Київський апеляційний суд
4 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12018100100006519 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Мила Києво-Святошинського району Київської області,
громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.190 КК України в редакції Закону № 2213-VIII від 16.11.2017,
за апеляційною скаргою прокурора на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року,
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 11.02.2025 ОСОБА_7 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.190 КК України в редакції Закону № 2213-VIII від 16.11.2017 та виправданий на підставі п.2 ч.1 ст.374 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим.
Цивільний позов ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_7 моральної та матеріальної шкоди суд залишив без розгляду.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, і призначити йому покарання: за ч.2 ст.190 КК України - 2 роки позбавлення волі; за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України - штраф у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ч.4 ст.358 КК України - штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - та звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Також просить покласти на ОСОБА_7 процесуальні витрати, долю речових доказів вирішити згідно з чинним законодавством та задовольнити цивільний позов ОСОБА_8 , стягнувши на користь останнього з ОСОБА_7 моральну та майнову шкоду на загальну суму 310 269 грн 24 коп.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає про неповноту судового розгляду, під час якого залишились недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, яка виразилась у тому, що суд відхилив клопотання прокурора про допит свідків.
Так, суд першої інстанції обмежив прокурора строком у допиті свідків обвинувачення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , після чого перейшов до інших стадій судового розгляду. На допиті цих свідків наполягав прокурор та не заперечували захисник і обвинувачений. Показання свідка ОСОБА_10 мали ключове значення для доведення вини ОСОБА_7 , оскільки свідок міг повідомити, що у жовтні 2017 року він отримав у ОСОБА_11 належний ОСОБА_12 автомобіль "Hyundai Elantra", ключ та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, оскільки ОСОБА_11 був винен вказаному свідку 3 000 доларів США. В подальшому ОСОБА_10 передав ОСОБА_7 в с. Стоянка вказаний автомобіль разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_12 за 3 000 доларів США. У свою чергу, свідок ОСОБА_11 міг підтвердити, що передав ОСОБА_10 автомобіль "Hyundai Elantra", ключ та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а свідок ОСОБА_12 міг підтвердити факт передачі ним у кінці серпня 2017 року вказаного автомобіля ОСОБА_11 для проведення ремонтних робіт. Як вважає прокурор, показання решти перерахованих раніше свідків також мали ключове значення для доведення вини ОСОБА_7 , оскільки вони могли дати докладні показання про подальшу долю автомобіля.
Вказані дії суду призвели до порушення змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їм переконливості, що передбачено ст.22 КПК України, та обмежили повноваження прокурора в частині підтримання публічного обвинувачення в суді відповідно до вимог ст.36 КПК України.
Крім того, вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Такими доказами є показання свідка ОСОБА_17 , з яких випливає, що до сервісного центру з метою переоформлення автомобіля звернувся саме ОСОБА_7 з договором купівлі-продажу та паспортом. Не дав суд належної оцінки і долученим стороною обвинувачення документам, в тому числі тим, на підставі яких ОСОБА_7 зареєстрував автомобіль на своє ім'я, а також висновкам експертів.
Стверджує і про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання. На користь цього свідчить не вжиття судом передбачених ст.135 КПК України заходів для виклику ОСОБА_18 . В кримінальному провадженні відсутні розписки про вручення судових повісток потерпілому, розписок про отримання їх дорослими членами сім'ї потерпілого, іншими особами, які з ним проживають, відсутнє підтвердження вручення повісток представникам житлово-експлуатаційної організації за місцем проживання потерпілого або адміністрації за місцем його роботи, а так само суд не публікував судові повістки в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як вважає прокурор, виразилось у тому, що суд з огляду на допущені порушення, про які детально зазначено раніше, безпідставно виправдав ОСОБА_7 , а тому не застосував закон, який підлягає застосуванню, а саме, ст.49, ч.5 ст.74 КК України, оскільки строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень закінчилися. При цьому звертає увагу, що імперативний обов'язок звільнення особи від кримінальної відповідальності з цих підстав покладено на суд, а не на сторону захисту, яка має право заявити відповідне клопотання, і що суд всупереч вимогам ст.285 КПК України не роз'яснив ОСОБА_7 право заявити клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. Одночасно з цим прокурор вказує, що суд повинен був призначити ОСОБА_7 покарання за кожне кримінальне правопорушення, на підставі ст.70 КК України призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень та на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити від покарання.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити; доводи захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним, обґрунтованим і вмотивованим; повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження, у межах, визначених судом апеляційної інстанції; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Згідно з висунутим обвинуваченням у ОСОБА_7 у невстановленому місці у невстановлений час, але не пізніше 18 січня 2018 року, виник умисел на шахрайське заволодіння грошовими коштами за рахунок відчуження автомобіля "Hyundai Elantra", 2012 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , який належав на праві власності ОСОБА_12 , шляхом пособництва у підробленні та використання завідомо підроблених офіційних документів.
Для реалізації цього плану ОСОБА_7 залучив невстановлену особу, яка на його прохання виготовила документи на відчуження транспортного засобу та у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці передала їх ОСОБА_7 . З цією метою ОСОБА_7 за невстановлених досудовим розслідування обставин повідомив невстановленій особі свої анкетні дані та відомості щодо автомобіля "Hyundai Elantra", який мав намір відчужити. Відповідно до заздалегідь розробленого плану ОСОБА_7 отримав завідомо підроблені правовстановлюючі документи, а саме, договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6332/18/0011830 від 17.01.2018, договір комісії від 17.01.2018, акт огляду реалізованого транспортного засобу від 17.01.2018, акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер, від 17.01.2018.
Після цього ОСОБА_7 на виконання розробленого плану 18 січня 2018 року близько 11 години 45 хвилин, перебуваючи в сервісному центрі МВС України № 3247 за адресою: Київська область, м. Макарів, вул. Дорожна, 13-А, використав завідомо підроблені документи та перереєстрував на себе автомобіль "Hyundai Elantra", 2012 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 з метою його подальшого продажу.
Вказані дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України - пособництво у підробленні офіційного документа, який посвідчується установою, і який надає права, з метою використання його підроблювачем; та за ч.4 ст.358 КК України - використання завідомо підробленого документа.
Крім того, у жовтні 2017 року особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, перебуваючи в гаражному боксі на вул. Старосільській в м. Києві, отримала від ОСОБА_11 належний ОСОБА_12 автомобіль "Hyundai Elantra", 2012 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , ключ та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу для проведення ремонтних робіт, однак при цьому вже, не маючи наміру виконувати вказані роботи та покладені на неї у зв'язку з цим обов'язки, а маючи намір лише заволодіти автомобілем та розпорядитись ним на власний розсуд.
Реалізуючи свій умисел, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з метою обернення транспортного засобу на свою користь, не збираючись повертати автомобіль "Hyundai Elantra", запропонувала придбати автомобіль ОСОБА_7 .
В подальшому 17 січня 2018 року близько 15 години 30 хвилин особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, видаючи себе за власника автомобіля, зустрілася з ОСОБА_7 , який виявив бажання придбати вказаний транспортний засіб, за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 112, та, обговоривши умови продажу, отримала від ОСОБА_7 завдаток в сумі 100 доларів США.
18 січня 2018 року особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, переслідуючи корисливий мотив, видаючи себе за власника автомобіля, зустрілася з ОСОБА_7 у с. Стоянка Київської області та, не маючи права на розпорядження транспортним засобом, поза волею ОСОБА_12 , який є власником автомобіля "Hyundai Elantra" вартістю 6 800 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 18 січня 2018 року становило 190 491 грн 12 коп., розпорядилася транспортним засобом на свій розсуд, продавши його ОСОБА_7 .
Після цього 20 січня 2018 року ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в сервісному центрі МВС України № 8042 за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 19, з метою шахрайського заволодіння грошовими коштами ОСОБА_19 шляхом обману, повідомив потерпілому неправдиві відомості щодо належності йому автомобіля "Hyundai Elantra", видаючи його за свій. Тим самим ОСОБА_7 ввів в оману ОСОБА_19 і здійснив відчуження вказаного автомобіля, продавши його ОСОБА_19 за 200 000 грн, завдавши таким чином ОСОБА_19 майнової шкоди у великих розмірах, що у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. При цьому частину грошових коштів у сумі 100 000 грн ОСОБА_19 передав ОСОБА_7 20 січня 2018 року за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 19, а решту грошових коштів у сумі 100 000 грн ОСОБА_19 передав ОСОБА_7 у невстановлений час 28 січня 2018 року за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 104, на території авторинку "Чайка".
Вказані дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.190 КК України - шахрайство, що завдало значної шкоди потерпілому.
Виправдуючи ОСОБА_7 по пред'явленому обвинуваченню, суд детально проаналізував зміст сформульованого в обвинувальному акті обвинувачення, зазначивши у вироку, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_7 залучив певну особу з метою підробки документів, надав їй анкетні дані та відомості щодо автомобіля "Hyundai Elantra", і так само відсутні докази отримання та використання ОСОБА_7 завідомо підроблених документів. При цьому взяв до уваги показання обвинуваченого, на спростування яких сторона обвинувачення доказів не надала.
Що стосується обвинувачення у вчиненні шахрайства, то в ньому вказано, що особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, видала себе за власника автомобіля ОСОБА_12 та, не маючи права на розпорядження транспортним засобом, продала його ОСОБА_7 . Тобто обвинувачення за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України містить взаємовиключні обставини з обвинуваченням за ч.2 ст.190 КК України, а при викладі фактичних обставин справи щодо дій ОСОБА_7 , кваліфікованих за ч.2 ст.190 КК України, сторона обвинувачення сама підтвердила показання обвинуваченого щодо його непричетності до підробки документів та їх умисного використання. До того ж, ОСОБА_7 уклав договір купівлі-продажу не безпосередньо з особою, яка представилась ОСОБА_12 , а з ТОВ "Автоплюс К", яке уклало договір комісії з ОСОБА_12 і посадова особа якого перевіряла документи особи, яка представилась ОСОБА_12 .
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаним вимогам закону вирок суду першої інстанції відповідає і доводи в апеляційній скарзі прокурора цього не спростовують.
Під час судового провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 вину у пред'явленому обвинуваченні та цивільний позов ОСОБА_8 не визнав та показав, що у 2018 році знайшов на "ОLХ" оголошення про продаж автомобіля "Hyundai Elantra", зв'язався з продавцем, зустрівся з ним, подивився автомобіль та дав завдаток, після чого вони домовились про зустріч. Чоловік, який назвався власником автомобіля ОСОБА_12 , передзвонив і вони поїхали в смт Макарів переоформлювати автомобіль. У чоловіка було свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і ключі. Хто був власником автомобіля, він не перевіряв. ОСОБА_12 займався оформленням купівлі-продажу та вказав, що договір буде оформлено в смт Макарів у сервісному центрі. Він дав ОСОБА_12 свої документи, зокрема, копію паспорта і 6 800 доларів США, після чого той пішов у сервісний центр все оформляти. Потім він ще підписував договір купівлі-продажу, писав заяву, оформив автомобіль на своє ім'я, отримав нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і автомобіль. Всі деталі тих днів пригадує погано, оскільки минув великий проміжок часу, він переніс інсульт після цього, тому має проблеми з пам'яттю. ОСОБА_12 дав йому ключ і вони роз'їхались. Через певний час його товариш ОСОБА_19 зацікавився автомобілем "Hyundai Elantra" і він продав ОСОБА_19 автомобіль. Також ОСОБА_19 попросив продати автомобіль під виплату, сказав, що буде таксувати і паралельно віддавати гроші. ОСОБА_19 дав йому частину грошей і він так само в сервісному центрі без будь-яких питань переоформив автомобіль на нового власника ОСОБА_19 . Ще через деякий час ОСОБА_19 без проблем продав автомобіль і віддав йому гроші, які був винен. Вже після того, як він купував інший автомобіль на вул. Туполєва, йому повідомили, що він у розшуку. Тоді він поїхав у відділення поліції, де слідчі ставили йому питання та він впізнавав по фото особу, яка була продавцем автомобіля "Hyundai Elantra" і представилась ОСОБА_12 . Він не знає ні ОСОБА_12 , ні ОСОБА_10 , який представився йому ОСОБА_12 .
На спростування цих показань і, відповідно, на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень сторона обвинувачення долучила документи та висновки експерта, а саме:
- копію протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.02.2018, в якій ОСОБА_12 повідомляє, що в кінці серпня 2017 року на вул. Шевцова, 1 в м. Києві він передав для проведення ремонту автомобіль "Hyundai Elantra", 2012 року випуску, синього кольору, кузов НОМЕР_1 ОСОБА_11 , який автомобіль не повернув. 11.02.2018 стало відомо, що автомобіль був знятий з реєстрації (т.3 а.с.7);
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.03.2018, в якій ОСОБА_8 повідомляє, що 28.01.2018 ОСОБА_7 та ОСОБА_18 шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами в сумі 9 300 доларів США під приводом продажу автомобіля "Hyundai Elantra", кузов НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_3 , який, як з'ясувалось, перебуває в розшуку (т.3 а.с.8);
- копію протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками від 15.02.2018, в ході якого свідок ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_10 , якому в жовтні 2017 року передав належний ОСОБА_12 автомобіль "Hyundai Elantra" д/н НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі для проведення ремонтних робіт, після чого у грудні 2017 року ОСОБА_10 зник разом з автомобілем (т.3 а.с.13-15);
- копію протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками від 31.03.2018, в ході якого свідок ОСОБА_17 впізнав ОСОБА_10 як ОСОБА_12 , який 18.01.2018 в Територіальному сервісному центрі МВС України № 3247 перереєстрував на ОСОБА_7 автомобіль "Hyundai Elantra" д/н НОМЕР_2 (т.3 а.с.153-155);
- протокол пред'явлення для впізнання за фотознімками від 16.03.2018, в ході якого ОСОБА_7 , перебуваючи в процесуальному статусі свідка, впізнав ОСОБА_10 як ОСОБА_12 , який 18.01.2018 продав йому автомобіль "Hyundai Elantra" д/н НОМЕР_2 (т.3 а.с.13-15);
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 15.05.2018, згідно з яким у Територіальному сервісному центрі МВС України № 3247, що за адресою: Київська область, смт Макарів, вул. Дорожна, 13-А, було вилучено документи, які стали підставою для відчуження та перереєстрації автомобіля "Hyundai Elantra", кузов НОМЕР_1 (т.3 а.с.19-20);
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 05.04.2018, згідно з яким у ТОВ "Автоплюс К" за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 13, було вилучено документи, які стали підставою для відчуження та перереєстрації автомобіля "Hyundai Elantra", кузов НОМЕР_1 (т.3 а.с.122-123);
- заяву № 133870556 від 18.01.2018 ОСОБА_7 про перереєстрацію на нового власника автомобіля "Hyundai Elantra", кузов НОМЕР_1 ; договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6332/18/001830 від 17.01.2018, укладений між ТОВ "Автоплюс К", яке є комісіонером (продавець), і ОСОБА_7 (покупець); договір комісії № 1830 від 17.01.2018, укладений між ТОВ "Автоплюс К" (комісіонер) і ОСОБА_12 (комітент), за умовами якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу автомобіля "Hyundai Elantra", кузов НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 , зареєстрований за власником (комітентом); акт огляду реалізованого транспортного засобу № 6332/18/001830 від 17.01.2018 на підставі договору купівлі-продажу № 6332/18/001830 від 17.01.2018; акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер, № 1830 від 17.01.2018. У заяві № 133870556 від 18.01.2018 також містяться відомості про перевірку транспортного засобу щодо розшуку, арешту, заборони на відчуження, штрафи, тощо ОСОБА_17 , а в договорі комісії вказано, що ОСОБА_12 надав комісіонеру паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Дарницьким РУГУ МВС України в м. Києві 20.03.2001 (т.3 а.с.21-25);
- копії згоди ОСОБА_12 і ОСОБА_7 на збір та обробку персональних даних ТОВ "Автоплюс К" від 17.01.2018; копію заяви ОСОБА_12 від 17.01.2018 до ТОВ "Автоплюс К", що протягом 2018 року він не проводив операції з продажу чи обміну об'єктів рухомого майна; копію акта приймання-передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером № 1830 від 17.01.2018 між ОСОБА_12 і ТОВ "Автоплюс К"; копію угоди про купівлю-продаж із третіми особами № 1830 від 17.01.2018, укладеної між ОСОБА_7 (покупець) і ТОВ "Автоплюс К" (комісіонер) (т.3 а.с.128-133);
- копію висновку експерта № 12-2/399 від 29.05.2018, згідно з яким номер кузова НОМЕР_1 транспортного засобу "Hyundai Elantra" та дублюючі номерні таблички (наклейки) з ідентифікаційним номером зміні не піддавалися (т.3 а.с.28-31);
- копію висновку експерта № 12-2/400 від 15.05.2018, згідно з яким ринкова вартість автомобіля "Hyundai Elantra", 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , тимчасовий реєстраційний номер НОМЕР_5 станом на 17.01.2018 становить 383 880 грн 63 коп. (т.3 а.с.36-44);
- копію висновку експерта № 8-4/865 від 29.05.2018, згідно з яким підписи від імені ОСОБА_12 у графі "КОМІТЕНТ" договору комісії № 1830 від 17.01.2018, у графі "Продавець" акту огляду реалізованого транспортного засобу № 6332/18/001830 від 17.01.2018, у графі " ОСОБА_20 " акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер, № 1830 від 17.01.2018, у графах "(підпис)" посвідчення про отримання повідомлення про включення інформації до бази персональних даних контрагентів ТОВ "Автоплюс К" від 17.01.2018 на ім'я ОСОБА_12 , у графі "(підпис)" заяви ОСОБА_12 від 17.01.2018, у графі "Передав" акту приймання-передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером від 17.01.2018 - виконано не ОСОБА_12 , зразки якого були надані для порівняння, а іншою особою. Підписи від імені ОСОБА_7 у графі "Покупець" договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6332/18/001830 від 17.01.2018, у графі "Покупець" акту огляду реалізованого транспортного засобу № 6332/18/001830 від 17.01.2018, у графах "(підпис)" посвідчення про отримання повідомлення про включення інформації до бази персональних даних контрагентів ТОВ "Автоплюс К" від 17.01.2018 на ім'я ОСОБА_7 , у графі "Отримав" акту приймання-передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером від 17.01.2018, у графі "Покупець" угоди № 1830 від 17.01.2018 про купівлю-продаж із третіми особами - виконано не ОСОБА_7 , зразки якого були надані для порівняння, а іншою особою. Вирішити питання "Чи виконано підпис від імені ОСОБА_12 у договорі комісії № 1830 від 17.01.2018, в акті огляду реалізованого транспортного засобу № 6332/18/001830 від 17.01.2018, в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер, № 1830 від 17.01.2018, у посвідченні про отримання повідомлення про включення інформації до бази персональних даних контрагентів ТОВ "Автоплюс К" від 17.01.2018, у заяві від 17.01.2018, в акті приймання-передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером від 17.01.2018 ОСОБА_10 .?" - не виявилось можливим у зв'язку з різною транскрипційною досліджуваних підписів та наданих зразків, а також через відсутність достатньої кількості та якості зразків підпису та почерку ОСОБА_10 . Вирішити питання "Чи виконано підпис від імені ОСОБА_7 у договорі купівлі-продажу транспортного засобу № 6332/18/001830 від 17.01.2018, в акті огляду реалізованого транспортного засобу № 6332/18/001830 від 17.01.2018, у посвідченні про отримання повідомлення про включення інформації до бази персональних даних контрагентів ТОВ "Автоплюс К" від 17.01.2018, в акті приймання-передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером від 17.01.2018, угоді № 1830 від 17.01.2018 про купівлю-продаж із третіми особами ОСОБА_10 .?" - не виявилось можливим у зв'язку з різною транскрипційною досліджуваних підписів та наданих зразків, а також через відсутність достатньої кількості та якості зразків підпису та почерку ОСОБА_10 (т.3 а.с.46-57);
- копії протоколів тимчасового доступу до речей і документів від 07.04.2018, у відповідності з якими у ПрАТ "Київстар" і ТОВ "Лайфселл" отримано інформацію на технічних носіях №№ 7256/3 КТ, 07804 ВК (т.3 а.с.58-59, 60-61, 63);
- копію довідки аналізу технічної інформації за фактом шахрайських дій відносно ОСОБА_12 щодо з'єднань абонентських номерів, які належали ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , згідно з якою в період з 01.08.2017 між ОСОБА_7 та ОСОБА_18 відбулось 1 956 з'єднань, і 19.12.2018 - 7 з'єднань між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 загальною тривалістю 03 хвилини 43 секунди (т.3 а.с.64-79).
- висновок експерта № 8-4/1184 від 25.06.2018, згідно з яким підписи від імені ОСОБА_7 у заяві № 133870556 від 18.01.2018, договорі купівлі-продажу транспортного засобу № 6332/18/001830 від 17.01.2018, акті огляду реалізованого транспортного засобу від 17.01.2018 виконані ОСОБА_7 . Питання "Ким, ОСОБА_7 чи іншою особою виконано підпис від його імені в договорі комісії від 17.01.2018, акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер, від 17.01.2018?" не вирішувалось (т.3 а.с.92-97);
- копії реєстраційних карток транспортного засобу, у відповідності з якими ОСОБА_7 значився власником п'яти транспортних засобів, у тому числі автомобіля "Hyundai Elantra" д/н НОМЕР_6 з 18.01.2018 по 30.01.2018 (т.3 а.с.113-116);
- копію повідомлення про підозру від 01.06.2018 ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України (т.3 а.с.137-138);
- копії облікових і реєстраційних карток транспортного засобу, у відповідності з якими власниками автомобіля "Hyundai Elantra", номер кузова НОМЕР_1 , значились ОСОБА_12 з 28.07.2012 по 18.01.2018, ОСОБА_7 з 18.01.2018 по 20.01.2018, ОСОБА_18 з 20.01.2018 по 30.01.2018, ОСОБА_8 з 30.01.2018 (т.3 а.с.146-153).
Згідно зі ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Під час повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, за клопотанням прокурора судом апеляційної інстанції були досліджені документи, які слугували підставою для перереєстрації обвинуваченим на своє ім'я автомобіля, і висновки експертів за результатами проведення судово-почеркознавчих експертиз.
Оцінюючи ці докази в сукупності з іншими документами, долученими прокурором, можна лише дійти висновку про те, що ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6332/18/001830 від 17.01.2018, укладеного з ТОВ "Автоплюс К", придбав у ОСОБА_10 , який представився ОСОБА_12 , автомобіль "Hyundai Elantra" д/н НОМЕР_2 , а останній цей автомобіль за договором комісії № 1830 від 17.01.2018 доручив продати ТОВ "Автоплюс К". Це не тільки не заперечується самим обвинуваченим, а і підтверджується стороною обвинувачення, на користь чого свідчить формулювання висунутого обвинувачення, в якому прямо зазначено, що ОСОБА_7 придбав автомобіль у особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, яка видала себе за власника автомобіля.
Суд у вироку вірно вказав, що висунуте обвинувачення в пособництві у підробленні документа, для чого ОСОБА_7 нібито залучив невстановлену особу, повідомив невстановленій особі свої анкетні дані та відомості щодо автомобіля "Hyundai Elantra", а остання на його прохання виготовила завідомо підроблені договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6332/18/0011830 від 17.01.2018, договір комісії від 17.01.2018, акт огляду реалізованого транспортного засобу від 17.01.2018, акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер, від 17.01.2018, жодним з цих доказів не підтверджується, як і те, що ОСОБА_7 використав ці завідомо підроблені документи, перереєструвавши на своє ім'я автомобіль.
Висновком експерта № 8-4/1184 від 25.06.2018 доведено, що підписи від імені ОСОБА_7 у заяві № 133870556 від 18.01.2018, договорі купівлі-продажу транспортного засобу № 6332/18/001830 від 17.01.2018, акті огляду реалізованого транспортного засобу від 17.01.2018, які були вилучені відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 15.05.2018 у Територіальному сервісному центрі МВС України № 3247, виконані ОСОБА_7 . І обвинувачений не заперечував, що в сервісному центрі під час перереєстрації автомобіля надав особі, яка представилась власником автомобіля ОСОБА_12 , свої документи, зокрема, копію паспорту для оформлення купівлі-продажу, а після цього підписав відповідний договір.
Враховуючи те, що на підставі цих документів ОСОБА_7 безперешкодно зареєстрував вказаний автомобіль на своє ім'я в сервісному центрі і не мав жодного відношення до вибуття автомобіля з володіння ОСОБА_12 , він мав всі підстави вважати себе його власником. У зв'язку з цим обвинувачення в тому, що він повідомив потерпілому ОСОБА_19 неправдиві відомості щодо належності йому автомобіля "Hyundai Elantra", видаючи його за свій, і, продавши його ОСОБА_19 , шляхом обману заволодів його грошовими коштами на загальну суму 200 000 грн, є абсурдним. З цього приводу варто зауважити, що ОСОБА_21 , який невдовзі сам безперешкодно продав автомобіль, ні із заявою про вчинене кримінальне правопорушення, ні із заявою про залучення його як потерпілого до органу досудового розслідування не звертався, оскільки ніякої шкоди діями ОСОБА_7 йому завдано не було.
У той же час, доказів про причетність ОСОБА_7 до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6332/18/001830 від 17.01.2018, акту огляду реалізованого транспортного засобу № 6332/18/001830 від 17.01.2018, посвідчення про отримання повідомлення про включення інформації до бази персональних даних контрагентів ТОВ "Автоплюс К" від 17.01.2018 на ім'я ОСОБА_7 , акту приймання-передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером від 17.01.2018, угоди № 1830 від 17.01.2018 про купівлю-продаж із третіми особами, підписи в яких від імені обвинуваченого виконано не ним, матеріали справи не містять. Ці документи були вилучені відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 05.04.2018 у ТОВ "Автоплюс К" в м. Вінниці у кримінальному провадженні № 12018100100001611, матеріали досудового розслідування з якого в подальшому було виділено в окреме провадження щодо ОСОБА_7 .
Відповідно до вимог ч.1 ст.410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі, якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування таких обставин.
Згідно з ч.ч.1, 2, 6 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно з ч.3 ст.23 КПК України сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Доводи прокурора, що суд відхилив клопотання прокурора про допит свідків, не відповідають дійсності. Клопотання про допит свідків обвинувачення ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , суд задовольнив у повному обсязі. Однак прокурор забезпечив під час судового розгляду лише присутність свідка ОСОБА_17 .
Суд першої інстанції направляв повістки про виклик свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , які повернулись без вручення з відмітками на конвертах "адресат відсутній за вказаною адресою", та неодноразово надавав повістки про виклик всіх свідків прокурору (т.1 а.с.242-243, т.2 а.с.21-23, 26-29, 34-37, 40-42, 59, 61-65, 67, 87-93, 148-150, 152-159, 163-165, 167, 176, 178-181, 183-184, 186-188, 190-193, 195-205, 208-211, 214-216, т.4 а.с.1-8, 10, 19, 21).
Згідно з рапортами оперуповноваженого ВКП Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції ВП № 3 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві встановити місцезнаходження ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_22 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 і вручити їм повістки не представилося можливим (т.1 а.с.235, т.2 а.с.2-7, 19, 31, 57, 71-72, 76-81, 85, 173, 13-14).
При цьому колегія суддів зауважує, що багатьох з цих рапортів згадується і ОСОБА_7 як особа, місцезнаходження якої не вдалося встановити. І це при тому, що обвинувачений постійно з'являвся в судові засідання і місце проживання не змінював, що лише свідчить про недбале ставлення сторони обвинувачення до виконання свого обов'язку, передбаченого ч.3 ст.23 КПК України.
А тому твердження прокурора про неповноту судового розгляду та недотримання судом змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості як загальної засади кримінального провадження, зважаючи на те, що кримінальне провадження надійшло до Голосіївського районного суду м. Києва 09.08.2018, в ньому тричі змінювався склад суду, і у провадженні судді ОСОБА_23 , яка ухвалила вирок, кримінальне провадження перебувало з 04.06.2024, тобто 8 місяців, протягом яких сторона обвинувачення так і не спромоглася забезпечити присутність свідків, є безпідставними.
Відповідно до вимог ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченого статтею 225 цього Кодексу, тобто коли у виняткових випадках свідок чи потерпілий допитується слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
З огляду на ці вимоги кримінального процесуального закону міркування прокурора про те, що могли повідомити свідки, навіть не перевіряються судом апеляційної інстанції.
Дійсно, суд не виклав у вироку показання свідка ОСОБА_17 , який показав, що працює адміністратором сервісного центру. З ОСОБА_7 не знайомий. З приводу перереєстрації транспортного засобу до сервісного центру звернулася особа, у якої він прийняв документи, якими зазвичай є договір купівлі-продажу і паспорт, та здійснив перереєстрацію. Потім приїхали працівники поліції і сказали, що транспортний засіб у розшуку. Попередній власник перевіряється автоматично в реєстрі, в якому потім автоматично підтягується новий власник, проводиться огляд експертом і видається нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Ці показання свідка містяться на технічному носії інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції. Свідок допитувався в судовому засіданні, яке відбулося 23.09.2024.
Проте незрозуміло, в якій частині ці показання доводять вину ОСОБА_7 у пособництві в підробці офіційного документа, у використанні завідомо підробленого документа та заволодінні шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_18 .
Непереконливим є і доводи в апеляційній скарзі, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, адже у вироку суд обґрунтовано вказав, що документи, висновки експертів та показання єдиного свідка тільки спростовують версію обвинувачення і натомість підтверджують версію сторони захисту, в тому числі довідка аналізу технічної інформації за фактом шахрайських дій відносно ОСОБА_12 щодо з'єднань абонентських номерів, на якій наголошує прокурор. Велика кількість з'єднань між ОСОБА_7 та ОСОБА_18 логічно пояснюється тим, що вони підтримували товариські стосунки, а 7 з'єднань між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 загальною тривалістю 03 хвилини 43 секунди 19.12.2018 повністю узгоджуються з показаннями обвинуваченого, що після того, як у 2018 році він знайшов на "ОЛХ" оголошення про продаж автомобіля "Hyundai Elantra", зв'язався з продавцем, зустрівся з ним, подивився автомобіль та дав завдаток.
Не вбачає колегія суддів й істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, яке, на думку прокурора, виразилось у тому, що судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, який належним чином не був повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Всупереч твердженням прокурора потерпілий ОСОБА_18 неодноразово викликався в судові засідання суду першої інстанції шляхом направлення повісток про виклик до суду поштою та sms-повідомленнями, надання повісток прокурору (т.1 а.с.32, 35, 74, 77, 80, 92, 94, 96, 104, 107, 112-113, 126-127, 129, 134-135, 137, 144-145, 150-151, 158, 163, 167, 174, 185, 196, 211, 241, т.2 а.с.25, 39, 60, 74, 86, 104, 111, 140, 147, 160, 177, 185, 212, т.4 а.с.9, 20). Проте ОСОБА_19 або не отримував повістку про виклик до суду і вона поверталася з відміткою на конверті "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній за вказаною адресою" або, отримавши повістку, не прибував до суду.
З рапортів старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції ВП № 3 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, оперуповноваженого ВКП Шевченківського УП ГУНП у м. Києві вбачається, що ОСОБА_18 неодноразово в телефонному режимі повідомлявся про необхідність прибути в судові засідання, призначені на певні дати, на що потерпілий повідомляв, що працює водієм міжнародних перевезень і в день судового засідання ймовірно буде перебувати за межами України, проте якщо буде перебувати в Україні, прибуде в призначені дату і час в судове засідання (т.2 а.с.4, 6-7, 57, 71-72, 75, 84, 173).
Також потерпілий жодного разу не прибув до суду апеляційної інстанції, хоча про дату, час і місце кожного судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується телефонограмами.
При цьому посилання прокурора на недотримання судом першої інстанції вимог ст.135 КПК України щодо порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні, в тому числі тільки з відомих прокурору підстав шляхом опублікування повістки у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, є суто формальними. І на користь того, що не було порушено права потерпілого, який з 2018 року, тобто протягом 8 років, жодного разу не прибув до суду, свідчать і апеляційні вимоги прокурора, який не просить скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Не вбачає колегія суддів порушень й інших вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставами для зміни або скасування вироку.
Згідно з ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, покладається на прокурора.
Згідно з ч.ч.2, 4 ст.17 КПК України, положення яких кореспондуються зі ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, відповідно до вимог ст.94 КПК України дав оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості і достовірності, що спростовує доводи в апеляційній скарзі про протилежне, і, встановивши, що їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення не доводить те, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.2 ст.190 КК України в редакції Закону № 2213-VIII від 16.11.2017, вчинені обвинуваченим ОСОБА_7 , ухвалив правильне рішення про його виправдання.
З огляду на таке доводи в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, оскільки суд не звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності або покарання у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України, не заслуговують на увагу.
Отже, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3