ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
15 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/586/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
розглянувши заяву Приватного підприємства "Дар Ланів"
про ухвалення додаткового рішення
за результатами розгляду апеляційних скарг Приватного підприємства "Дар Ланів" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Казанка-Агро"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 (суддя Коваль С.М.)
по справі №915/586/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Казанка-Агро" (колишня назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватутіна")
до Приватного підприємства "Дар Ланів"
про відшкодування збитків у сумі 41409,71 грн,
У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватутіна" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства "Дар Ланів" у якому просило стягнути з Приватного підприємства "Дар Ланів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватутіна" відшкодування вартості знищеного майна у сумі 41409,71 грн та стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 у даній справі у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватутіна" - відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з таким рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Казанка-Агро" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 у даній справі № 915/586/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з Приватного підприємства "Дар Ланів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Казанка-Агро" відшкодування вартості знищеного майна у сумі 41 409,71 грн.
Із зазначеним рішенням Господарського суду Миколаївської області також не погодилося Приватне підприємство "Дар Ланів" та також звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 у даній справі, виключивши з неї висновки суду про те, що "Відповідачем не доведено, що шкоду заподіяно не з його вини" та "Отже, вимога про стягнення з ПП "Дар Ланів" майнових збитків, заподіяних знищенням посівів, які були наявні на земельній ділянці обґрунтованою" а резолютивну частину та інші висновки (в іншій частині) рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 року у справі № 915/586/24 - залишити без змін.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Казанка-Агро" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 по справі №915/586/24 залишено без задоволення; апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дар Ланів" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 по справі №915/586/24 задоволено; змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 по справі №915/586/24, виклавши її в редакції постанови суду апеляційної інстанції, в іншій частині рішення залишено без змін; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Казанка-Агро" на користь Приватного підприємства "Дар Ланів" 3633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
05.05.2026 від Приватного підприємства "Дар Ланів" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №915/586/24, у якій Відповідач просить ухвалити додаткове рішення у даній справі, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Казанка-Агро" на користь Приватного підприємства "Дар Ланів" витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 15000,00 грн.
У своїй заяві Відповідач наголошує, що він своєчасно заявив вимогу про стягнення витрат та наводив їх попередній розрахунок у перших заявах по суті спору - в Апеляційній скарзі та у Відзиві на апеляційну скаргу Позивача. У Відзиві було зазначено орієнтовну суму 10 000,00 грн (за підготовку двох процесуальних документів).
Разом з тим Відповідача зазначає, що збільшення суми витрат до 15 000,00 грн зумовлене нарахуванням узгодженого сторонами «гонорару успіху» у розмірі 5 000,00 грн, виплата якого залежала від ухвалення судом позитивного рішення на користь клієнта, а оскільки на момент подання відзиву результат розгляду справи був невідомий, у попередньому розрахунку було зазначено лише вартість фактично наданих послуг у сумі 10 000,00 грн.
На підтвердження понесених судових витрат Приватне підприємство "Дар Ланів" разом із заявою про ухвалення додаткового рішення надало: Договір про надання правової допомоги б/н від 11.06.2024, Додаткову угоду №1 від 04.03.2026 та Акт приймання-передачі наданих послуг від 05.05.2026.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 прийнято до розгляду заяву Приватного підприємства "Дар Ланів" про ухвалення додаткового рішення у справі №915/586/24 та вирішено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Казанка-Агро" надати письмові пояснення, заперечення на заяву Приватного підприємства "Дар Ланів" про ухвалення додаткового рішення у справі №915/586/24 у строк до 14.05.2026.
Позивач своїм правом на подання заперечення на заяву щодо відшкодування витрат, понесених Відповідачем в якості витрат на професійну правничу допомогу, не скористався, що не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши заяву Приватного підприємства "Дар Ланів" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів встановила наступне.
За приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи
Аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Як свідчать матеріали справи, Відповідач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, а також подав відповідні докази, у тому числі на виконання частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, чому передувала відповідна заява.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного провадження у справі Відповідачем було долучено наступні докази:
- Договір про надання правової допомоги б/н від 11.06.2024;
- Додаткову угоду № 1 від 04.03.2026;
- Акт приймання-передачі наданих послуг від 05.05.2026.
Так, у Договорі про надання правової допомоги б/н від 11.06.2024 (далі - Договір), укладеному між Адвокатом Рознін Володимиром Андрійовичем (Адвокат) та Приватним підприємством "Дар Ланів" (Клієнт) передбачено наступне.
Відповідно до п. 1.1 Договору Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу (здійснити захист та представництво інтересів Клієнта) у справі № 915/586/24, що перебуває в провадженні Господарського суду Миколаївської області (а також у судах апеляційної та касаційної інстанцій).
П. 1.2. Договору Сторони погоджують, що правова допомога надається у спорі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватутіна" до ПП "ДАР ЛАНІВ" про відшкодування збитків.
П 2. Договору встановлено права та обов'язки сторін:
2.1. Адвокат зобов'язується вивчити матеріали справи, підготувати необхідні процесуальні документи (відзив, клопотання тощо) та здійснювати представництво інтересів Клієнта.
2.2. Клієнт зобов'язується надати Адвокату необхідні документи та оплатити послуги.
Згідно з п. 3.1. Договору загальна вартість послуг за цим Договором складає 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.).
Оплата здійснюється Клієнтом на підставі Акту приймання-передачі послуг (п. 3.3. Договору)
Зазначений договір підписаний сторонами та скріплений печаткою Приватного підприємства "Дар Ланів".
Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 04.03.2026 до Договору про надання правової допомоги б/н від 11.06.2024, п. 1. передбачено, що сторони дійшли згоди доручити Адвокату здійснення представництва та захисту інтересів Клієнта у суді апеляційної інстанції - Південно-Західному апеляційному господарському суді під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 у справі № 915/586/24.
П. 2. Зазначеної Додаткової угоди сторони погодили перелік та вартість послуг адвоката на стадії апеляційного провадження, а саме: підготовку, написання та подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 у справі №915/586/24 - 5 000,00 грн; правовий аналіз апеляційної скарги ТОВ "Ватутіна" (ТОВ "Казанка-Агро"), підготовку, написання та подання відзиву на неї - 5 000,00 грн; досягнення позитивного результату для клієнта за наслідками апеляційного перегляду справи - 5 000,00 грн. Загальна вартість послуг в апеляційній інстанції становить 15 000,00 грн.
Відповідно до п. 3. Додаткової угоди, оплата послуг здійснюється Клієнтом у готівковій або безготівковій формі. Підтвердженням факту надання послуг с підписаний Сторонами Акт приймання-передачі наданих послуг.
За Актом приймання-передачі наданих послуг від 05.05.2026 до Договору про надання правової допомоги б/н від 11.06.2024 та Додаткової угоди №1 від 04.03.2026 сторони підтвердили фактичне надання адвокатом Розніним В.А. (АО "Бізнес Лоерс Групп") та прийняття Приватним підприємством "ДАР ЛАНІВ" правничої допомоги у справі №915/586/24 в апеляційній інстанції, а саме: підготовку, написання та подання апеляційної скарги ПП "ДАР ЛАНІВ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026; правовий аналіз апеляційної скарги ТОВ "Казанка-Агро" та підготовку й подання відзиву на неї до Південно-Західного апеляційного господарського суду; а також досягнення позитивного результату для клієнта за наслідками апеляційного перегляду справи.
Сторони засвідчили, що послуги надані в повному обсязі, своєчасно та належної якості, претензій щодо їх обсягу та якості не мають, а розмір гонорару становить 15000,00 грн, який підлягає сплаті.
Дослідивши заяву представника Приватного підприємства "ДАР ЛАНІВ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з апеляційним переглядом справи та надані на її підтвердження докази, суд апеляційної інстанції, керуючись правилами, встановленими у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку не покладати на Позивача всі витрати Відповідача у заявленій ним сумі 15000,00 грн з огляду на наступне.
Як вже було зазначено вище, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Такий же правовий висновок викладено і в пункті 6.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Під час розгляду справи у порядку господарського судочинства, враховуючи принцип змагальності та обов'язок доказування у справі з огляду на приписи статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У контексті оцінки доказів, поданих Відповідачем на обґрунтування заяви, суд апеляційної господарський зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 наведені такі висновки:
"…учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права".
"…У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".
Водночас згідно з приписами частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої зазначеної статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У пунктах 127, 129, 130, 133-135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено таке:
"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
129. Частинами першою та другою статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
130. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.
133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
134. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18".
Судова колегія також враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 наведено такі висновки:
"… У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи".
"Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу".
"У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".
Як вже вказувалась вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
Судова колегія зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).
Отже, розмір таких витрат має бути розумним, обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, тобто відповідати вказаним критеріям.
Суд апеляційної інстанції при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої та апеляційної; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20.
Судова колегія враховує, що під час перегляду цієї справи у суді апеляційної інстанції Відповідачем було подано апеляційну скаргу з проханням змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення, а також відзив на апеляційну скаргу Позивача. Розгляд справи у суді апеляційної інстанції здійснювався у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на підставі наявних у справі матеріалів.
Також суд враховує, що представництво інтересів Відповідача здійснювалося тим самим адвокатом, який представляв його інтереси в суді першої інстанції, у зв'язку з чим обізнаність адвоката щодо предмета спору, специфіки спірних правовідносин, сформованої правової позиції та матеріалів справи є очевидною та презюмується. За таких обставин підготовка апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу не вимагала значного обсягу аналітичної та технічної роботи.
Наведене у своїй сукупності свідчить про розумну необхідність зменшення розміру судових витрат, оскільки розмір заявлених Відповідачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності); такі витрати не мають характеру необхідних і не є співмірними з виконаною роботою в суді апеляційної інстанції.
З огляду на подані до заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу докази щодо характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, з урахуванням положень наведених норм, сталої судової практики у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу та фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, судова колегія дійшла висновку, що у наведеному випадку доведеними та обґрунтованими є витрати Відповідача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 3 000,00 грн та підлягають стягненню з Позивача у цій справі.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає заяву Приватного підприємства "Дар Ланів" такою, що потребує часткового задоволення в сумі 3 000,00 грн з відмовою в іншій частині.
Керуючись статтями 123 126, 129, 244 ГПК України, апеляційний господарський суд
1. Заяву Приватного підприємства "Дар Ланів" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Казанка-Агро" (56001, Україна, Баштанський р-н, Миколаївська обл., селище Казанка (з), вулиця Молодіжна, будинок 86; код ЄДРПОУ: 40126377) на користь Приватного підприємства "Дар Ланів" (56023, Україна, Баштанський р-н, Миколаївська обл., село Миколо-Гулак, вулиця Першотравнева, будинок 84; код ЄДРПОУ: 38462631) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
3. У задоволенні іншої частини заяви Приватного підприємства "Дар Ланів"- відмовити.
4. Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
5. Матеріали справи №915/586/24 повернути до Господарського суду Миколаївської області
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош