Справа № 759/566/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3184/2026 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
29 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 09 січня 2026 року в кримінальному провадженні №12025110000000395 від 22.05.2025 про накладення арешту на майно, -
Заступник начальника відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно.
Просив накласти арешт на майно, яке було вилучено 07.01.2026 в ході проведення обшуку, а саме на: - транспортний засіб «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
В обґрунтування клопотання зазначив, що Відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025110000000395 від 22.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
07 січня 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.
07.01.2026 у ході санкціонованого обшуку транспортного засобу «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , яким користувався підозрюваний ОСОБА_7 , були виявлені та вилучені такі речі:
-транспортний засіб «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
08.01.2026 вказаний автомобіль постановою слідчого визнано речовими доказами у кримінальному проваджені.
В обґрунтування свого клопотання про накладення арешту на майно прокурором зазначено, що з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 09 січня 2026 року клопотання - задоволено.
Накладено арештна речі, які було вилучено 07.01.2026 в ході проведення обшуку, а саме на: -транспортний засіб «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вищезазначеним майном.
Задовольняючи клопотання слідчий суддя дійшов до висновку, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України, а також обґрунтовано визнане речовими доказами, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , 11.03.2026 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладання арешту на майно.
Скасувати постанову слідчого від 08 січня 2026 року про визнання речовим доказом автомобіль «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», VIN: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_7 .
Просив поновити строк на оскарження, зазначив, що про оскаржувану ухвалу дізнався 10 березня 2026 року в канцелярії Святошинського районного суду міста Києва, та одразу подав заяву для оримання копії ухвали.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що даний автомобіль «VOLKSWAGEN GOLFPLUS», VIN: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_9 , вона придбала 04.11.2025 року у передбачений законом спосіб, та зареєструвала у ТСЦ1246, та володіє ним на законних підставах.
Частиною 1 ст. 263, яку інкримінують ОСОБА_7 , не передбачено конфіскацію майна, даним досудовим розслідуванням не доведено завдання матеріальної шкоди третім особам, підстав для подання цивільних позовів немає, то згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт на його майно може бути накладено лише за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Автомобіль жодним чином не підпадає під визначення «знаряддя злочину - предмети або пристрої, які використовуються для руйнівного впливу на предмет злочину або для заподіяння фізичної шкоди» у даній кваліфікації ч. 1 ст. 263 КК України, яку інкримінують ОСОБА_7 , оскільки у підозрі, та матеріалах клопотання про накладення арешту жодним чином не вказано яким способом він міг використати чи використовував вищезазначені речі у ймовірному вчиненні злочину. Однак, на переконання власника арештованого майна, його автомобіль, свідоцтво про реєстрацію та телефон не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення й не містить на собі слідів чи інших відомостей, які можуть бути використані на підтвердження факту чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження
При вирішенні питання про накладення арешту на майно ОСОБА_10 , слідчим суддею не було виконано вимоги ч. 2. ст. 173 КПК України.
Вказане майно не є доказом вчинення кримінального правопорушення, не містить інформації, яка б мала значення у рамках вказаного кримінального провадження, а тому продовження арешту даного майна на думку його власника є безпідставним й таке, що порушує права останнього вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном.
Зазначає, що ухвалою Київського апеляційного суду від 13 травня 2020 року (справа № 11-сс/824/1905/2020) задоволена апеляційна скарга одного з власників транспортних засобів, на які тією ж ухвалою (справа № 757/8672/20-к) накладено арешт на транспортний засіб ОСОБА_11 , скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року з підстав, наведених в даному клопотанні вище, у тому числі й той факт, що матеріали справи не містять доказів про перебування арештованих транспортних засобів у розшуку й базі Інтерполу.
З таких же підстав ухвалами Київського апеляційного суду від 06 травня 2020 року (справа № 757/8663/20-к) та 14 вересня 2020 року (справа № 757/8650/20-к) були скасовані ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва про накладення арешту на транспортні засоби в рамках цього ж кримінального провадження.
Звертає увагу на те, що викладені вище міркування знаходили своє відображення й в ухвалах слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва, які приходили вже до висновку про скасування в рамках даного кримінального провадження накладених раніше арештів на транспортні засоби з підстав їх необґрунтованості або відсутності подальшої в них потреби. Мова йде про ухвали слідчих суддів від 25 серпня 2020 року (справа № 757/31310/20-к), 29 вересня 2020 року (справа № 757/12617/20-к), 29 вересня 2020 року (справа № 757/32202/20-к) та 09 жовтня 2020 року (справа № 757/15994/20-к).
В судове засідання прокурор не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду був повідомлений завчасно та належним чином, клопотань про відкладення судового розгляду не подавав.
З урахуванням зазначеного, думки представника власників майна, який не заперечував щодо проведення розгляду зазначеної апеляційної скарги, без участі прокурора, колегія суддів прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, з урахуванням строків, передбачених ст. 422 КПК України.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власників майна, в підтримку поданої апеляційної скарги, яку останній підтримав з наведених в ній підстав, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власників майна підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів судового провадження вбачається, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025110000000395 від 22.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
07 січня 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.
07.01.2026 у ході санкціонованого обшуку транспортного засобу «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , яким користувався підозрюваний ОСОБА_7 , були виявлені та вилучені такі речі:
-транспортний засіб «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
08.01.2026 вказаний автомобіль постановою слідчого визнано речовими доказами у кримінальному проваджені.
З рішенням слідчого судді суду першої інстанції погодитися неможливо, з огляду на такі обставини.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя, згідно ст. ст. 94,132 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, у даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Органом досудового розслідування у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна - є збереження речових доказів. Крім того, як встановила колегія суддів, транспортний засіб «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 у даному кримінальному провадженні визнано речовим доказом відповідно до постанови слідчого від 08.01.2026 /а.с. 64-66/.
Однак, вказана постанова про визнання речовими доказами не містить жодного обґрунтування, за яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України транспортний засіб визнано речовими доказами. На думку колегії суддів, вказана постанова є формальною, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів, що вказаний транспортний засіб відповідають критеріям визначених ст. 98 КПК України, а саме був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або набутий кримінально протиправним шляхом або отриманий внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Колегія суддів вважає, що прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що транспортний засіб «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, з огляду на зміст витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12025110000000395 від 22.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що власником транспортного засобу «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», VIN: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , є ОСОБА_12 , який вона придбала 04.11.2025. Доказів її причетності до кримінального провадження № 12025110000000395 від 22.05.2025 матеріали клопотання не містять.
Враховуючи викладене, а також мотивувальну частину клопотання сторони обвинувачення, колегія суддів вважає, що, у розумінні вимог ст. 132 КПК України, прокурор не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття обґрунтованого рішення.
У свою чергу, колегія суддів наявності таких доказів не вбачає.
На підставі зазначених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду клопотання, апеляційна скарга представника власників майна адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності наявності правових підстав для накладення арешту на майно, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом, і завданнями цього кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 09 січня 2026 року скасувати.
Постановити нову ухвалу якою клопотання заступника начальника відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №12025110000000395 від 22.05.2025 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4