Справа № 405/1540/26
провадження № 1-кс/405/970/26
05.05.2026 м. Кропивницький
Слідчий суддя Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю слідчого ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 23.10.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 72023110100000011 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, про арешт майна,-
встановив:
23.03.2026 до Подільського районного суду міста Кропивницького від старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_3 , за допомогою засобів поштового зв'язку, надійшло клопотання про арешт майна, яке 19.03.2026 тимчасово вилучено під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон марки Iphone 11 PRO, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , сім картка НОМЕР_3 , гроші на загальну суму 1700 євро купюрами номіналом по 50 євро, а саме: S 30707852002; PB 6209736199; RE 5580035426; EC 3943275632; WA 8498034406; SC 7817092968; SC 8919681906; SA 7035037835; PB 7911461005; WB 3846156912; WA 9791540803; EC 3965615185; купюрами номіналом по 100 євро, а саме: EB 0906557283; EB 0906557292; UA 4087208838; UD 3094442685; UA 6086665983; UC 6049694017; VA 3242942273; UB 123785287; UD 5128850781; SA 8052831833; RB 2905946906.
Клопотання про арешт майна слідчий обґрунтовує тим, що речі, які 19.03.2026 тимчасово вилучено під час обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мають ознаки речових доказів, а тому з метою забезпечення збереження вилученого майна як речового доказу, просить накласти на них арешт.
Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримала, просила задовольнити за підстав, які у ньому викладені.
Захисник - адвокат ОСОБА_6 заперечив відносно задоволення клопотання слідчого про арешт тимчасового вилученого за місцем проживання ОСОБА_4 , майна, за такого:
1.Підозра про яку повідомлено ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 191 КК України є необґрунтованою;
2.Ризики приховання, знищення та пошкодження майна відсутні і слідчим не доведено їх існуваня;
3.Слідчим не надано доказів того, що вилучений мобільний телефон є доказом у кримінальному провадженні;
4.Слідчим не обґрунтовано, чому не здійснено копіювання інформації, а відразу вилучено мобільний телефон;
5.З моменту звернення слідчого з клопотання арешт майна минуло 72 години, тому відсутні, на думку представника, підстави для подальшого утримання цього майна та накладення на нього арешту, а тому це майно підлягає поверненню власнику;
6.Ухвалою слідчого судді, якою надано дозвіл на обшук за місцем проживання ОСОБА_4 не надавався дозвіл на вилучення грошей;
7.Клопотання слідчого про арешт майна не містить посилання на те, що вилучені під час обшуку особисті гроші підлягають конфіскації
Захисник - адвокат ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив. В матеріалах справи є письмові заперечення у яких вказав про таке:
1.У клопотанні слідчого про арешт майна не наведено ризиків, які б свідчили про можливістю ОСОБА_4 вчинити протиправні дії відносно вилученого майна (знищення, приховування, спотворення, тощо), і доказів цього не надано;
2.Слідчим не обґрунтовано, чому ним не реалізовано право на копіювання інформації, яка міститься на вилученому мобільному телефоні, який належить ОСОБА_4 ;
3.Додані до клопотання матеріали, якими слідчим обґрунтовує клопотання про арешт майна не містять відомостей, які б свідчили про проведення НСрД та як наслідок обговорення злочинних намірів за допомогою мобільних терміналів;
4.Вилучені під час обшуку гроші у сумі 1700 Євро, які належать ОСОБА_4 , не мають значення для кримінального провадження у якості речового доказу і дозвіл на відшукання грошей за місцем проживання ОСОБА_4 ухвала слідчого судді не містить;
5.З моменту звернення слідчого з клопотання арешт майна минуло 72 години, тому відсутні, на думку захисника, підстави для подальшого утримання цього майна та накладення на нього арешту, а тому це майно підлягає поверненню власнику;
6.Відсутні докази щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 191 КК України.
Захисник - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечив відносно задоволення клопотання слідчого про арешт майна за такого:
1.Клопотання про арешт майна подано неналежним органом досудового розслідування, а тому просив повернути клопотання до Печерського районного суду м. Києва або Солом'янського районного суду м. Києва;
2.Ухвалою слідчого суддя на підставі якого проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 не надавався дозвіл на вилучення грошей;
3.Гроші за місцем проживання ОСОБА_4 вилучені до вручення йому повідомлення про підозру за ч. 5 ст. 191 КК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію захисників та додав, що вилучені за місцем його проживання гроші є його особистими заощадженнями, крім цього, ТОВ «Ганрбудлідер» не є єдиним його місцем роботи.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання слідчого про арешт майна, дослідивши матеріали, які надані слідчим в обґрунтування клопотання про арешт майна, врахувавши доводи слідчого, заперечення захисників та підозрюваного відносно клопотання слідчого, дійшов таких висновків.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими відділу ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 23.10.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 72023110100000011 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького від 16.03.2026 надано дозвіл на обшук квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_8 , за місцем проживання ОСОБА_4 , з метою відшукання: мобільних терміналів, якими користується ОСОБА_4 , жорстких дисків, флеш накопичувачів, чорнових записів, бухгалтерської документації, що стосується договору підряду № 308/21 від 19.01.2021 р.
19.03.2026 слідчим на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького від 16.03.2026 проведено обшук квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_8 , за місцем проживання ОСОБА_4 , в ході якого вилучено назване в клопотанні майно, яке постановою слідчого від 20.03.2026 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, що саме по собі не є вирішальним, однак у сукупності з іншими встановленими обставинами підтверджує наявність підстав вважати, що зазначене майно відповідає критеріям статті 98 КПК України.
Так, з наданого витягу з ЄРДР встановлено, що ОСОБА_4 набув процесуального статусу підозрюваного, однак саме письмове повідомлення про підозру сторонами не надано. Разом з тим, з огляду на предмет розгляду цього клопотання, зазначене не має вирішального значення, оскільки питання арешту майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України, не ставиться у залежність від перевірки обґрунтованості підозри.
Метою арешту тимчасово вилученого майна слідчим визначено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
При цьому для арешту майна з метою збереження речових доказів процесуальний закон не вимагає окремого доведення ризиків відчуження, приховування чи пошкодження майна; визначальним є встановлення наявності достатніх підстав вважати, що таке майно відповідає критеріям ст.98 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України).
Так, за версією органу досудового розслідування співзасновники ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» ОСОБА_9 ( НОМЕР_4 ) та ОСОБА_10 ( НОМЕР_5 ) є засновниками ПП «ЛІДЕР» (31563452) та ТОВ «ЛІС ТРАНС» (37824090). В свою чергу, ПП «ЛІДЕР» (31563452) та ТОВ «ЛІС ТРАНС» (37824090) використовують при веденні фінансово-господарської діяльності спільні IP-адреси (95.67.111.194; 212.42.77.73;212.42.77.154; НОМЕР_6 ; 212.42.77.73) з наступними суб'єктами-контрагентами ТОВ «ВІЛАРС ГРУП» (44028177), ТОВ «ДОРБУД СЕРВІС» (40593676), ТОВ «РОАД-ЛАЙН» (39272818). Також, у ТОВ «РОАД-ЛАЙН» (39272818) бухгалтером значиться ОСОБА_11 , який також є бухгалтером ТОВ «ТНУ» (42958761) та ТОВ «ІНФОДОРЕКСПЕРТ» (42952581), засновником яких є директор та співзасновник ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» ОСОБА_4 ( НОМЕР_7 ).
Крім цього, директор ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР» ОСОБА_4 за попередньою змовою з посадовими особами ТОВ «ВІЛАРС ГРУП», ТОВ «Дорбуд Сервіс» (код ЄДРПОУ 40593676), ПП «Лiдер» (код ЄДРПОУ 31563452), ТОВ «Роад-Лайн» (код ЄДРПОУ 39272818), ТОВ «Ліс Транс» (код ЄДРПОУ 37824090), ТОВ «Лівайн торг» (код ЄДРПОУ 41449359) та низки інших підприємств з ознаками фіктивності та ризиковості, в порушення вимог статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі», нівелюючи принципами максимальної економії та ефективності, шляхом внесення до звітних форм недостовірних даних щодо виконання робіт, вартості витратних матеріалів та зловживання службовим становищем, розтратили за період 20.01.2021 - 12.09.2023, бюджетні кошти на суму 40 697 964,22 грн.
Слідчим також наголошується на тому, що під час досудового розслідування проводились негласні слідчі (розшукові) дії, якими встановлено, що свої злочинні наміри ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 , обговорювали використовуючи мобільні термінали.
З огляду на характер кримінального правопорушення, яке розслідується, а також на те, що за версією сторони обвинувачення ОСОБА_4 є директором ТОВ «ГРАНБУД ЛІДЕР», тому вилучений мобільний телефон із сім карткою, можуть містити в собі інформацію, яка має значення для кримінального провадження.
Крім того, з урахуванням доводів слідчого про використання учасниками ймовірного протиправного механізму, мобільних терміналів для обговорення обставин вчинення кримінального правопорушення, на вилученому мобільному телефоні можуть міститися відомості про листування, дзвінки, електронні повідомлення, передані файли, а також видалені дані, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Також слідчим суддею враховується і те, що постановою слідчого від 23.03.2026 призначено комп'ютерно-технічну експертизу відносно мобільного телефону марки мобільний телефон марки Iphone 11 PRO, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , сім картка НОМЕР_3 .
Вирішуючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя дійшов до висновку, що вилучений в ході обшуку мобільний телефон, має значення для кримінального провадження як докази, оскільки ОСОБА_4 є підозрюваним у цьому кримінальному провадженні; вилучений мобільний телефон необхідний для проведення призначеної у кримінальному провадженні експертизи; за наведеного слідчим суддею встановлено про наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно має значення для кримінального провадження та можливість його використання в якості речового доказу та відповідність його критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Водночас, слідчий суддя відхиляє наведені у судовому засіданні пояснення захисників, щодо підстав для відмови у задоволенні клопотання за таких обставин:
1.Ухвалою слідчого судді від 16.03.2026, якою надано дозвіл на обшук у житлі за місцем проживання ОСОБА_4 зазначалось, що органом досудового розслідування здобути докази, які можуть свідчити про причетність до вчинення злочину саме ОСОБА_4 тому, слідчим обґрунтовано зазначено про існування ризиків приховування, знищення та інших протиправних дій з боку підозрюваного, у разі повернення тимчасово вилучених речей. Крім цього, названою ухвалою також надано дозвіл на відшукання мобільних терміналів, якими користується ОСОБА_4 . Огляд слідчим мобільного телефону та не встановлення під час попереднього огляду інформації та документів в них, які слідчий планував відшукати, не є вирішальним, тобто таким, що остаточно свідчить про відсутність на них цих відомостей та інформації. З метою встановленнях усіх даних, які містять в цих речах, слідчим постановою від 23.03.2026 призначено комп'ютерно-технічну експертизу;
2.Доводи захисників щодо спливу сімдесяти двох годин слідчий суддя враховує, однак не вважає їх безумовною підставою для відмови у накладенні арешту.
Так, 23.03.2026 до Подільського районного суду міста Кропивницького від старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_3 , за допомогою засобів поштового зв'язку, надійшло клопотання про арешт майна, яке 19.03.2026 тимчасово вилучено під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон марки Iphone 11 PRO, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , сім картка НОМЕР_3 . Згідно відомостей по трекінгу поштового відправлення 2500601210363 з офіційного веб сайту Укрпошти (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), вказане поштове відправлення було подано 20.03.2026, тобто у строк, передбачений ч. 5 ст.171 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 173 КПК України ухвала про арешт тимчасово вилученого майна постановлюється слідчим суддею не пізніше сімдесяти двох годин із дня надходження до суду клопотання, інакше відповідне майно повертається особі, у якої його було вилучено.
Дійсно, клопотання слідчого про арешт майна розглянуто понад строки, тобто 05.05.2026, які визначені ч. 1 ст. 172 КПК України, однак це зумовлено виключно поведінкою учасників справи, оскільки саме на підставі клопотання слідчого розгляд справи, який був призначено на 24.03.2026 не відбувся у зв'язку із направлення слідчим клопотання про відкладення, 01.04.2026 у розгляді клопотання оголошено у зв'язку із надходженням клопотання сторони захисту про ознайомлення, 08.04.2026 у судовому засіданні оголошено перерву за клопотанням захисника ОСОБА_5 , 13.04.2026 розгляд справи не відбувся у зв'язку із надходженням заяви про відвід, у задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 23.04.2026, 28.04.2026 судове засідання не відбулось у зв'язку із знеструмленням приміщення суду, 30.04.2026 відкладено розгляд справи у зв'язку із надходженням заяви від захисника ОСОБА_5 . Однак, це не свідчить, що на таке майно не може бути накладено арешт, тим більше коли вирішується доля арешту майна в якості речового доказу. Незважаючи на пропущення строків, значення такого майна як доказу для встановлення суттєвих обставин кримінального провадження не втрачається, а тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту.
Так, з одного боку порушення передбаченого частиною 6 статті 173 КПК строку, є юридичним фактом, з яким закон пов'язує припинення режиму тимчасового вилучення майна (пункт 3 частини 1 статті 169 КПК «Припинення тимчасового вилучення майна»), встановлює обов'язок негайно повернути майно особі, в якої воно було тимчасово вилучене, а з іншого - не є підставою для відмови в арешті майна.
Правові інститути тимчасово вилученого майна (глава 16 КПК) та арешту майна (глава 17 КПК) є пов'язаними, але відносно самостійними, з різними цілями та правовими наслідками. Отже, вирішення питання щодо арешту майна залежить від того, чи має воно значення в кримінальному провадженні, а не від процесуального строку розгляду відповідного клопотання. У протилежному випадку вирішення питання щодо арешту майна (арешт майна чи відмова в арешті майна) залежно від строків розгляду клопотання матиме формальне значення та суперечитиме суті та призначенню правового інституту арешту майна.
Водночас, на переконання слідчого судді, саме по собі порушення строку розгляду клопотання слідчого про арешт майна не може бути підставою для відмови у його задоволенні або для відмови від розгляду такого клопотання. Законодавець чітко визначив випадки, за яких слідчий суддя має відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, зокрема у ч. 3 ст. 132 КПК України та ч. 1 ст. 173 КПК України, і серед таких підстав відсутня така, як розгляд клопотання після спливу встановленого строку.
При вирішенні цього питання слідчий суддя враховує, що вилучене майно постановою слідчого вже визнано речовими доказами, а щодо мобільного телефону призначено комп'ютерно-технічну експертизу, проведення якої об'єктивно потребує збереження самого мобільного телефону.
Отже, незалежно від дотримання строку, передбаченого ч. 6 ст. 173 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний перевірити, чи існують на момент розгляду клопотання достатні правові підстави для арешту майна.
За результатами такої перевірки встановлено, що вилучений мобільний телефон відповідає критеріям речових доказів у розумінні ст. 98 КПК України, а його арешт є необхідним для забезпечення збереження доказів та проведення призначених експертних досліджень.
Тому сам по собі пропуск строку розгляду клопотання не є безумовною підставою для відмови у його задоволенні;
3.Згідно із ч. 1 ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Повноваження слідчого передбачені ч. 2 ст. 40 КПК України.
Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження.
Згідно з ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
Постановами слідчого від 23.03.2026 призначено комп'ютерно-технічні експертизу відносно вилученого мобільного телефону.
Відповідно до п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, строк проведення експертизи встановлюється керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) і не повинен перевищувати 90 календарних днів.
У разі значного завантаження експерта (за наявності у нього на виконанні одночасно понад десять експертиз, у тому числі комісійних та комплексних) більший розумний строк установлюється за письмовою домовленістю з органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів.
Тобто, слідчий не має повноважень визначити строки проведення відповідної експертизи, а лише погоджується з експертною установою щодо строку її проведення. Тому твердження представника власника майна, щодо затягування строків проведення експертизи саме слідчим, є безпідставним.
Так, законодавцем встановлено стислі строки звернення з клопотання про арешт майна, яке тимчасово вилучено на підставі ухвали слідчого судді під час обшуку. В даному випадку, це є наступним днем після обшуку, який проведено 19.03.2026, а клопотання слідчим подано 20.03.2026. Частиною 2 ст. 171 КПК України зобов'язано слідчого, прокурора навести у клопотанні про арешт майна відомості, які вимагає вказане положення закону. Також зазначено, що до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Отже, на момент подачі клопотання про арешт майна, підготовка якого також вимагало певного часу, слідчим дотримано вимоги процесуального закону.
Однак, відповідно до ч. 4 ст. 172 КПК України під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.
В даному випадку, з метою встановлення інформації, в тому числі видаленої, на вилученому мобільному телефоні, слідчим постановою від 23.03.2026 призначено комп'ютерно-технічну експертизу.
Отже, в даному випадку, слідчим, з метою встановлення усіх обставин кримінального провадження, реалізовано право проведення такої слідчої дії, як призначення експертизи, а саме комп'ютерно-технічної, а не копіювання інформації з вилученого мобільного телефону. Копіювання інформації з вилученого телефону є правом, а не обов'язком слідчого. Тому, з метою досягнення цілей кримінального провадження, слідчий має отримати висновок експерта відносно вилученого мобільного телефону, враховуючи, що слідчим поставлено перед експертом питання щодо копіювання усієї, в тому числі і вилученої інформації.
З огляду на це, слідчий суддя вважає, що наразі у контексті потреб досудового розслідування існує необхідність у проведенні детального огляду вмісту вилученого мобільного телефону, в тому числі шляхом проведення експертного дослідження, яке дозволить у повному обсязі скопіювати наявні на них файли та перевірити на предмет наявності видалених.
У такому випадку суттєвим для отримання такої інформації є наявність самого пристрою, який становитиме предмет дослідження відповідного експерта, що узгоджується із положеннями п. 13.3 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5).
Тому, враховуючи обставини вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень, механізму їх вчинення та дії ймовірно причетних осіб, слідчий суддя доходить висновку, що відомості, які можуть бути виявлені на вилученому мобільному телефоні, можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Відповідно мобільні телефони, як матеріальні носії цих відомостей, також мають ознаки речового доказу і можуть бути використані сторонами кримінального провадження як таке процесуальне джерело доказів.
Слідчий суддя враховує, що розгляд клопотання відбувся не одразу після вилучення майна, що зумовлено об'єктивними обставинами, зокрема відкладенням судових засідань, оголошенням перерв, заявленням відводу слідчому судді. Разом з тим, зазначені обставини не впливають на збереження доказового значення вилученого майна та не усувають необхідності його арешту.
Сам по собі факт того, що під час проведення обшуку слідчим не було здійснено копіювання інформації з вилучених електронних пристроїв, не свідчить про незаконність їх вилучення, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України вилучення таких пристроїв допускається у разі необхідності проведення експертного дослідження.
У даному випадку постановами слідчого призначено комп'ютерно-технічні експертизи, що об'єктивно потребує дослідження саме оригінальних носіїв інформації;
4.Доводи представника власника майна про те, що під час обшуку слідчим не було здійснено копіювання інформації, яка міститься на вилученому мобільному телефоні, самі по собі не спростовують наявності підстав для накладення арешту на це майно.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 168 КПК України, у випадку коли надання електронного пристрою разом з інформацією, що на ньому міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, вилучення такого пристрою допускається.
Як встановлено слідчим суддею, постановою слідчого від 23.03.2026 призначено комп'ютерно-технічну експертизу щодо нього, а тому наявність у розпорядженні органу досудового розслідування саме оригінальних носіїв інформації є необхідною для досягнення мети такого дослідження.
Сам по собі факт нездійснення копіювання інформації під час обшуку не свідчить про відсутність у вилученого майна ознак речового доказу та не усуває необхідності його збереження шляхом накладення арешту.
5. Так, ухвалою слідчого судді від 16.03.2026, якою надано дозвіл на проникнення до житла за місцем проживання ОСОБА_4 не надавався дозвіл відшукання грошей, однак, ч. 7 ст. 236 КПК України вказує на можливість вилучення речей та документів, незалежно від того чи надавався такий дозвіл слідчим суддею чи ні, у разі, якщо слідчим буде встановлено, що такі речі, документи, гроші мають значення для кримінального провадження як доказ.
6. При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення речових доказів слідчий суддя не має права перевіряти підозру про яку повідомлено ОСОБА_4 на предмет її обґрунтованості, тому такі твердження захисту є неспроможними.
У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
Інші доводи захисників були предметом перевірки слідчого судді, однак не спростовують встановлених підстав для накладення арешту на майно та не впливають на висновки суду.
Проте, слідчий суддя вважає слушними доводи сторони захисту про те, що в клопотанні про арешт майна, слідчий просить накласти арешт на вилучене майно, в тому числі гроші, з метою збереження речових доказів, оскільки, в клопотанні про арешт майна слідчим не наведено достатніх підстав вважати, що такі гроші є речовими доказами.
Крім того, слідчий суддя враховує, що у поданому клопотанні слідчий просив накласти арешт на вилучені грошові кошти виключно з метою забезпечення збереження речових доказів, тобто з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. Водночас будь-яких посилань на необхідність накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, спеціальної конфіскації чи забезпечення цивільного позову клопотання не містить.
Слідчий суддя при розгляді клопотання не вправі самостійно змінювати або доповнювати підстави арешту майна, які визначені стороною обвинувачення, а має перевіряти наявність підстав саме у межах заявленого клопотання та наведеного його обґрунтування. Оскільки стороною обвинувачення не наведено обставин, які б свідчили про необхідність арешту вилучених грошових коштів з інших підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя позбавлений можливості оцінювати питання накладення арешту на це майно поза межами доводів клопотання.
Також вилучені під час обшуку гроші не є заздалегідь ідентифікованими, матеріали клопотання не містять відомостей про походження вилучених коштів, їх індивідуальні ознаки, зв'язок із предметом кримінального правопорушення або обставини їх використання у ймовірному протиправному механізмі. Сам факт вилучення грошових коштів у підозрюваного не свідчить автоматично про їх належність до речових доказів. Визнання слідчим вилучених грошей постановою від 20.03.2026 речовими доказами, за умови відсутності обґрунтування цього, не є безумовною підставою вважати, що ці гроші є речовими доказами.
За наведеного, слідчий суддя вважає про відсутність підстав для накладення арешту на гроші на загальну суму 1700 Євро, які належать ОСОБА_4 , а тому таке майно має бути невідкладно повернуто власнику.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
На переконання слідчого судді, на даному етапі досудового розслідування, накладення арешту на вилучене майно, з метою збереження речових доказів, є необхідним для виконання вищенаведених завдань кримінального провадження щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення.
Слідчий суддя перевірив можливість досягнення мети досудового розслідування менш обмежувальними заходами, зокрема шляхом копіювання інформації, однак дійшов висновку, що у даному випадку це не забезпечить повноти дослідження, зокрема з урахуванням необхідності перевірки наявності видалених даних, їх можливого відновлення, а також проведення повноцінного експертного дослідження.
Такий арешт пов'язаний з втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Водночас, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у розслідуванні кримінальних правопорушень проти власності.
Слідчий суддя дійшов висновку, що втручання у право мирного володіння майном у цьому випадку є тимчасовим, переслідує легітимну мету забезпечення збереження речових доказів та проведення необхідних експертних досліджень, а тому є необхідним, розумним та співмірним меті забезпечення збереження речових доказів і належного проведення досудового розслідування.
Окрім того, таке втручання стосуватиметься виключно конкретного майна, яке має важливе значення для досудового розслідування, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Слідчий суддя також вважає необхідним заборонити користування та розпорядження вилученим мобільним телефоном із сім карткою, оскільки їх повернення у володіння чи надання можливості власнику вільно ними користуватися або розпоряджатися до завершення необхідних слідчих дій та експертного дослідження може призвести до зміни, видалення, перезапису, пошкодження, приховування чи відчуження відповідного майна. Щодо електронних носіїв (мобільного телефону) така заборона обумовлена ризиком втрати інформації, у тому числі видалених файлів, метаданих, історії листування та інших цифрових слідів, що може перешкодити встановленню обставин кримінального провадження та досягненню мети арешту майна.
За наведених підстав клопотання слідчого про арешт майна є таким, що підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 170-173, 369-372 КПК України,-
постановив:
Клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке 19.03.2026 тимчасово вилучено під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон марки Iphone 11 PRO, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , сім картка НОМЕР_3 .
Заборонити користування та розпорядження усім переліченим майном.
У задоволенні клопотання в частині накладення арешту на гроші на загальну суму 1700 євро купюрами номіналом по 50 євро, а саме: S 30707852002; PB 6209736199; RE 5580035426; EC 3943275632; WA 8498034406; SC 7817092968; SC 8919681906; SA 7035037835; PB 7911461005; WB 3846156912; WA 9791540803; EC 3965615185; купюрами номіналом по 100 євро, а саме: EB 0906557283; EB 0906557292; UA 4087208838; UD 3094442685; UA 6086665983; UC 6049694017; VA 3242942273; UB 123785287; UD 5128850781; SA 8052831833; RB 2905946906 - відмовити.
Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.
Роз'яснити, що арешт майна може бути скасований в порядку, визначеному статтею 174 КПК України.
Копію ухвали, негайно після її постановлення вручити учасникам справи.
Ухвала може бути оскарження безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_15