справа №758/2125/26 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/2998/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
07 травня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
представників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №42022102070000055 від 21 лютого 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 298, частиною другою статті 364-1 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №42022102070000055 від 21 лютого 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 298, частиною другою статті 364-1 КК України, - залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про накладення арешту задовольнити.
Уважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що у межах даного кримінального провадження досліджуються ймовірні незаконні дії під час проведення будівельних робіт на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:85:321:0007, 8000000000:85:321:0004, 8000000000:85:321:0013, 8000000000:85:321:0002, що може призвести до умисного незаконного знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини або їх частин.
Вказує, що враховуючи те, що на земельних ділянках як безпосередніх предметах кримінальних правопорушень можуть бути зафіксовані сліди вчинення кримінальних правопорушень, такі земельні ділянки постановою прокурора від 04 грудня 2025 року визнані речовими доказами, а також поставою прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва від 10 грудня 2025 року призначено проведення комплексної судової оціночно-будівельної, історико-археологічної, мистецтвознавчої експертизи.
Зазначає, що враховуючи те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:85:321:0007, 8000000000:85:321:0004, 8000000000:85:321:0013, 8000000000:85:321:0002 в силу закону належать до земель державної власності та історико-культурного призначення - вони перебувають під особливою охороною держави, здійснення нового будівництва на ній забороняється і може призвести до непоправної втрати об'єктів культурної спадщини, що перебувають у межах пам'ятки археології.
Крім того, згідно з публікацією у мережі Facebook громадського активіста, пам'яткоохоронця Дмитра Перова, на земельній ділянці здійснюються будівельні роботи, що беззаперечно може негативно вплинути на стан пам'ятки археології, що свідчить про суспільний резонанс у вказаному питанні охорони культурної та археологічної спадщини та реальну загрозу інтересам держави.
24 березня 2026 року на адресу суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «Дніпро-2002», в яких остання просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна - без змін.
Вказує, що внаслідок неперевіреної інформації блогера ОСОБА_9 , Подільською окружною прокуратурою міста Києва, створюючи уявлення про нібито злочинні дії ТОВ «Дніпро-2002», без будь-яких правових підстав та ознак вчинення злочинів, було зареєстровано кримінальні провадження, які на даний час об'єднані в одне №42022102070000055.
Зазначає, що ТОВ «Дніпро-2002» земельними ділянками 8000000000:85:321:0007, 8000000000:85:321:0004, 8000000000:85:321:0013, 8000000000:85:321:0002 володіє на законних підставах, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав та Договорами оренди земельних ділянок від 14 березня 2024 року, 02 квітня 2024 року та 26 травня 2024 року відповідно, що укладені строком на 15 років.
Наголошує, що всі земельні ділянки, що перебувають в оренді ТОВ «Дніпро-2002», не розташовані в межах пам'ятки культурної спадщини, не розташовані в межах пам'ятки археології (у розумінні статті 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини»), самі по собі не є пам'яткою археології та на своїй території/під нею не містить пам'яток археології чи культурної спадщини.
На вказані земельні ділянки поширюються пам'яткоохоронні регламентні вимоги та обмеження, відповідно до яких дозволено нове будівництво об'єктів відповідного характеру і масштабу з урахуванням стильових, колористичних та інших особливостей збереженого традиційного середовища (висоти та інших параметрів, кольорової гамми фасадів будинків, їх пластики, характеру покрівель та інших архітектурно-художніх вирішень).
Зауважує, що матеріали кримінального провадження №42022102070000055 та №42025102070000152 не містять та не можуть містити будь-якого висновку експерта про віднесення таких земель до об'єктів культурної спадщини чи їх частин, тобто складових - пам'яток історії, культури або археології, а тому подання клопотання про арешт з викладеними в ньому обставинами є надуманими та такими, що вказують на порушення прокурором своїх процесуальних прав.
Також зазначає про те, що жодних порушень норм законодавства у проведенні будівельних робіт на теперішній час не вбачається та жодних будівельних робіт, не передбачених дозвільною документацією, не ведеться.
На переконання представника, з клопотання про арешт майна та зі змісту апеляційної скарги не вбачається підстав та розумних підозр вважати, що потреби досудового розслідування виправдовували б таке втручання у права та інтереси власника майна, як арешт, з метою забезпечення кримінального провадження, та органом досудового розслідування, на який покладається відповідний обов'язок з доведення обґрунтованості та необхідності клопотання, не було доведено підстави необхідності накладення зазначеного у клопотанні арешту.
Посилається на те, що у Подільському районному суді м. Києва розглядались чисельні клопотання про арешт майна в рамках обох кримінальних проваджень №42022102070000055 від 21 лютого 2022 року та №42025102070000152 від 04 грудня 2025 року, які на даний час об'єднані) та у яких судом відмовлено в арешті.
07 травня 2026 року до суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_8 в інтересах ТОВ «Дніпро-2002», в яких він просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу залишити без змін.
В обґрунтування поданих заперечень зазначає, що земельні ділянки, на які орган досудового розслідування просить накласти арешт, не розташовані в межах пам'ятки культурної спадщини, не розташовані в межах пам'ятки археології (у розумінні статті 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини»), самі по собі не є пам'ятками археології та на своїй території/під нею не містять пам'яток культурної спадщини, пам'яток архітектури.
Уважає, що об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого статтею 298 КПК України, відсутня, оскільки спростовується факт знищення, руйнування пам'яток та незаконності проведення підготовчих робіт з боку ТОВ «Дніпро-2002». Навпаки, є всі необхідні дозвільні документи, а відтак, оскаржувана ухвала суду є законною та не підлягає скасуванню.
На думку представника ОСОБА_8 , прокурором не доведено належними та допустимими доказами те, що незастосування арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Звертає увагу на ряд процесуальних рішень слідчих суддів (ухвала Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2025 року та ухвала Київського апеляційного суду від 10 березня 2026 року у справі №758/19640/25, ухвала Подільського районного суду м. Києва від 08 січня 2026 року у справі №758/58/26), якими аналогічні клопотання були залишені без задоволення як необґрунтовані.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити, думку представників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в інтересах ТОВ «Дніпро-2002», які проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Подільською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42022102070000055 від 21 лютого 2022 року за частиною другою статті 298, частиною другою статті 364-1 КК України.
Постановою прокурора від 02 лютого 2026 року кримінальне провадження №42025102070000152 від 04 грудня 2025 року за частиною другою статті 298 КК об'єднано з матеріалами кримінального провадження №42022102070000055 від 21 лютого 2022 року за частиною другою статті 298, частиною другою статті 364-1 КК України, об'єднаному кримінальному провадженню присвоєно номер №42022102070000055.
Досудовим розслідуванням установлено, що у межах вказаного кримінального провадження досліджуються ймовірні незаконні дії під час проведення будівельних робіт на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:85:321:0007, 8000000000:85:321:0004, 8000000000:85:321:0013, 8000000000:85:321:0002, що може призвести до умисного незаконного знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини або їх частин.
З інформації в публічних джерелах, зокрема публікації громадського активіста-пам'яткоохоронця ОСОБА_9 у мережі Facebook, стало відомо, що за адресою: пров. Цимлянський, 3 та Кирилівська, 13 (д,є,г) йдуть будівельні роботи, будівельники розбираються флігелі, які є зразками міщанської забудови. Знімається верхній шар ґрунту за допомогою будівельної техніки.
Разом з тим, вказані земельні ділянки перебувають в межах пам'ятки археології місцевого значення - Культурний шар Подолу ІХ-ХVІІІ ст. (рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 17 листопада 1987 року №1112), а також в археологічній охоронній зоні, в зоні регулювання забудови першої категорії, в зоні охоронюваного ландшафту (рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві»; розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року №979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві»; розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25 грудня 2007 року №1714 «Про внесення змін до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року №920»), в зоні регулювання І категорії Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» (розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21 січня 2022 року №195 «Про затвердження науково-проектної документації «План організації території державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ»), на території пам'ятки ландшафту і історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра» (наказ Міністерства культури і туризму України від 03 лютого 2010 року №58/0/16-10, в редакції наказу Міністерства культури України від 16 червня 2011 року №453/0/16-11, охоронний №560-Кв).
Відповідно до статті 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього й майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини».
Пунктом 3 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Згідно статті 6 Закону УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» до пам'яток історії та культури належать пам'ятки археології - городища, кургани, залишки стародавніх поселень укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам'яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. При цьому всі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.
За приписами частини шостої статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку.
Як зазначив у клопотанні про арешт майна прокурор, всупереч вищезазначеним нормам Законів, вказані земельні ділянки сформовані як землі комунальної власності з цільовим призначенням «землі громадської забудови», а не «історико-культурного призначення», на них наразі ведеться будівництво.
Прокурор зазначив, що Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виявлено порушення законодавства про охорону культурної спадщини, у зв'язку з чим 09 грудня 2025 року видано припис №982/П з вимогою припинити будь-які роботи, непередбачені проектом реконструкції.
Під час візуального обстеження ділянок спеціалістом вказаного Департаменту встановлено ознаки проведення земляних робіт і влаштування бетонних паль, облаштування підпірної стіни. Разом з тим, зазначені вище роботи не були передбачені погодженим проектом реконструкції, що і стало підставою для винесення припису.
Враховуючи те, що на земельних ділянках як безпосередніх предметах кримінальних правопорушень можуть бути зафіксовані сліди вчинення кримінальних правопорушень, такі земельні ділянки постановою прокурора від 04 грудня 2025 року визнані речовими доказами.
Постановою прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва від 10 грудня 2025 року призначено проведення комплексної судової оціночно-будівельної, історико-археологічної, мистецтвознавчої експертизи.
Постановою прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва від 23 грудня 2025 року уточнено постанову від 04 грудня 2025 року, речовими доказами визнано земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:85:321:0007, 8000000000:85:321:0004, 8000000000:85:321:0013, 8000000000:85:321:0002.
Постановою прокурора від 23 грудня 2025 року уточнено питання, поставлені на вирішення комплексної судової оціночно-будівельної, історико-археологічної, мистецтвознавчої експертизи.
11 лютого 2026 року до Подільського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №42022102070000055 від 21 лютого 2022 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 298, частиною другою статті 364-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №42022102070000055 від 21 лютого 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 298, частиною другою статті 364-1 КК України, - залишено без задоволення.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
За змістом пункту 7 частини другої статті 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до частини третьої статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статі 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами частини третьої статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Згідно частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Обґрунтовуючи у клопотанні підстави для накладення арешту на вказане нерухоме майно прокурор просив з метою забезпечення збереження таких доказів накласти на вищезазначене майно арешт із забороною ТОВ «Дніпро-2002» та будь-яким особам, з якими укладені договори на будівництво, здійснювати будівельні роботи на цих земельних ділянках.
Окрім того, звертаючись до суду з клопотанням про арешт майна із забороною проводити будь-які роботи на земельних ділянках, прокурор посилався на те, що частина будівель на земельних ділянках вже зруйнувалася, а самі земельні ділянки є пам'ятками археології, тому проводити будь-які роботи слід заборонити.
Разом з тим, як убачається зі змісту клопотання прокурора про арешт майна, матеріалів кримінального провадження, які долучені на обґрунтування клопотання в рамках кримінального провадження №42022102070000055 від 21 лютого 2022 року, прокурором не доведено можливість використання майна, на арешті якого він наполягає, як доказу у кримінальному провадженні та для забезпечення даного кримінального провадження, матеріали справи, а саме витяг з реєстру досудових розслідувань, не містять інформації, що безпосередньо ці земельні ділянки є об'єктом кримінального правопорушення.
При цьому, слідчим суддею встановлено, що ТОВ «Дніпро-2002» є власником нерухомого майна:
- м. Київ, пров. Ромський (кол. Цимлянський), 3 (літ.А), договір купівлі-продажу нежитлового будинку №03/03-103 від 16.04.2003;
- м. Київ, вул. Кирилівська, 13-Г договір купівлі-продажу нежитлової будівлі №890 від 26.04.2024;
- м. Київ, вул. Кирилівська, 13-Д договір купівлі-продажу нерухомого майна №2084, 2085 від 20.10.2021;
- м. Київ, вул. Кирилівська, 13-Є договір купівлі-продажу будівлі №834 від 11.04.2024.
Дані обставини підтверджуються Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Також установлено, що ТОВ «Дніпро-2002» є також землекористувачем на праві оренди наступних земельних ділянок:
- кадастровий номер 8000000000:85:321:0007, м. Київ, пров. Ромський (кол. Цимлянський), 3 (літ. А), договір оренди земельної ділянки на новий строк № 626 від 14.03.2024;
- кадастровий номер 8000000000:85:321:0013, м. Київ, вул. Кирилівська, 13-Г договір земельної ділянки №890 від 26.04.2024;
- кадастровий номер 8000000000:85:321:0002, м. Київ, вул. Кирилівська, 13-Д договір земельної ділянки №1666 від 13.07.2023;
- кадастровий номер 8000000000:85:321:0004, м. Київ, вул. Кирилівська, 13-Є договір земельної ділянки №749 від 02.04.2024.
Договори оренди земельних ділянок укладені строком на 15 років.
Окрім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року у справі №910/7445/25 у задоволенні позову Київської міської прокуратури відмовлено повністю та скасовано заходи забезпечення позову про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення, яка розташована в межах пам'ятки археології місцевого значення (кадастровий номер 8000000000:85:321:0004).
Господарським судом міста Києва встановлено, що на підставі листа Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22 березня 2024 року №066/963 пам'ятка археології місцевого значення - ОСОБА_10 , не внесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об'єктів культурної спадщини (щодо встановлення меж території пам'ятки, що є складовою облікової документації) Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської родь (Київської міської державної адміністрації) не затверджувалась.
Наказом Міністерства культури туризму України від 03 лютого 2010 року №58/0/16-10, в редакції наказу Міністерства культури України від 16 червня 2011 року №453/0/16-11, охоронний №560-K13 «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра» (у межах Дніпровського, Шевченківського, Подільського районів) визначений пам'яткою ландшафту та історії місцевого значення, які згідно з приписами статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (у редакції чинній станом на 02 квітня 2024 року) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій та об'єктів всесвітньої спадщини є зонами охорони (охоронні зони, забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару) і буферні зони. Межі та режими використання зон охорони визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень.
Також установлено, що ТОВ «ДНІПРО-2002» отримало ряд дозвільних та погоджувальних документів, що надають йому право здійснювати певні види робіт на ділянках, які перебувають у орендному користуванні, зокрема:
1. Містобудівні умови і обмеження MU01:8409-8076-2624-1149 (Редакція №3 (реєстраційний номер 1713 від 07 грудня 2021 року) на «Реконструкцію нежитлового будинку (літ. А) під офісно-учбовий центр за адресою: місто Київ, Подільський район, провулок Ромський (колишня назва Цимлянський), будинок 3», видані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА): Даний документ діючий, не скасований та зберігає чинність на весь період проведення реконструкції.
2. Технічні умови по об'єкту будівництва: від ДТЕК про приєднання до електричних мереж №TU01:4551-1349-3125-721; від ПрАТ АК Київводоканал про приєднання до систем централізованого питного водопостачання №16130 від 17 вересня 2025 року (Реєстраційний помер TU01:9427-6382-3012-3658) про приєднання до систем централізованого водовідведення №16103 від 17 вересня 2025 року (Реєстраційний номер TU01:9431-6019-2290-1919); від КК Київавтодор про відведення поверхневих стічних вод системами поверхневого водовідведення №47-07-25/ТУ від 11 вересня 2025 року (Реєстраційний помор TU01:7210-7693-5642-4498); Від КП «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» (КП «СУПР») про влаштування споруд інженерної підготовки та захисту території №324-08/944 від 27 грудня 2023 року (Реєстраційний номер TU01:6881-5915-3992-6618).
3. Розроблено Проект по проведенню підготовчих робіт 30.01.25-АБК1/ПР-ПрПР, в якому згідно ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва» п. 6.3.3 а) Роботи із захисту території та оточуючої забудови у складі підготовчих робіт - зниження рівня ґрунтових вод, закріплення ґрунтів, будівництво підпірних стін, дренажних, протифільтраційних вертикальних і горизонтальних споруд та інші заходи в залежності від їх складності можуть виконуватись за окремим проектом або відповідно до проектних рішень у складі ПТД. Проектом передбачено будівництво підпірної стінки з метою укріплення ґрунтів схилу, запобігання можливим зсувам та забезпечення безпечної експлуатації прилеглих територій і об'єктів.
4. Розроблено Проект «Реконструкція нежитлового будинку (літ. А) під офісно-учбовий центрза адресою: місто Київ, Подільський район, провулок Цимлянський, будинок 3» в частині укріплення схилу підпірними стінами.
На підставі вищевказаних документів ТОВ «Дніпро-2002» подано та Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) зареєстровано повідомлення про початок виконання підготовчих робіт КВ020250624256 від 24 червня 2025 року.
5. Отримано Контрольну картку на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв'язку з проведенням підготовчих робіт та влаштуванням огорожі на проведення археологічних вишукувань №23070050-Пд.
Повідомлення про початок виконання будівельних робіт є чинним, не скасоване в адміністративному чи судовому порядку, археологічні дослідження за адресою: місто Київ, Подільській район, провулок Ромський (Цимлянський), будинок 3 та по земельним ділянкам за адресою: пров. Цимлянський, 3-А (кадастровий номер 800000000:85:321:0007), вул. Кирилівська (Фрунзе), 13-Є (кадастровий номер 800000000:85:321:0004), вул. Кирилівська (Фрунзе), 13-Г (кадастровий номер 800000000:85:321:0013); вул. Кирилівська (Фрунзе), 13-Д (кадастровий номер 800000000:85:321:0002) у Подільському районі м. Києва - тривають.
Крім того, встановлено, що оскільки об'єкт реконструкції знаходиться в Центральному історичному ареалі, в археологічній охоронній зоні, в зоні регулювання забудови першої категорії, в зоні охоронюваного ландшафту, з метою забезпечення археологічних робіт, між Інститутом археології НАН України та ТОВ «Дніпро 2002» укладено Договір №20-А-22 від 17 травня 2022 року на проведення археологічних досліджень, який в сукупності з повідомлення про початок виконання підготовчих робіт та карткою порушення благоустрою надає можливість проводити археологічні дослідження та вишукування.
Відповідно до Довідки погодження Інституту археології НАН України №125/01-20-198 від 17 травня 2022 року та укладеним договором наукового нагляду №20-А-22 від 17 травня 2022 року, Інститут археології НАН України не заперечує проти початку циклу земляних та будівельних робіт на земельних ділянках 8000000000:85:321:0007; 8000000000:85:321:0004; 8000000000:85:321:0013 та 8000000000:85:321:0002.
Вказані обставини органом досудового розслідування не спростовані та прокурором не доведено, що ТОВ «Дніпро-2002» проведені роботи, які не передбачені Проектом по проведенню підготовчих робіт та Проектом «Реконструкція нежитлового будинку (літ. А) під офісно-учбовий центр за адресою: місто Київ, Подільський район, провулок Цимлянський, будинок 3» в частині укріплення схилу підпірними стінами.
Будь-яка причетність ТОВ «Дніпро-2002» та/або його посадових осіб до можливої протиправної діяльності стороною обвинувачення не доведена.
У клопотанні не вказано в який спосіб та для з'ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання вказаних у клопотанні земельних ділянок.
Ураховуючи наведені обставини, клопотання про арешт майна не містить та органом досудового розслідування не надано доказів того, що майно, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:85:321:0007, 8000000000:85:321:0004, 8000000000:85:321:0013, 8000000000:85:321:0002, можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні №42022102070000055 від 21 лютого 2022 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 298, частиною другою статті 364-1 КК України.
Отже, вказане з достатньою повнотою свідчить про недоведеність прокурором, що майно, на яке ініціюється накладення арешту, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди його вчинення, набуте кримінально протиправним шляхом або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Так, надані суду матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за частиною другою статті 298, частиною другою статті 364-1 КК України, не містять відомостей, даних та обґрунтованих правових підстав, у зв'язку з якими необхідно здійснити арешт указаного у клопотанні майна, не доведено розумність та співмірність обмеження права володіння у даному кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, орган досудового розслідування у розумінні вимог статті 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
Крім того, звертаючись з клопотанням про накладення арешту на вказане нерухоме майно, прокурор не перевірив, чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи володільця такого майна потребам досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами володільця майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Відповідно до частини першої статті 173 КПК України суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
Таким чином, на переконання колегії суддів, арешт на вказане у клопотанні майно не може бути накладений за обставин, викладених у клопотанні прокурора про арешт майна та з метою, яка передбачена пунктом 3 частини другої статті 170 КПК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив у його задоволенні.
Викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора не спростовують правильність висновків слідчого судді щодо відсутності підстав для накладення арешту на майно, оскільки матеріали судової справи не містять жодних відомостей, даних та обґрунтованих правових підстав, у зв'язку з якими необхідно здійснити арешт указаного у клопотанні майна у спосіб, який просить прокурор.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Інші доводи прокурора про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді колегія суддів уважає безпідставними та такими, що не можуть бути підставами для скасування ухвали слідчого судді.
З урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4