Справа № 620/5162/24 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО
14 травня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Файдюка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу,
Позивач звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просила визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2024 року № 51 «Про результати службового розслідування» про притягнення позивача до матеріальної відповідальності.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 позов задоволено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Відповідач вважає, що службовим розслідуванням доведено склад правопорушення, яке вчинила позивач та за яке її притягнуто до відповідальності.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
З грудня 2022 року позивач проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 , при цьому на час звернення до суду перебуває у відпустці по догляду за дитиною.
17.05.2022 складено Акт службового розслідування, проведеного з метою уточнення причин і умов, що сприяли втраті особистої зброї, а саме - пістолета НОМЕР_3 , закріпленого за позивачем - військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , старшим лейтенантом, а також встановлення ступеня вини військовослужбовців, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Службовим розслідуванням, зокрема, встановлено, що 25.02.2022 позивач здала зброю НОМЕР_4 , НОМЕР_3 та боєприпаси до неї на короткочасне зберігання. Відповідальним за прийняття та зберігання був начальник відділу персоналу полковник ОСОБА_2 період зберігання зброя зникла.
В Акті службового розслідування від 17.05.2022 зазначено, що вказана подія сталася внаслідок грубих порушень вимог п. 4, п. 15, розділу 1, п. 1, п. 10 розділу ІV, п. 2, п. 3, п. 6 розділу Х Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 № 359 (далі - Інструкція № 359).
Подію кваліфіковано як викрадення зброї невідомими особами.
Неправомірність дій позивача, згідно з Актом службового розслідування від 17.05.2022, полягають у порушенні порядку передачі особистої зброї, а саме - зброю не передано офіцеру, який відповідав за облік та зберігання зброї.
Наказом начальника регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України від 19.05.2022 № 101 «Про результати службового розслідування» (т. 1 а.с. 132-134) до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.01.2024 № 28 призначено службове розслідування з метою повного відображення фінансових збитків та уточнення причин і умов, що сприяли втраті, зокрема, пістолета ТТ № КУ1184 та набоїв до пістолету під час ведення активних бойових дій в період часу з 24.02.2022 до 30.04.2023.
За результатами службового розслідування складено Акт службового розслідування від 15.03.2024, яким встановлено вину позивача у формі недбалого ставлення до зберігання зброї та боєприпасів і порушення вимог таких нормативно-правових актів: п. 11, п. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. 2 розділу Х Інструкції про організацію обліку, зберігання та видачі стрілецької зброї та боєприпасів Збройних Сил України від 29.06.2005 № 359.
Актом службового розслідування від 15.03.2024, серед іншого, запропоновано визнати позивача винною у втраті державного майна - пістолета ТТ № НОМЕР_6 та компенсувати за її кошт розмір завданої шкоди, відповідно до п. 3 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», у розмірі 12232,30 грн.
Пунктом 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (основної діяльності) від 21.03.2024 № 51 «Про результати службового розслідування» (т. 1 а.с. 13-15) позивача визнано винною у втраті державного майна, а саме - пістолета ТТ № НОМЕР_6 та притягнуто до підвищеної матеріальної відповідальності у кратному співвідношенні до вартості втраченого майна в розмірі 12232,30 грн.
Вважаючи п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (основної діяльності) від 21.03.2024 № 51 «Про результати службового розслідування» протиправним, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що саме позивач невиконанням чи неналежним виконанням обов'язків військової служби або службових обов'язків, спричинила втрату або розкрадання військового майна: службове розслідування проведене неналежним чином - без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); матеріали службового розслідування не містять доказів, які б свідчили про невиконанням чи неналежне виконання позивачем обов'язків військової служби або службових обов'язків; службовим розслідуванням не встановлено причинний зв'язок між протиправною поведінкою позивача і завданою шкодою.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів дійшла наступних висновків.
Спірні відносини, що склалися між сторонами, регулюються нормативно-правовими документами в редакції на момент виникнення цих правовідносин: Конституцією України, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут), Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019
№ 160-IX (далі - Закон № 160-IX), Інструкцією з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440 (далі - Інструкція № 440), Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок № 608), Інструкцією про організацію обліку, в частині зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 № 359.
Стаття 11 Статуту визначає перелік обов'язків, покладних на військовослужбовців. Зокрема, відповідно до абз. 6 ст. 11 Статуту військовослужбовці зобов'язані знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Відповідно до ст. 26 Статуту (в редакції, чинній станом на 25.02.2022) військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 27 Статуту військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Стаття 3 Закону № 160-IX визначає підстави та умови притягнення до матеріальної відповідальності.
Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч. 1 ст. 3 Закону № 160-IX).
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди (ч. 2 ст. 3 Закону № 160-IX).
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України (ч. 3 ст. 3 Закону № 160-IX).
Стаття 6 Закону № 160-IX визначає випадки повної та підвищеної матеріально відповідальності.
Зокрема, ч. 3 ст. 6 Закону № 160-IX передбачає, що особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України.
Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 604 (далі - Перелік № 604).
Згідно з Переліком № 604 у десятикратному розмірі відшкодовується, зокрема, уся вогнепальна зброя калібром до 30 мм; кулемети; приладдя для чищення кулеметів та пістолетів.
Як вбачається з Акту службового розслідування від 15.03.2024, підставою для його проведення стали рапорт командира військової частини НОМЕР_5 від 15.01.2024 № 1435/87п, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2024 № 28 «Про призначення службового розслідування» та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2024 № 56 «Про продовження строку проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2024 № 28», з метою повного відображення фінансових збитків та уточнення причин і умов, що сприяли втраті двох 7,62 мм пістолетів ТТ №№ НОМЕР_6, НОМЕР_7 та 16-ти 7,62 мм набоїв партії 47-710 до пістолету під час ведення активних бойових дій на території міста Чернігова, а також з метою встановлення ступеню вини старшого лейтенанта ОСОБА_3 , полковника ОСОБА_4 , чиї дії або бездіяльність стали причиною втрати зброї та боєприпасів.
В частині обставин, які призвели до втрати особистої зброї позивача, Акт службового розслідування від 15.03.2024 відсилає до Акту службового розслідування від 17.05.2022.
Зокрема, службовим розслідуванням, за результатами якого складено Акт службового розслідування від 17.05.2022, встановлено, що 25.02.2022 о 6.00 позивач, а також сержант ОСОБА_5 та старший сержант ОСОБА_6 прибули до місця служби і отримали зброю.
З 10.00 25.02.2022 і протягом дня по АДРЕСА_1 постійно велись активні бойові дії. Відділ персоналу зайняв оборону в приміщенні штабу відповідно до бойового розрахунку.
У той же день близько 14.00 полковником ОСОБА_7 надано розпорядження на здачу зброї та вибуття до місця проживання до окремого розпорядження, оскільки бойові дії вже проходили в смузі міста.
Також близько 14.00 25.02.2022 командиром військової частини НОМЕР_1 оголошено шикування, на якому віддані подальші вказівки та оголошено, що військовослужбовці-жінки здають зброю та висуваються до своїх місць проживання, а за першою вимогою прибувають в частину.
Полковник ОСОБА_8 та його відділ у цей час перебували в приміщенні штабу та не перебували на вказаному шикуванні. Коли вони прибули на шикування, командир військової частини поставив завдання особисто полковнику ОСОБА_9 завантажити зброю військовослужбовців жінок до автомобіля зі зброєю роти охорони, але автомобільної техніки роти охорони та обслуговування, в якій зберігалась зброя військової частини, вже не було, залишилась тільки одна машина роти охорони та обслуговування, яка виїздила з території військової частини. У цей автомобіль було завантажено зброю, яку здали військовослужбовці-жінки, а саме - три одиниці АК-74 та пістолет ТТ, які знаходились в ящику з-під АК-74. Під час завантаження зброї в автомобіль були присутні солдат ОСОБА_10 та солдат ОСОБА_11 .
В Акті службового розслідування від 17.05.2022 відображено порушення позивачем п. 11, п. 16 Статуту, п. 2 розділу Х Інструкції № 359 в частині порушення порядку передачу особистої зброї.
Стаття 11 Статуту встановлює перелік обов'язків військовослужбовця, серед яких - обов'язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Відповідно до ст. 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Пунктом 2 розділу Х Інструкції № 359 передбачено, що військовослужбовці отриману стрілецьку зброю та боєприпаси повинні постійно тримати при собі. У разі тимчасового виходу (виїзду) військовослужбовців до населених пунктів, у тому числі тих, що не належать до району відповідальності підрозділу, для вирішення особистих чи службових питань стрілецька зброя та боєприпаси здаються відповідальному за облік стрілецької зброї і боєприпасів підрозділу або черговому підрозділу з внесенням відповідних змін до опису зброї, яка зберігається у шафі (ящику) (додаток 22).
Службовим розслідуванням було встановлено, що позивач, на виконання наказу командира, здала особисту зброю на короткочасне зберігання до місця тимчасового зберігання зброї підрозділу. Місце знаходилось в робочому приміщенні відділу персоналу № 014 в ящику для автоматів.
Отже, службовим розслідуванням, проведеним у 2022 році, підтверджено, що зброя була здана позивачем за наказом командира, а не втрачена.
Через два роки після наведених подій, в Акті службового розслідування від 15.03.2024 було зазначено, що позивач повинна була особисту зброю здати підполковнику ОСОБА_12 , який їй видавав зброю по накладній № 19 від 24.02.2022, натомість позивач передала особисту зброю без належного документального оформлення, чим порушила вимоги п. п. 11, 16 Статуту, п. 2 розділу Х Інструкції № 359.
За результатами службового розслідування, проведеного у 2024 році, позивача визнали винною у втраті державного майна, а саме - пістолета ТТ № НОМЕР_6.
Колегія суддів зазначає, що порушення процедури передачі зброї не можна ототожнювати з її втратою.
Пунктом 2 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2024 року № 51 «Про результати службового розслідування» позивача визнано винною у втраті державного майна, а саме - пістолета ТТ № НОМЕР_6 і притягнуто до підвищеної матеріальної відповідальності у кратному співвідношенні до вартості втраченого майна в розмірі 12232,30 грн.
Колегія суддів наголошує, що умовами притягнення до матеріальної відповідальності, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 160-IX, є сукупність таких елементів: завдана шкода, протиправна поведінка особи, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, вина особи у завданні шкоди.
З матеріалів службових розслідувань є очевидним, що протиправною визнано поведінку позивача, яка полягала у допущенні формального порушення при передачі зброї на зберіганні, а саме - факт передачі зброї на зберігання не було зафіксовано документально.
Згідно з п. 2 р. Х Інструкції № 359, у разі здачі зброї повинні бути внесені відповідні зміни до опису зброї, яка зберігається у шафі (ящику), що не було зроблено.
Колегія суддів погоджується, що недодержання процедури здачі зброї є порушенням п. 2 р. Х Інструкції № 359, однак вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Додаток 22 до Інструкції № 359, яким визначено форму Опису зброї, яка зберігається у шафі (ящику), містить відсилання до п. 7 р. ІІ Інструкції № 359.
Абзац 3 п. 7 р. ІІ Інструкції № 359 передбачає, що у ставниці зі зброєю вивішується опис зброї, яка зберігається у ставниці (додаток 21), у шафі, ящику зі зброєю - опис зброї, яка зберігається у шафі (ящику) (додаток 22), із зазначенням виду й кількості стрілецької зброї, яка в них зберігається. Зміни в опис вносяться в день отримання (здавання) стрілецької зброї зі складу (на склад).
Абзац 4 п. 7 р. ІІ Інструкції № 359 визначає, що відповідний опис у кімнаті для зберігання зброї підрозділу підписує і вносить до нього зміни командир підрозділу, а в кімнаті для зберігання зброї чергового частини - начальник служби РАО (посадова особа, яка відповідає за облік, видачу та зберігання стрілецької зброї та боєприпасів).
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не була особою, на яку п. 7 р. ІІ Інструкції № 359 покладено документальне оформлення здачі зброї.
Водночас абз. 4 ст. 11 Статуту покладає на військовослужбовців обов'язок беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
Зважаючи, що позивач виконувала наказ командира, а не діяла на власний розсуд, висновок службового розслідування про протиправність дій позивача є необґрунтованим.
Колегія суддів також звертає увагу, що матеріальну відповідальність на позивача покладено за втрату зброї, хоча факт втрати зброї саме позивачем не було встановлено. Більше того, в Акті службового розслідування від 17.05.2022 кваліфіковано зникнення особистої зброї позивача як «викрадення зброї невідомими особами», а в Акті службового розслідування від 15.03.2024 (т. 1 а.с. 50) зафіксовано, що позивач «передала особисту зброю без належного документального оформлення», проте не встановлено, кому саме передано зброю, а тільки констатовано, що позивач повинна була здати особисту зброю підполковнику ОСОБА_13 . Отже, матеріали службового розслідування не дозволяють однозначно стверджувати, що зброя не була передана підполковнику ОСОБА_13 .
Як зазначалося, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 160-IX, для покладення на військовослужбовця матеріальної відповідальності обов'язковим є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, а також вина особи у завданні шкоди.
Матеріали і обставини справи спростовують не лише факт протиправності поведінки Позивача, а й причинний зв'язок між поведінкою позивача і втратою зброї, тобто заподіяною шкодою.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи, а отже апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п.2 ч.5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Текст постанови виготовлено 14 травня 2026 року.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
В.В.Файдюк