Справа № 711/2450/26
Номер провадження 3/711/703/26
13 травня 2026 року м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Олійник В.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, РНОКПП НОМЕР_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП,
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 984305 - 08.03.2026 о 15.00 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 984442 - 08.03.2026 о 15.00 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 984443 - 08.03.2026 о 15.20 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 в присутності малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні особа стосовно якої складені протоколи про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнав. Пояснив, що 08.03.2026 виник повторний конфлікт з дружиною. А саме, вона два дні обіцяла приїхати побачитись з сином до нього додому, але весь час переносила зустрічі. 08.03.2026 також обіцяла приїхати зранку, потім перенесла зустріч на 16:00 год. Проти побачень з сином він не заперечував жодного разу. Коли ОСОБА_2 прийшла о 15:20 год., вона не знімаючи верхнього одягу та не роззуваючись одразу почала вдягати сина. Він запитав навіщо, вона сказала що сама розбереться. Він сказав, що син має спочатку поїсти те, що вже було приготовано на столі, бо він голодний. Син також просив матір дати можливість поїсти, проте ОСОБА_2 продовжувала насильно його вдягати. В цей момент хтось подзвонив у двері, він пішов відчиняти, коли подивився у дверний глазок, то його хтось свідомо закрив, щоб не було видно хто прийшов. На його питання хто там, ніхто не відповідав. Потім дружина, разом з сином на руках, його відштовхнула від двері і намагалась відчинити її, але в коридорі було темно і в неї не виходило. В цей час та особа, що стояла за дверима, почала нецензурно лаятись та наносити удари по дверях, намагаючись вибити її. Він стояв осторонь, лише спостерігав за цим, коли він взяв телефон і намагався викликати поліцію, дружина повідомила, що вони вже викликали поліцію, повідомивши що нібито він вчиняє домашнє насилля. Отже, коли подзвонили в дверний дзвоник ще раз, і повідомили що це поліція, дружина ОСОБА_2 почала голосно кричати та казати, що її тут незаконно утримують. Він, не торкаючись до неї, підійшов до дверей і відчинив поліції, першою до квартири забігла знайома ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_5 , яка закривала дверний глазок і вибивала двері, і почала наносити йому удари руками по тілу та обличчю. Поліцейські, які були позаду неї, це все бачили та зняли на свої боді камери. Коли поліцейські заспокоїли ОСОБА_2 та її знайому ОСОБА_5 , які продовжували нецензурно лаятись, ображаючи його різними нецензурними словами, з'ясували, що він абсолютно тверезий, спокійний, дитина перебуває у нормальних умовах, на столі приготований обід. Його син в цей час сидів у нього на руках, міцно притискаючись до нього. До своєї матері ОСОБА_2 іти не хотів. Вона при поліцейських намагалась силою відібрати його в нього, проте син міцно тримався за нього, а поліцейські знову попросили ОСОБА_2 негайно заспокоїтись та вести себе адекватно. Після чого поліція відібрала у всіх пояснення, а ОСОБА_2 порадившись з своєю знайомою ОСОБА_5 , вирішили писати заяву про те, що нібито він вчиняв насильницькі дії по відношенню до неї та її старшого сина 2015 р.н. (від першого шлюбу), потім всі розійшлись. Як доказ того, що він не чинив ніякого насилля, є те що малолітнього сина, якому чотири роки, залишили з ним. Якби він вчиняв будь-які насильницькі дії чи був в агресивному стані, то ніхто б не дозволив залишати маленьку дитину з ним. Жодних доказів насилля ОСОБА_2 не було пред'явлено працівникам поліції, ні синців чи порваних речей. А протокол що складений від імені його сина ОСОБА_6 про домашнє насилля - не відповідає і не може відповідати фактичним обставинам. Також просить суд взяти до уваги, що про всі випадки порушень, що пов'язані з неналежним відношенням та вихованням його сина ОСОБА_6 , які здійснює його мати ОСОБА_2 , він офіційно повідомляє орган опіки. З метою помсти на його звернення до служби у справах дітей, вона через поліцію намагається виставити його в негативному світлі, постійно провокує на конфлікт, ображає та принижує його честь та гідність. Тому, цей випадок з нібито домашнім насиллям, вже не перший у ОСОБА_2 , це вже втретє вона безпідставно викликає працівників поліції, які приїжджають, а виклик нічим не підтверджується. Востаннє ОСОБА_2 викликала поліцію за декілька днів до цього, а саме 27 лютого 2026 року і повідомила, що нібито він вдома у себе вчиняє насилля над нею, хоча його в той день взагалі вдома не було, а ОСОБА_2 він взагалі не бачив. Коли поліція подзвонила йому на мобільний і переконалась у тому, що він не дома, то одразу конфлікт був вичерпаний. З проблемою безпідставних викликів, що робить його дружина, він офіційно звертався до Головного управління національної поліції у Черкаській області, доказ цього додає. Коли вони бачяться із ОСОБА_2 , то майже завжди вона перебуває в стані алкогольного сп'яніння, спеціально провокує його, принижує, ображає, щоб він якось відреагував, проте він жодного разу, ані психологічного, ані фізичного насилля над нею чи будь-ким не вчиняв. Дитина залякана, з нею іти нікуди не хоче, так як останній місяць, коли ОСОБА_6 був з нею, він весь час був зачинений з старшим братом у кімнаті в якійсь квартирі, які ОСОБА_2 постійно змінює, на вулицю він не виходив, в дитячий садок вона його місяць не водила, щеплення пропустила, а старший син постійно пропускає школу, це все може підтвердити служба у справах дітей. В зв'язку з вище викладеним просить суд врахувати ці пояснення та приєднати до справи наступні письмові докази: скрін переписки з месенджера, в якому знайома ОСОБА_2 відкрито йому погрожує вбивством, в зв'язку з чим він не відчиняв двері до приїзду поліції; звернення до поліції про вжиття заходів щодо ОСОБА_2 на безпідставні виклики та повідомлення про злочин; характеристика його з роботи, де він офіційно працює; довідка про доходи. Отже, ні в той день коли складені протоколи, а ні в будь-який інший день він не вчиняв ніякого насилля, він дуже любить свого сина і ніколи такого б собі не дозволив. Це саме він написав і у первинних поясненнях, тому вважає що у його діях не було складу адміністративного порушення. ОСОБА_2 добровільно, за своїм власним бажанням приїхала до нього додому під приводом погуляти з дитиною, але фактично вона за попередньою змовою з своєю подругою вирішили насильно викрасти дитину, яка за своїм бажанням та з дозволу органу опіки у той час перебувала з ним. По приїзду поліції, було перевірено його на стан сп'яніння та можливої небезпеки, проте ні того, ні іншого в нього не виявлено і дитина залишилась з ним. Орган опіки і поліція враховує умови, які кращі для дитини, а не для когось. Але є очевидні факти, які доводять, що ОСОБА_2 не належно відноситься до дитини, не доглядає її, не розвиває. Зустрічатись з дитиною він не забороняю, а навпаки запрошує, проте вона уникає зустрічей. Наголошує, що вона не працює, не зареєстрована, перебуваючи з ним у шлюбі, проживає з своїм коханцем, вживає щодня алкогольні напої, а він ще має нести адміністративну відповідальність за нібито домашнє насилля вчинене у нього ж вдома, особі яка з ним не проживає. ОСОБА_2 до лікарні не зверталась, ніяких синців, подряпин не має, тобто будь-які докази насилля відсутні, окрім її власних слів. У його діях відсутній склад домашнього насильства, внаслідок якого могла б бути завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю ОСОБА_2 , або дітей. Крім того, просить суд взяти до уваги те, що він ніколи в житті не чинив ніякого насилля, тим більше по відношенню до дітей та своєї дружини. Вказане ОСОБА_2 не відповідає дійсності, що можу довести відеозаписом, який він майже весь час здійснював після приїзду ОСОБА_2 до мене додому 08.03.2026. Все про що вказував він у своїх поясненнях підтверджується цим відеозаписом. На відео чітко видно, що він знаходиться на відстані від ОСОБА_2 , не наближаєттся до неї. Так, вони сперечаємось, але без ніякого психологічного тиску та ображень з його боку. В свою чергу ОСОБА_2 , все також знімає на свій телефон. На відео чітко чутно, що хтось гучно стукає в двері та дзвонить безперервно у дзвінок, намагаючись вибити двері. Весь цей час його дружина нічого не говорить про будь-яке насилля чи психологічний тиск з його боку, але сама двері не відчиняє, не просить його щоб він це зробив. Вона з насолодою спостерігає, як її подруга гатить у двері і нецензурно ображає його, але в любому випадку він стою осторонь, і не наближається до ОСОБА_2 , не душить її та нічого у неї не забирає, вона весь цей час також знімає усе на телефон. На відео видно, що він просить подругу ОСОБА_2 , на ім'я ОСОБА_5 , не бити у двері і не лізти у їх сімейні відносини, але вона ніяк не реагує. Лише сказала, що вже викликала поліцію, на що він сказав добре. Через декілька хвилин приїхала поліція, він відчинив двері і першою вбігла ОСОБА_5 і почала наносити йому удари по обличчю та тілу, потім поліцейський відтягнув її від нього і просив їх заспокоїтись. Крім того, ще хотів би звернути увагу на інформацію, яка надана поліцією відносно виклика на лінію 102, на яку зателефонувала подруга ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_5 . В повідомленні вказується, що ОСОБА_1 , тобто він зачинився і чинить насилля над дітьми та дружиною в стані наркотичного сп'яніння. По перше, особа яка викликала поліцію на ім'я ОСОБА_5 , безпосередньо не знаходилась у квартирі і не могла знати, що саме там відбувається і в якому стані він перебуває. По друге, він не вживає наркотичні засоби і був у нормальному тверезому стані, що підтверджують працівники поліції, які бачили в якому він знаходиться стані, без ніякої агресії та абсолютно тверезий, на відміну від його дружини та її подруги ОСОБА_7 . Це підтверджується і тим, що малолітню дитину ОСОБА_8 залишили з ним, був би він у якомусь незрозумілому стані, то ніхто дитину йому б не лишив. В свою чергу хотів би додати, що ОСОБА_2 робить такі дії для того, щоб позбавити його можливості бачитись із сином ОСОБА_6 . Він з 01 квітня 2026 року по цей день жодного разу не бачив і не чув навіть по телефону свого сина, ОСОБА_2 заборонила йому спілкуватись з ним. На що мною було подано позов до суду. З огляду на викладене, просить суд закрити провадження у адміністративній справі № 711/2450/26 за ч.2 ст.173-2 КпАП України, відносно нього - ОСОБА_1 за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні представник особи стосовно якої складено протоколи про адміністративні правопорушення адвокат Рижай А.А. пояснила, що в даному випадку наявний конфлікт між подружжям, щодо визначення місця проживання їх неповнолітньої дитини. Наразі дане питання вирішується в судовому порядку. Саме через це, ОСОБА_2 під час зустрічей з її довірителем ОСОБА_1 створює штучні конфліктні ситуації, після чого викликає поліцейських, з метою фіксації нібито неправомірної поведінки її клієнта. Саме такий випадок був 08.03.2026, що стало підставою для складання протоколів про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 . З огляду на викладене, просить суд провадження за ч.1,2 ст.173-2 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити за відсутності в його діях складу адміністративних правопорушень.
До початку судового засідання від потерпілої особи ОСОБА_2 та її представника Семенюк О.Г. надійшла заява про розгляд справи стосовно ОСОБА_1 без їх участі.
Заслухавши особи стосовно якої складені протоколи про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 та його представника Ружай А.А., дослідивши письмові матеріали провадження та відеозапис долучений стороною захисту, приходжу до наступного:
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Частина 1 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого
Частина 2 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Згідно ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року, під домашнім насильством слід вважати будь-які діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
При цьому, психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, а фізичне насильство є формою домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Водночас, фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
У відповідності до ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється в тому числі і на осіб, які спільно проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.
Відповідно до ст.ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення серії ВАД № 984305, серії ВАД № 984442, серії ВАД № 984443 - 08.03.2026 о 15.20 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 в присутності малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які являються малолітніми, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається, саме в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї. Таким чином обов'язковою умовою настання відповідальності за цією статтею є, зокрема, вчинення дій, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що саме ОСОБА_1 вчинив будь-які дії (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілої та малолітніх потерпілих, чим вчинив домашнє насильство, на підтвердження чого, суду було надано: протоколи про адміністративні правопорушення, електронний рапорт; протокол прийняття заяви про вчинене кримінального правопорушення від ОСОБА_2 ; письмові пояснення ОСОБА_2 ; письмові пояснення ОСОБА_9 ; письмові пояснення ОСОБА_1 ; копії свідоцтв про народження ОСОБА_10 .
В ході судового розгляду справи встановлено, що особа стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 та заявниця ОСОБА_2 є подружжям та між ними існують тривалі неприязні стосунки, які пов'язані з суперечками, щодо встановлення місця проживання спільної дитини. Нараз дане питання вирішується в судовому порядку, через що між вказаними особами виникають постійні конфліктні ситуації, які носять особистий характер.
В ході судового розгляду справи, ОСОБА_1 категорично заперечив проти вчинення будь-яких проти правних дій стосовно ОСОБА_2 та неповнолітніх дітей. В такій ситуації протоколи про адміністративні правопорушення не можуть бути визнані належними доказами по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.
Інших доказів суду не надано.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).
Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.
Оскільки в ході судового розгляду суду не надано достатніх та допустимих доказів вчинення ОСОБА_3 вищевказаних порушень, а тому відсутня складова адміністративних правопорушень передбачених ч.1,2 ст.173-2 КУпАП.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суддя вважає, що відсутні докази на підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого статті ч.1,2 ст.173-2 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.173-2 ч.2, 247, 254, 256, 279, 283 КУпАП,
Провадження по справі про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1,2 ст.173-2 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: В. М. Олійник