справа №752/26865/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/4089/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
04 травня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 та прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, який є директором та співзасновником ТОВ «Консалтингова компанія «Острів», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 365-2 КК України, у кримінальному провадженні №12021111100001291 від 20 жовтня 2021 року,-
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 квітня 2026 року клопотання, внесене слідчим Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 365-2 КК України - задоволено частково.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, який є директором та співзасновником ТОВ «Консалтингова компанія «Острів», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у кримінальному провадженні №12021111100001291 від 20 жовтня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 365-2 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 23 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин наступної доби.
На підставі частини п'ятої статті 194 КПК України покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до осіб, що здійснюють досудове слідство у даному кримінальному провадженні;
- не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 23 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин наступної доби;
- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання у відповідні органи державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено підозрюваному, що відповідно до частини п'ятої статті 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Виконання ухвали в частині домашнього арешту доручено органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.
Визначено дату закінчення дії ухвали - 11 червня 2026 року включно.
Контроль за виконання ухвали покладено на Голосіївську окружну прокуратуру м. Києва.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу відмовити.
Вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з грубими порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства, допущеними слідчим суддею під час ухвалення судового рішення.
У мотивуванні апеляційної скарги зазначає, що в оскаржуваній ухвалі слідча суддя формально, не мотивуючи, погодилася із стороною обвинувачення і лише зазначила про наявність обґрунтованої підозри, проте, на підставі яких доказів вона прийшла до такого висновку в судовому рішенні не вказано; в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які доводять причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 365-2 КК України.
Вказує, що ОСОБА_7 підозрюється в тому, що він склав та затвердив Звіт про незалежну оцінку вартості цілісного майнового комплексу, проте, матеріали справи не містять жодного документу, який би підтверджував, що ОСОБА_7 , як оцінювач, приймав участь в оцінці майна, складанні та затвердженні цього Звіту, також до клопотання не додано документів про те, що ОСОБА_7 є директором, оцінювачем, статутних документів, посадових обов'язків директора.
Стверджує, що в повідомленні про підозру взагалі відсутні відомості щодо об'єктивної та суб'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а передусім відомостей щодо зловживання ним своїми повноваженнями оцінювача з метою отримання неправомірної вигоди.
Зауважує, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесено.
Посилається на те, що визначальним у доведенні порушення вимог КПК України та фабрикування справи проти ОСОБА_7 є те, що заява про злочин ОСОБА_11 не була зареєстрована ні в прокуратурі, ні в поліції, а вже через 16 хв. після її надходження на електронну пошту Голосіївської окружної прокуратури міста Києва працівником поліції, якому ніхто не доручав, відомості були внесені в ЄРДР; але самим головним аргументом про фальсифікацію справи є те, що ОСОБА_7 викликали для вручення повідомлення про підозру за частиною третьою статті 365-2 КК України ще 02 квітня 2026 року, тобто за шість днів до надходження заяви ОСОБА_11 та внесення стосовно нього відомостей до ЄРДР.
Навпаки, стороною обвинувачення надано до суду матеріали, які є достатніми для висновку про те, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, у зв'язку з чим обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу є незаконним.
Також зазначає, що як у клопотанні слідчого, так і в судовому рішенні не доведено та не обґрунтовано наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Посилається на те, що знаючи про наявність кримінального провадження, ОСОБА_7 не переховувався від органів досудового розслідування, у нього є син 9 років, якого він повинен забезпечувати.
Та головне у ОСОБА_7 є діючі контракти на оцінку з великими компаніями АТ «Укрпошта», АТ «Укргідроенерго», АТ «Укрнафта», АТ «Укртранснафта», АТ «Антонов» тощо, які він повинен виконувати, і саме тут є ризики, як особисто для ОСОБА_7 , для ТОВ «КК «Острів» так і для держави Україна, оскільки контракти стосуються оцінки збитків, які завдані внаслідок російської військової агресії.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні зазначає, що за 5 років всі свідки вже надали свої покази, що зафіксовано у матеріалах досудового розслідування, а стосовно допиту свідка ОСОБА_12 , який долучений до клопотання, та покази якого, за твердженням прокурора, мають важливе доказове значення, то варто зазначити, що усі відповіді на поставлені ОСОБА_12 запитання, вже надали судді господарського суду, і вплинути на покази ОСОБА_12 ніяк не можна, оскільки вся процедура відчуження вказаного майна вже досліджена судом, рішення кого перевірялися апеляційною і навіть касаційною інстанціями.
Також жодних доводів, яким чином ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню в клопотанні не зазначено, щодо місцезнаходження оригіналу звіту про належну оцінку, зазначає, що оригінали звіту у 2 примірниках були передані замовнику ще у 2021 році, всі оригінали документів, наявні в ТОВ «КК «Острів», в рамках досудового розслідування вже вилучені.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, за 47 років ОСОБА_7 не вчинив жодного кримінального правопорушення, ніколи не притягався до кримінальної відповідальності, а відтак такий ризик є недоведеним.
Також від захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на електронну адресу суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу прокурора в яких останній зазначає, що апеляційна скарга прокурора є необґрунтованою, такою, що не містить належних доводів для ухвалення судового рішення про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з чим не підлягає задоволенню.
Сторона захисту категорично не погоджується взагалі з будь-якою мірою запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 , оскільки підозра є необґрунтованою, а ризиків немає.
Навпаки, ОСОБА_7 є визнаним в Україні оцінювачем, якому довіряють проведення оцінки майна великих платників податків центральні органи НАБУ, ДБР, ГСУ Нацполіції України, укладають з ним договори.
Також з апеляційною скаргою на вказану ухвалу слідчого судді звернувся прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 11 червня 2026 року включно; визначити альтернативну заставу у розмірі 660 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідає тяжкості злочину та майновому стану особи; взяти від варту ОСОБА_7 в залі суду та утримувати в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Вважає, що слідчим суддею не у повній мірі надано оцінку діям підозрюваного при вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, також не проаналізовано та не надано оцінку наявним доказам та відомостям щодо особи підозрюваного, також судом не в повній мірі враховано наявність і можливість реалізації ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, підозрюваним, що викладені в клопотанні.
Зазначає, що враховуючи норми статті 177 КПК України ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Вказує, що слідчим суддею без належного аналізу поданих матеріалів помилково прийнято рішення про те, що стороною обвинувачення не доведено недостатність більш м'яких запобіжних заходів, суд не надав належної оцінки сукупності ризиків, викладених у клопотанні слідчого.
Зауважує, що за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «КК ОСТРІВ» обшуки з метою вилучення зазначеної документації ще не проводилися, всі потенційні докази досі перебувають у зоні прямого та безконтрольного впливу підозрюваного.
Посилається на те, що застосований слідчим суддею запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з обмеженням лише у нічний час є явно недостатнім для запобігання зазначеним ризикам, підозрюваний має реальну можливість протягом денного часу здійснювати незаконний вплив на свідків та вживати заходів для переховування.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які підтримали подану стороною захисту апеляційну скаргу та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану стороною обвинувачення апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених підстав у скарзі, проти апеляційної скарги захисника заперечував, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП в м. Києві проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12021111100001291 від 20 жовтня 2021 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 365-2, частиною першою статті 364-1, частиною п'ятою статті 191 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є директором та співзасновником Товариства з обмеженою відповідальністю «КК «ОСТРІВ» (код ЄДРПОУ 38506047). Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ №548/21 від 20 липня 2021 року, будучи службовою особою суб'єкта оціночної діяльності, наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, діючи умисно зловживав своїми повноваженнями, з метою отримання неправомірної вигоди за наступних обставин.
ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ 3 ТЕХНОЛОГІЇ І МЕХАНІЗАЦІЇ МОНТАЖНИХ РОБІТ» «НДІМЕХМОНТАЖ» було зареєстровано 18 липня 1995 року.
Основним видом діяльності товариства є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20). До статутного капіталу введено ЦМК за адресою: м. Київ, вул. Козацька, буд. 118, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:289:0003, загальною площею 2095 кв.м..
Станом на 2020 рік сформувався розподіл акцій між чотирма основними власниками: ОСОБА_13 - 436 акцій (40,747%); ОСОБА_11 - 417 акцій (38,972%); ОСОБА_14 - 103 акції (9,626%); ОСОБА_15 - 10,3% акцій.
Відповідно звіту ТОВ «МЮК «Соломон-груп» № 015-20 від 20 квітня 2020 року про незалежну оцінку пакету акцій ПрАТ НДІМЕХМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 01411515), який належить ОСОБА_11 ринкова вартість пакету з 417 акцій (38,972% статутного капіталу) становила 8 598 540 грн, або 20 620 грн за 1 акцію.
13 травня 2021 року між ПрАТ НДІМЕХМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 01411515) в особі генерального директора ОСОБА_12 , та ТОВ «КК «Острів» в особі директора ОСОБА_7 укладено договір №54-1/21К про надання послуг з незалежної оцінки ринкової вартості цілісного майнового комплексу загальною площею 2095,4 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Козацька, 118.
ОСОБА_7 , усвідомлюючи покладені на нього обов'язки щодо організації діяльності товариства, контролю за якістю та законністю виконання оціночних робіт, а також достовірністю результатів оцінки, з метою одержання неправомірної вигоди від невстановлених досудовим розслідуванням осіб, склав та затвердив звіт про незалежну оцінку вартості цілісного майнового комплексу станом на 20 серпня 2021 року за адресою: вул. Антоновича буд. 172, оф. 1014, відповідно до якого ринкова вартість об'єкта цілісного майнового комплексу, загальною площею 2095,4 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Козацька, 118 визначена у розмірі 8 146 145 грн (без урахування ПДВ).
Разом з тим, ОСОБА_7 достовірно знав, що під час проведення оцінки: використано непідтверджену та необґрунтовану інформацію щодо об'єктів-аналогів; застосовано методологічно необґрунтовані підходи до оцінки; безпідставно використано показники кошторисної вартості капітального ремонту, що суперечить вимогам законодавства у сфері оцінки майна.
Вказані дії є порушенням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту №1, Національного стандарту №2 та Методики оцінки майна.
У подальшому ПРАТ «НДІМЕХМОНТАЖ» на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 31 жовтня 2021 року укладеного між ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ» та ТОВ «БВ КОНСТРАКШИН», використовуючи вказаний звіт, здійснило відчуження цілісного майнового комплексу на користь ТОВ «БВ Констракшн» за ціною 8 200 000 грн з розтермінуванням до 13 жовтня 2026 року.
Висновком № 201 від 13 листопада 2025 року встановлено, що ринкова вартість об'єкта нерухомого майна, а саме: цілісного майнового комплексу, загальною площею 2095,4 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Козацька, 118 станом на 12 серпня 2021 року складає 31 380 186 гривень.
Відповідно звіту ТОВ «ІНЖИНИРИНГОВИЙ ЦЕНТР «ЕКСОН» від 12 січня 2024 року про незалежну оцінку пакету акцій ПрАТ «НДІМЕХМОНТАЖ»(код ЄДРПОУ 01411515), який належить ОСОБА_11 ринкова вартість пакету з 417 акцій (38,972% статутного капіталу) станом на 01 січня 2023 року становила 1 222 037 грн, або 2 930 грн за 1 акцію.
В результаті вказаних дій ОСОБА_7 та відчуження нерухомого майна за значно заниженою вартістю завдана майнова шкода потерпілій ОСОБА_11 в розмірі 6 924 108 гривень, що спричинило тяжкі наслідки.
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, українець, громадянин України, директор та співзасновника з часткою 40% ТОВ «Консалтингова компанія «ОСТРІВ» (ЄДРПОУ 38506047),зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимий.
08 квітня 2026 року ОСОБА_7 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 365-2 КК України.
09 квітня 2026 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_10 про застосування відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 365-2 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 квітня 2026 року клопотання, внесене слідчим Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 365-2 КК України - задоволено частково.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, який є директором та співзасновником ТОВ «Консалтингова компанія «Острів», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у кримінальному провадженні №12021111100001291 від 20 жовтня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 365-2 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 23 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин наступної доби.
На підставі частини п'ятої статті 194 КПК України покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до осіб, що здійснюють досудове слідство у даному кримінальному провадженні;
- не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з 23 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин наступної доби;
- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання у відповідні органи державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено підозрюваному, що відповідно до частини п'ятої статті 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Виконання ухвали в частині домашнього арешту доручено органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.
Визначено дату закінчення дії ухвали - 11 червня 2026 року включно.
Контроль за виконання ухвали покладено на Голосіївську окружну прокуратуру м. Києва.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Згідно частини другої статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до статті 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
За змістом частин першої-четвертої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до пункту «с» статті 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби, а саме: з 23 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв. наступної доби, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 365-2 КК України.
Обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 365-2 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами, зокрема: висновком експерта, допитами свідків, допитом потерпілої.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що клопотання органу досудового розслідування та додані до нього матеріали не містять достатніх даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання підозрюваному такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про недоведеність слідчим у клопотанні та прокурором під час розгляду клопотання тих обставин, що заявлені органом досудового розслідування ризики мають такий ступінь небезпеки, якому зможе запобігти лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою. Такі обставини не доведені і в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, дані про особу підозрюваного, міцність соціальних зв'язків, те, що ОСОБА_7 має визначене місце проживання та інші обставини, передбачені статтею 178 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби, а саме: з 23 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв. наступної доби, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обґрунтовано застосував щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід, а саме у виді домашнього арешту в певний час доби.
Доводи сторони обвинувачення стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення та наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби, який, на думку колегії суддів, є співмірним з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочину, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не вбачає.
При цьому, апеляційна скарга не містить та прокурором не наведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення та особи підозрюваного, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби не зможе запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам.
Викладені в апеляційній скарзі доводи сторони захисту про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів уважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 365-2 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86,12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що в оскаржуваній ухвалі слідча суддя формально, не мотивуючи, погодилася із стороною обвинувачення і лише зазначила про наявність обґрунтованої підозри, проте, на підставі яких доказів вона прийшла до такого висновку в судовому рішенні не вказано; в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які доводять причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 365-2 КК України; ОСОБА_7 підозрюється в тому, що він склав та затвердив Звіт про незалежну оцінку вартості цілісного майнового комплексу, проте, матеріали справи не містять жодного документу, який би підтверджував, що ОСОБА_7 , як оцінювач, приймав участь в оцінці майна, складанні та затвердженні цього Звіту, також до клопотання не додано документів про те, що ОСОБА_7 є директором, оцінювачем, статутних документів, посадових обов'язків директора; в повідомленні про підозру взагалі відсутні відомості щодо об'єктивної та суб'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а передусім відомостей щодо зловживання ним своїми повноваженнями оцінювача з метою отримання неправомірної вигоди; ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесено; визначальним у доведенні порушення вимог КПК України та фабрикування справи проти ОСОБА_7 є те, що заява про злочин ОСОБА_11 не була зареєстрована ні в прокуратурі, ні в поліції, а вже через 16 хв. після її надходження на електронну пошту Голосіївської окружної прокуратури міста Києва працівником поліції, якому ніхто не доручав, відомості були внесені в ЄРДР; але самим головним аргументом про фальсифікацію справи є те, що ОСОБА_7 викликали для вручення повідомлення про підозру за частиною третьою статті 365-2 КК України ще 02 квітня 2026 року, тобто за шість днів до надходження заяви ОСОБА_11 та внесення стосовно нього відомостей до ЄРДР; стороною обвинувачення надано до суду матеріали, які є достатніми для висновку про те, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, у зв'язку з чим обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу є незаконним., на даній стадії досудового розслідування є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу.
З наведених підстав, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді та не убачає підстав для відмови у застосуванні щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу, про що ставиться питання в апеляційній скарзі сторони захисту, оскільки, на переконання колегії суддів, обраний слідчим суддею запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом та здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Викладені в апеляційній скарзі захисника доводи про те, що знаючи про наявність кримінального провадження, ОСОБА_7 не переховувався від органів досудового розслідування, у нього є син 9 років, якого він повинен забезпечувати, не свідчать про зменшення існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, та не є достатньою підставою для обрання ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційних скарг як захисника підозрюваного, так і прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення поданих апеляційних скарг.
Керуючись статтями 176-178, 181, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 та прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4