Справа № 442/9062/25
Провадження № 1-кп/442/124/2026
"14" травня 2026 р. Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
представника потерпілої- захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120251411100000964 від 08.08.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України,-
В провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.
Адвокатом ОСОБА_5 подано клопотання про повернення обвинувального акту з тих підстав, що в ньому не міститься посилання на об'єктивну подію злочину, не вказана вина водійки ОСОБА_8 , яка теж порушила правила дорожнього руху, не вказана форма вини обох водіїв. Обвинувальний акт складений без слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_9 , без проведення експертиз, а висновок експерта № КСЕ 19/114-25/25192 від 27.10.2025 року який міститься в матеріалах справи є необ'єктивним, необгрунтованим, носить поверхневий , догматичний характер.
Крім того обвинуваченим ОСОБА_4 подано клопотання про часткове скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.08.2025 року з автомобіля RENAULT ZOE д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 в частині заборони користування та розпорядження та передати його йому на відповідальне зберігання як користувачу майна.
Від представника підприємства з іноземними інвестиціями « ВІП-РЕНТ» ОСОБА_11 надійшло клопотання про скасування арешту майна, накладеного 13.08.2025 року Ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області на автомобіль марки « PEUGEOT» модель « 301», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Підприємству з іноземними інвестиціями « ВІП-РЕНТ» на праві приватної власності.
Потерпілою ОСОБА_8 в підготовчому судовому засіданні подано цивільний позов про відшкодування шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням, який просить прийняти в межах даного кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141110000964 від 08.08.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Крім того прокурором подано клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту на строк до 2 місяців, осквльки с силу вимог ст.177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є спосіб забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Відповідно до положень ст.181 КПК України домашній арешт полягає у забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Даний вид запобіжного заходу може бути застосовано до особи яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Винятковими обставинами, щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту є те, що він обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі. З врахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину і суворості покарання, яке може бути призначено обвинуваченому судом в разі доведення його винуватості, зважаючи на принцип безпосередності дослідження доказів, існують обґрунтовані ризики можливості переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та можливості вчинення іншого злочину.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні щодо клопотання про повернення обвинувального акту заперечив , вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам, встановленим ст. 291 КПК України, підтсав для його повернення відсутні, просить кримінальне провадження призначити до судового розгляду.
Щодо клопотань про часткове скасування арештів на автомобілі накладені 13.08.2025 року Ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області та передачі їх на відповідальне зберігання як користувачу так і власнику майна прокурор заперечує та вважає такі клопотання передчасними.
Клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту на строк до 2 місяців прокурор просить задоволити. Та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити ОСОБА_4 залишати місце проживанняу пероід доби з 21 год.00 хв. до 08 год. 00 хв. терміном на 60 днів. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки: 1/ прибувати за кожною вимогою до суду; 2/ не відлучатися за межі Дрогобицького району Львівської області без дозволу прокурора або суду, 3/ повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та або місця роботи, 4/ утриматися від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні, 5/ здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт ( паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в"їзд в Україну.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 клопотання про повернення обвинувального акту підтримали, просять його задоволити. Щодо клопотання про часткове скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.08.2025 року з автомобіля RENAULT ZOE д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 в частині заборони користування та розпорядження та передати його йому на відповідальне зберігання як користувачу майна, просять таке задоволити. В задоволенні клопотання представника підприємства з іноземними інвестиціями « ВІП-РЕНТ» ОСОБА_11 про скасування арешту майна, накладеного 13.08.2025 року Ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області на автомобіль марки « PEUGEOT» модель « 301», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Підприємству з іноземними інвестиціями « ВІП-РЕНТ» на праві приватної власності та в задоволенні клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту на строк до 2 місяців, просять відмовити.
Потерпіла ОСОБА_6 та її представник - захисник ОСОБА_7 щодо клопотання про повернення обвинувального акту заперечили, просять кримінальне провадження призначити до судового розгляду. Щодо клопотань про часткове скасування арештів на автомобілі накладені 13.08.2025 року Ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області та передачі їх на відповідальне зберігання як користувачу так і власнику майна, заперечили та вважають такі клопотання передчасними. Клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту на строк до 2 місяців, просять задоволити.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Статтею 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Так, обвинувальний акт, відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.
Крім цього, за змістом ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додаються: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Наведені норми права вказують на вичерпність переліку вимог, порушення яких тягне повернення обвинувального акта за результатами підготовчого судового засідання.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Тобто, повернення обвинувального акта є правом, а не обов'язком суду, тому підставою для повернення обвинувального акта не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити, чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Дослідивши поданий у даному кримінальному провадженні обвинувальний акт, суд дійшов висновку, що вищевказані вимоги до нього стороною обвинувачення дотримані в тій мірі, яка не перешкоджає суду призначити судовий розгляд. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120251411100000964 від 08.08.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, містить відомості, які передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.
Суд вважає, що озвучене клопотання про повернення обвинувального акту прокурору зводиться до незгоди з форматом викладення фактичних обставин кримінального правопорушення.
Посилання захисника на неповноту досудового розслідування, які суд не досліджує в ході підготовчого засідання, а також із обставинами, які підлягають дослідженню в ході судового розгляду, суд не вважає підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Так, у цьому контексті суд зазначає, що законом визначено вичерпний перелік повноважень суду на стадії підготовчого провадження. Зокрема, під час підготовчого судового засідання суд позбавлений можливості досліджувати матеріали кримінального провадження і встановлювати належність окремих доказів. На даному етапі у суду є лише обов'язок встановити, чи містить обвинувальний акт відомості, передбачені КПК України, і немає процесуальних можливостей і необхідності перевіряти обґрунтованість таких відомостей. Відповідне питання може бути вирішено виключно за результатами судового розгляду.
В обвинувальному акті зазначаються не будь-які фактичні обставини кримінального правопорушення, а ті, які прокурор (а не суд чи сторона захисту) вважає встановленими. До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримання державного обвинувачення (частина 2 статті 337, статті 338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (частина 3 статті 337 КПК України). В свою чергу, якщо під час розгляду обвинувального акта суд не зможе дійти висновку про те, що викладені в ньому відомості (в тому числі фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення) не узгоджуються з представленими доказами або суперечать правилам кримінально-правової кваліфікації, він виносить виправдувальний вирок.
Отже, визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, і формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані мають в своїй сукупності лише давати уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
В свою чергу, особливістю підготовчого провадження є те, що на цій стадії суд не досліджує доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, не оцінює повноту пред'явленого обвинувачення та правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особі, розмір завданої шкоди. Закріпивши можливість повернення обвинувального акта прокурору на первісному етапі судового провадження, законодавець очевидно не мав наміру створити таким чином простір для попередньої судової оцінки правильності та об'єктивності позиції сторони обвинувачення у змагальному кримінальному процесі.
З огляду на перелік обов'язкових відомостей, які повинен містити обвинувальний акт відповідно до статті 291 КПК України, зауваження щодо змісту і форми обвинувального акта, зазначені в клопотанні захисту обвинуваченого, суд вважає такими, що не зумовлюють повернення обвинувального акту прокурору, а отже клопотання і не підлягає задоволенню.
Таким чином, суд вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам, встановленим ст. 291 КПК України. Справа підсудна Дрогобицькому міськрайонному суду Львівської області. Підстав для прийняття рішень передбачених п.п.1-4 ч.3ст.314 КПК України немає.
Щодо розгялду клопотань про скасування арештів на автомобілі, яими керували як обвинувачений так і потерпіла, то суд вважає, що такі клопотання подані передчасно з тих підстав, що відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, особа, яка звертається з клопотанням про скасування арешту майна має довести, що відпала потреба в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження або арешт накладено необґрунтовано.
Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту майна, суд приходить до висновку, що підстави, на які посилається адвокат ОСОБА_5 та представник підприємства з іноземними інвестиціями « ВІП-РЕНТ» ОСОБА_11 що на думку останніх, свідчать про необхідність скасування арешту, не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, оскільки за встановлених обставин, застосований захід забезпечення кримінального провадження відповідає його завданням та меті.
При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили, з огляду на це суд не вбачає підстав для задоволення таких вище вказаних клопотаннь на даній стадії кримінального провадження.
Клопотання потерпілої ОСОБА_8 щодо прийняття в межах даного кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141110000964 від 08.08.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, цивільного позову про відшкодування шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням, підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а відтак за таких обставин суд вважає, що розгляд позовної заяви у цьому кримінальному провадженні буде доцільним, а тому необхідно долучити цивільний позов до матеріалів кримінального провадження.
Інших клопотань, пов'язаних з підготовкою справи до судового розгляду, в учасників процесу не поступило.
Щодо клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту на строк до 2 місяців, суд прийшов до таких висновків, що таке підлягає до часткового задоволення.
Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою продовжити, змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, тому суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність обвинувачених до вчинення кримінальних правопорушень, підозра у яких їм повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має обґрунтувати свій висновок про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Частина п'ята статті 194 КПК України передбачає, що якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, перелік яких наведений в цій частині.
Суд дійшов висновку про те, що продовжують існувати ризики, передбачені ч.1ст.177 КПК України.
Однак, враховуючи те, що метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а з урахуванням того, що ризики, передбаченіст.177 КПК України, в даному кримінальному провадженню продовжують існувати, враховуючи обставини вчинення та тяжкість кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , суд дійшов до висновку про те, що запобіжний захід у виді особистого зобов"язання є необхідним і достатнім запобіжним заходом, який забезпечує існуючі ризики та забезпечує виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків на даній стадії кримінального провадження, та не порушує баланс інтересів щодо прав особистої свободи останнього та завдань кримінального провадження.
Системний аналіз законодавства свідчить, що рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження суд повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України - якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку , що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , слід задовлити частково та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, строком на два місяці, тобто до 14.07.2026 року. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 : такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися з місця постійного проживання без дозоволу прокурора та суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженню, задти на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт ( паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в"їзд в Україну.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177,183,314,315 КПК України, суд
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту, відмовити.
Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141110000964 від 08.08.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області на 26.05.2026 о 10:00. В судове засідання викликати учасників процесу.
Прийняти в межах даного кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141110000964 від 08.08.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, поданий потерпілою ОСОБА_8 цивільний позов про відкшодування шкоди заподіяної злчином.
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про частове скасування арешту на майно , відмовити.
В задоволенні клопотання представника підприємства з іноземними інвестиціями « ВІП-РЕНТ» ОСОБА_11 про скасування арешту майна, відмовити .
Клопотання прокурора про застосування запбіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , задовольнити частоково.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, строком на два місяці, тобто до 14.07.2026 року.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 : такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду
- не відлучатися з місця постійного проживання без дозоволу прокурора та суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання.
- утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженню
- задти на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт ( паспорти) для виїзду за кордон, інші документи , що дають право на виїзд з України і в"їзд в Україну.
Ухвала оскарженню не пілдлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1