Справа № 638/25027/25
Провадження № 2/638/4333/26
13 травня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді - Шамраєва М.Є., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
До Шевченківського районного суду міста Харкова звернувся представник АТ «Акцент-Банк» з вказаним позовом, яким просить стягнути з відповідача борг в розмірі 28999.74 грн., який виник станом на 11.12.2025 року та судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до підписаної анкети-заяви № б/н від 11.10.2024 відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. 11.10.2024 відповідачем підписано заяву щодо встановлення кредитного ліміту. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40.8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. У зв'язку з невиконанням прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором у відповідача станом на 11.12.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 28999.74 грн., яка складається з наступного: 22126.08 грн. - заборгованість за кредитом, 6223.66 грн.- заборгованість за відсотками та 650 грн. - пеня, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь. У зв'язку з викладеним АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з даною позовною заявою та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 30.01.2026 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 11.02.2026 відкрито провадження у справі та прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
До суду надійшло клопотання представника АТ «Акцент-Банк» про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказів, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачу направлялась ухвала суду про відкриття провадження від 11.02.2026 за зареєстрованою адресою місця проживання, натомість до суду повернувся конверт з поштовим повідомленням «За закінченням терміну зберігання», відзиву або клопотань з процесуальних питань суду не надходило.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) зробила висновок, що «направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним».
Цю правову позицію неодноразово використовував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду на підтвердження належності вручення стороні судових рішень, які повернулися із відміткою «за закінченням терміну зберігання» чи «інші причини» (постанова від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, ухвала від 22.04.2021, ухвала від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18 та інші).
Окрім цього, у постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив: «у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі».
Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 у справі № 820/1400/17 зазначив: «до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій».
Схожу позицію висловив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 31.03.2021 у справі № 640/2371/20 та постанові від 29.04.2021 у справі № 826/12038/17.
Повернення листа за закінченням терміну зберігання свідчить про належне повідомлення відповідача й у третейському процесі (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 876/74/20).
Таким чином Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж - за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Також Верховний Суд в окремій ухвалі від 23.01.2019 зазначив, що «ані Закон про поштовий зв'язок, ані Правила надання послуг поштового зв'язку не передбачають для судових повідомлень, направлених рекомендованим листом, довідки із зазначенням причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання», яка засвідчується підписом працівника поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля. Зазначене за своїм сутнісним змістом не є причиною невручення, а є причиною повернення».
Суд ураховує в порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України указані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
11.10.2024 ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк» з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки, у зв'язку з чим йому було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
У вказаній анкеті-заяві відповідач зазначив свої персональні дані, зокрема прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, індивідуальний податковий номер, дані свого паспорту, адресу проживання, соціальний статус.
В анкеті-заяві зазначено, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг розміщені за посиланням www.a.-bank.com.ua складають між банком та відповідачем договір про надання банківських послуг.
Відповідач ознайомлений з договором про надання банківських послуг і додаткового тлумачення не потребує.
Також позичальник засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватись для вчинення правочинів та платіжних операцій. Позичальник визнає, що УЕП є аналогом власноручного підпису.
Також 11.10.2024 ОСОБА_1 підписала Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком на наступних умовах:
п. 3. Вид кредиту Кредитний ліміт на поточний рахунок;
п. 4. Тип кредиту Кредитування рахунку;
п. 5. Мета отримання кредиту споживчі цілі;
п. 6. Сума кредиту (ліміту) - від 1 000 грн до 200 000 грн. Ліміт до використання розраховується та встановлюється Банком виходячи з внутрішніх процедур Банку;
п. 7. Пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,4% на місяць;
п. 8. Строк кредитування (строк дії кредитного договору) 240 місяців;
п. 9. Порядок погашення - щомісяця, до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі не менше 5% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, та не менше 100 грн й не більше повного розміру заборгованості за Договором про споживчий кредит.
Крім того 11.10.2024 ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», чим ознайомилася з аналогічними умовами кредитування в АТ «АКЦЕНТ-БАНК».
Згідно з Довідкою за картами відповідачу був відкритий рахунок № НОМЕР_1 та видано картку № НОМЕР_2 , строком дії до грудня місяця 2031 року.
З довідки за лімітами, вбачається, що відповідачу за період з 11.10.2024 по 11.12.2025 встановлено кредитний ліміт у розмірі 22200 грн.
Випискою по картці від 11.12.2025 року № НОМЕР_3 за період 11.10.2024 - 11.12.2025 підтверджується відкриття ОСОБА_1 рахунку та що відповідач користувалася карткою та частково погашала заборгованість.
Згідно з Розрахунком заборгованості за договором № БН вiд 11.10.2024, укладеним мiж АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та клiєнтом ОСОБА_1 , заборгованість останньої станом на 11.12.2025 складає 28999.74 грн., яка складається з 22126.08 грн. - заборгованість за кредитом, 6223.66 грн.- заборгованість за відсотками та 650 грн. - пеня.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.
Згідно ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Згідно зі ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання (ст. 610, п. 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Одним із способів захисту майнових прав відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України є примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті обставин цієї справи, суд зазначає наступне.
Позивач належними, допустимими та достовірними доказами довів обставини щодо укладення між сторонами кредитного договору; належне виконання кредитодавцем своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором; неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань з повернення суми кредиту у розмірі 22126,08 грн. та сплати відсотків у розмірі 6223,66 грн., оскільки долучені позивачем до позовної заяви виписка з рахунку та розрахунок заборгованості є належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір.
Натомість відповідач всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не надав жодного доказу на спростування цих обставин.
Водночас, суд не може погодитися з вимогами позивача про стягнення пені з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває дотепер.
Таким чином, Цивільний кодекс України передбачає звільнення боржника від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки за таке прострочення.
З огляду на викладене, пеня у розмірі 650,00 грн, нарахована позивачем з порушенням вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, стягненню не підлягає, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні цих позовних вимог.
З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги частково та стягує з ОСОБА_1 на корить АТ «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за Кредитним договором б/н від 11.10.2024 у розмірі 28349,74 грн, з яких: 22126,08 грн. - заборгованість за кредитом; 6223,66 грн - загальний залишок заборгованості за відсотками, тоді як у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею у розмірі 650,00 грн. відмовляє за необґрунтованістю.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України cудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2368,10 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 247, 274-279, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного Товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.10.2024 у розмірі 28349 (двадцять вісім тисяч триста сорок дев'ять) грн. 74 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2368 (дві тисячі триста шістдесят вісім) грн. 10 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості щодо учасників справи:
позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місце знаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770,;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя М.Є. Шамраєв