Справа № 560/14336/25
14 травня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В.,
розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №560/14336/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 25.08.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
До суду надійшло клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зупинення провадження у справі №560/14336/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/2229/25.
Клопотання мотивоване тим, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 відкрито провадження у справі №320/2229/25 про визнання нечинним та протиправним з моменту прийняття абзацу першого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» в частині застосування до осіб, яким пенсії призначені або перераховані відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 була застосована відповідачем під час визначення розміру пенсії позивача до виплати, тому, на його думку, вирішення позовних вимог у справі №560/14336/25 неможливе без встановлення правомірності зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.
Дослідивши клопотання та матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляд.
З огляду на викладене вище, суд звертає увагу, що у пункті 3 частини першої статті 236 КАС України передбачено, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляд.
Згідно з частинами першою, другою статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Отже, суд виходить з того, що зупинення провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України є можливим лише за наявності сукупності таких умов: інша справа перебуває на розгляді суду; між справами існує зв'язок; обставини, що встановлюються в іншій справі, мають значення для вирішення цієї справи; без встановлення таких обставин суд об'єктивно позбавлений можливості розглянути справу по суті; зібрані у цій справі докази не дозволяють суду самостійно встановити й оцінити обставини, що входять до предмета доказування.
Верховний Суд у постанові від 13.01.2025 у справі №814/426/18, застосовуючи пункт 3 частини першої статті 236 КАС України, зазначив, що суд, який зупиняє провадження у справі, має обґрунтувати, яким чином рішення в іншій справі може вплинути на вирішення справи, яка розглядається, а також чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.
У постанові від 04.05.2023 у справі №640/23621/19 Верховний Суд зазначив, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи.
У постанові від 12.12.2019 у справі №826/25204/15 Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходила з того, що об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи має місце тоді, коли суд у межах відповідного провадження не може самостійно встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
З огляду на викладене вище, для зупинення провадження недостатньо лише того, що в іншій адміністративній справі оскаржується нормативно-правовий акт, який застосований або міг бути застосований відповідачем у спірних правовідносинах.
Необхідно встановити, що без судового рішення в іншій справі цей суд не може самостійно розглянути заявлені позовні вимоги, встановити фактичні обставини, оцінити докази та застосувати норми права.
Так, предметом розгляду у справі №560/14336/25 є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо нарахування та виплати пенсії позивачу, зокрема щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії та коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», а також наявність чи відсутність підстав для зобов'язання відповідача здійснити відповідні дії щодо перерахунку та виплати пенсії.
У цій справі суд має встановити обставини щодо виду пенсії позивача, її розміру, правових підстав її призначення та перерахунку, змісту дій відповідача, факту застосування обмеження максимального розміру пенсії чи коефіцієнтів, а також відповідності таких дій вимогам законодавства.
Такі обставини можуть бути встановлені судом на підставі матеріалів цієї адміністративної справи.
При цьому, відповідач у клопотанні не зазначив, які саме фактичні обставини, що входять до предмета доказування у справі №560/14336/25, не можуть бути встановлені судом без вирішення справи №320/2229/25.
Також відповідач не обґрунтував, чому наявні у цій справі докази не дозволяють суду оцінити правомірність його дій щодо конкретного позивача.
Посилання відповідача на те, що у справі №320/2229/25 вирішується питання правомірності абзацу першого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1, саме по собі не свідчить про об'єктивну неможливість розгляду справи №560/14336/25.
Суд зазначає, що справа №320/2229/25 стосується перевірки правомірності нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України у відповідній частині.
Натомість у справі №560/14336/25 предметом судового розгляду є індивідуальні дії територіального органу Пенсійного фонду України щодо конкретної особи - позивача.
Встановлення правомірності чи неправомірності нормативно-правового акта в іншій справі не є фактичною обставиною, без якої суд у цій справі позбавлений можливості встановити обставини пенсійних правовідносин позивача та надати оцінку діям відповідача.
Можливі наслідки набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі не є тотожними об'єктивній неможливості розгляду справи.
Така обставина може мати значення для правозастосування, однак не позбавляє суд можливості вирішити спір на підставі матеріалів справи та норм права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, з урахуванням положень статті 7 КАС України.
Суд, розглядаючи індивідуальний спір щодо правомірності дій суб'єкта владних повноважень, не позбавлений можливості самостійно оцінити застосовність відповідного нормативно-правового акта до спірних правовідносин, співвідношення такого акта з актами вищої юридичної сили та правомірність дій відповідача у межах заявлених позовних вимог.
Наведене вище узгоджується з приписом пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, відповідно до якого, суд не може зупиняти провадження, якщо зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.
Крім того, відповідно до змісту частини дев'ятої статті 264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині.
Згідно з частиною другою статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, саме по собі перебування на розгляді суду справи про оскарження нормативно-правового акта не позбавляє суд у цій справі можливості вирішити спір щодо індивідуальних дій відповідача, якщо наявні докази дозволяють встановити фактичні обставини та надати їм правову оцінку.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявності об'єктивної неможливості розгляду справи №560/14336/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/2229/25.
Доводи клопотання ґрунтуються на загальному зв'язку між цією справою та справою про оскарження нормативно-правового акта, однак не підтверджують неможливості встановлення й оцінки обставин у межах цього провадження.
Отже, підстави для зупинення провадження у справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 236, 241, 242, 243, 248, 256, 264, 265, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зупинення провадження у справі №560/14336/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/2229/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддя Є.В. Печений