Справа № 761/6157/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2926/2026 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
16 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2026 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, у кримінальному провадженні №22025000000000518 від 25 квітня 2025 року,-
Слідчий в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 із визначенням розміру застави у сумі 2 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6 656 000 грн. строком на 60 днів, але в межах строку досудового розслідування.
У випадку внесення застави у визначені судом розмірі покласти на підозрюваного такі обов?язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_11 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
В обґрунтування клопотання зазначив, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22025000000000518, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 квітня 2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1 КК України.
Слідчий вказував, що Громадянин України ОСОБА_8 , будучи обізнаним про встановлений законодавством України особливий порядок поводження зі зброєю та бойовими припасами, в порушення вище зазначених вимог законодавства, вчинив кримінальне правопорушення проти громадської безпеки за наступних обставин.
19.01.2026 у період часу з 20 год. 11 хв. по 20 год. 12 хв. ОСОБА_8 , на виконання злочинного завдання громадянина Грузії ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реалізовуючи злочинний умисел, направлений на придбання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, перебуваючи поблизу будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, отримав від громадянина України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який залучений до конфіденційного співробітництва, пістолет українського виробництва «Форт- 14ТП» під унітарний пістолетний набій центрального бою калібру 9?18 мм та самозарядний пістолет «CZ», моделі «83» № НОМЕР_1 , калібру 9х18, промислового виробництва, з трьома пістолетними патронами калібру 9х18.
ОСОБА_8 , з метою приховування вчинення кримінального правопорушення та не викриття правоохоронними органами протиправних дій, прийняв рішення про зберігання пістолету українського виробництва «Форт- 14ТП» під унітарний пістолетний набій центрального бою калібру 9х18 мм та самозарядного пістолету «CZ», моделі «83» № НОМЕР_1 , калібру 9?18, промислового виробництва з трьома пістолетними патронами калібру 9х18, за місцем свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення експертного дослідження зброї № НОМЕР_2 від 19.01.2026 наданий на дослідження об?єкт відноситься до категорії стрілецької короткоствольної нарізної вогнепальної зброї, а саме є пістолетом українського виробництва «Форт-14TП» під унітарний пістолетний набій центрального бою калібру 9х18 мм.
Відповідно до висновку експерта № КСE-19/111-25/74224-БЛ від 06.12.2025 наданий на дослідження об?єкт належить до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї, є самозарядним пістолетом «CZ», моделі «83» № НОМЕР_1 , калібру 9?18, промислового виробництва, з трьома пістолетними патронами калібру 9х18 до нього, що є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї.
23.01.2026 ОСОБА_8 , на виконання злочинного завдання громадянина Грузії ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , реалізуючи злочинний умисел, направлений на придбання бойових припасів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, перебуваючи поблизу будинку розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ходосівська, буд. 34, отримав від ОСОБА_11 предмети ззовні схожі на патрони калібру 9х18 у кількості 4 шт.
Таким чином, ОСОБА_8 , обґрунтовано підозрюється у закінченому замаху на придбання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 263 КК України.
23.01.2026 ОСОБА_8 в порядку п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України затримано та 24.01.2026 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 263 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджуються наступними матеріалами кримінального провадження:
-матеріалами, зібраними оперативним підрозділом, що відповідно до ч. 2 ст. 99 КПК України є доказом;
-протоколами допитів свідка ОСОБА_11 ;
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімком від 23.01.2026;
-протоколом огляду місця події від 23.01.2026;
-протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_8 від 23.01.2026;
-протоколом затримання ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення від 23.01.2026;
-іншими матеріалами кримінального провадження, які у своїй сукупності дають можливість обґрунтовано підозрювати ОСОБА_8 , у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.
В обґрунтування свого клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 слідчим зазначено, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2026 року клопотання задоволено.
Продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Сальник Калинівського району Вінницької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23 квітня 2026 року включно.
Визначено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у вигляді 1800 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 5 990 400 (п'ять мільйонів дев'ятсот дев'яносто тисяч чотириста) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцем) на депозитний рахунок Шевченківського районного суду м. Києва для внесення застави (отримувач: ТУДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, банк: Державна казначейська служба України м. Києва, рахунок у форматі IBAN р/р UA128201720355259002001012089, призначення - застава за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по справі № 761/6157/26, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).
У разі внесення застави покладено на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за їх першою вимогою;
- не відлучатись з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватись від спілкування зі свідком ОСОБА_11 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Визначено строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тривалістю 2 (два) місяці з моменту внесення підозрюваним застави в розмірі, визначеному судом.
Задовольняючи клопотання слідчий суддя дійшов до висновку, що матеріали клопотання містять достатньо обґрунтувань необхідності збереження обраного ОСОБА_8 запобіжного заходу, оскільки в рамках кримінального провадження необхідно виконати значний обсяг слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою (з можливістю внесення застави), не зменшилися та продовжують існувати.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_9 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , 27.02.2026 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 23.04.2026 з визначенням адреси цілодобового перебування: АДРЕСА_3 з покладенням обов?язків: не покидати адресу цілодобового перебування, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги; невідкладно прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду по першому виклику; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державно влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за корон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну; утримуватись від спілкування зі свідком ОСОБА_11 ; носити електронний засіб контролю.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що судове рішення є не законним, не обґрунтованим, протиправним, та таким, що прийнято з численними порушеннями норм Кримінального процесуального законодавства, зокрема: за відсутності доказів наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України; не враховані всі обставини, що мають значення для визначення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Посилання сторони обвинувачення на ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду ґрунтується виключно на припущенні про можливу суворість покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 263 КК України. Водночас сам по собі розмір можливого покарання не є та не може бути достатньою та самостійною підставою для висновку про намір особи переховуватися.
Сторона захисту вважає, що в даному кримінальному провадженні відсутні об?єктивні підстави вважати, що підозрюваний має намір або можливість знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Стороною обвинувачення не надано жодних конкретних доказів, які б підтверджували намір або дії підозрюваного, спрямовані на знищення чи спотворення доказів. Припущення про наявність такого ризику є гіпотетичними та не підтверджені належними й допустимими доказами, як того вимагає ст. 177 КПК України. Підозрюваний співпрацює зі слідством і зацікавлений у якнайшвидшому, об?єктивному та неупередженому розслідуванні справи.
Сторона захисту вказує на те, що посилання сторони обвинувачення на ризик незаконного впливу на потерпілих чи свідків у кримінальному провадженні є декларативним та необґрунтованим.
У матеріалах клопотання відсутні будь-які фактичні дані, які б свідчили про наявність реальних намірів або спроб з боку підозрюваного впливати на потерпілих чи свідків, зокрема шляхом погроз, умовлянь, підкупу чи будь-яким іншим способом.
Сам по собі формальний перелік ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, без наведення конкретних обставин та доказів, не може вважатися достатньою підставою для визнання такого ризику доведеним.
Орган досудового розслідування не навів жодних конкретних фактів або дій, які 6 свідчили про намагання підозрюваного перешкоджати розслідуванню будь-яким способом.
Загальні формулювання або припущення не можуть вважатися належними та допустимими доказами існування цього ризику.
У клопотанні не наведено конкретних фактичних обставин, які б свідчили про реальну загрозу повторної протиправної поведінки, не зазначено даних про попередні судимості, порушення процесуальних обов?язків чи інші обставини, які могли б об?єктивно підтверджувати наявність такого ризику.
Слідчим не враховано, що ризики, на які він посилається, можуть бути ефективно мінімізовані шляхом покладення на підозрюваного відповідних процесуальних обов?язків, передбачених ст. 194 КПК України, зокрема заборони спілкування з визначеним колом осіб, використання засобів зв?язку, а також контролю за дотриманням умов домашнього арешту.
Отже, твердження про неефективність більш м?якого запобіжного заходу не відповідає вимогам обґрунтованості та не може вважатися доведеним.
Сторона обвинувачення не надала належних, конкретних і переконливих доказів, що підозрюваний має намір або можливість вчинити інші злочини, переховуватися або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Існуючі припущення та суб'єктивні оцінки не відповідають вимогам ст. 177 КПК України щодо встановлення реального ризику.
ОСОБА_8 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 263 КК України, яка хоча й відноситься до категорії тяжких злочинів, однак не належить до переліку кримінальних правопорушень, щодо яких законом прямо виключено можливість застосування альтернативних запобіжних заходів. Сам по собі факт наявності в межах кримінального провадження інших кваліфікацій не може підміняти або розширювати обсяг підозри. офіційно повідомленої особі, та слугувати підставою для фактичного застосування більш суворого підходу при вирішенні питання про запобіжний захід.
За таких обставин застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі, який фактично є непомірним (5 990 400 грн.), не відповідає принципам необхідності, пропорційності та індивідуалізації запобіжного заходу. Тяжкість інкримінованого злочину за ч. 1 ст. 263 КК України сама по собі не може обґрунтовувати ні обрання виняткового запобіжного заходу, ні визначення застави у розмірі, що фактично нівелює можливість її внесення та прирівнює такий запобіжний захід до безальтернативного тримання під вартою.
Заслухавши суддю доповідача щодо змісту оскаржуваної ухвали та доводів апеляційної скарги, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, з наведених в них підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника, не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Доводи захисника про те, що слідчий суддя виніс незаконну та необґрунтовану ухвалу, не ґрунтуються на змісті оскаржуваної ухвали.
З матеріалів судового провадження вбачається, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22025000000000518, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 квітня 2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1 КК України.
Слідчий вказував, що 23.01.2026 ОСОБА_8 в порядку п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України затримано та 24.01.2026 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 263 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджуються наступними матеріалами кримінального провадження:
- матеріалами, зібраними оперативним підрозділом, що відповідно до ч. 2 ст. 99 КПК України є доказом;
- протоколами допитів свідка ОСОБА_11 ;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімком від 23.01.2026;
- протоколом огляду місця події від 23.01.2026;
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_8 від 23.01.2026;
- протоколом затримання ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення від 23.01.2026;
- іншими матеріалами кримінального провадження, які у своїй сукупності дають можливість обґрунтовано підозрювати ОСОБА_8 , у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання підозрюваному ОСОБА_8 під вартою, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та встановив, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, долученими до клопотання.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_8 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри.
З огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді були всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певними злочинами, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Отже, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_8 підозри, чогось очевидно недопустимого чи такого, що не підтверджується доказами, не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
Також, відповідно до ст. 178 КПК України слідчим суддею враховано вагомість наявних доказів про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також враховано, що відомості, які міститься у матеріалах, доданих до клопотання, у своїй сукупності доводять не лише обґрунтованість підозри, але й свідчать про те, що ризики, передбачені п.1-5 ч.1 ст. 177 КПК України, які слугували підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати і на даний час не зменшилися та продовжують існувати. При цьому слідчий суддя врахував, що підозрюваний ОСОБА_8 може вчинити незаконний вплив інших осіб чи свідків, особи яких встановлюються, з метою недопущення надання ними викривальних показань щодо нього.
Доводи, які наведені захисником у судовому засіданні, як підставу для зміни запобіжного заходу на домашній арешт, колегія суддів відхиляє. Так під час обрання запобіжного заходу слідчим суддею докладно та обґрунтовано викладено висновки про те, чому саме найсуворіший із запобіжних заходів у вигляді триманні під арештом зможе забезпечити належну правову поведінку підозрюваного й жоден з інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку. На даному етапі підстав для зміни запобіжного заходу та більш м'який, та/або визначення застави, слідчий суддя не вбачав, враховуючи, що ризики не зменшилися.
Таким чином доводи апелянта, за змістом апеляційної скарги, про відсутність обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
З урахуванням обставин кримінального провадження, наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо необхідності продовження застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування щодо останнього більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
Колегією суддів встановлено, що прийнявши обґрунтоване рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином врахував вимоги ч. 4 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК Українита практику Європейського суду з прав людини при визначенні йому застави в розмірі 2 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6 656 000 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Також, суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.
При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Слідчим суддею під час визначення застави, враховано обставини кримінальних правопорушень, дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , у тому числі і ті, що зазначаються в апеляційній скарзі захисника, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, визначив ОСОБА_8 розмір застави.
Доказів того, що ОСОБА_8 за станом здоров'я не може утримуватись під вартою слідчому судді не надано, а також не надано під час апеляційного розгляду.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини були виправданими та необхідними елементами, що визначали потреби в продовженні застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просила скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга сторони захисту, з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2026 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _______________ ___________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4