Унікальний номер справи № 755/17811/21 Головуючий у суді першої інстанції - Катющенко В.П.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/4816/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
23 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини,
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилалася на те, що 07.11.2015 вона з відповідачем зареєструвала шлюб від якого у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13.12.2017 шлюб між сторонами було розірвано. Після припинення шлюбно-сімейних відносин з відповідачем, з 19.04.2017 донька проживає разом з позивачкою та її матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Останні декілька років відповідач систематично погрожує фізичною розправою, залякує та принижує. На її думку, відповідач відвідує доньку лише з міркувань уникнення підстав для позбавлення батьківських прав відносно неї. Під час візитів до доньки він з нею не спілкується, натомість у її присутності поводить себе неадекватно, намагається затіяти сварку, погрожує забрати доньку, залякує своїм становищем та зв'язками.
Позивачка зазначила, що неодноразово просила припинити так дії, однак відповідач лише посилює психологічний тиск на неї, безпідставно звинувачуючи у невиконанні батьківських обов'язків, ображає її та дитину.
Судовим наказом Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02.12.2020 з ОСОБА_1 на її користь стягнуті аліменти на утримання малолітньої доньки в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 20.10.2020 і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач звертався до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовною заявою про встановлення способу батька у вихованні дитини, але ухвалою цього ж суду від 15.09.2021 позовну заяву залишено без розгляду.
З огляду на висновок психолога ЦПРПП Переяславської міської ради ОСОБА_4 від 20.08.2021 вбачається, що з точки зору наявного комфортного психологічного стану у ОСОБА_3 дослідженими проективними методиками, можна зробити наступний висновок, що зміна місця проживання дівчинки негативно вплине, як на її фізичний, так і на психоемоційний стан, так як у неї повне відторгнення батька.
Окрім того, рішенням виконавчого комітету Переяславської міської ради від 15.09.2020 надано висновок про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 .
Посилаючись на викладене, позивачка просила суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір'ю ОСОБА_2 .
Рішенням Дніпровського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року позов задоволено.
Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погоджуючись із таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Дніпровського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року скасувати, направити справу на новий розгляд в іншому складі суду з обов'язковим витребуванням довідки позивачки про доходи за 2017-2025 роки.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачка не має стабільного доходу та не надала жодного доказу працевлаштування чи доходів з моменту розлучення сторін в 2017 році, тобто за 2017-2025 роки, що унеможливлює правильне вирішення спору.
Вказує, що суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні клопотання про витребування довідки з ДПС, що є істотним порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції не урахував практику Верховного Суду щодо подібних правовідносин, зокрема, щодо необхідності з'ясування майнового стану та доходів батьків при вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд апеляційної інстанції визнав за можливе, розглянути справу за відсутності осіб, що не з'явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 07.11.2015 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено відповідний актовий запис № 1118. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 (т.1, а.с.11).
ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (т.1, а.с.7).
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13.12.2017 у справі № 373/1289/17 розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (т.1, а.с.10).
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.6,8).
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.37).
Довідкою Виконавчого комітету Переяславської міської ради від 17.09.2020 № 1521 підтверджується те, що ОСОБА_2 зареєстрована у АДРЕСА_1 та на час видачі довідки за вказаною вище адресою зареєстровані також: батько - ОСОБА_8 , 1965 р.н., мати - ОСОБА_9 , 1972 р.н., дочка - ОСОБА_10 , 2016 р.н. (т.1, а.с.9).
19.01.2021 заступником начальника відділу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кенюк Л.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу № 373/1390/20 виданого 02.12.2020 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 20.10.2020 і до досягнення дитиною повноліття (т.1 а.с.14).
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15.09.2021 у справі № 373/1084/21, залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Переяславської міської ради Київської області, про встановлення способу участі батька у вихованні дитини (т.1 а.с.18).
Згідно інформації наданої психологом ЦПРПП ОСОБА_4 на доручення виконавчого комітету служби у справах дітей та сім'ї, Чорна Тамара комунікабельна, товариська та легко йде на контакт, має високий рівень інтелекту, розрізняє кольори, володіє математичним рахунком, володіє загальними поняттями, узагальнює поняття, розрізняє геометричні фігури і знає чому саме таку вони назву мають, переказує почуте на слух, декламує вірші напам'ять, має навички іноземної мови. З точки зору наявного комфортного психологічного стану у ОСОБА_3 , дослідженими проективними методиками, можна зробити наступний висновок, що зміна місця проживання дівчинки, негативно вплине, як на її фізичний так і психологічний стан. Так як у неї повне відторгнення батька (т.1 а.с.19-20).
Згідно витягу з протоколу № 7 засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Переяславської міської ради від 10.09.2020, головуюча Губенко В.В. поставила на голосування : «Хто за те, щоб рекомендувати виконавчому комітету міської ради надати висновок про доцільність проживання дитини з матір'ю до вирішення питання в суді та прописати в рішенні щодо встановлення годин спілкування батька з дитиною щосуботи з 10:00 год. до 17:00 год., за умови задовільного стану здоров'я дитини та завчасного попередження матері». За - 8. Проти - 0. Утрималися - 0. (т.1, а.с.108-109).
Відповідно до висновку від 15.09.2020 № 322-30 про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування - виконком Переяславської міської ради, керуючись чинним законодавством України, вважає доцільним визначити місцем проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 (т.1 а.с.21-22).
01.11.2021 головним спеціалістом служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Переяславської міської ради Лой К.І., провідним спеціалістом із соціальної роботи центру соціальних служб Переяславської міської ради Мільгевською В.І. складено акт обстеження умов проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Для виховання та розвитку дитини створено наступні умови: в дитини є окрема кімната, куточок для відпочинку та розваг. В дівчинки є шафа і комод для одягу, письмовий стіл, полички для книг та іграшок, крісло, інтерактивна дошка, різноманітні розвивально-навчальні ігри, книги та іграшки згідно віку, одяг і взуття відповідно до сезону. У вітальній кімнаті встановлено два великі акваріуми, обладнані всім необхідним для життя їх мешканців, за якими доглядає і малолітня ОСОБА_11 . Стосовно умов проживання, то в квартирі встановлено автономне опалення, кондиціонер, підключено газ, світло, водопостачання та водовідведення, інтернет. Нові меблі, предмети побуту, електропобутова техніка - в достатній кількості для користування всіх проживаючих, зроблено сучасний ремонт, в квартирі дотримано санітарно-гігієнічні норми, закуплено необхідні продукти харчування, засоби гігієни. Крім того, в акті зазначено, що вся родина щиро бажає бачитися один з одним, спілкуватися, матеріально та морально спроможна займатися і займаються доглядом, утриманням, вихованням, розвитком своєї маленької ОСОБА_11 . Стан здоров'я членів родини дозволяє їм належно турбуватися про здоров'я, побут ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зокрема, ОСОБА_2 належно і відповідально виконує батьківські обов'язки по відношенню до своєї дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с.46-47).
10.02.2022 на виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 26.01.2022 головним спеціалістом служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Переяславської міської ради Лой К.І., провідним фахівцем із соціальної роботи центру соціальних служб Переяславської міської ради Мільгевською В.І. складено акт обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з її матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: в дитини є окрема кімната в якій для відпочинку встановлено диван-книжка та облаштовано куточок для розваг. Є шафа, комод для одягу і постільної білизни, письмовий стіл, полички для книг та іграшок, крісло, інтерактивна дошка, різноманітні розвивально-навчальні ігри, книги та іграшки згідно віку, одяг і взуття відповідно сезону. У вітальній кімнаті встановлено два великі акваріуми, обладнані всім необхідним для життя їх мешканців, за якими доглядає і малолітня ОСОБА_11 . Стосовно умов проживання, то в квартирі встановлено автономне опалення, кондиціонер, підключено газ, світло, водопостачання та водовідведення, інтернет. Нові меблі, предмети побуту, електропобутова техніка - в достатній кількості для користування всіх проживаючих, зроблено сучасний ремонт, в квартирі дотримано санітарно-гігієнічні норми, світло, свіжо, чисто, затишно, закуплено необхідні продукти харчування, засоби гігієни. Крім того, в акті зазначено, що вся родина щиро бажає бачитися один з одним, спілкуватися, матеріально та морально спроможна займатися і займаються доглядом, утриманням, вихованням, розвитком своєї маленької ОСОБА_11 . Стан здоров'я членів родини дозволяє їм належно турбуватися про здоров'я, побут ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зокрема, ОСОБА_2 належно і відповідально виконує батьківські обов'язки по відношенню до своєї дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с.173-174).
20.05.2025 на підставі звернення громадянина ОСОБА_1 головним спеціалістом з профілактики та соціальної підтримки дітей та сім'ї служби у справах дітей та сім'ї Переяславської міської ради Лой К.І., провідним фахівцем із соціальної роботи центру соціальних служб Переяславської міської ради Мільгевською В.І. складено акт обстеження житлово-побутових умов проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: в дитини є окрема кімната в якій для відпочинку встановлено двоповерхове ліжко та облаштовано куточок для розваг. Є шафа, комод для одягу і постільної білизни, письмовий стіл, полички для книг та іграшок, комп'ютерне крісло, інтерактивна дошка, принтер, комп'ютер, різноманітні розвивально-навчальні ігри, книги та іграшки згідно віку, одяг і взуття відповідно сезону. У вітальній кімнаті встановлено два великі акваріуми ємністю на 200 і 100 літрів, обладнані всім необхідним для життя їх мешканців, за якими доглядає і малолітня ОСОБА_11 . Стосовно умов проживання, то в квартирі встановлено автономне опалення, кондиціонер, підключено газ, світло, водопостачання та водовідведення, інтернет. Нові меблі, предмети побуту, електропобутова техніка - в достатній кількості для користування всіх проживаючих, зроблено сучасний ремонт, в квартирі дотримано санітарно-гігієнічні норми, світло, свіжо, чисто, затишно, закуплено необхідні продукти харчування, засоби гігієни. Крім того, в акті зазначено, що вся родина щиро бажає бачитися один з одним, спілкуватися, матеріально та морально спроможна займатися і займаються доглядом, утриманням, вихованням, розвитком своєї маленької ОСОБА_11 . Стан здоров'я членів родини дозволяє їм належно турбуватися про здоров'я, побут ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дівчина зовні соматично здорова, легко і вільно іде на контакт з дорослими та дітьми. Вважають, що ОСОБА_2 належно і відповідально виконує батьківські обов'язки по відношенню до своєї дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до того ж, від сусідів, навчального, медичного закладів та позашкільних установ, які відвідує дівчинка, повідомлень чи нарікань щодо виконання батьківських обов'язків ОСОБА_2 відносно дочки ОСОБА_3 , не надходили (т.2 а.с.117).
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з частинами 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України).
У відповідності до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
За ч. ч. 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно із ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За нормами ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У постанові від 16.01.2019 по справі № 487/2480/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду визначив, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
У справі, що переглядається, згідно з висновком від 15.09.2020 № 322-30 про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування - виконком Переяславської міської ради, керуючись чинним законодавством України, вважає доцільним визначити місцем проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 (т.1, а.с.21-22).
Верховний Суд у своїх позиціях звертає увагу, що у усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Встановлено, що малолітня ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_2 у місті Переяслав. Батько мешкає окремо в місті Києві.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ , держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07.12.2006, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.12.2020 у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) зазначено: «закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов'язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.11.2021 в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини».
Крім наявних у матеріалах справи письмових доказів, у судовому засіданні суду першої інстанції за участю представника Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської РДА Дяченко С.О. була опитана малолітня ОСОБА_3 , яка повідомила суду, що проживає разом із мамою та бабусею. Мама робить для неї все необхідне, купує всі речі, іграшки, в неї є домашні улюбленці такі як кішка, рибки. Мама на неї не свариться. Тата бачила взимку минулого року, коли він приїхав до неї в школу, під кінець виступу. Більше він їй не дзвонив і не приїздив. Зазначила, що хоче жити і надалі з мамою, їй так добре, та не хоче переїздити в інше місце, їй подобається жити в Переяславі.
Суд першої інстанції також дослідив відео засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Переяславської міської ради, на якому відповідач зазначив, що якщо ОСОБА_2 надасть можливість бачити дитину по суботах з 10 до 17 години, то він не заперечує щодо проживання доньки з матір'ю, до вирішення цього питання в суді.
Суд також зауважив, що відповідач заперечуючи щодо вимог позивача про визначення місця проживання дитини з нею, із зустрічними вимогами про визначення місця проживання дитини з батьком, не заявляв, та доказів, які б спростовували вимоги позивачки до суду не подав.
З огляду на викладене, з урахуванням наданих до суду доказів, наявність у позивачки облаштованого житлового приміщення для дитини, її участі у вихованні доньки та ставленні до неї, піклування про її стан здоров'я та розвиток, взаємозв'язок та тісний контакт, наявність заробітку, що дозволяє забезпечувати дитину, пристосованості дитини до умов проживання та оточуючого середовища, кола спілкування та наявності друзів, та, виходячи із найкращих інтересів дітей, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не має стабільного доходу та не надала жодного доказу працевлаштування чи доходів з моменту розлучення сторін в 2017 році, тобто за 2017-2025 роки, на правильність висновків суду не впливають, оскільки факт працевлаштування матері дитини та розмір її доходів є лише однією із обставин, встановлення яких у сукупності може вказувати на можливість реалізації нею своїх батьківських обов'язків.
Натомість, закон не вимагає обов'язкового встановлення місця роботи та розміру заробітної плати батьків у справах про визначення місця проживання дитини. Зокрема, у справі, що переглядається, на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів, з урахуванням пояснень сторін та заслуханої безпосередньо судом думки дитини, суд першої інстанції встановив факт належного виконання позивачкою своїх обов'язків, зокрема, і щодо матеріального забезпечення дитини, та дійшов обґрунтованого висновку про існування достатніх підстав для визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Як правильно зауважив суд, перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Отже, доводи апеляційної скарги в не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновком суду, тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним і дослідженим доказам та обґрунтовано дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Колегія суддів також наголошує, що визначення місця проживання дитини з матір'ю не впливатиме на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 11 травня 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома