Справа № 571/3485/25
Провадження № 2-а/571/2/2026
11 травня 2026 року селище Рокитне
Рокитнівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Комзюк А.Ф., при секретарі судового засідання Гордійчук Т.О., за участі представника позивача - адвоката Шкутової Я.В., представника відповідача Рудницького Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,
Адвокат Шкутова Ярослава Валеріївна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонної застави (з м.д. АДРЕСА_1 ) НОМЕР_2 прикордонної комендатури (з м.д. АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №081426 від 29 березня 2025 року, про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1020 гривень на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.202 КУпАП та закриття провадження по справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 26 березня 2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було винесено постанову №081426 від 29.03.2025. Дана постанова була винесена начальником НОМЕР_1 прикордонної застави (з м.д.н.п.Березове) НОМЕР_2 прикордонної комендатури (з м.д. АДРЕСА_2 ) майором ОСОБА_2 .
Відповідно до змісту постанови, 0 14 год 30 хв 26 березня 2025 року на території Рокинівської ОТГ Сарненського району Рівненської обл. на околиці н.п. Рокитне, в межах контрольованого прикордонного р-ну прикордонним нарядом «ПС» було виявлено гр.України ОСОБА_1 , який начебто перебував у контрольованому прикордонному районі без військово-облікових документів.
У постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушив прикордонний режим, а саме п.8 «Положення про прикордонний режим» затверджене постановою КМУ №1147 від 27.07.1998, чим начебто вчинив адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність ч. 1 ст.202 КУпАП. Даною постановою ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 1020 грн.
При цьому, сама постанова №081426 від 29 березня 2025 року не була видана позивачу на руки. Позивач отримав на руки лише клаптик паперу із реквізитами для сплати штрафу. Прикордонники пояснили, що надішлють постанову поштою, чого так і не було зроблено.
Державним виконавцем Південного відділу ДВС України у м.Камянському Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Лінік С.С. 08.07.2025 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП№78528548).
17.11.2025 державним виконавцем Південного відділу ДВС Украіни у м. Камянському Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Лінік С.С. винесено постанову про арешт коштів боржника.
Після того, як позивач дізнався про арешт його рахунків, та стягнення із них коштів, він звернувся до Південного відділу ДВСУ у м. Камянському із заявою про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження (заява від 20.11.2025) і лише після ознайомлення отримав копію оскаржуваної постанови.
З винесеною постановою №081426 від 29 березня 2025 року ОСОБА_1 та його адвокат категорично не згодні, вважають такою, яка винесена у незаконний спосіб із порушенням норм законодавства, ухвалена на підставі незаконних дій працівників прикордонної служби та такою, що не відповідає реальним обставинам справи та подіям.
Позивач заперечує проти обвинувачень зазначених у оскаржуваній постанові та наголошує, що не вчиняв дій, які б свідчили про порушення ним законодавства України. Жодного належного та допустимого доказу у підтвердження обставин постанови та спростування його вини зазначених у позовній заяві матеріали справи не містять.
До того ж, сама постанова містить неправдиву інформацію, оскільки позивач мав при собі ВОД (копія якого надається разом із позовом), показав відповідачам ВОД, але вони проігнорували цей документ .
Звертає увагу, що в той самий день на позивача було також складено протокол по ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Однак, постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 06.06.2025 по справі №571/1021/25 провадження в справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 204-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 було закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищенаведене, позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 202 КУпАП є протиправним, а винесена оскаржувана постанова є незаконною.
Посилаючись на норми ст.62 Конституції України, КУпАП, правові позиції Верховного Суду та ЄСПЛ, інші нормативно-правові акти, позивач просить:
скасувати постанову №081426 від 29 березня 2025 року винесену начальником НОМЕР_1 прикордонної застави (з м.д.н.п. Березове) НОМЕР_2 прикордонної комендатури (з м.д. АДРЕСА_2 ) майором ОСОБА_2 , про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1020 грн. на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП;
провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 202 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Одночасно з позовною заявою було подано клопотання про поновлення строку на оскарження постанови.
Ухвалою суду від 16 грудня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами ст.286 КУпАП.
Ухвалою суду від 18 березня 2026 року замінено у справі неналежного відповідача - НОМЕР_1 прикордонна застава (з м.д. АДРЕСА_1 ) НОМЕР_2 прикордонної комендатури (з м.д. АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 на належного - ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
30 березня 2026 року представником відповідача Рудницьким Р.М. подано відзив на позовну заяву у якому зазначено, що оскаржувана постанова № 081426 від 29.03.2025 винесена уповноваженою посадовою особою з дотриманням вимог матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена начальником НОМЕР_1 прикордонної застави (з місцем дислокації в АДРЕСА_1 ) НОМЕР_2 прикордонної комендатури (з місцем дислокації в н. п. Висоцьк) майором ОСОБА_3 , який діяв у межах наданих йому законом повноважень.
26.03.2025 під час здійснення заходів з охорони державного кордону України прикордонним нарядом на території Рокитнівської об'єднаної територіальної громади Сарненського району Рівненської області було виявлено громадянина ОСОБА_1
Сарненський район Рівненської області належить до контрольованого прикордонного району (згідно з Переліком міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони, що є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1199). Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1199 із 01.09.1998 на територіях контрольованих прикордонних районів запроваджено прикордонний режим.
Пунктом 1 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 (далі -Положення №1147), серед іншого визначено, що це Положення встановлює систему режимних заходів у контрольованому прикордонному районі, які регламентують відповідно до законодавства правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб.
Пунктом 5 Положення передбачено, що контроль за додержанням прикордонного режиму у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі здійснює Державна прикордонна служба у взаємодії з органами Національної поліції.
Пунктами 8, 10 Положення передбачено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їхню особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі) та на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби, органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов'язані пред'являти відповідні документи.
Таким чином, прикордонний наряд діяв у межах наданих йому повноважень та на території, яка віднесена до контрольованого прикордонного району.
Звертає увагу, що межі контрольованого прикордонного району відповідають межам адміністративно-територіальних одиниць, де він встановлений, і жодним чином не залежать від відстані до державного кордону.
Намагання позивача у своїй позовній заяві замінити поняття «контрольований прикордонний район» на «прикордонна зона», «прикордонна смуга» тощо, є наміром ввести суд в оману з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
У позовній заяві позивач вказує, що Угодою між Україною та республікою Білорусь «Про реадмісію» від 26.10.2018 (№ 112-18) визначено термін «прикордонний район» та наведено його тлумачення: «прикордонний район - територія протяжністю до 30 (тридцяти) кілометрів в обидві сторони від спільного державного кордону Сторін».
Поряд із тим, позивач не зазначив, що наведене ним визначення передбачене саме для реалізації цієї Угоди, тобто використовується виключно для виконання заходів із реадмісії.
Незважаючи на зазначене вище, позивач безпідставно стверджує, що не
перебував у межах контрольованого прикордонного району.
Щодо маніпулятивного твердження позивача про начебто тиск на нього з боку прикордонного наряду (погрози доставити до ТЦК та СП, зухвале поводження, а також погроза мобілізації), слід врахувати, що згідно з протоколом про адміністративне затримання, громадянина ОСОБА_1 було затримано о 14:30 26.03.2025 та того ж дня о 22:50 звільнено. Таким чином, у статусі затриманого ОСОБА_1 перебував 7 годин 20 хвилин, після чого був звільнений і мав можливість звернутися до відповідних правоохоронних органів зі скаргою на неправомірні дії прикордонного наряду (якщо такі дійсно мали місце), зокрема щодо погроз і зухвалих дій. Проте інформація про таке звернення у НОМЕР_3 прикордонного загону відсутня та не надана позивачем.
Більш того, неправдивою виглядає інформація про погрози мобілізації: на момент затримання ОСОБА_1 не досяг 25-річного віку, а отже, не підлягав призову за мобілізацією.
Щодо твердження позивача про те, що прикордонники проігнорували надане ним посвідчення про приписку до призовної дільниці, слід зауважити: наявність (факт видачі) такого посвідчення не може бути доказом того, що позивач мав його при собі 26.03.2025 під час перебування в контрольованому прикордонному районі. Тобто, лише слова позивача, які неможливо підтвердити, а наведені ним доводи легко спростовуються.
Більше того, позивачем подано як доказ завірену адвокатом копію посвідчення про приписку до призовної дільниці, проте зазначена копія виготовлена з незавіреної ксерокопії, а не з оригіналу (позовна заява та додатки до неї на адресу прикордонного загону позивачем подано не було, при відпрацюванні відзиву використовувались лише ті, що є в системі Електронного суду та мають низьку якість (повторно відскановані)). Засвідчення копії з іншої ксерокопії є неналежним способом оформлення доказу, оскільки адвокат у такому разі не може гарантувати відповідність документа оригіналу та не може підтвердити фізичну наявність оригіналу документа на момент виготовлення копії.
Крім того, адвокат завірив копію 04.12.2025, коли позивачу вже виповнилося 25 років (24.08.2025). Проте, після досягнення 25-річного віку посвідчення про приписку до призовної дільниці втрачає чинність, а особа набуває статусу військовозобов'язаного та має звернутися до ТЦК та СП для отримання військового квитка (або тимчасового посвідчення).
Отже, на момент виготовлення копії документ, з якого вона робилася (якщо він взагалі існував у формі оригіналу), вже втратив свою юридичну силу, а тому не може бути прийнятий судом як належний доказ.
Щодо твердження позивача про те, що його було позбавлено права на правову допомогу (послуги захисника), слід зауважити: у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 049466 від 26.03.2025 (додається), складеному стосовно позивача за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 202 КУпАП, у відповідній графі зазначено, що він послуг захисника не потребує. Даний факт засвідчений його особистим підписом.
Позивач стверджує, що його було позбавлено права на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення. Проте в оскаржуваній постанові під записом: «Зміст постанови доведено до відома особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зрозумілою їй мовою; копію цієї постанови отримано 29 березня 2025 року» - ним проставлено особистий підпис, що свідчить про те, що позивач був присутній під час розгляду справи, отримав 29.03.2025 копію постанови та мав можливість оскаржити її у встановлені законом строки.
Таким чином, оскаржувана постанова винесена: уповноваженою посадовою особою; у межах наданих законом повноважень; з дотриманням вимог КУпАП та спеціального прикордонного законодавства; з урахуванням дії правового режиму воєнного стану. Тобто підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
02.04.2026 представником позивача-адвокатом Шкутовою Я.В. подано заяву у якій зазначається, що з наведеними у відзиві доводами представник позивача не погоджується та вказує, що відповідач не зазначає яким саме чином було виявлено позивача та яким чином його було зупинено для перевірки документів.
Уряд України постановою № 1292 від 7 грудня вніс зміни до Постанови КМУ від 27 липня 1998 р. № 1147 «Про прикордонний режим». Змінами передбачено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства мають право в'їжджати у контрольований прикордонний район, перебувати, проживати або пересуватися в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу.
Пунктом 1 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 серед іншого визначено, що це Положення встановлює систему режимних заходів у контрольованому прикордонному районі, які регламентують відповідно до законодавства правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб.
Пунктом 5 Положення передбачено, що контроль за додержанням прикордонного режиму у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі здійснює Державна прикордонна служба у взаємодії з органами Національної поліції.
При цьому, жодного представника Національної поліції України при затиранні представниками прикордонної служби позивача поряд не було. Матеріали справи так само не містять інформації про участь національної поліції у затиранні позивача.
Також, працівниками прикордонної служби не долучено до матеріалів справи ні речових доказів, ні фото, ні відеофіксації факту вчинення правопорушення, і матеріали справи не містять фіксації відсутності у позивача ВОД.
При цьому, відповідачі знехтували навіть можливістю зафіксувати покази свідка ( водія таксі), які б можна було застосувати при доведеності вини позивача.
Наголошує, що Прикордонний район - територія протяжністю до 30 (тридцяти) кілометрів в обидві сторони від спільного державного кордону Сторін.( Угода між Україною та Республікою Білорусь про реадмісію від 26.10.2018 № 112_003-18.
Звертає увагу на відсутність конкретизації у оскаржуваній постанові інформації відносно способу вчинення правопорушення та способу і обставин затримання ОСОБА_1 . Так само не зазначено у постанові інформації про зупинку автомобіля Ауді та інформації про те, хто саме керував даним автомобілем. Відсутня дана інформація і у протоколі затримання.
Просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та скасувати постанову №081426 від 29 березня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності позивача.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився.
Представник позивача - адвокат Шкутова Я.В. позовні вимоги підтримала посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві і відповіді на відзив та наголосила, що в оскаржуваній постанові наявний підпис позивача, однак самої постанови йому не було вручено. Йому вручили лише копію адміністративного протоколу та клаптик паперу з реквізитами для сплати штрафу. Крім того, працівниками прикордонної служби не долучено до матеріалів справи ні речових доказів, ні фото, ні відеофіксації факту вчинення правопорушення, і матеріали справи не містять фіксації відсутності у позивача військово- облікових документів. При цьому, відповідачем не зафіксовано покази свідка - водія таксі, які б можна було застосувати при доведеності вини позивача. Разом з тим, приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, відповідач повинен довести належними доказами наявність вини, а таких доказів відповідачем не надано і матеріали справи складені з порушенням закону. Крім того, постановою Рокитнівського районного суду провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.204-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю події і склад адміністративного правопорушення. За таких обставин, застосовуючи правило «плоди отруєного дерева» всі докази у цій справі є також недопустимими. Просила позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Рудницький Р.М. позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві та наголосив, що оскаржувана постанова складена правильно. Звертає увагу, що у графі «зміст постанови доведено до відома особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на зрозумілій їй мові, копію цієї постанови отримано» наявний підпис особи, що копію постанови отримано 29.03.2025 і позивачем не доведено, що даний підпис належить не йому. Також, піддається сумніву засвідчена копія посвідчення про приписку до призовної дільниці, завірена адвокатом 04.12.2025, коли позивачу вже виповнилося 25 років, а після досягнення 25-річного віку посвідчення про приписку до призовної дільниці втрачає чинність. Отже, такий доказ не може бути прийнятий судом як належний доказ. Крім того, представник позивача безпідставно підміняє поняття «контрольований прикордонний район» на «прикордонна зона» та «прикордонна смуга». Просив відмовити у позові.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши письмові докази та оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1 та 2 статті 44 КАС України, учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Встановлено, що 29 березня 2025 року начальником НОМЕР_1 прикордонної застави (з м.д.н.п. Березове) НОМЕР_2 прикордонної комендатури (з м.д. АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 майором Ямцуном винесено постанову №081426 від 29 березня 2025 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.202 КУпАП та стягнення в межах санкції зазначеної статті.
Позивач вважає оскаржувану постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.1 ст.202 КУпАП незаконною, тому звернувся до суду з даним позовом.
Згідно оскаржуваної постанови: «О 14 год 30 хв 26.03.2025 на території Рокитнівської ОТГ Сарненського р-ну Рівненської області на околиці н.п.Рокитне, в межах контрольованого прикордонного району, прикордонним нарядом «ПС» було виявлено гр.України ОСОБА_1 , який перебуває в контрольованому прикордонному районі без військово-облікових документів. Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив прикордонний режим, а саме: п.8 «Положення про прикордонний режим», затверджене ПКМУ №1147 від 27.07.1998р., чим вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.202 КУпАП».
Отже, що предметом даного позову є рішення уповноваженого органу державної влади про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, що посягає на встановлений порядок управління, а саме порушення прикордонного режиму.
Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її функції та повноваження визначено Законом України «Про державну прикордонну службу» (далі Закон №661-IV).
Відповідно до статті 1 Закону №661-IV, на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до статті 2 Закону №661-IV, однією з основних функцій Державної прикордонної служби України є охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму.
Згідно пункту 11 статті 19 Закону №661-IV, на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються контроль за дотриманням прикордонного режиму.
Згідно пункту 1 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою КМУ №1147 від 27.07.1998 (далі Положення про прикордонний режим), це Положення встановлює систему режимних заходів у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі, які регламентують відповідно до законодавства правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб.
Згідно пунктів 7,8 Положення про прикордонний режим, громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Згідно п.10 Положення про прикордонний режим, особи, зазначені у пунктах 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов'язані пред'являти відповідні документи, передбачені цими пунктами.
У відповідності до пункту 11 Положення про прикордонний режим з метою виявлення порушень законодавства з прикордонних питань, виконання завдань, пов'язаних з боротьбою з організованою злочинністю та незаконною міграцією у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району, уповноважені особи Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону мають право відповідно до Законів України "Про Державну прикордонну службу України" та "Про дорожній рух" у разі потреби зупиняти та оглядати транспортні засоби.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що військовослужбовці Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району мають право відповідно до Закону України «Про Державну прикордонну службу України» вимагати для перевірки документи, що посвідчують особу та військово-обліковий документ.
Позивач вказує, що на вимогу прикордонників надати військово-облікові документи він надав Посвідчення про приписку до призовної дільниці.
Згідно копію Посвідчення про приписку до призовної дільниці, ОСОБА_1 , який народився в м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області, приписаний до ІНФОРМАЦІЯ_3 04.04.2017, взятий на облік 07.03.2017. Копія Посвідчення про приписку до призовної дільниці посвідчена адвокатом 04 грудня 2025 року.
Разом з тим, належних доказів у підтвердження того, що такий документ позивач мав при собі та надавав уповноваженій особі Державної прикордонної служби, матеріали справи не містять.
Не заслуговує на увагу суду посилання позивача на те, що він не перебував в зоні повноважень Державної прикордонної служби, оскільки автомобіль, в якому він знаходився, було зупинено на відстані 40 км від кордону з огляду на наступне.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивача було виявлено 26 березня 2025 року о 14 год 30 на території Рокитнівської ОТГ Сарненського району Рівненської області на околиці н.п.Рокитне, на відстані 40 км до лінії державного кордону України з Республікою Білорусь.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року №1199 «Про контрольовані прикордонні райони», Сарненський район Рівненської області включений до переліку міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони.
Згідно п.2 Постанови КМУ від 3 серпня 1998 року №1199, прикордонний режим у зазначених контрольованих прикордонних районах запроваджено з 1 вересня цього року.
Отже, населений пункт Рокитне Сарненського району Рівненської області перебуває в зоні повноважень Державної прикордонної служби, як контрольований прикордонний район.
Крім того, в обгрунтування своїх позовних вимог позивачем додано копію постанови Рокитнівського районного суду Рівненської області від 06 червня 2025 року, згідно якої провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.204-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У мотивувальній частині даної постанови суду зазначається: « … ОСОБА_1 було виявлено на околиці н.п.Рокитне на відстані 40 км до лінії державного кордону України з республікою Білорусь, що є великою відстанню до самого кордону та не може безумовно свідчити про намір його перетину.
Фототаблиця, на якій зображений ОСОБА_1 , копії документів, які засвідчують особу та грошові кошти, не є доказом вчинення адміністративного правопорушення. …».
Зі змісту постанови убачається, що підставою для закриття провадження у справі за ч.2 ст.204-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 стало те, що матеріали справи не містили належних та достовірних доказів у підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.204-1 КУпАП, тому з урахуванням стандарту доведення вини «поза розумним сумнівом» стало підставою для його виправдання.
Разом з тим, суд звертає увагу, що закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП не виключає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.202 КУпАП, оскільки адміністративні правопорушення, передбачені ст.202 КУпАП та ст.204-1 КУпАП мають різний склади.
Частина 1 статті 202 КУпАП передбачає відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду виїзду.
Відповідно до частини 1 статті 222-1 КУпАП, органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну, порушенням порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в'їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (статті 202-203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в'їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно оскаржуваної постанови: «О 14 год 30 хв 26.03.2025 на території Рокитнівської ОТГ Сарненського р-ну Рівненської області на околиці н.п.Рокитне, в межах контрольованого прикордонного району, прикордонним нарядом «ПС» було виявлено гр.України ОСОБА_1 , який перебуває в контрольованому прикордонному районі без військово-облікових документів. Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив прикордонний режим, в саме: п.8 «Положення про прикордонний режим», затверджене ПКМУ №1147 від 27.07.1998, чим вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.202 КУпАП».
З доданих до позовної заяви доказів вбачається, що 26 березня 2025 року ОСОБА_1 був затриманий о 14 год 30 хв для з'ясування обставин вчинення правопорушення та складання адміністративних матеріалів в межах адміністративного провадження за ч.2 ст.204-1 КУпАП. При цьому, зі змісту протоколу затримання вбачається, що під час затримання у ОСОБА_1 речі та документи не вилучалися, а останній відмовився давати будь які пояснення.
Крім того, у позовній заяві позивач вказує, що він та ОСОБА_4 прибули до с.Рокитне 24.03.2025 року на потязі із м. Києва із ціллю купити авто на потреби ЗСУ. 26.03.2025 вони викликали таксі, на якому попрямували до населеного пункту Сарни, попередньо забронювавши в телефонному режимі квитки на автобус до Києва, що підтверджується інформацією перевізника про реєстрації бронювання білетів.
Разом з тим, додані копії інформації перевізника про бронювання квитків з ОСОБА_5 до Києва жодним чином не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення.
Більш того, зазначені копії документів (а.с.15-16) є неналежними, недостовірними та недостатніми в розумінні статтей 72-76 КАС України оскільки не містять відомостей про предмет доказування, зі змісту їх не можливо встановити, хто видав такі документи та чи є ця особа зареєстрована в установленому законом порядку, як фізична особа підприємець у сфері надання послуг з пасажирських перевезень.
З досліджених матеріалів справи встановлено, що 26 березня 2025 року о 14 год 30 хв ОСОБА_1 перебував в межах контрольованого прикордонного району, а саме на території Рокитнівської ОТГ Сарненського району Рівненської області на околиці н.п.Рокитне, на відстані 40 км до лінії державного кордону України з республікою Білорусь без військово-облікових документів та був затриманий прикордонним нарядом в порядку адміністративного переслідування.
Позивач не заперечує факту перебування на території населеного пункту Рокитне Рокитнівської ОТГ Сарненського району Рівненської області, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року №1199 «Про контрольовані прикордонні райони» є контрольованим прикордонним районом.
Згідно приписів КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, КАС України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Разом з тим, як зазначено вище, належних доказів у підтвердження того, що позивач мав при собі та надавав уповноваженій особі Державної прикордонної служби України Посвідчення про приписку до призовної дільниці матеріали справи не містять.
Тобто, позивачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.
У постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 (п.47) Велика Палата Верховного Суду вказала, що визначений частиною другою статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Поряд з цим, щодо строків звернення до суду, суд зазначає наступне.
За приписами статті 285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
Оскаржувана постанова винесена 29 березня 2025 року.
Звертаючись до суду з даним позовом позивачем було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.
В обгрунтування поданої заяви про поновлення строку звернення до суду, позивач зазначав, що копії оскаржуваної постанови не отримував та не був обізнаний про її існування до моменту ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 25.11.2025, що стало підставою для поновлення йому строку звернення до суду.
Разом з тим, згідно оскаржуваної постанови у графі «Зміст постанови доведено до відома особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на зрозумілій мові, копію цієї постанови отримано» містяться відомості, що 29 березня 2025 року постанова отримана та наявний рукописний підпис особи правопорушника.
При цьому, позивачем не спростовано того факту, що підпис у оскаржуваній постанові належить не йому.
Не заслуговує на увагу суду твердження позивача про те, що підпис у оскаржуваній постанові він поставив під примусом працівників державної прикордонної служби, оскільки будь яких доказів у підтвердження цих обставин позивачем також не надано.
Зазначене дає підстави дійти висновку, що копію оскаржуваної постанови позивач отримав у день її винесення (29.03.2025) та свідчить про пропуск строк її оскарження.
Також суд не приймає до уваги твердження позивача про те, як підставу для задоволення позову, що мало місце тиск з боку працівників державної прикордонної служби про його мобілізацію до лав ЗСУ, оскільки станом на 26.03.2025 позивач не досяг 25-річного віку, відповідно на увазану дату він не підлягає загальній мобілізації.
Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Аналізуючи встановлені обставини у справі та правові норми, суд дійшов висновку, що адміністративне правопорушення мало місце, а уповноважена особа Державної прикордонної служби України, при винесенні оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.202 КУпАП діяв у межах та спосіб визначені Законом, тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.77,244-246,286 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №081426 від 29 березня 2025 року при притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.202 КУпАП та закриття провадження у справі, залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , юридична адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
Повний текст рішення складено 14.05.2026.
Суддя А.Ф.Комзюк