Справа №: 486/1000/20 Провадження № 1-кп/486/9/2026
11 травня 2026 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та оголошення у міжнародний розшук обвинуваченого у кримінальному провадженні №12019150120000883 від 10.12.2019 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
У провадженні Південноукраїнського міського суд Миколаївської області перебуває кримінальне провадження №12019150120000883 від 10.12.2019 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
04.05.2026 до суду від прокурора надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та оголошення у міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_3 .
Згідно клопотання прокурора, 24.05.2023 суддею Південноукраїнського міського суду в Миколаївській області оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_3 та надано дозвіл на його затримання з метою приводу до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Оперативним підрозділом ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в ході проведення ряду оперативно-розшукових дій місцезнаходження ОСОБА_3 не встановлено, проте згідно з відповіддю Державної прикордонної служби України №91-31945/18/23-вих від 07.07.2023 ОСОБА_3 перетнув державний кордон 30.01.2023 у пункті пропуску «Мостиська» в напрямку Республіки Польща, використовуючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 та в подальшому перетин державного кордону України в напрямку в?їзду не здійснював. Посилаючись на вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, їх тяжкість, дані про особу обвинуваченого, а також на наявність передбачених п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України ризиків переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, прокурор просить обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, та оголосити останнього у міжнародний розшук.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив щодо задоволення клопотання. Запевняв суд у тому, що не переховувався та не переховується від суду. Бажає брати участь у судовому розгляді у режимі відеоконференції, оскільки наразі перебуває за кордоном у Федеративній Республіці Німеччина, куди виїхав законним шляхом, з метою захисту своїх дітей від війни, у зв'язку зі збройною агресією російської федерації. Повідомив, що проходив службу у Збройних Силах України, однак звільнився для того, щоб вивезти дітей у безпечне місце. Також, повідомив, що на теперішній час не має змоги повернутись в Україну, оскільки перебуває на території Німеччини під захистом параграфу 24. Його дружина працює, а він здійснює догляд за неповнолітніми дітьми.
Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання. Зазначив, що на сьогоднішній день не можна стверджувати, що його клієнт переховується. Ризики прокурором також не доведені, тому немає підстав для обрання такого суворого запобіжного заходу.
Заслухавши думки сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, тобто у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненим з проникненням до іншого сховища, вчиненим повторно. Санкція ч. 2 ст. 289 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років та відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України зазначене кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. ст. 318, 323 КПК України участь обвинуваченого в судовому засіданні є обов'язковою.
Пунктом 1 ч. 7 ст.42 КПК України на обвинуваченого покладено обов'язок прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це.
Поняття «міжнародний розшук» використовується у ст.193 КПК України як одна з підстав для вирішення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого.
Встановлення місця перебування обвинуваченого та доставлення його до суду є необхідною умовою для успішного закінчення судового провадження. З цією метою відповідними суб'єктами здійснюється розшук особи, яка ухиляється від суду. Розшук може відбуватися на території України, бути міждержавним та/або міжнародним.
Метою для усіх видів розшуку є отримання інформації про місцезнаходження розшукуваної особи та подальшого доставлення її до суду, правоохоронного органу.
Судом встановлено, що на даний час обвинувачений ОСОБА_3 перебуває у Федеративній Республіці Німеччина разом зі своєю сім'єю (дружиною та трьома неповнолітніми дітьми), де знаходяться під захистом цієї країни.
Обвинувачений ОСОБА_3 11.05.2026 через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, до клопотання додав копії закордонного паспорту. Ухвалою суду від 11.05.2026 дане клопотання задоволено.
У судовому засіданні обвинувачений повідомив, що бажає приймати участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, оскільки наразі проживає у Німеччині, що унеможливлює його явку до суду особисто.
Тобто, у проведенні оперативно-розшукових заходів для встановлення місцезнаходження обвинуваченого немає потреби, оскільки місцезнаходження обвинуваченого встановлено. Останній разом зі своєю сім'єю перебуває під тимчасовим захистом у Німеччині згідно з параграфом 24 Закону про перебування (Aufenthaltsgesetz), яке реалізує рішення ЄС про тимчасовий захист для людей, що виїхали з України через війну.
Тому, суд вважає, що у задоволені клопотання прокурора про оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відтак, враховуючи, що у задоволенні клопотання прокурора про оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук відмовлено, а також те, що прокурором не доведені ризики, передбачені ст. 177 ЦПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 сам звернувся до суду з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції через особистий кабінет у підсистемі «Електронний суд», при цьому, як свідчать матеріали справи, під час судового розгляду даного кримінального провадження до повномасштабного вторгнення рф свої процесуальні обов'язки обвинувачений виконував належним чином, на виклики до суду прибував, а посилання прокурора на перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та продовження обвинуваченим кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, нічим не доведено, суд приходить до переконання, що клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 193, 335, 372, 392 КПК України, суд
В задоволенні клопотання прокурора про оголошення обвинуваченого ОСОБА_3 в міжнародний розшук та обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.
Суддя ОСОБА_1