Єдиний унікальний номер судової справи 462/3282/26
Номер провадження 2-а/462/30/26
14 травня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Галайко Н. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
І. Короткий виклад обставин справи та правова позиція позивача
ОСОБА_1 , 14.04.2026 року (вх. № 9695) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова (документ сформований в системі «Електронний суд» 13.04.2026 року) із адміністративним позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якому просить суд:
-«скасувати постанову серії ЕНА № 6953665 від 02.04.2026 року та закрити справу;
-витребувати у відповідача відеозапис з нагрудної камери інспектора або відеореєстратора службового авто за 02.04.2026 року (час події 15 год. 50 хв. 12 сек.), на якому зафіксовано процес зупинки та спілкування. Даний запис підтвердить факт того, що позивач керував іншим автомобілем (BMW i3 DI1708AB);
- стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.04.2026 року інспектором УПП у Львівській області Кіселиком В.І. було винесено постанову серії ЕНА № 6953665 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено штраф у розмірі 510 грн. 00 коп. Згідно з постановою, позивач нібито порушив п. 11.2 ПДР, а саме: керував транспортним засобом у крайній лівій смузі при вільній правій на дорозі з двома смугами в одному напрямку.
Позивач вважає дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав:
-відсутність складу правопорушення (крайня необхідність): того дня на ділянці дороги М11 (10 км) стан дорожнього покриття у правій смузі був незадовільним: були наявні вибоїни та вирізані ділянки асфальту (фрезеровані карти) під час проведення дорожніх робіт. Безпосередньо біля поста патрульної поліції була припаркована техніка для вирізання асфальту, що змусило позивача тимчасово змінити смугу руху для об'їзду перешкод та уникнення виникнення ДТП.
-недостовірність даних у постанові (відсутність події порушення на вказаному ТЗ): У тексті постанови інспектором зазначено, що позивач керував автомобілем Citroen C4 Cactus, державний номерний знак НОМЕР_1 . Однак ця інформація не відповідає дійсності, оскільки 02.04.2026 року позивач керував власним автомобілем BMW i3, державний номерний знак НОМЕР_2 . Оскільки в постанові зазначено не той транспортний засіб, на якому нібито було вчинено правопорушення, дана постанова не може вважатися належним доказом, оскільки описує подію, яка ніколи не відбувалася за участі автомобіля позивача.
-процесуальні порушення: при винесенні постанови інспектор не врахував пояснення позивача щодо стану дороги та не надав жодних доказів на підтвердження вини. Позивач наголошує, що згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок доказування правомірності рішення покладається на відповідача, а постанова не може базуватися лише на припущеннях інспектора.
У зв'язку з викладеним, позивач просить скасувати оскаржувану постанову та закрити справу про адміністративне правопорушення.
ІІ. Рух справи в суді
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15.04.2026 року позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з її істотними недоліками.
23.04.2026 року (вх. № 10641) від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про усунення недоліків (документ сформований в системі «Електронний суд» 23.04.2026 року). Позивачем подано позовну заяву в уточненій редакції, де належним відповідачем визначено УПП у Львівській області. Так, позивач просить суд:
- скасувати постанову серії ЕНА № 6953665 від 02.04.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити справу;
- витребувати у відповідача відеозапис з нагрудної камери інспектора або відеореєстратора службового авто за 02.04.2026 року (час події 15 год. 50 хв. 12 сек.), що підтвердить факт керування позивачем іншим автомобілем (BMW i3, державний номерний знак НОМЕР_2 ) та стан дорожнього покриття;
- стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27.04.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Призначено розгляд справи на 10 год. 00 хв. 07.05.2026 року у приміщенні Залізничного районного суду м. Львова у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням особливостей, визначених ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до 07.05.2026 року, у порядку, передбаченому ст. 162 КАС України. Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - задоволено. Витребувано в УПП у Львівській області ДПП належним чином засвідчений відеозапис з нагрудної камери інспектора та/або відеореєстратора службового автомобіля поліції від 02.04.2026 року (час події близько 15 год. 50 хв. 12 сек.), на якому зафіксовано обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та процедуру винесення постанови серії ЕНА № 6953665.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 07.05.2026 року постановлено відкласти розгляд адміністративної справи. Продовжено строк розгляду справи та призначити розгляд справи на 10 год. 00 хв. 14.05.2026 року. Повторно направлено відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі від 27.04.2026 року та копію даної ухвали до електронного кабінету («Електронний суд»). Продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 14.05.2026 року у порядку, передбаченому ст. 162 КАС України. Зобов'язано відповідача до 14.05.2026 року виконати вимоги ухвали суду від 27.04.2026 року в частині надання витребуваних доказів.
ІІІ. Щодо правової позиції відповідача
Суд приймає до уваги той факт, що від відповідача до суду відзив на позовну заяву у встановлений законом строк не надійшов.
При цьому матеріали справи містять Довідку про доставку електронного документа, згідно з якою 09.05.2026 року відповідач отримав копію ухвали про відкладення розгляду справи та зобов'язання надати докази від 07.05.2026 року в свій електронний кабінет ЄСІТС.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Разом з цим, 13.05.2026 року (вх. № 12543) через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що Рішенням начальника УПП у Львівській області ДПП № 114 від 11.05.2026 року оскаржувану постанову було скасовано, а справу направлено на новий розгляд, призначений на 19.05.2026 року, у зв'язку з чим відповідач вважає, що предмет спору відсутній.
Також 13.05.2026 року (вх. № 12443) відповідачем на виконання вимог суду подано клопотання про долучення доказів, а саме відеозапису з нагрудного відеореєстратора інспектора (файл «Clip-0»), із змісту якого, на переконання відповідача, вбачається факт порушення позивачем правил рядності руху.
IV. Щодо правової позиції позивача
13.05.2026 року (вх. № 12389 та вх. № 12392) через систему «Електронний суд» від позивача надійшли два аналогічні за змістом письмові заперечення на заяву про закриття провадження у справі.
Із змісту вказаних заперечень вбачається, що позивач категорично заперечує проти закриття провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки повне відновлення його порушених прав не відбулося.
Зокрема, згідно з наданим відповідачем Рішенням № 114 від 11.05.2026 року, оскаржувану постанову скасовано не повністю, а справу направлено на новий розгляд, призначений на 19.05.2026 року, що позивач розцінює як ініціювання процедури повторного безпідставного притягнення до відповідальності за той самий інцидент.
Також позивач наголошує на тому, що дії відповідача щодо скасування постанови власним керівником за два дні до призначеного судового засідання є процесуальною маніпуляцією з метою приховати фактичну відсутність доказів правопорушення та уникнути виконання ухвали суду від 27.04.2026 року про витребування відеозапису.
Окрім того, позивач зауважує, що у разі закриття провадження він буде позбавлений права на відшкодування понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору, оскільки факт протиправності дій інспектора не буде зафіксований судовим рішенням.
З огляду на викладене, позивач просить відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження, продовжити розгляд справи по суті та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
V. Позиція суду
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 КАС України).
VІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом та оцінка доказів
Судом встановлено, що основою доказової бази у даній справі є матеріали, надані сторонами на підтвердження своїх позицій, які оцінюються судом у їх сукупності.
6.1. Письмові докази та матеріали справи
Постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6953665 від 02.04.2026 року (а.с. 19).
Даний документ є предметом оскарження.
Відповідно до його змісту, 02.04.2026 року о 15 год. 50 хв. 12 сек. у с. Зимна Вода на автодорозі М11 Львів-Шегині (10 км) водій нібито порушив вимоги п. 11.2 ПДР, за що його притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП із накладенням штрафу 510 грн. 00 коп.
Судом встановлено, що у п. 5 постанови об'єктом правопорушення вказано автомобіль Citroen C4 Cactus (державний номерний знак НОМЕР_1 ), який належить ОСОБА_2 .
Окрім цього, п. 7 постанови («До постанови додаються») є незаповненим, що свідчить про відсутність посилань на технічні засоби фіксації у самому тексті рішення.
Витяг з реєстру територіальної громади № 2026/006487874 (а.с. 16).
Документ містить персональні дані позивача, ОСОБА_1 , та підтверджує його місце проживання у с-щі Рудно.
Даний доказ ідентифікує особу, щодо якої було винесено оскаржувану постанову, та підтверджує його процесуальну правосуб'єктність.
Рішення начальника УПП у Львівській області ДПП № 114 від 11.05.2026 року.
Письмовий доказ, згідно з яким оскаржувану постанову було скасовано самим органом поліції з призначенням нового розгляду справи на 19.05.2026 року.
Суд оцінює цей документ як підтвердження відповідачем факту незаконності первинної постанови, проте зазначає, що таке скасування без закриття справи не забезпечує повного відновлення прав позивача та не вирішує питання судових витрат.
Скріншот з інформаційного ресурсу «Електронний кабінет водія» (а.с. 3).
Згідно з даними розділу «Ваші авто», у власності ОСОБА_1 перебуває автомобіль марки BMW, модель i3, державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований 12.12.2024 року. Документ містить VIN-код ТЗ та відомості про чинний страховий поліс № 2133149947 (АТ «СГ «ББС ІНШУРАНС»).
Вказане підтверджує, що 02.04.2026 року позивач керував належним йому авто BMW i3, що спростовує дані оскаржуваної постанови щодо марки транспортного засобу.
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 6).
Згідно з даними документа, власником автомобіля BMW i3 (державний номерний знак НОМЕР_2 ), 2014 року випуску, оранжевого кольору, є ОСОБА_1 .
Вказаний доказ ідентифікує технічні характеристики транспортного засобу та підтверджує право власності позивача.
Копія конверта поштового відправлення та роздруківка результату відстеження АТ «Укрпошта» № 067140600323 (а.с. 4, 7).
Матеріали підтверджують, що кореспонденція від УПП у Львівській області ДПП була прийнята до відправлення 06.04.2026 року та вручена ОСОБА_1 08.04.2026 року.
Вказані докази підтверджують дотримання позивачем строку звернення до суду.
6.2. Огляд та оцінка відеозапису
Дослідивши наданий відповідачем відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора (файл «Clip-0»), судом встановлено, що на початку запису візуалізація подій відсутня, а чітке зображення відкривається лише з 01 хв. 42 сек., де зафіксовано припаркований на узбіччі дороги автомобіль марки BMW.
На відео зафіксовано, як до вказаного транспортного засобу підходить працівник поліції та роз'яснює водію правила рядності руху, зазначаючи, що при вільній правій смузі рух по лівій заборонено, на що водій одразу надав пояснення, що його маневр був зумовлений наявністю перешкоди у вигляді ям, які він об'їжджав.
Попри твердження поліції про відсутність ям на дорозі, водій заявив вимогу продемонструвати відеозапис фіксації, а після перегляду запропонованого патрульними відео повторно заперечив факт правопорушення та наполягав на здійсненні об'їзду перешкоди.
Наприкінці запису зафіксовано, що після оформлення адміністративних матеріалів поліцейський підійшов до автомобіля для вручення постанови про накладення штрафу, проте водій відмовився від підпису та отримання документа, що підтверджує наявність спору щодо фактичних обставин справи безпосередньо на місці зупинки.
Таким чином, оглянутий відеозапис підтверджує послідовність позиції позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного проступку та наявність суттєвих зауважень до процедури встановлення факту порушення.
VІІ. Застосоване судом законодавство
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже законодавчо встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Висновок про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів у справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Так, у постанові Верховного Суду № 560/751/17 від 27.06.2019 року, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача у даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
VІІІ. Мотиви прийняття рішення та висновки суду
Даючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року. Згідно з п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за порушення правил розташування транспортних засобів на проїзній частині.
8.1. Щодо клопотання відповідача про закриття провадження та правової неможливості застосування п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України
У ході судового розгляду відповідачем було подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України (відсутність предмета спору), мотивоване самостійним скасуванням оскаржуваної постанови рішенням начальника УПП у Львівській області № 114 від 11.05.2026 року з одночасним призначенням нового розгляду.
Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаного клопотання з огляду на таке:
-відсутність остаточного врегулювання спору: позивач висловив категоричне заперечення проти закриття провадження, оскільки відомче скасування постанови без закриття справи про адміністративне правопорушення не є актом остаточного вирішення конфлікту. Призначення «нового розгляду» свідчить про намір суб'єкта владних повноважень продовжувати процедуру притягнення особи до відповідальності, що залишає позивача у стані правової невизначеності.
-загальна правова позиція: відповідно до усталеної судової практики, закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору можливе лише тоді, коли правовідносини між сторонами врегульовано остаточно і потреби у судовому захисті більше немає. У даному випадку скасування постанови в порядку «внутрішнього контролю» без закриття справи про адміністративне правопорушення за ст. 247 КУпАП не усуває загрозу правам позивача.
-забезпечення права на відшкодування судових витрат: закриття провадження за п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України позбавило б позивача права на компенсацію судового збору, що суперечить ст. 139 КАС України та принципу повного захисту прав особи.
8.2. Щодо ідентифікації об'єкта правопорушення та дотримання вимог ст. 283 КУпАП
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Згідно зі ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити опис обставин, установлених при розгляді справи, та відомості про транспортний засіб.
Судом встановлено об'єктивну невідповідність фактичних даних у справі змісту оскаржуваної постанови.
У п. 5 постанови серії ЕНА № 6953665 зазначено, що правопорушення вчинено водієм автомобіля Citroen C4 Cactus (державний номерний знак НОМЕР_1 ).
Проте, на підставі досліджених матеріалів (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу), встановлено, що позивач ОСОБА_1 у момент зупинки керував автомобілем BMW i3 (державний номерний знак НОМЕР_2 ).
Вказана груба помилка в ідентифікації транспортного засобу не є технічною опискою, оскільки вона стосується самого об'єкта правопорушення.
Постанова, яка описує подію за участю іншого автомобіля, не може вважатися належним доказом вини позивача. Це свідчить про порушення інспектором принципу всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин (ст. 245 КУпАП).
8.3. Щодо оцінки доказів, пояснень позивача та аналізу відеозапису
Згідно з п. 11.2 ПДР, рух у лівій смузі при вільній правій заборонено, крім випадків об'їзду перешкод.
Дослідженим судом відеозаписом (файл «Clip-0») зафіксовано, що позивач безпосередньо під час складання постанови заперечував факт порушення, аргументуючи свій маневр незадовільним станом дорожнього покриття (наявність ям та вибоїн на автодорозі М11), що розцінюється як об'їзд перешкоди.
Суд констатує:
-щодо обов'язку доказування: відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок доведення правомірності рішення лежить на відповідачеві. Відповідач не надав суду жодних доказів (відеофіксації стану дороги з реєстратора службового авто чи актів обстеження ділянки), які б спростували твердження водія про наявність перешкод.
-щодо недопустимість доказів: у п. 7 постанови відсутні відомості про технічний засіб фіксації. Відсутність у постанові посилань на технічний засіб, яким здійснено запис, робить такий запис недопустимим доказом.
-щодо принципу in dubio pro reo: оскільки відеозапис не дозволяє спростувати пояснення водія про наявність ям, а відповідач не надав інших доказів вини, суд застосовує принцип презумпції невинуватості. Будь-які сумніви щодо події правопорушення тлумачаться на користь особи.
8.4. Висновки суду
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності та системному зв'язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з огляду на наступне.
По-перше, судом встановлено грубе порушення процедури ідентифікації об'єкта правопорушення. Відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити відомості про транспортний засіб. В оскаржуваній постанові зазначено автомобіль Citroen C4 Cactus (державний номерний знак НОМЕР_1 ), хоча матеріалами справи підтверджено, що позивач керував BMW i3 (державний номерний знак НОМЕР_2 ). Оскільки ідентифікація транспортного засобу є невід'ємною частиною події правопорушення, така суттєва помилка нівелює законність постанови та свідчить про неналежне виконання інспектором обов'язків, передбачених ст. 280 КУпАП.
По-друге, відповідачем не дотримано стандартів доказування. Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 (справа № 524/9716/16-а) наголосив: відсутність у постанові посилань на технічний засіб фіксації робить будь-який відеозапис недопустимим доказом. У п. 7 оскаржуваної постанови такі відомості відсутні. Отже, всупереч ст. 77 КАС України, суду не надано жодного належного доказу (фото- чи відеозйомки), який би спростовував пояснення позивача про необхідність об'їзду перешкоди.
По-третє, суд застосовує принцип презумпції невинуватості, який згідно з практикою ЄСПЛ має «карний» характер і у справах про адміністративні правопорушення (рішення у справі «Надточій проти України»).
Згідно з правовою позицією КАС ВС (справа № 463/1352/16-а), недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Тягар доведення вини лежить виключно на відповідачеві («Салабіаку проти Франції»), а будь-які сумніви тлумачаться на користь позивача.
З огляду на викладене, оскільки подія правопорушення не підтверджена належними доказами, а сама постанова містить недостовірні дані щодо автомобіля, суд дійшов висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч. 3 ст. 286 КАС України та п. 1 ст. 247 КУпАП, суд скасовує постанову серії ЕНА № 6953665 від 02.04.2026 року та закриває справу про адміністративне правопорушення.
IX . Щодо судових витрат
За змістом п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Частиною 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
9.1. Щодо судового збору
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп., сплачений позивачем (а.с. 8) за подання позову у даній справі.
На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-247, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 286-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд -
ухвалив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
2. Скасувати постанову серії ЕНА № 6953665 від 02.04.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
3. Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федорова Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп.
5. Порядок оскарження рішення суду та набрання ним законної сили
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646, електронна пошта: lviv@patrol.police.gov.ua, місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19).
Текст судового рішення складено 14.05.2026 року.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко