Справа №442/1799/26
Провадження №2/442/1127/2026
14 травня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Гарасимків Л.І.
при секретарі Петрів В.М.
розглянувши в судовому засіданні в місті Дрогобичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Дрогобицької міської ради Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом.
В підтвердження позовних вимог посилаються на те, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його мати ОСОБА_3 , його батько ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 20 червня 2003 року, зареєстроване Бистрицькою сільською радою Дрогобицького району Львівської області, актовий запис №06. Батьки були одружені, що підтверджується Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , зареєстроване у Відділі РАГСу Дрогобицького районного управління юстиції, актовий запис №48.
ОСОБА_2 є його рідною сестрою, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 05 квітня 2004 року, зареєстроване Бистрицькою сільською радою Дрогобицького району Львівської області, актовий запис № 04.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , зареєстроване Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Самборі Самбірського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №92. Після його смерті відкрилася спадщина на 1/5 ідеальної частини житлової квартири АДРЕСА_1 . Дана квартира загальною площею 66,0 кв.м., житловою площею - 37, 2 кв.м. (житлових кімнат-3, кухня -1).
Згідно довідки КП «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 01.10.2025 року №2091, право власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 - 4/5 ідеальні частини на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 20 лютого 1998 року Дрогобицьким міським бюро з приватизації державного житлового фонду згідно з розпорядженням від 20.02.1998 року №48-р. та 1/5 ідеальної частини належить ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого Білоган І.М. приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу 29.08.2012 року № 653, записано у реєстрову книгу за № 9856.
30 вересня 2025 року КП «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» виготовило технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 . Для прийняття спадщини, він звернувся з заявою до Самбірської державної нотаріальної контори Львівської області з заявою про відкриття спадкової справи. Нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №397/2025. Також нотаріусом було наполегливо рекомендовано всім родичам звернутися з відповідними заявами, тобто і його матері (дружині померлого) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та його сестрі, (дочці померлого) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Надавши нотаріусу всі документи для прийняття спадщини, 17 листопада 2025 року, вони отримали Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Постановою від 17 листопада 2025 року вих. №1300/02-31, йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, на підставі того, що у Свідоцтві на право власності не визначені частки, а відповідно до ч.1 ст.368 та ст.372 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю, та зазначено, що оскарження Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії здійснюється в порядку позовного провадження у судах загальної юрисдикції. З тих самих підстав Постановою від 17 листопада 2025 року вих. №1301/02-31, відмовлено ОСОБА_3 та Постановою від 17 листопада 2025 року вих. №1302/02-31 відмовлено ОСОБА_2 .
Згідно абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження, у зв'язку з відсутністю можливості оформити свої спадкові права у інший спосіб, змушений звертатися до суду з даним позовом. Просить позов задоволити.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шулак О.І. в судове засідання не з'явилася, однак від неї поступила заява про зміну предмету позову, просить проводити розгляд справи у її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, а тому суд розглянув справу у відсутності представника позивача на підставі наявних доказів по справі.
Відповідач - представник Дрогобицької міської ради Львівської області в судове засідання не з'явився, подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що просять проводити розгляд справи у відсутності їхнього представника та визнати неналежний спосіб захисту прав в частині визнання права власності за ОСОБА_4 , а тому суд розглянув справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів по справі.
Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, однак від них поступили заяви, в яких просять проводити розгляд справи у їх відсутності, заявлені позовні вимоги підтримують в повному обсязі, а тому суд розглянув справу у відсутності третіх осіб на підставі наявних доказів по справі.
Відповідно до ст.247 ЦПК судовий розгляд проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд вбачає підстави для задоволення позову.
Як вбачається із Витягу з Реєстру територіальної громади від 19.07.2022 р., ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається із Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 15.02.2001р., ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , 15.02.2001р. уклали шлюб, який був зареєстрований відділом РАГСу Дрогобицького районного управління юстиції, актовий запис за №48.
Як вбачається із копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 04.02.2025р., ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 50 років, про що складено відповідний запис за №92.
Як вбачається із Свідоцтва про право власності на квартиру ( будинок) від 20.02.1998р., квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , дійсно належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , загальна площа квартири становить 66,00 кв.м., відновна вартість на момент приватизації 11,55 грн.
Як вбачається із довідки КП «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 01.10.2025 року №2091, право власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна зареєстровано за: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 - 4/5 ідеальні частини на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 20 лютого 1998 року Дрогобицьким міським бюро з приватизації державного житлового фонду згідно з розпорядженням від 20.02.1998 року №48-р. та 1/5 ідеальної частини належить ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого Білоган І.М. приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу 29.08.2012 року № 653, записано у реєстрову книгу за № 9856.
Як вбачається із довідки КП «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 24.02.2026 року №2091/1, право власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 - 4/5 ідеальні частини на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 20 лютого 1998 року Дрогобицьким міським бюро з приватизації державного житлового фонду згідно з розпорядженням від 20.02.1998 року №48-р. та 1/5 ідеальної частини належить ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого Білоган І.М. приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу 29.08.2012 року № 653, записано у реєстрову книгу за № 9856, інвентаризаційна вартість квартири становить 273927 грн.
Постановою від 17 листопада 2025 року вих. № 1300/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із тим, що у Свідоцтві на право власності не визначені частки, а відповідно до ч.1 ст.368 та ст.372 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю, оскарження постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії здійснюється в порядку позовного провадження у судах загальної юрисдикції.
Як вбачається із Постанови від 17 листопада 2025 року вих. № 1301/02-31, відмовлено ОСОБА_3 , та Постановою від 17 листопада 2025 року вих. №1302/02-31 відмовлено ОСОБА_2 .
Як вбачається із Свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.12.2025р., посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу, Радзієвською О.В., спадкоємцем зазначеного у цьому Свідоцтві майна ОСОБА_5 , 1941 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , є її дочка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , зареєстрована АДРЕСА_4 , у тому числі з урахуванням (однієї другої) частки, від якої відмовився син померлої ОСОБА_7 на її користь, спадщина складається з 2/5 часток у праві особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , які належали спадкодавцю : 1/5 частка, на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок), виданого 20.02.1998 року Дрогобицьким міським бюро з приватизації державного житлового фонду згідно розпорядження від 20.02.1998 року за №48, право власності на яку зареєстровано 20.02.1998 року Дрогобицьким міжміське бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі за реєстровим номером 9856; 1/5 частка - на підставі Свідоцтва про право на спадщйну, виданого Білоган І.М., приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області 29.08.2012 року за реєстровим 653, право власності на яку зареєстровано Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 12.09.2012 року в книзі: 35 за номером запису: 9856, реєстраційний номер квартири: 37417391; квартира в цілому складається з трьох кімнат житловою площею 37,2 кв.м. та кухні, загальна площа квартири 66,0 кв. м; право власності на 2/5 частки квартири підлягає днржавній реєстрації Державному реєстрі речових прав.
Як вбачається із Витягу з Державного реєстру речових прав від 16.12.2025р., ОСОБА_12 на праві спільної часткової власності (2/5 частки) належить квартира загальною площею 66 кв.м., житловою 37,2 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_3 .
Як вбачається із копії Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 30.08.2014р., ОСОБА_13 та ОСОБА_6 - 30 серпня 2014р. уклали шлюб, який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Дрогобичу реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч.2, 3 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з вимогами ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не заявив про відмову від неї, а згідно з ч.5 цієї статті, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Пунктом 24 даної Постанови зазначено, що за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до п.3.1. листа ВССУ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Відповідно до ч.1,5 ст.1268 ЦК України «Прийняття спадщини», спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ст.328 ч.2 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до п.11 ч.І ст. 346 ЦК України, однією з підстав припинення права власності є смерть власника.
Згідно Листа міністерства юстиції України від 21.02.2005 року за №19- 32/319, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частинами 1, 3 статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної зласності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Ст.41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї нтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.1 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно із ч.І ст.368 ЦК України спільна власності двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч.І ст.369 ЦК).
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
За роз'ясненнями п.5 Пленуму Верховного Суду України у своїй постанові «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» за №20 від 22.12.1995, розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"). В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.
Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна.
При визначенні розміру часток у майні, суд виходить із положень ч.1 ст.357 ЦК України, вважаючи, що частки є рівними, оскільки будь-якого договору між сторонами про розмір часток суду не надано.
Як зазначено у інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013, що зі змісту ст.357 ЦК вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.
За ст.368, 369 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Пленум Верховного Суду України в постанові №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 роз'яснив, що, розглядаючи позови, пов'язані з правом спільної власності, суди повинні виходйти з того, що відповідно до статті 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю, зокрема: квартира (будинок), житлові приміщення у гуртожитках, передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно в них мешкають, у їх спільну сумісну власність (ст.8 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (ч.4 ст.355 ЦК), тобто діє презумпція спільної часткової власності. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом, отже якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при придбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Відповідно до ч.І ч.3 ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ч.3 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що оскільки на даний момент право спільної сумісної власності не припинено, части співвласників не визначено, два з п'яти співвласників померли, спадщину після смерті матері ОСОБА_5 прийнята ОСОБА_14 - ІНФОРМАЦІЯ_8 , а частка померлого ОСОБА_4 - не визначена, відтак враховуючи Відмову нотаріуса у видачі позивачу ОСОБА_1 - Свідоцтва про право на спадщину за законом, з підстав невизначення часток співласників у праві спільної сумісної власності, суд вважає, що слід визначити, що частка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 66,0 кв.м., житловою площею - 37, 2 кв.м., становила 1/5 (одну п'яту) частки, а позивач ОСОБА_15 має право на оформлення Права власності на 1/5 частку квартири за адресою АДРЕСА_3 , так як інших спадкоємців, які мають право на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 - відсутні, а тому заявлені позовні вимоги слід задоволити.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 133, 141, 354 ЦПК України, ст.ст. 328, 346, 370, 372, 1223, 1233, 1268, 1296, 1270, ЦК України, суд, -
Позов задоволити.
Визначити, що частка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 66,0 кв.м., житловою площею - 37, 2 кв.м., становила 1/5 (одну п'яту) частки.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_7 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на 1/5 (одну п'яту) частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 66,0 кв.м., житловою площею - 37, 2 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_4 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони у справі:
Позивач : ОСОБА_1 , місце реєстрації : АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 .
Відповідач : Дрогобицька міська рада Львівської області, юридична адреса : м.Дрогобич, пл..Ринок,1, Львівської області, код ЄДРПОУ : 04055972.
Третя особа: ОСОБА_16 , місце реєстрації : АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 .
Третя особа: ОСОБА_17 , місце реєстрації : АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_9 .
Суддя Гарасимків Л.І.