ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
14 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/33/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Ярош А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг»
на рішення Господарського суду Миколаївської області
від 26 січня 2026 року (повний текст складено 26.01.2026)
у справі № 915/33/25
за позовом: Фермерського господарства «Десна М»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг»
про: стягнення основного боргу у сумі 65 046 грн. 89 коп.,-
суддя суду першої інстанції: Коваль С.М.
місце винесення рішення: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області
У січні 2025 Фермерське господарство «Десна М» (Позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» (Відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 65046 грн. 89 коп. із яких: 62208 грн. 17 коп. - попередня оплата; 515 грн. 19 коп. - 3% річних; 2323 грн. - інфляційні нарахування. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги ґрунтуються посиланням на положеннях ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та полягають у стягненні на користь Фермерського господарства «Десна М» суми попередньої оплати, сплаченої за Договором купівлі-продажу № 41/67/395 від 27.01.2022.
Разом із тим позивачем зазначено, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та настанням форс-мажорних обставин, що були офіційно засвідчені Торгово-промисловою палатою України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, виконання договірних зобов'язань в умовах воєнного стану стало неможливим. Зокрема, продавець був позбавлений можливості виконати умови Договору щодо поставки трактора, а позивач, у свою чергу, був змушений призупинити здійснення господарської діяльності.
За таких обставин наявні правові підстави для повернення сплачених авансових коштів у розмірі 5% від вартості трактора, а також нарахованих на зазначену суму інфляційних втрат та 3% річних.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2026 у справі №915/33/25 (суддя Коваль С.М.) позов Фермерського господарства «Десна М» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» на користь Фермерського господарства «Десна М» грошові кошти у загальній сумі 65046 грн. 89 коп., із яких: 62208 грн. 70 коп. - попередня оплата; 515 грн. 19 коп. - 3% річних; 2323 грн. - сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі зі сплати судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп.
Висновок суду мотивований тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором купівлі-продажу №41/67/395 від 27.01.2022, зокрема щодо поставки трактора у встановлені строки. Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позивачу сплачених авансових коштів, а також нарахованих інфляційних втрат та 3% річних відповідно до вимог чинного законодавства України.
При цьому, судом першої інстанції зазначено, що сторонами не було укладено договору купівлі-продажу саме у паперовій формі, але, застосовуючи стандарт доказування щодо вірогідності доказів, господарський суд дійшов висновку, що найбільш вірогідним є твердження позивача про укладення спірного Договору №, 41/67/395 від 27.01.2022 у спрощений спосіб, а саме шляхом надсилання відповідачем позивачеві рахунку та його сплати останнім.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області 26.01.2026 у справі № 915/33/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Фермерського господарства «Десна М» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» 62208,70 грн. попередньої оплати за товар, 2323,00 грн. інфляційних втрат, 515,19 грн. 3% річних, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі зі сплати судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп.- відмовити в повному обсязі. Здійснити розподіл судових витрат.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: ст.ст.530, 545, 651, 663, 664, 665, 693 Цивільного кодексу України; зроблено висновки, що є помилковими та не відповідають встановленим обставинам справи; не з'ясовано та не надано належної оцінки обставинам, що мають значення для справи (зокрема, щодо надання позивачем договору купівлі-продажу, що на думку відповідача, ознаки підробки).
Узагальнені доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» полягають у наступному:
- між сторонами було укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб, тому при вирішенні спору у цій справі необхідно керуватись загальними нормами чинного законодавства України;
- враховуючи факт того, що позивач здійснив першу оплату за Товар у розмірі 5% вартості трактора згідно з умовами п.п.2.2.1 проекту договору № 41/67/395 від 27.01.2022, який був направлений відповідачем на адресу позивача для підписання та позивач особисто в позовній заяві підтвердив факт укладання Договору купівля продажу, можна зробити висновок, що Договір був укладений у спрощений спосіб з урахуванням положень ст.ст. 640-642 Цивільного кодексу України та положень ст.ст. 181, 184 Господарського кодексу України;
- судом першої інстанції не були досліджені обставини та докази, підтверджуючі існування у позивача форс-мажорних обставин при виконанні договірних зобов'язань та позивач не позбавлений можливості із зверненням до ТПП України для отримання відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини
- строк, місце та спосіб поставки товару були встановлені Договором, саме п.3.1.1, а саме після здійснення повної оплати товару;
- позивач не вчинив жодних дій щодо отримання ним товару до вчинення яких відповідач не міг виконати свій обов'язок по поставці, відповідно - вини відповідача у непоставці товару немає;
Більш детально доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» викладені в апеляційній скарзі.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 17.02.2026, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 вирішено питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Миколаївської області матеріалів справи №915/33/25 до суду апеляційної інстанції.
02.03.2026 матеріали справи №915/33/25 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 року у справі №915/33/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2026 року у справі №915/33/25. Вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
16.03.2026 від Фермерського господарства «Десна М» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач не погоджується з доводами останньої, вважає її необґрунтованої та зазначаючи про те, що відповідачем не спростовано факту порушення істотних умов договору купівлі-продажу шляхом не поставки оплаченого позивачем товару, що правильно встановив суд першої інстанції, просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг», а оскаржуване рішення залишити без змін.
Апеляційний господарський суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Савенкова проти України» від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі “Броуган та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на зазначене, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану - постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо, у зв'язку з якими існують обмеження у робочому часі; приймаючи до уваги принцип незмінності складу суду та значну завантаженість колегії суддів апеляційної інстанції, перебування членів апеляційної колегії у відрядженнях, на лікарняних та у відпустках тощо; з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга у даній справі розглядається у "розумний строк", тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та справедливого та неупередженого вирішення судом спору.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Я встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами у даній справі, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг» (Постачальник) та Фермерським господарством «Десна М» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу у спрощений спосіб (далі - Договір) шляхом виставлення Постачальником рахунку на оплату замовлення фактичної оплати Покупцем цього рахунку, відповідно до якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти та оплатити його.
Відповідно до п.1.1 Договору, Покупець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах передбаченим даним Договором зобов'язується прийняти й оплатити техніку (Товар), кількість та асортимент якого визначений у специфікації.
Зв змістом п.2.1, загальна вартість Товару за даним Договором становить 1244174 грн.
Покупець зобов'язується оплатити Продавцю загальну вартість Товару згідно з п.2.1 Договору наступним порядком:
- У сумі , що дорівнює 5 % від загальної вартості Товару згідно з п.2.1 Договору - протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання сторонами Договору (п.2.2.1);
- У сумі , що дорівнює 95 % від загальної вартості Товару згідно з п.2.1 Договору - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами Договору (п.2.2.2);
Відповідно до п.2.4, оплата коштів за Договором вважається здійсненою з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.
Розділом 6 Договору погоджено - Форс-мажорні обставини.
Так, за змістом п.6.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань (окрім грошових) за Договором, якщо воно є наслідком форс-мажорних обставин. Сторони домовились, що форс-мажорними обставинами згідно цього Договору вважається обставини, визначені у ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР. Такі обставини повинні бути підтверджені відповідним сертифікатом ТПП України або її регіонального відділення.
Строк виконання зобов'язань за даним Договором зупиняється на строк, протягом якого діяли обставини непереробної сили, а також наслідки, викликані такими обставинами (п.6.2).
Кожна із сторін при виникненні обставин непереробної сили зобов'язана протягом 3 календарних днів з дати їх виникнення інформувати іншу сторону у письмовій формі про настання цих обставину (п.6.3).
Якщо неможливість повного або часткового виконання зобов'язань Сторонами буде існувати понад 30 календарних днів, то Сторони мають право ініціювати припинення дії цього Договору (п.6.4).
Як вбачається з наявного у матеріалах справи рахунку на оплату замовлення №717 від 27.01.2022, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг», відповідач зобов'язався поставити Фермерському господарству «Десна М» товар - трактор марки New Holland TDS у кількості 1 одиниці загальною вартістю 1 036 811,67 грн., у тому числі ПДВ - 207 362,33 грн.
На виконання досягнутих між сторонами домовленостей та умов укладеного у спрощений спосіб Договору купівлі-продажу позивачем було здійснено попередню оплату товару у розмірі 62 208,70 грн., що становить 5 % від загальної вартості товару.
Факт здійснення вказаного платежу підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією на безготівковий переказ коштів у національній валюті №225 від 28.01.2022.
Разом із тим, всупереч взятим на себе договірним зобов'язанням, відповідач поставку обумовленого товару не здійснив, у зв'язку з чим Фермерське господарство «Десна М» неодноразово зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» із вимогами про повернення сплачених авансових коштів за непоставлений товар.
Зокрема, позивач направляв відповідачу листи №15/03-22-2 від 15.03.2022, від 30.05.2023 та №0406/1 від 04.06.2024, в яких просив повернути суму попередньої оплати у розмірі 62 208,70 грн., посилаючись на неможливість подальшого виконання договірних зобов'язань та здійснення наступних платежів унаслідок настання форс-мажорних обставин, пов'язаних із військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням воєнного стану.
Крім того, 21.09.2024 Фермерське господарство «Десна М» звернулося до відповідача з Досудовою вимогою №1747/24-09, у якій просило протягом семи банківських днів з моменту її отримання повернути грошові кошти у сумі 62 208,70 грн., сплачені на підставі платіжної інструкції №225 від 28.01.2022 як попередня оплата у розмірі 5 % від вартості трактора відповідно до рахунку №717 від 27.01.2022 та Договору №41/67/395 від 27.01.2022.
Проте вказана вимога була залишена Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг» без належного реагування, а сплачені позивачем грошові кошти повернуті не були, що й стало підставою для звернення Фермерського господарства «Десна М» до суду з даним позовом.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, жодною стороною не спростовується факт укладення між ними Договору у спрощений спосіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, під укладенням господарського договору у спрощений спосіб мається на увазі обмін сторонами листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також підтвердження контрагентами прийняття до виконання замовлень.
Аналогічні положення наведені у частині 1 ст. 207 Цивільного кодексу України.
При цьому, згідно із частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладення договору має місце, якщо зі змісту документів можливо встановити виражений намір особи укласти конкретний договір та розуміння цією особою своїх зобов'язань у разі прийняття її пропозиції іншою особою; істотні умови майбутнього договору; адресата (адресатів) відповідної пропозиції; прийняття пропозиції на запропонованих умовах другою стороною або вчинення нею в межах строку для відповіді на оферту дій відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо).
Таким чином, зі змісту ст. 181 Господарського кодексу України вбачається, що прийняття пропозиції укладення договору можливе у вигляді конклюдентних дій, що у даному випадку відбулось шляхом надання Постачальником Покупцю рахунку на оплату товару та, відповідно, здійснення Покупцем оплати цього товару.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Тобто, Договір поставки (як і Договір купівлі-продажу) є двостороннім Договором, який передбачає обов'язок Покупця оплатить товар, що придбається, а на Постачальника покладений обов'язок поставити відповідний товар Покупцю, про що зазначено у ст. 662 Цивільного кодексу України, відповідно до якої продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
При цьому, за статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Вказане цілком унормовується із положеннями статей 526, 629 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, що отримав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений термін, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.
Умовою застосування ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (див. постанову Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 910/3016/23).
Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що договір між позивачем та відповідачем укладено у спрощений спосіб, обсяг зобов'язань його сторін встановлюється на підставі дій та повідомлень сторін, які підтверджуються наведеними вище документами, а також листуванням.
Як встановлено вище, позивач на підставі рахунку, виставленого відповідачем, здійснив перерахування на користь останнього суми попередньої оплати у розмірі 62208,70 грн.
Зазначена обставина підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями про безготівковий переказ коштів у національній валюті та не заперечується відповідачем, що свідчить про фактичне прийняття ним виконання грошового зобов'язання з боку позивача.
Разом із тим, у порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач поставку обумовленого товару позивачу не здійснив, доказів зворотного до матеріалів справи не надано.
У зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем своїх обов'язків, позивач реалізовуючи передбачене чинним законодавством право на захист своїх майнових інтересів, 04.06.2024 та 21.09.2024 направив на адресу відповідача відповідні письмові повідомлення-вимоги. У зазначених зверненнях позивач вимагав повернення сплаченої попередньої оплати у розмірі 62 208,70 грн. у строк 7 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.
При цьому направлення вказаних вимог здійснювалося позивачем на виконання положень статті 530 Цивільного кодексу України за місцезнаходженням відповідача, що свідчить про належне та добросовісне вчинення позивачем дій, спрямованих на досудове врегулювання спору та очікування добровільного виконання відповідачем свого грошового обов'язку.
Однак у встановлений строк вимоги позивача виконані не були, а грошові кошти у сумі попередньої оплати відповідачем не повернуті.
Суд звертає увагу, що предметом позову є стягнення коштів, які були сплачені за договором поставки товару але товар не був поставлений. Отже в цьому спорі має бути встановлено характер зобов'язання сторони, яка мала поставити товар.
Зокрема, чи існував такий обов'язок, місце поставки та строк. А у разі якщо такий обов'язок не було виконано відповідно до договору або закону, якою є міра відповідальності винної сторони, а саме: чи настає відповідальність у вигляді повернення коштів, сплачених за товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Надаючи оцінку доводам сторін щодо обставин виконання договору, суд враховує такі положення чинного законодавства.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 664 ЦК України визначено момент виконання обов'язку продавця передати товар.
Так, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Як витікає з наведених положень, якими врегульовано правову природу договорів купівлі-продажу та поставки, обов'язок продавця передати товар передує обов'язку покупця його прийняти.
Відтак, за відсутності врегульованого сторонами у письмовому договорі порядку отримання товару покупцем, господарський суд вважає, що саме на продавця покладено обов'язок вчинення дій, які б недвозначно свідчили про виконання наведеного в ст. 662 ЦК України обов'язку та ефективно призвели б до реалізації мети договору.
Водночас, до змісту обов'язку продавця передати товар входять дії, визначені ч. 1 ст. 664 ЦК України.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що Відповідачем безпосередньо після досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору або в розумні строки було здійснено дії на виконання свого обов'язку передати товар покупцеві.
Наведене, за відсутності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження неможливості здійснення Відповідачем дій, які б призвели до виконання свого обов'язку передати товар або поважності причин такої бездіяльності, свідчить про те, що наявні підстави вважати, що в діях продавця містяться ознаки відмови передати проданий товар
Відповідно до ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Покупцем реалізовано своє право визначене ст. 655 ЦК України шляхом подання , заяв, з яких витікає, що покупець має намір відмовитись від договору та повернути сплачені кошти.
Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Умовами Договору № 41/64 470 від 26.10.2021 не передбачено обов'язку та строку повернення суми попередньої оплати у разі непоставки товару, обов'язку сплати процентів на суму попердньої оплати та строку виконання такого зобов'язання.
У даному випадку та згідно умов договору, обов'язок відповідача щодо поставки товару виникає після здійснення позивачем повної оплати товару (порушення покупцем строків оплати товару не є предметом спору у цій справі, а тому посилання відповідача на такі обставини відхиляються колегією суддів), але повній оплаті передують дії саме відповідача щодо повідомлення покупця про готовність товару до відправки.
Тобто у даному випадку правовідносини сторін передбачали не дві окремі дії - оплату та поставку товару, а чотири взаємопов'язані послідовні етапи: здійснення покупцем часткової оплати товару породжувало для відповідача обов'язок повідомити покупця про готовність товару до відправлення; після такого повідомлення у покупця виникав обов'язок здійснити повну оплату товару; і лише після повного розрахунку у продавця виникав обов'язок поставити товар покупцю.
Як встановлено вище, позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо часткової оплати вартості товару, перерахувавши на рахунок відповідача 62 208,70 грн. Водночас відповідач не виконав свого зустрічного обов'язку та не повідомив покупця про готовність товару до відправлення. Отже, саме бездіяльність відповідача унеможливила подальше виконання позивачем обов'язку щодо остаточної оплати товару.
Суд враховує, що відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
При цьому, добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом ч. 3 ст. 509 цього Кодексу.
Добрасовість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження №61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 у справі №337/474/14-ц (провадження №61-15813сво18).
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22).
Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту (постанова Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі №920/739/17).
При цьому, у спірних правовідносинах саме відповідач був зобов'язаний вчинити активні дії щодо повідомлення покупця про готовність товару до поставки, що у подальшому, за умови здійснення покупцем остаточної оплати за товар, зумовило б виникнення у продавця обов'язку забезпечення передання товару покупцеві.
За результатами аналізу наявних у справі доказів судом першої інстанції вірно визначено правову природу сплаченої суми коштів в розмірі 62208,70 грн як передоплату, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов'язань.
Постановою Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18 зазначено, що правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.
Подібний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 27.08.2019 у справі №911/1958/18.
В свою чергу, невиконання відповідачем свого обов'язку з повідомлення покупця про готовність товару до поставки у строк, встановлений законом, не призводить до автоматичного виникнення у відповідача обов'язку з повернення суми попередньої оплати, а навпаки дає позивачу право вимагати виконання умов договору шляхом поставки товару або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, з аналізу норми ст. 693 Цивільного кодексу України вбачається, що внаслідок реалізації покупцем свого, передбаченого ст. 693 Цивільного кодексу України, права вимоги повернення суми попередньої оплати від продавця, у постачальника, що прострочив виконання своїх зобов'язань за договором поставки, припиняється зобов'язання поставки товару та на підставі норми Цивільного кодексу України виникає грошове зобов'язання перед покупцем щодо повернення суми попередньої оплати у встановлений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України строк.
При цьому, відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з позовних вимог Фермерського господарства «Десна М», останній посилається на те, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадженням воєнного стану на території України виникли форс-мажорні обставини, які, за твердженням позивача, були засвідчені Торгово-промисловою палатою України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, унаслідок чого виконання договірних зобов'язань стало неможливим. Зокрема, позивач зазначає, що продавець був позбавлений можливості здійснити поставку трактора, а сам позивач був змушений призупинити господарську діяльність.
Разом із тим колегія суддів зазначає, що наведені доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також усталеної правозастосовної практики, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати України або уповноваженого нею регіонального відділення, який є належним та офіційним документом, що засвідчує факт, характер, період дії та причинно-наслідковий зв'язок таких обставин із неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Сам по собі інформаційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 має загальний характер, не є індивідуальним актом, не містить висновку щодо конкретного договірного зобов'язання сторін у даній справі, не підтверджує неможливість виконання саме спірного Договору купівлі-продажу № 41/67/395 від 27.01.2022 та не може розглядатися як належний доказ настання форс-мажорних обставин у розумінні чинного законодавства.
Більше того, у матеріалах справи відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України.
Також колегія суддів враховує, що сам факт введення воєнного стану в Україні не є автоматичною підставою для звільнення сторони від виконання грошових або майнових зобов'язань, оскільки у кожному конкретному випадку підлягає доведенню:
- наявність форс-мажорних обставин саме для конкретного зобов'язання;
- причинно-наслідковий зв'язок між такими обставинами та неможливістю виконання;
- неможливість виконання зобов'язання в об'єктивному розумінні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що посилання позивача на форс-мажорні обставини є недоведеними належними та допустимими доказами у розумінні статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, а тому не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог у заявленому обсязі.
Так, відповідно до ст. 664, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Отже, у даному випадку саме відповідач мав би поінформувати позивача про готовність товару до передачі покупцеві у належному місці після оплати цього товару позивачем. Проте, як зазначалось вище, матеріали справи не містять доказів інформування позивача протягом майже року з моменту відповідної оплати товару.
Разом з тим, частинами 2, 3 ст. 532 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові (2); за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання (3).
Відповідно, твердження апелянта про неприйняття позивачем товару не підтверджено доказами, які б свідчили про відмову Покупця від прийняття товару або вчинення інших дій, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться актами цивільного законодавства, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару
При цьому, суд апеляційної інстанції у даному випадку підтримує і позицію місцевого господарського суду відносно того, що за відсутності врегульованого сторонами у письмовому договорі порядку отримання товару покупцем, саме на продавця покладено обов'язок вчинення дій, які б недвозначно свідчили про виконання наведеного в ст. 662 Цивільного кодексу України обов'язку та ефективно призвели б до реалізації мети договору.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Фермерського господарства «Десна М» в частині стягнення попередньої оплати в розмірі 62208,70 грн є цілком обґрунтованим та винесеним з дотриманням принципу справедливості.
Тому інші доводи апелянта, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони фактично свідчать про незгоду останнього з висновками суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, проте по суті їх не спростовують, та, з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Відносно позовних вимог про стягнення 3 % річних у сумі 515,19 грн. та 2323,00 грн. - інфляційних нарахувань, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про їх задоволення, з наступних підстав.
Так, в межах позовної заяви були заявлені вимоги про стягнення:
- 3 % річних у розмірі 515,19 грн за період прострочення виконання основного зобов'язання з 05.10.2024 по 31.12.2024 у сумі 448,72 грн. та за період з 05.10.2024-13.01.2025 у сумі 66,47 грн.;
- інфляційних втрат у розмірі 2323,00 грн за період прострочення виконання основного зобов'язання з жовтня 2024 року - листопад 2024 року.
Суд враховує , що як встановлено вище, між сторонами договору у редакції, доданій до позовної заяви не було укладено, а отже правові підстави для стягнення визначеної договором суми пені відсутні.
Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Враховуючи встановлені вище обставини відсутності в договорі сторін положень щодо строку виконання зобов'язання щодо передання товару та відмову покупця від договору, підстав для нарахування сум на попередню оплату визначених ст. 693 ЦК України також немає.
При цьому враховуючи загальних характер передбаченої наведеними положеннями відповідальності у вигляду сплати процентів, господарський суд не може виходити за межі позовних вимог і з підстав, які не були зазначені позивачем самостійно, обирати той чи інший момент виникнення права позивача на застосування передбаченої ст.ст. 536, 625, 693 ЦК України відповідальності.
Таким чином, позов в наведеній частині не підлягає задоволенню господарським судом.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» та скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2026 у справі №915/33/25 з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Фермерського господарства «Десна М» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» шляхом стягнення з останнього на користь позивача 62208,70 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.
Крім того, за положеннями ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2026 у справі №915/33/25 скасувати.
Позов Фермерського господарства «Десна М» задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» на користь Фермерського господарства «Десна М» 62208,70 грн. попередньої оплати за Договором купівлі-продажу № 41/67 395 від 27.01.2022.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» на користь Фермерського господарства «Десна М» 2 310,73 грн. за подання позовної заяви.
Стягнути з Фермерського господарства «Десна М» на корись Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» 167,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням повних реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Ярош А.І.