14 травня 2026 року м. ПолтаваСправа №440/7516/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Полтава-Паритет" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
Приватне підприємство "Полтава-Паритет" (надалі - позивач, ПП "Полтава-Паритет") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), у якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2025 №5381/0406;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2025 №5378/0406 (в частині нарахування штрафної санкції на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.08.2024 (форма "Р"));
- визнати протиправними дії ГУ ДПС у Полтавській області щодо списання з рахунку ПП "Полтава-Паритет" в системі електронного адміністрування податку на додану вартість коштів у розмірі 266837,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з ПДВ, донарахованого на підставі податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 30.08.2024 №00122980702, оскільки на дату прийняття спірних податкових повідомлень-рішень Полтавським окружним адміністративним судом було відкрито провадження у справі №440/4260/25 за позовом ПП "Полтава-Паритет" щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2024 №№ 00122980702 та 00723000702.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 47-50/. Свою позицію мотивував посиланням на правомірність та обґрунтованість оспорюваних податкових повідомлень-рішень, зазначивши, що факт несвоєчасної сплати позивачем податкового зобов'язання з ПДВ мав місце та встановлений за результатами камеральної перевірки, відображеними в акті від 04.04.2025 №4361/16-31-04-06-11/30732375.
3. Процесуальні дії у справі, заяви учасників справи.
Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження); заперечення представника відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишені без задоволення.
Представник позивача надала до суду відповідь на відзив, у якій наполягала на задоволенні позовних вимог з підстав необґрунтованості доводів відповідача /а.с. 59-63/.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Обставини справи
ПП "Полтава-Паритет" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 30732375; як платник податків перебуває на обліку в ГУ ДПС у Полтавській області (ДПІ у м. Полтаві).
ГУ ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати (перерахування) узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість ПП "Полтава-Паритет" по податковому повідомленню-рішенню за формою 'Р' вiд 30.08.2024 №00122980702; по уточнюючим розрахункам податкових зобов'язань з податку на додану вартiсть у зв'язку з виправленням самостiйно виявлених помилок за листопад 2020 року від 19.05.2021 №9130897772, за листопад 2020 року від 20.05.2021 №9132744597 та за липень 2024 року від 30.08.2024 № 9252339163.
За результатами складено акт камеральної перевірки від 04.04.2025 №4361/16-31-04-06-11/30732375, який надіслано на податкову адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення, поштове відправлення вручено платнику 09.04.2025 засобами поштового зв'язку.
Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з ПДВ, нарахованого на підставі уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартiсть у зв'язку з виправленням самостiйно виявлених помилок за листопад 2020 року від 19.05.2021 №9130897772, за листопад 2020 року від 20.05.2021 №9132744597 та за липень 2024 року від 30.08.2024 № 9252339163, а також податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 30.08.2024 №00122980702.
29.04.2025 ГУ ДПС у Полтавській області сформовано та надіслано платнику податкові повідомлення-рішення:
- №5381/0406 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов'язання у розмірі 24583,70 грн /а.с. 55, 56/;
- №5378/0406 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов'язання у розмірі 2222,56 грн /а.с. 55, 56/;
Не погодившись з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень-рішень в частині нарахування штрафної санкції на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.08.2024 №00122980702 (форма "Р"), позивач звернувся до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 ПК України/.
Зокрема, як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
А відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 цієї статті, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
За змістом положень статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
У силу пункту 57.4 статті 57 ПК України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.
За приписами пункту 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Полтавській області про застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з ПДВ, донарахованого на підставі податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 30.08.2024 №00122980702.
Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність спірних рішень критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, а саме, чи прийнято ці рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку спірним рішенням, суд виходить з такого.
Як встановлено вище, податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у Полтавській області від 29.04.2025 №№ 5378/0406 та 5381/0406 в частині, що є предметом цього спору, позивачу нарахований штраф за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з ПДВ, визначеного податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Полтавській області від 30.08.2024 №00122980702.
Суд встановив, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 30.08.2024 №00122980702 у квітні 2025 року оскаржене позивачем до Полтавського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 прийнято позовну заяву ПП "Полтава-Паритет" до розгляду та відкрито провадження у справі №440/4260/25 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 30.08.2024 №00122980702 /а.с. 21-22/.
З урахуванням наведеного, суд визнає слушним довід представника позивача, що на дату прийняття податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Полтавській області від 29.04.2025 №№ 5378/0406 та 5381/0406 у провадженні суду перебувала справа про оскарження податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 30.08.2024 №00122980702, внаслідок чого визначене таким рішенням грошове зобов'язання не було узгодженим.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, визначено у статті 111 ПК України, відповідно до якої за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.
Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (пункт 111.2 статті 111 ПК України).
Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
За змістом абзацу третього пункту 112.7 статті 122 ПК України усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
У контексті обставин справи, що розглядається, наведені вище положення ПК України суд трактує з урахуванням права платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань до суду.
Так, у силу пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
А оскільки у спірних відносинах позивач скористався таким правом, визначена податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Полтавській області від 30.08.2024 №00122980702 сума грошового зобов'язання втратила статус узгодженої після відкриття провадження у справі №440/4260/25.
Більш того, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі №440/4260/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2026, задоволено позов ПП "Полтава-Паритет", визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 30.08.2024 №00122980702.
Тож суд за результатами розгляду справи №440/4260/25 встановив безпідставність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати ПДВ, за несвоєчасну сплату якої до платника податків застосований штраф податковими повідомленнями-рішеннями від 29.04.2025 №№ 5378/0406 та 5381/0406, правомірність яких є предметом спору у справі, що розглядається.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з ПДВ, визначеного податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Полтавській області від 30.08.2024 №00122980702.
А тому, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 29.04.2025 №5381/0406 належить визнати протиправним та скасувати повністю, а податкове повідомлення-рішення від 29.04.2025 №5378/0406 - в частині застосування штрафу у розмірі 1050,00 грн /а.с. 57 - зі звороту/.
Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 29.04.2025 №5378/0406 в частині застосування штрафу за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, визначених в уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартiсть у зв'язку з виправленням самостiйно виявлених помилок за листопад 2020 року від 19.05.2021 №9130897772, за листопад 2020 року від 20.05.2021 №9132744597 та за липень 2024 року від 30.08.2024 № 9252339163 загалом у розмірі 1172,55 грн позивач не оскаржує.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ДПС у Полтавській області щодо списання з рахунку ПП "Полтава-Паритет" в системі електронного адміністрування податку на додану вартість коштів у розмірі 266837,00 грн, суд враховує, що такі дії не створюють для позивача правових наслідків, що входять до предмета доказування у цій справі, оскільки після оскарження податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 30.08.2024 №00122980702 до суду податкове зобов'язання з ПДВ, визначене згаданим рішенням, втратило статус узгодженого, а сума податкового боргу підлягала вилученню з ІКП ПП "Полтава-Паритет".
Своєю чергою, сума списаного податку підлягає поновленню в СЕА ПДВ у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням у справі №440/4260/25, однак відповідні правовідносини не входять до предмета доказування у цій справі.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені вище фактичні обставини справи та беручи до уваги норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПП "Полтава-Паритет" частково.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 32-37/.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
А відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору слугував факт формування відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, позовна вимога про визнання протиправними та скасування яких задоволена, суд визнав за можливе розподілити судові витрати позивача шляхом стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Також представник позивача заявила до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Суд враховує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження понесених позивачем у цій справі витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано копії: договору від 03.03.2025 №93 про надання правової допомоги /а.с. 28/, додаткової угоди від 06.05.2025 №3 /а.с. 29/, акта приймання-передачі надання послуг від 02.06.2025 №3 /а.с. 64/, звіту про надання правової допомоги від 02.06.2025 №3 /а.с. 64 - зі звороту/, рахунка-фактури від 02.06.2025 №02/06-1 /т. 2, а.с. 23/.
У додатковій угоді від 06.05.2025 №3, акті приймання-передачі надання послуг від 02.06.2025 №3 /а.с. 64/, звіті про надання правової допомоги від 02.06.2025 №3 /а.с. 64 - зі звороту/ визначено, що адвокат надав клієнту правничу допомогу щодо підготовки та подання позовної заяви до суду тривалістю 6 годин, вартістю 10000,00 грн /а.с. 29/.
Відповідач у відзиві на позов заперечував обґрунтованість вартості правничої допомоги з підстав її неспівмірності зі складністю справи та ціною позову.
Суд враховує, що юридичний спір між сторонами не характеризувався наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до його розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.
Матеріали справи не містять відомостей про збирання представником позивача доказів задля звернення до суду, обсяг наданих письмових доказів є незначним; усі надані разом з позовною заявою письмові докази перебували у володінні позивача.
Зазначена справа належить до справ незначної складності, а тому написання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката.
Позовну заяву подано через особистий кабінет підсистеми "Електронний суд" представника позивача, що не потребувало відвідування суду чи звернення до поштового оператора.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились. Адвокат не відвідував суд для з'ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи.
Статтею 19 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).
Виходячи з вищеописаних обставин справи, суд, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи заперечення відповідачем обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на задоволення позовних вимог частково та беручи до уваги принципи обґрунтованості, співмірності й пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 3000,00 грн, які належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги Приватного підприємства "Полтава-Паритет" задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 29.04.2025 №5381/0406 повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 29.04.2025 №5378/0406 в частині застосування штрафу у розмірі 1050,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Полтава-Паритет" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та 3000,00 грн (три тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач: Приватне підприємство "Полтава-Паритет" (код ЄДРПОУ 30732375; вул. Автобазівська, 7, м. Полтава, Полтавська область, 36008).
Відповідач: Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр КУКОБА