07 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/24760/25
Головуючий суддя І інстанції - Юрков Е.О.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 в адміністративній справі №160/24760/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВІА ДНІПРО" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВІА ДНІПРО" звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000077/2 від 29.07.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000547 від 29.07.2025.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВІА ДНІПРО" було задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000077/2 від 29.07.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000547 від 29.07.2025.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Київська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що спірні рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для їхнього скасування.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 05 травня 2019 року, між ТОВ "ГРУПА ВІА ДНІПРО" - Покупець, та GUANGZHOU DIMEIJIA IMPORT & EXPORT CO., LIMITED (Гонконг, КНР) - Продавець, було укладено Контракт № 02/2019.
Відповідно до п. 1.1.,1.2. предметом Контракту є продаж Продавцем на користь Покупця товарів в асортименті, кількості та по цінам, зазначених в Специфікаціях та/або Додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
01.05.2025 до Контракту між сторонами укладено Специфікацію № 05/25 на поставку на умовах FOB Гуанчжоу, Китай товарів загальною номенклатурою 33 позиції (маски для обличчя, патчі під очі, очищуючі смужки для носу та інше), на загальну суму 163 044,69 доларів США (USD).
Вищезазначений товар за інвойсом (рахунком-фактурою) № 05/25 від 01.05.2025 загальною вагою 19 330,00 кг згідно коносаменту № TJSHTMSK171420 від 11.05.2025 був ввезений на митну територію України та 28.07.2025 був заявлений до митного оформлення до Київської митниці за ЕМД № 25UA100320028130U5, до якої було додано наступні документи: пакувальний лист (Packing list) № 05/25 від 07.05.2025; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 05/25 від 01.05.2025; коносамент (Bill of lading) № TJSHTMSK171420 від 11.05.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) Р0022635 від 24.07.2025; декларація про походження товару (Declaration of origin) № 05/25 від 01.05.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 2766 від 03.07.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 3103 від 24.07.2025; платіжна інструкція, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 2556 від 03.07.2025; платіжна інструкція, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 2589 від 25.07.2025; довідка, що підтверджує вартість перевезення товару № 22635 від 24.07.2025; договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 02/2019 від 05.05.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 - Додаткова угода № 1 від 08.11.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Специфікація № 05/25 від 01.05.2025; доповнення до внутрішнього договору (контракту) - Додаткова Угода № 1 від 18.04.2025; договір про надання послуг митного брокера № МБ0250324 від 24.03.2025; договір про перевезення № 634 від 23.07.2025; договір про перевезення № б/н від 15.08.2025; договір про перевезення № ТЕО38754647 від 09.01.2023; договір про перевезення № ТЕО44703904 від 28.10.2022; заява в вигляді внесення коду до митної декларації, про відсутність у товарах наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин, ввезення на територію України, вивезення з території України чи транзит через територію України яких здійснюється за наявності дозволу № б/н від 28.07.2025; заява у вигляді внесення коду до митної декларації, про відсутність озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів у товарах № б/н від 28.07.2025; заява в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю № б/н від 28.07.2025; доручення для довідок № б/н від 29.01.2025; разова перепустка № ПР - 129999 від 28.07.2025.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, встановлено, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та під час проведення консультації Київська митниця надіслала позивачу електронне повідомлення про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових (за наявності) документів відповідно до ч.3 статті 53 МК України, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідь на електронне повідомлення відповідача, щодо витребування митним органом у декларанта додаткових документів, декларантом позивача ТОВ «Новаброк» було надано лист від 29.07.2025 № б/н в якому повідомлено, що інші документи в 10 ти денний термін не надаватимуться з проханням припинити 10 денний термін для їх надання згідно ч.3 ст. 53 Кодексу.
В подальшому, 29.07.2025 Київською митницею було винесено Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000077/2, яким скоригована митна вартість товару до рівня 12,02 доларів США за кг нетто із застосуванням резервного (6) методу визначення митної вартості товару в якому зазначено порушення, а саме:
- згідно програмного комплексу АСМО Інспектор, мінімальна митна вартість товару, митне оформлення якого вже здійснено в максимально наближений термін складає (товар №1) - 12,02 дол. США /кг. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджені належним чином та не піддаються обчисленню та перевірці, що суперечить положенням ч. 2, 10, 21 ст.58 Кодексу. Таким чином декларант не скористався своїм правом передбаченим ст. 52 Кодексу на підтвердження заявленої ним митної вартості та усунення розбіжностей, а також декларування числових значень складових митної вартості у повному обсязі. Також, при здійсненні контролю митної вартості посадові особи митних органів керуються Методичними рекомендаціями. При проведенні порівнянні ціни відповідно до п. 2.2.13, 2.2.14, 2.2.19 Методичних рекомендацій встановлено, що митне оформлення ідентичних товарів здійснювалось за більш високим рівнем митної вартості, що суперечать поняттю «дійсної вартості» у розумінні ст. VII ГАТТ. Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством країни імпорту, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Враховуючи вищевикладене, а також те, що декларантом не надано в повному обсязі додаткових документів, що вимагались митним органом, та які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, використання заявленого декларантом рівня митної вартості неможливо. Митний орган звертає увагу на те, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення.
Також митним органом сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000547 від 29.07.2025.
У зв'язку з незгодою із Рішенням, позивачем заявлено випуск партії товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання у відповідності до положень ч.7 ст. 55 Митного кодексу України за МД № 25UA100320028630U1 із наданням фінансової гарантії у вигляді грошової застави в сумі 604 289,33 грн., з яких: 141 290,67 грн. ввізного мита (за видом платежу 020) та 462 998,66 грн. податку на додану вартість.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Київської митниці про коригування митної вартості товару № UA100320/2025/000077/2 від 29.07.2025 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000547 від 29.07.2025 прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу).
Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказана правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року (справа № 826/6346/16), що враховується судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як видно з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості були висновки відповідача про те, що:
- в інвойсі від 01.05.2025 № 05/25 зазначено умови поставки FOB Guangzhou (Китай). В довідці про транспортні витрати від 24.07.2025 № 22635 також вказано вартість транспортно-експедиційних витрат за маршрутом FOB Гуанчжоу, Китай - Гданськ, Польща. Проте в наданому до митного оформлення коносаменті № TJSHTMSK171420 від 11.05.2025 вказано порт відправлення - NANSHA, China;
- в п. 4.1 контракту від 05.05.2019 № 02/2019 зазначено, що покупець здійснює платіж за партію товару, вказаного в інвойсі, протягом 90 днів з дати поставки, або попередньої оплати, відповідно до умов, зазначених в специфікації на дану партію товару. В специфікації від 01.05.2025 №05/25 зазначено умови оплати до 120 днів від дати поставки на склад покупця;
- довідка про транспортні витрати від 24.07.2025 № 22635 видана ТОВ «Консольлайн», проте відповідно до коносаменту від 11.05.2025 № TJSHTMSK171420 перевізником є GLOBAL CONNEKTIONS SUPLI CHAIN SOLUTSONS CO., LTD.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вказаними висновками, з огляду на наступне.
З матеріалів справи видно, що згідно п. 2.1. Контракту № 02/2019 від 05.05.2029, ціна товару та базис поставки (Інкотермс 2010) узгоджується сторонами на кожну партію окремо і зазначається в Специфікаціях до цього Контракту.
Відповідно до Специфікації № 05/25 від 01.05.2025 до Контракту, сторонами узгоджені умови поставки за Інкотермс 2010: FOB Гуанчжоу, Китай.
Згідно правил Інкотермс 2010, термін FOB (Франко борт) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинний нести покупець.
З матеріалів справи видно, що на підтвердження витрат, які включаються в митну вартість оцінюваного товару до митного кордону України по маршруту FOB Гуанчжоу, Китай - Гданськ, Польща - п/п Краковець, позивачем було надано довідку від перевізника (експедитора) ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА» про транспорті витрати № 22635 від 24.07.2025, згідно якої витрати по доставці вантажу за коносаментом № TJSHTMSK171420 від 11.05.2025 складають 314 036,00 грн.
Загальна сума витрат понесених позивачем на доставку товару, як за межами території України, так і на території України відповідно до обчислення сум вказаних у довідці склала 367 439,00 грн., на підтвердження чого декларантом позивача було надано платіжні інструкції про оплату транспортних послуг за всім маршрутом перевезення: платіжна інструкція в національній валюті № 2556 від 03.07.2025 на суму 242 092,00 грн. та платіжна інструкція в національній валюті № 2589 від 25.07.2025 на суму 125 347,00 грн.
У заявці № 51 від 24.07.2025 до договору ТЕО 38754647 від 09.01.2023 визначено, що місце завантаження GUANGZHOU, а порт завантаження NANSHA, крім цього, у заявці зазначена вартість послуг з організації перевезення та експедирування в сумі 367439,00 грн.
Загальна сума наданих рахунків також становить 367 439,00 грн., та відповідає сумі, вказаній у заявці № 51 від 24.07.2025, сумі наданих платіжних інструкцій про оплату та сумі витрат, вказаних у довідці від експедитора. Між тим, у рахунках окремо виділені витрати за межами території України та на території України.
Так згідно рахунку на оплату № 2766 від 03.07.2025 на суму 242 092,00 грн. до витрат на транспортування за межами території України було включено: 209 992,00 грн. - морське перевезення за межами території України; 28 000,00 грн. - навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України.
Згідно рахунку № 3103 від 24.07.2025 до витрат на транспортування за межами території України було включено: 6 044,00 грн. - навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України; 70 000,00 грн. міжнародні транспортні послуги за межами території України.
Таким чином, окрім довідки експедитора вих. № 22635 від 24.07.2025, в якій сума транспортних витрат за межами території України вказана в розмірі 314 036,00 грн, наданими рахунками підтверджується задекларована декларантом сума транспортних витрати за межами території України в розмірі 314 036,00 грн.
Отже, заявлене числове значення про транспортні витрати, окрім довідки експедитора та платіжних інструкцій, які надавалась до митного оформлення, підтверджуються рахунками і заявкою на транспортування та відображають достовірні відомості про визначення митної вартості, які базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних.
Щодо розбіжностей у сумі оплати та умовах оплати, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до п. 4.1. контракту 05.05.2019 № 02/2019 покупець здійснює платіж за партію товару, вказаного в інвойсі протягом 90 днів з дати поставки, або передоплата відповідно до умов, зазначених в специфікації на дану партію товару.
Згідно специфікації № 05/25 від 01.05.2025, останньою визначені умови оплати до 120 календарних днів від дати поставки товару на склад покупця.
Оплата товару здійснювалась частинами, що підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті № 20218 від 31.07.2025 на суму 83 000,00 дол. США; № 20219 від 08.08.2025 на суму 53 000,00 дол. США; № 20220 від 15.08.2025 на суму 27 044,69 дол. США.
Таким чином, позивач розрахувався за товар в повному обсязі: 83 000,00 + 53 000,00 + 27 044,69 = 163 044,69 доларів США (USD).
Як видно з матеріалів справи, на момент здійснення митного оформлення товару, декларант не розрахувався за товар, а тому декларантом не було надано банківські платіжні документи.
Щодо невідповідності довідки про транспортні витрати перевізника до коносаменту від 11.05.2025 № TJSHTMSK171420, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що коносамент не є документом, що підтверджує митну вартість товарів згідно ст. 53 МК України та Наказу Міністерства Фінансів України № 599, а відповідно не впливає на митну вартість та не може ставити під сумнів подані належні документи щодо вартості перевезення оцінюваних товарів.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до договору про транспортно-експедиторське обслуговування, саме ТОВ «Консольлайн» є експедитором та організовувало перевезення належного позивачу товару.
З урахуванням викладеного, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності прийняття відповідачем спірних рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000077/2 від 29.07.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000547 від 29.07.2025.
Також, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000.00 грн.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як видно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем до суду було надано договір про надання правової допомоги від 23.12.2025 № 01-23-12/25, акт прийому-передачі послуг від 26.12.2025, платіжну інструкцію від 24.12.2025 № 2835.
Відповідно до договору про надання правової допомоги від 23.12.2025 № 01-23-12/25, адвокатське бюро «Герман і партнери» здійснює правовий захист позивача у Третьому апеляційному адміністративному суді по справі № 160/24760/25.
Вартість послуг з ведення справи в суді апеляційної інстанції становить 40000.00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції від 24.12.2025 № 2835 позивачем було сплачено АБ «Герман і партнери» винагороду у розмірі 40000.00 грн.
Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 40000.00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у співмірності до наданих послуг, на переконання колегії суддів, становить 5000.00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 в адміністративній справі №160/24760/25 - залишити без змін.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВІА ДНІПРО" про стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВІА ДНІПРО" понесені витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000.00 грн.
В задоволенні решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВІА ДНІПРО" - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко