28 квітня 2026 року м. Київ
справа №359/826/26
провадження № 33/824/2437/2026
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_1 ,
на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2026 року ухвалену у складі судді Ткаченко Д.В. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП України
29.01.2026 року о 22 год. 35 хв. по вул. Євгена Чикаленка, (Січнева), 12, м. Бориспіль, Київська область, Бориспільський район, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «KIA SORENTO» н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп'яніння він відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, 29.01.2026 року о 23 год. 55 хв. по вул. Січнева, 20, м. Бориспіль, Київська область, Бориспільський район, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «KIA SORENTO» н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння він відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір на користь держави.
Не погоджуючись з постановою ОСОБА_1 через захисника Федака М.Л. 10 квітня 2026 року подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 автомобілем та останній був зупинений працівниками поліції саме за порушення ПДР.
Наявне в матеріалах справи направлення до найближчого закладу охорони здоров'я, особі не вручалось, матеріали справи не містять доказів відсторонення особи від керування транспортним засобом, як і тимчасового затримання транспортного засобу.
Вказує, що суду не надано доказів того, що протокол складено посадовою особою та що ця посадова особа була уповноважена на такі дії.
Зазначає, що автомобілем керував товариш ОСОБА_1 , який перебував у СЗЧ і який відповідно тікав від поліції. Поведінка ОСОБА_1 була цілком адекватна, відповідала обстановці, а сам ОСОБА_2 неодноразово повідомляв поліцейським , що під час руху автомобіля не був за кермом.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_1 - Федак М.Л., беручи участь у судовому засіданні з використанням засобів відеоконференції, підтримав доводи апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність, вмотивованість та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до приписів ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За логікою цього складу адміністративного правопорушення відмовою є свідома, вольова та цілеспрямована поведінка водія, за якої він після отримання від працівника поліції законної вимоги пройти огляд на стан сп'яніння, роз'яснення порядку його проходження та наслідків відмови від проходження огляду не вчиняє дій, які від нього вимагаються та/або своїми діями перешкоджає виконанню таких дій.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з наступного
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (епізод № 1 від 29.01.2026 року о 22 год. 35 хв.) підтверджується сукупністю зібраних у справіпрямих та непрямих доказів, а саме даними постанови про накладення адміністративного стягнення серія БАД № 027918 від 29.01.2026 року, даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.01.2026 року, даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, даними довідки про отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами, яке знаходиться в статусі «ЗДАНО НА ЗБЕРЕЖЕННЯ» від 30.01.2026 року, а також даними довідки про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення від 30.01.2026 року.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (епізод № 2 від 29.01.2026 року о 23 год. 55 хв.) підтверджується даними постанови про накладення адміністративного стягнення серія БАБ № 570698 від 30.01.2026 року, даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.01.2026 року, даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, даними довідки про отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами, яке знаходиться в статусі «ЗДАНО НА ЗБЕРЕЖЕННЯ» від 30.01.2026 року, а також даними довідки про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення від 30.01.2026 року.
Окремо суд звернув увагу на досліджені в судовому засіданні відеозаписи (епізод № 1) з нагрудної камери поліцейських, з яких вбачається, що 29.01.2026 року о 22 год. 35 хв., по вул. Євгена Чикаленка, (Січнева), 12, м. Бориспіль, Київська область, Бориспільський район, працівники поліції зупинили транспортний засіб «KIA SORENTO» н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Із даного відеозапису вбачається як водій ОСОБА_1 , швидко переміщається на пасажирське сидіння. Окрім нього у даному транспортному засобі нікого немає. Під час спілкування з даним водієм працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували водієві пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров'я, від чого ОСОБА_1 категорично відмовився (22 год. 55 хв.). Окремо суд звертає увагу на зафіксоване на відео бажання ОСОБА_1 домовитись з поліцейськими, а саме: «…«пожалуста» не оформляйте…!» (23 год. 07 хв.), що свідчить про те, що водій уникає проходження освідування.
Із долученого до матеріалів справи відеозапису (епізод № 2), вбачається, що 29.01.2026 року о 23 год. 55 хв., по вул. Євгена Чикаленка (Січнева,), 20, в м. Бориспіль, Київська область, Бориспільський район, працівники поліції зупинили транспортний засіб «KIA SORENTO» н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який їхав із вимкненим світлом фар. Водночас, на дослідженому в суді відеозаписі зафіксовано як ОСОБА_1 швидко переміщається на пасажирське сидіння та один перебуває в даному транспортному засобі.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені обставини та матеріали справи підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортного засобу. Суд першої інстанції доводи сторони захисту відхилив як необґрунтовані та непослідовні, визнав їх таким, що суперечать матеріалам справи.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а також підтверджуються належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Апеляційний суд надає оцінку доводам апелянта про відсутність у матеріалах справи доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відхиляє їх як необґрунтовані з огляду на вищенаведені обставини, які були зафіксовані на відеозапису. У апеляційного суду не виникає розумних сумнів щодо такого керування враховуючи обставини. Суд першої інстанції повно дослідив матеріали справи та надані до протоколів відеозаписи, виклавши їхні записи у мотивувальній частині рішення.
Апеляційний суд погоджується, що з відеозаписів ясно вбачається, що транспортний засіб, водієм якого був ОСОБА_1 повільно їхав по вулиці з вимкненими фарами. Після того як ТЗ помітили працівники поліції та зупинили автомобіль, ОСОБА_1 перескочив з водійського сидіння на пасажирське. На відеозапису з епізоду № 1 видно, як ОСОБА_1 , встигнувши пересісти на пасажирське сидіння до підходу працівника поліції, самостійно ставить автомобіль на стоянкове гальмо. З відеозапису епізоду № 2 видно, як ОСОБА_2 саме перескакує на інше сидіння. Щодо посилання сторони захисту що водієм був товариш ОСОБА_1 , який перебуває в СЗЧ та який тікав від поліції, то апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі доводи суперечать матеріалам справи, так як в жодному з відеозаписів не було зафіксовано таку особу, як і не було суду надано а ні її контакти, а ні клопотання про допит свідка. Апеляційний суд також звертає увагу, що така позиція захисту з'явилась вже в суді, тоді як на момент події ОСОБА_1 спочатку повідомив працівникам поліції, що він викликав таксі, після цього заявивши, що він замовив драйвера, який перескочив у іншу проїжджаючу машину. У епізоді № 2 ОСОБА_1 відмовився надавати працівникам поліції пояснення. Враховуючи позицію, що постійно змінювалась, а також те, що зазначені вже в суді обставини не підтверджуються жодними доказами, як і не узгоджуються з подіями, які відбулись 29-30.01.2026 року, оскільки між епізодами, зафіксованими протоколами, пройшло менше години, відтак ймовірний товариш, який за версією захисту був водієм та втік від поліції, не міг керувати ТЗ у епізоді № 2.
Відтак, апеляційний суд ставиться критично до таких доводів апеляційної скарги та розцінює їх виключно як спосіб уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд також наголошує, що відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів того, що автомобіль зупинений працівниками поліції саме за порушення ПДР, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи, Постановами про накладення адміністративного стягнення серії БАБ № 570698 та серії № 027918, відповідно до яких ОСОБА_1 скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП та ч. 2 ст. 126 КУпАП. Такі постанови ОСОБА_1 оскаржено не було.
За таких обставин, факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 та відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підтверджується належними та допустимим доказами. Головним чином відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовані факти, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Твердження апелянта не спростовують та не заперечують такої кваліфікації його дій.
Посилання сторони захисту на те, що протокол про адміністративне правопорушення можливо складені неуповноваженою особою, не ґрунтуються на вимогах закону, з огляду на таке.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП посадові особи органів Національної поліції уповноважені складати адміністративні протоколи, у тому числі і щодо порушень, передбачених ст.130 КУпАП.
Поліцейський патруль складається не менше як з двох поліцейських і кожен з них має право на оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, в той час як інший може відбирати пояснення у свідків, складати схеми тощо. Усі патрульні уповноважені на оформлення процесуальних документів.
Дії працівників поліції відносно ОСОБА_1 апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував.
Крім цього, протоколи про адміністративне правопорушення оформлені відповідно до положень ст. 256 КУпАП, оскільки їхня форма та зміст відповідає вимогам діючого законодавства, і вони є складеними та підписаними уповноваженою на те особою та підтверджують події і обставини правопорушення, дані яких узгоджуються з іншими доказами у справі, достовірність та допустимість яких не викликає сумнівів.
Посилання скаржника на те, що його не було відсторонено від керування транспортного засобу та не вручено направлення, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки не впливає на доведеність його вини у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, і відсутність таких відомостей в матеріалах справи жодним чином не впливає на законність прийнятого судом рішення.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколами про адміністративне правопорушення судом першої інстанції були дотримані, а висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильним, оскільки він відповідає обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.
Згідно з положеннями статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а суду першої інстанції залишається без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Желепа