Унікальний номер справи № 757/2147/20-ц Головуючий у суді першої інстанції - Ковбасюк О.О.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3999/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
16 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 серпня 2025 року по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,
У січні 2020 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» звернулося до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача в порядку суброгації суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 370 163,53 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що 16.09.2018 у м. Києві на бульварі Тараса Шевченка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «BMW 7501», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Lexus RX 350» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.11.2018 у справі №761/37004/18 відповідача ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Оскільки на момент ДТП майнові інтереси власника автомобіля «BMW 7501», д.н.з. НОМЕР_1 були застраховані в ПрАТ «СК «Євроінс Україна» за договором №021012-2101-1000030 добровільного страхування наземного транспорту «Каско Класичне», 17.09.2018 позивач отримав від страхувальника заяву-повідомлення №19799 про настання події, що має ознаки страхового випадку та на виплату страхового відшкодування.
На підставі рахунку СТО №1360 від 25.09.2018 було складено страховий акт №19799/19, відповідно до якого сума страхового відшкодування за договором страхування склала 469 163,53 грн.
На підставі платіжного доручення №22 від 26.10.2018 позивач здійснив виплату страхувальнику вказаної суми страхового відшкодування. На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Lexus RX 350» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5559564.
На підставі заяви на виплату страхового відшкодування в порядку регресу ПрАТ «СГ «ТАС» здійснило страхове відшкодування позивачу у розмірі 99 000,00 грн.
Таким чином, на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідач зобов'язана сплатити йому різницю між сумою сплаченого ним страхового відшкодування та сумою, що була відшкодована йому страховиком винної особи, у розмірі 370 163,53 грн (469 163,53 - 99 000,00 = 370 163,53). Із зазначених підстав позивач звернувся із даним позовом до суду.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21.01.2020 справу передано на розгляд за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 27 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивач ПрАТ «СК «Євроінс Україна» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 серпня 2025 року скасувати, увалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що факт завдання шкоди, її розмір, а також виплата страхового відшкодування потерпілому позивачем підтверджуються належними, допустимими доказами та не спростований відповідачем.
Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач має право на компенсацію відшкодування поза межами ліміту страхового поліса тільки після отримання страхового відшкодування від страхової компанії винуватиці ДТП.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідачки до суду не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що 15.05.2018 між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір №021012-2101-1000030 добровільного страхування наземного транспорту «Каско Класичне», за яким були застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом «BMW 7501», д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується копією такого договору, наявною в матеріалах справи.
У відповідності до умов договору страхування позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити страхове відшкодування.
16.09.2018 о 14 год. 25 хв. у м. Києві на бульв. Тараса Шевченка, 18/11 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «BMW 7501», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Lexus RX 350» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 пункту 8.7.3.е) Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.11.2018 по справі №761/37004/18, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, вина ОСОБА_1 встановлена судом та доказуванню не підлягає.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахованому транспортному засобу «BMW 7501», д.н.з. НОМЕР_1 було завдано механічних ушкоджень, внаслідок чого страхувальник зазнав матеріального збитку.
17.09.2018 до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» від страхувальника надійшла заява-повідомлення №19799 про настання події, що має ознаки страхового випадку та на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу в зв'язку з ДТП.
На підставі рахунку СТО №1360 від 25.09.2018 було складено страховий акт №19799/19, відповідно до якого сума страхового відшкодування за договором страхування склала 469 163,53 грн.
26.10.2018 позивач здійснив виплату страхувальнику вказану суму страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №22 від 26.10.2018.
Встановлено також, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Lexus RX 350» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5559564, що підтверджується копією такого договору, наявною в матеріалах справи.
Відмовляючи у задоволенні позову ПрАТ «СК «Євроінс Україна», суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження його доводів, наведених в обґрунтування позову, а саме не доведено факту виплати йому ПрАТ «СГ «ТАС», як страховиком винуватця ДТП ОСОБА_1 , суми страхового відшкодування в розмірі 99 000,00 грн.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У частинах першій та третій статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
У статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).
У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц та постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 175/4710/16-ц.
Враховуючи викладене, під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Як встановлено судом, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Lexus RX 350» д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5559564.
Позивач вказував, що на підставі заяви на виплату страхового відшкодування в порядку регресу ПрАТ «СГ «ТАС» здійснило страхове відшкодування позивачу у розмірі 99 000,00 грн.
Апеляційний суд зауважує, що відсутність у матеріалах справи доказів здійснення цієї виплати не має правового значення у межах даної справи, оскільки вимог про стягнення шкоди зі страховика винуватця ДТП позивач не заявляв. Натомість, урахував цю суму при розрахунку суми відшкодування, яка не покривається полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та, відповідно, має бути відшкодована винуватцем ДТП.
Враховуючи встановлені судом обставини, зокрема, вину відповідачки у ДТП та завданні матеріальної шкоди, факт виплати потерпілому страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та стягнення з на його користь з відповідачки ОСОБА_1 матеріальної шкоди, а саме різниці між сумою сплаченого позивачем страхового відшкодування та сумою, що була відшкодована йому страховиком винної особи, у розмірі 370 163,53 грн (469 163,53 - 99 000,00 = 370 163,53).
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ПрАТ «СК «Євроінс Україна».
У зв'язку із скасуванням судового рішення і задоволенням позову відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, апеляційний суд покладає на відповідачку витрати позивача по оплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 13 881,13 грн.
Керуючись статтями 141, 365, 367, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 серпня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (код ЄДРПОУ 22868348) на відшкодування шкоди 370 163 (триста сімдесят тисяч сто шістдесят три) гривні 53 копійки.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (код ЄДРПОУ 22868348) на відшкодування сплаченого судового збору 13 881 (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят одну) гривню 13 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 11 травня 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома