Справа № 757/56237/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2994/2026 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
16 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2025 року в кримінальному провадженні №62024000000000969 від 31.10.2024 про накладення арешту на майно,-
Прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно.
Просив поновити строк для звернення з клопотанням про арешт майна та накласти арешт на тимчасово вилучене в ході обшуку житлового приміщення за місцем мешкання ОСОБА_8 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме на: карту пам'яті Kingston 8 Gb; картонний короб з бірками для маркування деревини; печатки суб'єктів господарської діяльності, а саме: ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_20 . Загалом 12 штук. А також рахунки фактури на виготовлення вищевказаних печаток: № 32 від 19.06.2025, № 41 від 20.06.2025, № 33 від 20.06.2025, № 42 від 20.06.2025; використані бірки для маркування деревини UA ДАЛРУ №462231531, UA ДАЛРУ №464812258, UA ДАЛРУ №462231726; прозору полімерну мультіфора з банківськими квитанциями - 9 шт.; прозору полімерну мультіфора з аркушем з чорновими записами та біркою для маркування деревини UA ДАЛРУ №268876028; прозору полімерну мультіфора з товарно-транспортними накладними; прозору полімерну мультіфора з аркушами з чорновими записами; блокнот з чорновими записами; полімерні пакети брендовані «Нова пошта» з наліпленими накладними № 59 0014 5033 5599, № 59 0014 2530 6166, № 59 0014 2294 9968, № № 59 0014 3488 9096, № 59 0014 2445 0149, № 59 0014 0240 4195, № 59 0014 3754 0604, № 59 0014 3067 1357, № 59 0014 3435 3423 та вкладеною кореспонденцією, розпаковані, - 9 штук. Картонні конверти брендовані «Нова пошта» з наліпленими накладними № 59 0013 9059 2738, № 20 4510 0209 4915, № № 59 0014 3880 7467, № 59 0014 3880 7958, розпаковані, - 4 штуки; прозорі полімерні мультіфори з документами (договори, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, розпаковані стартові пакети операторів мобільного зв'язку, довідки про відкриття рахунків, чорнові записи тощо), - 47 штук. Тека з документами зеленого кольору; ноутбук HP ProBook 450 G6, s/n #5cd0113r71 з блоком живлення.
В обґрунтування клопотання зазначив, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62024000000000969 від 31.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-1, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 361 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що директор ПП «Саліс» (ЄДРПОУ 33190847) ОСОБА_21 , будучи службовою особою наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями з метою особистого збагачення, залучивши до своєї протиправної діяльності підпорядкованих працівників підприємства, а також посадових осіб державного підприємства «Лісогосподарський інформаційно-аналітичний центр» (далі - ДП «ЛІАЦ») та Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, налагодив схему протиправної діяльності, яка полягає в тому, що останній будучи керівником підприємства, яке має у постійному користуванні землі лісового фонду на яких здійснює лісогосподарську діяльність, достовірно знаючи, що протягом 2022-2024 років лісозаготівельна діяльність підприємства не проводилась, діючи всупереч вимогам наказу Міністерства захисту довкілля та природніх ресурсів України від 27.09.2021 № 621 «Про затвердження інструкції з ведення електронного обліку деревини» за грошову винагороду здійснював несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи, шляхом внесення недостовірних даних до системи Електронного обліку деревини про реалізацію суб'єктам господарської діяльності ділової деревини, яка фактично не перебувала у володінні ПП «Саліс» (ЄДРПОУ 33190847).
На виконання незаконних вказівок ОСОБА_21 , підпорядковані працівники ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , будучи обізнані про відсутність у володінні ПП «Саліс» (ЄДРПОУ 33190847) деревини вносили недостовірні дані до системи Електронного обліку деревини про нібито реалізацію деревини суб'єктам господарської діяльності.
З метою прикриття незаконної діяльності та створення видимості законності походження деревини ОСОБА_21 надавав суб'єктам господарської діяльності фіктивні товарно-транспортні накладні на деревину (далі - ТТН-ліс).
У період з 01.01.2022 по 31.10.2024 ПП «Саліс» (ЄДРПОУ 33190847) видано 3701 ТТН-ліс про нібито реалізацію лісоматеріалів загальним об'ємом 19397 м.куб. за фактичної відсутності такого об'єму деревини.
У свою чергу посадові особи ДП «ЛІАЦ», зловживаючи службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди, у порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1142 «Про затвердження Порядку проведення моніторингу внутрішнього споживання вітчизняних лісоматеріалів необроблених і контролю за неперевищенням обсягу внутрішнього споживання вітчизняних лісоматеріалів необроблених», реалізуючи свої повноваження, умисно не здійснюють заходи щодо виявлення та запобігання видачі ПП «Саліс» (ЄДРПОУ 33190847) фіктивних ТТН-ліс.
Суб'єкти господарської діяльності, в тому числі підконтрольні ОСОБА_21 , зокрема ФОП « ОСОБА_25 », ФОП « ОСОБА_26 », ФОП « ОСОБА_8 », використовуючи фіктивні ТТН-ліс шляхом подачі до обласних управлінь лісового та мисливського господарства для отримання сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів з метою незаконного експорту деревини.
Невстановлена організована група у складі якої може входити ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , ОСОБА_24 ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПН НОМЕР_4 , ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_6 під час дії воєнного стану здійснюють несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи Електронного обліку деревини, створюють підроблені документи про походження деревини з метою контрабанди лісоматеріалів.
Під час досудового розслідування, 25.09.2025 слідчим Державного бюро розслідувань на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва проведено слідчу дію - обшук житлового приміщення за місцем мешкання ОСОБА_8 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон ОСОБА_8 , чорнові записи, бирки, ТТН, договори поставки лісоматеріалів, специфікації, печатки, ноутбук, видаткові накладні, та інші документи, що мають значення для кримінального провадження.
Вилучені під час обшуку речі та документи 25.09.2025 слідчим визнано речовими доказами.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2025 року поновлено прокурору відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 строк для звернення з клопотанням про арешт майна та клопотання задоволено.
Накладено арешт у кримінальному провадженні № 62024000000000969 від 31.10.2024, на тимчасово вилучене в ході обшуку житлового приміщення за місцем мешкання ОСОБА_8 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме на:
- карту пам'яті Kingston 8 Gb;
- картонний короб з бірками для маркування деревини;
- печатки суб'єктів господарської діяльності, а саме: ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_20 . Загалом 12 штук. А також рахунки фактури на виготовлення вищевказаних печаток: № 32 від 19.06.2025, № 41 від 20.06.2025, № 33 від 20.06.2025, № 42 від 20.06.2025;
- використані бірки для маркування деревини UA ДАЛРУ №462231531, UA ДАЛРУ №464812258, UA ДАЛРУ №462231726;
- прозору полімерну мультіфору з банківськими квитанциями - 9 шт.;
- прозору полімерну мультіфору з аркушем з чорновими записами та біркою для маркування деревини UA ДАЛРУ №268876028;
- прозору полімерну мультіфору з товарно-транспортними накладними;
- прозору полімерну мультіфору з аркушами з чорновими записами;
- блокнот з чорновими записами;
- полімерні пакети брендовані «Нова пошта» з наліпленими накладними № 59 0014 5033 5599, № 59 0014 2530 6166, № 59 0014 2294 9968, № № 59 0014 3488 9096, № 59 0014 2445 0149, № 59 0014 0240 4195, № 59 0014 3754 0604, № 59 0014 3067 1357, № 59 0014 3435 3423 та вкладеною кореспонденцією, розпаковані, - 9 штук. Картонні конверти брендовані «Нова пошта» з наліпленими накладними № 59 0013 9059 2738, № 20 4510 0209 4915, № № 59 0014 3880 7467, № 59 0014 3880 7958, розпаковані, - 4 штуки;
- прозорі полімерні мультіфори з документами (договори, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, розпаковані стартові пакети операторів мобільного зв'язку, довідки про відкриття рахунків, чорнові записи тощо), - 47 штук. Тека з документами зеленого кольору;
- ноутбук HP ProBook 450 G6, s/n #5cd0113r71 з блоком живлення.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , 02.03.2026 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді.
Просила поновити строк на оскарження, зазначала що оскаржувану ухвалу отримала 27.02.2026 року.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що клопотання про арешт на майно, вилучене під час проведення обшуків у кримінальному провадженні № 62024000000000969 від 31.10.2024 вже розглядалося 09 жовтня 2025 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_27 . Зі змісту ухвали слідчого судді вказане клопотання було подано до суду, без додержання вимог статті 171 КПК України та повернуто прокурору з встановленням строку 72 години для усунення недоліків, відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України (справа № 757/48640/25-к). Однак, всупереч вимогам статей 171, 172 КПК України та рішенню суду. Вказаний строк прокурором було пропущено та клопотання не було подано у межах визначеного строку.
Слідчий суддя, постановляючи оскаржувану ухвалу, не надав належної оцінки тому факту, що прокурором було пропущено встановлений законом строк звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, а також не перевірив наявність об'єктивних та документально підтверджених підстав для його поновлення.
Посилання прокурора на те, що він особисто не був присутнім у попередньому засіданні, не може вважатися поважною причиною пропуску строку, встановленого судом. Подання клопотання через місяць є істотним та безпідставним порушенням процесуальної дисципліни та принципу правової визначеності. Прокурором не наведено жодної об'єктивної та документально підтвердженої причини, яка могла б бути визнана судом поважною. Крім того, майно вилучене у мого Клієнта не відповідає критеріям речових доказів, постанова слідчого про визначення вилученого майна речовими доказами винесена формально, та не може бути єдиною підставою, щоб прийти до висновку про те, що вилучене під час обшуку майно є речовими доказами в рамках кримінального провадження.
Прокурор у клопотанні визначив метою накладення арешту на вилучене майно, його збереження як речових доказів, хоча при цьому конкретно мету та правову підставу арешту майна не обґрунтував, а лише поверхово послався на положення ст. 170 КПК України, які загалом визначають поняття арешту майна.
Станом на дату подання апеляційної скарги, про підозру ОСОБА_8 у межах кримінального провадження № 62024000000000969 від 31.10.2024 не повідомлено. З моменту проведення обшуку 25.09.2025 року та до цього часу він перебуває виключно у процесуальному статусі свідка. За таких обставин є необґрунтованим та незрозумілим, з яких правових підстав майно особи, яка не є підозрюваною чи обвинуваченою у вказаному кримінальному провадженні, може вважатися таким, що має відношення до предмета досудового розслідування. Отже, ОСОБА_8 не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого у зазначеному кримінальному провадженні, а відтак відсутні належні та допустимі підстави для обмеження його права власності.
Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2025 у справі № 757/43126/25-к про надання дозволу на проведення обшуку житлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , ані в прохальній, ані в резолятивній частинах ухвали не зазначено відомостей про причетність ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_20 до обставин вчинення кримінального правопорушення, що розслідується у зазначеному кримінальному провадженні.
Вилучені під час обшуку карта пам'яті Kingston 8 Gb, картонний короб з бірками для маркування деревини, використані бирки для маркування деревини, печатки фізичних осіб-підприємців та рахунки-фактури на їх виготовлення, банківські квитанції, аркуші з чорновими записами, товарно транспортні накладні, блокнот із записами, полімерні пакети та картонні конверти з кореспонденцією, прозорі мультіфори з документами (договори, видаткові накладні, довідки про відкриття рахунків, стартові пакети операторів мобільного зв'язку тощо), тека з документами зеленого кольору, а також ноутбук HP ProBook 450 G6 (s/n 5cd0113r71) з блоком живлення не є предметами або знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не містять ознак речових доказів у розумінні ст. 98 КПК України та жодним чином не пов'язані з обставинами, що становлять предмет досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, яка підтримала вимоги поданої апеляційної скарги та просила її задовольнити з наведених в ній підстав, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги представника власника майна, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів судового провадження вбачається, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62024000000000969 від 31.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-1, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 361 КК України.
25.09.2025 слідчим Державного бюро розслідувань на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва проведено слідчу дію - обшук житлового приміщення за місцем мешкання ОСОБА_8 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон ОСОБА_8 , чорнові записи, бирки, ТТН, договори поставки лісоматеріалів, специфікації, печатки, ноутбук, видаткові накладні, та інші документи, що мають значення для кримінального провадження.
Вилучені під час обшуку речі та документи 25.09.2025 слідчим визнано речовими доказами.
З висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянта, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 62024000000000969 від 31.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-1, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 361 КК України та відношення до нього вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, всупереч твердженням апелянта.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 167, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Однак є слушними твердження апелента, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся з недотримання положень ч. 1 ст. 172 КПК України, а саме не повідомлено власника майна про його розгляд. Проте, колегія суддів, з урахуванням вище викладеного не погоджується, з твердженнями апелянта, що дана обставина є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ ________________ ___________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4