Справа № 572/606/26
Провадження № 2/571/420/2026
14 травня 2026 року с-ще Рокитне
Рокитнівський районний суд Рівненської області у складі:
головуючої судді Качмар М.Я.,
за участі секретаря судового засідання Качановської О.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем 21.04.2024 укладено Кредитний договір (оферти) № 19.04.2024-100000115. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі -4000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 21.04.2024, строком вказаний у заявці.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на день подачі позову, утворилась заборгованість у розмірі 12280 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000 грн., по процентам в розмірі 5880 грн., по комісії 400 грн., по неустойці 2000 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ.
З урахуванням викладеного, ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати.
Відповідно до вимог ч.5 ст.279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було встановлено строк в п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву та подання клопотання про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням сторін.
Клопотань не надходило.
Судом встановлено, що 21.04.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем, шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки від, які підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладено кредитний договір № 19.04.2024-100000115.
Сума кредиту 4000 грн. Дата повернення (виплати) кредиту 27.07.2024 року (п.п. 2, 3, 4 Заявки).
Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 4000 грн підтверджено квитанцією (а.с.19).
Зазначені реквізити банківської карти співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними останнім у договорі (заявці).
Згідно із наданою ТОВ «Споживчий центр» довідкою розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідача складається 12280 грн.: по тілу кредиту в розмірі 4000 грн., по процентам в розмірі 5880 грн., по комісії 400 грн., по неустойці 2000 грн.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд, встановивши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
У підписаному відповідачем кредитному договорі визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст.204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів ст.526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Водночас згідно з вимогами ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідач, в порушення умов укладеного кредитного договору, своєчасно не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти за користування кредитом, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача. Розмір вказаної заборгованості за кредитним договором відповідач не оспорив, хоча мав таку можливість.
Щодо стягнення неустойки за вищевказаним договором, суд зазначає наступне.
Зі змісту п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, запроваджено воєнний стан на всій території України, що триває станом на теперішній час.
Враховуючи викладене, нарахування позивачем неустойки у розмірі 2000 грн. за невиконання зобов'язань не відповідає вимогам вищевикладених нормативно-правових актів, тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.
Щодо стягнення з відповідача комісії у розмірі 400 грн. згідно кредитного договору, суд враховує чинну судову практику і положення законодавства про захист прав споживачів, про що детально вказано в розділі IV: включення позивачем до розрахунку заборгованості комісії за послуги, що супроводжують кредит, є неправомірним, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, тому судові витрати, понесені позивачем в сумі 2662,40 грн., за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд
Позовну заяву - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 19.04.2024-100000115 від 21.04.2024 у розмірі 9880 (дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок та суму сплаченого судового збору у розмірі 2142 (дві тисячі сто сорок дві) гривні 06 копійок.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя М.Я.Качмар