травні - 5000 комплектів, у червні - 5000 комплектів, у липні - 5000 комплектів.
Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару в строк, передбачений його умовами. Поставка товару здійснювалася відповідачем наступним чином:
- за травень 2025 року:
1000 комплектів - 07.07.2025 (акт приймання-передавання товарів №25 від 05.07.2025, видаткова накладна №25 від 05.07.2025, платіжна інструкція №2156 від 07.08.2025);
3000 комплектів - 31.07.2025 (акт приймання-передавання товарів №34 від 30.07.2025, видаткова накладна №34 від 30.07.2025, платіжна інструкція №2186 від 07.08.2025);
1000 комплектів - 29.08.2025 (акт приймання-передавання товарів №49 від 29.08.2025, видаткова накладна №49 від 29.08.2025, платіжна інструкція №2990 від 15.09.2025);
- за червень 2025 року:
5000 комплектів - 29.08.2025 (акт приймання-передавання товарів №49 від 29.08.2025, видаткова накладна №49 від 29.08.2025, платіжна інструкція №2990 від 15.09.2025);
- за липень 2025 року:
5000 комплектів - 30.09.2025 (акт приймання-передавання товарів № 55 від 30.09.2025, видаткова накладна №55 від 30.09.2025, платіжна інструкція № 3251 від 02.10.2025).
За порушення строків поставки Товару Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України нарахував штрафні санкції та неодноразово звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" з листами (від 01.07.2025 №06.1/5994-25-Вих, від 21.08.2025 №06.1/7620-25-Вих, від 10.09.2025 №06.1/8213-25-Вих. від 07.10.2025 № 06.1/9026-25-Вих) щодо виконання умов Договору та сплати штрафних санкцій, які були залишені без задоволення відповідачем.
Наведені вище обставини стали підставою для звернення Головного центра капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" 2735928,00 грн, з яких: 1262736,00 грн - 0,1% пені; 1473192,00 грн - 7% штрафу.
Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 02.02.2026 у справі №922/4183/25 в задоволенні позову відмовлено.
При перегляді рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2026 у справі №922/4183/25, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, уклавши договір на встановлених умовах, відповідач зобов'язався відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України виконувати встановлені договором зобов'язання належним чином та у повному обсязі, тобто підписуючи договір на запропонованих у ньому умовах відповідач повинен був оцінювати, як можливість його виконання у встановлений строк, так і невиконання умов договору у встановлений ним строк, що є ризиками господарської діяльності відповідача.
Відповідно до пункту 8.3. Договору, за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.
Як вже зазначалось вище, відповідно до Графіка постачання (Додаток 4), Постачальник був зобов'язаний здійснити поставку Товару у кількості 15 000 комплектів до військової частин Державної прикордонної служби України у травні - 5000 комплектів, у червні - 5000 комплектів, у липні - 5000 комплектів.
Однак, як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" порушило взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару в строки, передбачені умовами договору, що не заперечується відповідачем (зобов'язання з поставки товару остаточно були виконані лише 30.09.2025).
Наведені вище обставини свідчать про наявність правових підстав для нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" штрафу та пені на підставі п.8.3 Договору.
Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" в процесі розгляду справи в суді першої інстанції заперечило проти задоволення позову зважаючи на наявність обставин непереборної сили, що з урахуванням вимог п. 10.1. договору та ст.617 ЦК України є підставами для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язань.
Згідно ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Також Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Пунктом 10.1. Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Обставини, які існували до підписання цього Договору і про які Сторони знали або повинні були знати на момент підписання Договору, не визнаються обставинами непереборної сили і не звільняють Сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до п.10.2. Договору сторона, для якої склались обставини непереборної сили, зобов'язана не пізніше 15 (п'ятнадцяти) днів з дати їх настання письмово в порядку, передбаченому п. 13.2. цього Договору, інформувати іншу Сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така Сторона зобов'язана надати іншій Стороні копію звернення до Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово-промислової палати. Сторона для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) зобов'язана надати впродовж 30 (тридцяти) днів з дня такого повідомлення іншої Сторони сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою регіональною торгово-промисловою палатою, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Аналогічні умови застосовуються Стороною в разі припинення дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків.
Згідно з п. 10.3. Договору, неповідомлення/несвоєчасне повідомлення Стороною, для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), іншу Сторону про їх настання або припинення веде до втрати права Сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до п. 10.5. договору, військова агресія російської федерації проти України, відсутність електропостачання не може бути підставою для невиконання зобов'язань та термінів цього Договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" в обґрунтування поданого клопотання зазначило, що ввечері 02 травня 2025 року війська РФ здійснили чергову масовану атаку на м. Харків повітряними засобами ураження. Для відповідача наслідками вказаного обстрілу стало пошкодження та втрата майна - виробничого обладнання і тканин, що знаходилися у приміщеннях його нежитлової будівлі у м. Харкові, які відповідач використовував у виробничому процесі та в яку тієї ночі влучив ворожий повітряний засіб ураження. Конструкції будівлі також зазнали пошкоджень.
Пошкодження будівлі та майна, яке мало безпосереднє відношення до процесу виробництва та незворотні матеріальні втрати, стали для відповідача сукупністю причин вимушеного простою виробництва, який тривав з 03 травня 2025 року до 16 червня 2025 року включно. При цьому відповідач вказує, що у період простою він не мав можливості, за незалежних від його волі причин і обставин, виробляти продукцію та, відповідно, здійснювати її постачання позивачу.
На підтвердження наявності обставин непереборної сили, Товариством з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" було надано зокрема наступні докази:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо реєстрації Слідчим відділом УСБУ у Харківській області кримінального провадження № 12025221140000467 за ст. 438 ч. 1 КК України з приводу масованого обстрілу м. Харкова 02 травня 2025 року, в якому також зазначено про пошкодження в результаті обстрілу приміщень, що знаходиться за адресою ведення господарської діяльності відповідачем;
- постанова слідчого УСБУ у Харківській області від 03.07.2025 якою визнано підприємство відповідача потерпілим у кримінальному провадженні №12025221140000467;
- акт обстеження № 1 будівлі та виробничого обладнання внаслідок ворожого обстрілу 02.05.2025, яким зафіксовано факт пошкодження виробничих будівель, виробничого обладнання і тканин, що знаходилися у приміщенні;
- наказ директора підприємства відповідача від 02.05.2025 яким оголошено простій в роботі цеху, цехів зі спеціальним обладнанням та швейних цехів починаючи з 02.05.2025 до моменту відновлення виробничого майна оголошено простій;
- акт введення в експлуатацію після ремонту виробничого майна від 16.06.2025 яким уповноваженими особами підприємства відповідача зафіксовано факт введення в експлуатацію виробничого обладнання підприємства, яке було пошкоджено 02.05.2025 в результаті обстрілу;
- наказ директора підприємства від 02.05.2025 про простій виробництва;
- наказ директора підприємства відповідача від 16.06.2025 про завершення оголошеного 02.05.2025 простою в роботі цеху, цехів зі спеціальним обладнанням та швейних цехів;
- повідомлення про виникнення обставин непереборної сили від 16.05.2015 №16/05-02;
- сертифікат Вінницької торгово-промислової палати № 0500-25-1098 від 27.06.2025 яким остання засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - обстрілів 02.05.2025 року збройними силами РФ міста Харкова, влучання ворожих засобів повітряного ураження в житлові та нежитлові будівлі, які спричинили пошкодження конструкцій будівлі, виробничого обладнання та матеріалів, які використовувалися відповідачем, що унеможливило належне виконання останнім умов поставки товару визначених договором № 29-25 від 17.02.2025 року.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що обстріл 02.05.2025 збройними силами РФ міста Харкова, влучання ворожих засобів повітряного ураження в житлові та нежитлові будівлі, які спричинили пошкодження конструкцій будівлі, виробничого обладнання та матеріалів Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), оскільки їх настання не очікувалося та не могло бути передбачене сторонами договору при звичайному перебігу справ, в свою чергу відповідач жодним чином не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.
Із матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" дотримано вимоги п. 10.2 договору щодо порядку повідомлення позивача про наявність обставин непереборної сили, а саме, листом вих. № 16/05-02 від 16 травня 2025 року відповідач повідомив позивача про виникнення обставин непереборної сили, які об'єктивно унеможливлювали належне виконання умов договору (дотримання строків поставки), та надав позивачу копію звернення до торгово-промислової палати.
Крім того, після отримання від Вінницької торгово-промислової палати Сертифікату №0500-25-1098 від 27.06.2025 відповідач невідкладно листом за вих. № 30-06 від 30.06.2025 року направив зазначений сертифікат позивачу.
В подальшому, після усунення наслідків обстрілу виробничих приміщень ,відповідач свої договірні зобов'язання щодо поставки позивачу товару виконав в повному обсязі, що свідчить про його добросовісність в розмінні ст.3 Цивільного кодексу України.
Наведене вище свідчить про наявність достатніх правових підстав для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" від відповідності за порушення договірних зобов'язань щодо строків поставки товару, з огляду на вищевказані обставини та положення ст. 617 ЦК України та п. 10.1 - 10.2 Договору.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта, що обстріл виробничих приміщень відповідача не є обставиною непереборної сили, з огляду на п. 10.5. договору, який передбачає, що військова агресія російської федерації проти України, відсутність електропостачання не може бути підставою для невиконання зобов'язань та термінів цього Договору, не приймаються колегією суддів апеляційного господарського суду, зважаючи на наступне:
- відповідач в якості обставин непереборної сили посилається не на військову агресію російської федерації проти України або введення воєнного стану в Україні (що є загальною обставиною для всіх осіб), а на конкретну подію, яка не залежала від його волі - влучання конкретного повітряного засобу ураження у виробниче приміщення відповідача, що призвело до пошкоджень промислового обладнання та тканини, які там знаходились, та зумовило неможливість виконання зобов'язань в передбачений договором строк.
Як вже зазначалось вище, влучання ворожих засобів повітряного ураження в житлові та нежитлові будівлі, які спричинили пошкодження конструкцій будівлі, виробничого обладнання та матеріалів, які використовувалися відповідачем, унеможливило належне виконання останнім умов поставки товару визначених договором № 29-25 від 17.02.2025 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі і сертифікатом Вінницької торгово-промислової палати № 0500-25-1098 від 27.06.2025.
Настання вищевказаних обставин не очікувалося та не могло бути передбачене сторонами договору при звичайному перебігу справ, в свою чергу відповідач жодним чином не міг запобігти наслідкам таких обставин;
- місцевим господарським судом слушно зауважено, що згідно ст. 1 Закону України “Про оборону України», збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. В свою чергу, наслідки збройної агресії РФ проти України охоплюють величезні людські втрати, масштабні руйнування інфраструктури (житло, промисловість), глибоку економічну кризу, та багато іншого.
Таким чином, в розумінні наведеного вище положення чинного законодавства саму по собі збройну агресію не слід ототожнювати з її безпосередніми наслідками, в т. ч. у вигляді руйнувань цивільної інфраструктури в результаті ведення бойових дій (що в даному випадку заявлено відповідачем як форс-мажор).
Посилання апелянта, що судом першої інстанції не враховано ті обставини, що Відповідачу було відомо про ризики ведення господарської діяльності, а обставини на які посилається Відповідач існували ще з моменту ведення воєнного стану, є безпідставними та необгрунтованими, оскільки саме по собі запровадження воєнного стану не дає підстав вважати, що виробниче підприємство відповідача зазнає обстрілу, буде пошкоджено виробниче обладнання та сировина, яка використовується для виготовлення зимових костюмів.
Доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв'язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2026 у справі №922/4183/25 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Головного центра капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України на рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2026 у справі №922/4183/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 02.02.2026 у справі №922/4183/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Е.В. Сгара
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук
Повний текст постанови складено та підписано 14.05.2026 року