Справа №463/3723/26
Провадження №1-кс/463/4284/26
про застосування запобіжного заходу
01 травня 2026 року місто Львів
Слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, санітара медичного пункту штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , солдата військової служби за контрактом, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України, -
Слідчий слідчого відділу Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області за погодженням з прокурором звернувся з клопотанням до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 діб.
Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України - у самовільному залишенні військової частини, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України; в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненій повторно в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, яке долучено до матеріалів справи.
Зокрема, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією Збройних Сил України, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитись від несення обов'язків військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, 12.02.2025 самовільно залишив розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , до моменту прибуття до Львівського РУП № 1, чим вчинив - самовільне залишення військової частини, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України..
13.06.2024 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_5 призваний на військову службу за контрактом військовою частиною НОМЕР_1 19.09.2024 року.
Відповідно до положень п. 3 ч. 9 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовцем є особа, яка проходить військову службу та початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу - день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з моменту прийняття на військову службу за контрактом ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу під час мобілізації та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2024 № 305 ОСОБА_5 призначений на посаду санітара медичного пункту штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Статті 129, 130, 131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачають необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні із 05.30 год. 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався Законами та триває до теперішнього часу, тобто тривав у період часу, який інкримінується винній особі.
Однак, в порушення вищевказаних вимог нормативно-правових актів солдат ОСОБА_5 , вчинив ухилення від військової служби в умовах воєнного стану за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією Збройних Сил України, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитись від несення обов'язків військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, 12.02.2025 самовільно залишив розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , до 01.05.2026, до моменту прибуття до Львівського РУП № 1, чим вчинив - самовільне залишення військової частини, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що 17 лютого 2026 року ОСОБА_5 у період часу з 07:00 год. по 08:00 год., перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Лисенка, 31, із підсобного приміщення, що належить ЛОДКЛ «Охматдит», шляхом проникнення всередину приміщення через віджим вікна, вирішив здійснити крадіжку інструментів.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_5 17 лютого 2026 року близько 07:00 год., діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою протиправного збагачення, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, із підсобного приміщення, що належить ЛОДКЛ «Охматдит», таємно викрав два перфоратори марок «DniproM» та «Stark», шліфувальну машинку марки «GTM», болгарку червоного кольору, а також подовжувачі у кількості шести штук, загальною вартістю 8994 (вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) гривні.
Своїми протиправними, умисними діями ОСОБА_5 заподіяв ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 8994 (вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) гривні.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав. Додатково пояснив, що на сьогоднішній день існує обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке належать до категорії тяжких злочинів та за яке передбачено покарання до 10 років позбавлення волі. Обгрунтованість підозри, на думку прокурора, стверджується зібраними по справі доказами та повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості» та «розумності». Вважає, що в діях підозрюваного наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України для застосування вказаного виду запобіжного заходу, а саме: є достатні підстави, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки тяжкість вчиненого злочину і покарання за таке, на думку прокурора, вже самі по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вважає, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення. Жоден інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Прокурор зазначив, що неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів пов'язана з вступом в силу Закону України № 2531-IX від 16.08.2022 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо обрання запобіжного заходу до військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану», відповідно до якого під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Крім того, додав, що враховуючи кваліфікацію дій підозрюваного (за ч. 5 ст. 407 КК України), а також дію у державі воєнного стану, і вищевказані зміни до чинного законодавства щодо тримання під вартою у злочинах, передбачених ст.407 КК України, сторона обвинувачення вважає, що у даному випадку застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід неможливо. В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування виключного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не вплине негативно на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, не здійснить підрив авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля. Отже, на думку прокурора, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом взяття підозрюваного ОСОБА_5 під варту.
Захисник в судовому засіданні у вирішенні клопотання поклалась на розсуд суду.
Підозрюваний підтримав думку захисника.
Заслухавши учасників процесу, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, вважаю, що клопотання підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що слідчим відділом Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025170020015849 від 15.10.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407, ч.4 ст.185 КК України.
01.05.2026 року о 11.33 год. ОСОБА_5 затримано, про що складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 01 травня 2026 року.
01.05.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України - у самовільному залишенні військової частини, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України; в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненій повторно в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, яке долучено до матеріалів справи.
На виконання вимог положень ч.1 ст.194 КПК України судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185, ч. 5 ст. 407 КК України. Зокрема, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185, ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, які долучено до матеріалів клопотання.
Оцінюючи зазначені слідчим в клопотанні та наведені прокурором в судовому засіданні ризики, передбачені ст.177 КПК України, суд вважає, що з урахуванням обставин справи в діях підозрюваного наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України: може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про наступне. У відповідності до рекомендацій, наданих Верховним Судом у Листі від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», запровадження воєнного стану та збройна агресія щодо України самі по собі є ризиками, які мають враховувати суди при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу. Зазначена позиція попередньо була висловлена і Радою суддів України в рекомендаціях щодо роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених 02 березня 2022 року. А тому надані рекомендації слідчий суддя також враховує при вирішенні даної справи.
Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що останній підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які належить до категорії тяжких та за які, зокрема передбачене ч.5 ст.407 КК України, передбачено покарання у вигляді до 10 років позбавлення волі. Крім того, кримінальні правопорушення у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 вчинено в умовах воєнного стану, запровадженого у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти Української Держави та Українського Народу та спрямоване на грубе порушення суспільних відносин у сфері несення військової служби та проти власності. Вказані обставини в своїй сукупності підтверджують, що в діях підозрюваного наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, є працездатною особою, а відтак відсутні підстави, які б перешкоджали застосуванню до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Жоден інший більш м'який запобіжний захід, на думку суду, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, а тому з урахуванням положень Закону України № 2531-IX від 16.08.2022 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо обрання запобіжного заходу до військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану», покликання представників органу досудового розслідування та органу прокуратури в цій частині, суд вважає обгрунтованими та належно вмотивованими.
Тому з урахуванням обставин справи та долучених до матеріалів клопотання письмових документів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та час його вчинення (в умовах воєнного стану), а також його спрямування на підрив встановленого порядку несення військової служби, суд вважає виправданим та обґрунтованим клопотання слідчого за погодженням з прокурором про застосування до підозрюваного найжорсткішого за своєю суттю запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з наявністю обґрунтованої підозри та з метою уникнення ризиків.
Щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя вважає за необхідне зазначити про наступне.
Відповідну до абзацу 3 ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З урахуванням обставин справи, а саме вчинення інкримінованих ОСОБА_5 у підозру кримінальних правопорушень, перебуваючи на умовно-достроковому звільненні за вчинення попереднього злочину, а також зважаючи на положення ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя вважає за можливе не визначати підозрюваному розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки такому повідомлено також про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Керуючись вимогами статей 177,178, 182,183,186,194,196,197,395 КПК України, -
Клопотання слідчого слідчого відділу Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)».
Строк дії ухвали становить 60 днів: починаючи з моменту фактичного затримання підозрюваного о 11.33 год. 01.05.2026 року до 11.33 год. 29.06.2026 року включно (в межах строків досудового розслідування).
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_8