Справа № 320/2124/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.
14 травня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕКС ГАЗ УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АПЕКС ГАЗ УКРАЇНА» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2022 №266570413.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17.10.2022 №266570413 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «АПЕКС ГАЗ УКРАЇНА» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1318953 грн. 25 коп. та застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 10% у сумі 131895 грн. 33 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Зокрема, апелянт зазначає, що ТОВ «Апекс Газ Україна» в декларації з ПДВ за лютий 2022 року неправомірно сформувало податковий кредит на загальну суму ПДВ 1 323 295 грн., чим порушило вимоги п. 198.6 ст.198 та п. 69.1 ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, позивачу винесено податкове повідомлення-рішення від 17.10.2022 №266570413.
На думку апелянта, суд першої інстанції викладених обставин не встановив, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕКС ГАЗ УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Після надходження матеріалів справи до суду, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «АПЕКС ГАЗ УКРАЇНА» 23.06.2017 зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «АПЕКС ГАЗ УКРАЇНА» за лютий 2022 року, оформленої актом від 20.09.2022 №26270/Ж5/26-15-04-13-03/41416428, податковим органом встановлено порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позитивних нарахувань, які підлягають сплаті до бюджету з ПДВ за лютий 2022 року на суму ПДВ 1323295,00 грн.
Зокрема, в ході проведення перевірки, контролюючим органом встановлено формування позивачем податкового кредиту за лютий 2022 року на суму ПДВ 6397712 грн, у тому числі за рахунок податкових накладних, зареєстрованих постачальниками в ЄРПН з порушенням граничних термінів реєстрації на суму 1323294,92 грн.
Суд першої інстанції встановив, що у відзиві на позовну заяву зазначено про порушення граничних термінів реєстрації в ЄРПН наступних податкових накладних:
- від 03.02.2022 №4, виписана ТОВ «ЛЕО ТРАНС ЛОГІСТИК» на суму 21 708,33 грн, сума ПДВ 4 341,67 грн, дата реєстрації в ЄРПН 18.07.2022;
- від 23.02.2022 №68, виписана ТОВ «БІЗНЕС-ОІЛ-ГРУП» на суму 6 594 766,25 грн, сума ПДВ 1 318 953,25 грн, дата реєстрації в ЄРПН 15.07.2022.
Внаслідок вказаного, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.10.2022 №266570413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1455625,00 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями на 1323295,00 грн та за штрафними санкціями на 132330,00 грн.
Рішенням ДФС України від 22.12.2022 №17194/6/99-00-06-01-03-06, за результатами розгляду скарги позивача, податкове повідомлення-рішення від 17.10.2022 №266570413 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково та зазначив, що оскільки податкова накладна на суму ПДВ 1 318 953,25 грн, зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022, то строк її реєстрації в силу закону не порушений, як наслідок, збільшення спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу податкового зобов'язання з ПДВ на суму 1 318 953,25 грн та застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 10% у сумі 131 895,33 грн, є неправомірним.
Водночас, суд першої інстанції зазначив, що реєстрація податкової накладної від 03.02.2022 №4 на суму ПДВ 4 341,67 грн відбулася 18.07.2022, тобто з порушенням законодавчо встановлених грачиних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН, тому податковий орган правомірно збільшив позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням податкове зобов'язання з ПДВ на 4341,67 грн та застосував до нього штрафні санкції у розмірі 10% у сумі 434,17 грн.
Також суд першої інстанції визнав безпідставними доводи позивача щодо неправомірності проведення в межах спірних правовідносин камеральної перевірки.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України (норми підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX застосовуються починаючи з 27.05.2022) у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов'язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків щодо:
реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року;
строків сплати грошових зобов'язань, визначених контролюючими органами, граничний строк сплати яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 1 червня 2022 року, за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року.
Згідно з пунктом 69.1-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України платники податку на додану вартість зобов'язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про можливість реєстрації платником податків у строк до 15.07.2022 податкових накладних, складених в період з 01.02.2022 по 31.05.2022.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 380/7070/23, від 12 березня 2024 року у справі № 160/13661/23.
За правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 06.05.2021 у справі №820/6160/16, дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв'язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.
Крім того, згідно з частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.
За змістом статті 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.
Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.
Отже, з урахуванням вказаних висновків, кінцевою датою реєстрації податкових накладних, складених в період з 01.02.2022 по 31.05.2022, є 15.07.2022 включно.
Судом першої інстанції достовірно встановлено, що позивач до податкової декларації за лютий 2022 року до складу податкового кредиту включив податкові накладні:
- від 03.02.2022 №4, виписану ТОВ «ЛЕО ТРАНС ЛОГІСТИК» на суму 21 708,33 грн, сума ПДВ 4 341,67 грн, дата реєстрації в ЄРПН 18.07.2022;
- від 23.02.2022 №68, виписану ТОВ «БІЗНЕС-ОІЛ-ГРУП» на суму 6 594 766,25 грн, сума ПДВ 1 318 953,25 грн, дата реєстрації в ЄРПН 15.07.2022.
Оскільки податкова накладна від 23.02.2022 №68, виписана ТОВ «БІЗНЕС-ОІЛ-ГРУП» на суму 6 594 766,25 грн, сума ПДВ 1 318 953,25 грн, зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022, то строк її реєстрації в силу означених вище положень законодавства не порушений.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність збільшення спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу податкового зобов'язання з ПДВ на суму 1 318 953,25 грн та застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 10% у сумі 131 895,33 грн.
Водночас, реєстрація податкової накладної від 03.02.2022 №4, виписаної ТОВ «ЛЕО ТРАНС ЛОГІСТИК» на суму 21 708,33 грн, сума ПДВ 4 341,67 грн, відбулася 18.07.2022, що було встановлено під час проведення камеральної перевірки та підтверджується витягом з ЄРПН. Тобто податкова накладна зареєстрована в ЄРПН з порушенням законодавчо встановлених грачиних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН, що, в свою чергу, виключає можливість віднесення відповідної суми ПДВ до складу податкового кредиту у лютому 2022 року позивачем.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність збільшення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з ПДВ на 4 341,67 грн та застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 10% у сумі 434,17 грн.
У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним та скасував спірне податкове повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ на суму 1 318 953,25 грн та застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 10% у сумі 131 895,33 грн, а у задоволенні решти позовних вимог (в частині скасування спірного рішення про збільшення зобов'язання з ПДВ на 4 341,67 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 10% у сумі 434,17 грн) - відмовив.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а тому не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим. щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, тому колегія суддів в силу положень ч. 1 ст. 308 КАС України не перевіряє його законність та обґрунтованість в цій частині.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Текст постанови виготовлено 14 травня 2026 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
В.В.Файдюк